Безкоштовна освіта - це справжність чи совок?

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 832

У мене червоний диплом. І я цим пишаюся.
Щоправда, я довго пишалася і тим, що освіту здобувала безкоштовно. Але нещодавно мене спитали так прямо і так правильно: "А ти вважаєш всіх, хто вчився на платному, му*аками?" - що довелося замислитися. Кому і коли та безкоштовність потрібна?
Ну звичайно, отим словом не оперую. Але так, я вважала себе трохи краще від більшості тих, хто вчився на платному. В них менше конкурс був при вступі (переважно). В них рівень відповідальності був інший - по-перше, стипендії нема і так, незалежно від оцінок; по-друге, жили вони не на стипендію.
Для мене вартість семестру платного навчання були космічні гроші. Мама не працювала, тато був пенсіонером. Платне навчання - це була інша реальність. Взагалі, вища освіта для мене була трохи казкою, бо якби я не вступила на державне - то пішла б мити підлоги в лікарні і загалом ніхто мене вчитись не змушував, - але це зовсім інша історія.
Платне навчання, дорогі вистави, платні події, платні курси... воно йшло якимось ланцюжком. І одна частина "населення" Універу йшла тим шляхом. А інша частина (і Ваша покірна слуга) вишуковували інфу по книжках, приймали незрозумілі запрошення на каву від чуваків, які могли дати цінні інтерв'ю, і отримували рівно стільки ж азарту від впольованого безкоштовного, скільки "платники" - статусності від свого оплаченого.

Універ лишився позаду, і диплом свій я вважаю все ж досягненням, а вищу освіту свою - мрією, яка збулася. Мені реально пощастило усвідомити свою потребу і прийти до її задоволення саме так, як я хотіла.
Але час спливав. Дорослість зміщувала акценти. Тепер вже полювати на безкоштовне було прикольно, але не престижно. Настав час, коли стало нормальним - могти дозволити собі платну подію, платне членство десь, платний прийом/бал/участь_десь_там.
Чи було легко перемінювати своє ставлення? Ні. Було відверто страшно. І я досі не можу сказати, що легко інвестую: в мене у голові ціла комісія мусить засісти за глінтвейном, щоб прийняти рішення на видачу грошей на розвиток.
Цікаво, що в тих, хто вчився на платному, таких проблем та питань менше. Ім модернізація сприйняття цінного як платного "зайшла" швидше та органічніше, і саме вони першими прийшли до "платних можливостей". Я беру це в лапки, тому що зараз вже досить очевидно, що "платні можливості" - вони усе ж чесні. Чесніші від безкоштовних.
Маючи досвід долучення до організації навчальних зустрічей, я бачу разючу різницю в подіях безкоштовних та тих, за які треба заплатити хоча б 200 грн. Люди ті самі. Але чомусь на безкоштовні запізнюються, підчас лекції пишуть у вайбері. На перерві печивом запихаються. А щойно зареєструвались наперед та оплатили - як приходять вчасно, з блокнотами. І уважно пропрацьовують цей час, щоб не втратити нічого.
Спитатись потім тих, хто сходив на платну подію чи курси, - більшість говорить про те, що "отримали більше, ніж заплатили". Саме цією фразою. Може, це підсвідоме бажання зекономити так виривається? Мовляв, воно коштує набагато більше насправді, а мені от пощастило тут і зараз отримати це дешевше. А може - і в це я хочу вірити більше, - свідомо підійшовши до оплаченої можливості, люди витиснули з цієї можливості максимум. І отримали заслужений результат.

Може, річ у тім, що принципово різні речі - платити "за когось" і "платити за себе"?
Тоді цілком логічно, що "таткові дітки" вчились сяк-так, а сам татко, заплативши за себе і маючи чітку мету, - цілком старанно.

Так, я знаю і багатьох старанних студентів платного відділення.
І тих, хто в дорослому віці жлобить собі на розвиток.
І взагалі нічого в світі нема однозначного. Але "з нічого нічого не береться", тож по результат варто йти з готовністю інвестувати.
"По-моему, так" (с) Вінні-Пух
Magnoliya, Cybulynka, Kroshka Enot та 2 іншим подобається це.
  • Oleksandrochka
  • Mansikat
  • Orman
  • cjomcjomka
  • cjomcjomka
  • Dominika
  • cjomcjomka
  • Oleksandrochka
  • Basyanya
You need to be logged in to comment