Допис про допис :)

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 3270

По-перше, раджу терапевтичну вправу для тих, кому легше буває від виписування ситуацій.
Опишіть свій болючий досвід як історію. Яка має початок і кінець. Наскільки детально - не важливо, головне - початок, кінець, добрі перспективи. Це дуже допомагає, дуже піднімає і не заміняє основної роботи над ситуацією, та дає на неї необхідні сили.
Ділитися тією історією чи ні - вирішувати Вам.
Я свою написала головним чином для кількох близьких людей. Ну і з часом все одно в якомусь форматі поділилася б, а, власне, з часом воно вже не викликало б у мене таких емоцій і перебування на моєму завалящому блозі тої розповіді стало би доречним.
Та вже за годину без жодного поширення публікації я отримала повідомлення, і не одне, від незнайомих людей, які впізнали в розповіді свої проблеми і просили про допомогу.
Це також було не вперше. За останні два роки, в які мені самій було дуже непросто, до мене неодноразово зверталися люди. Так просто і так неочікувано, що я не могла відповісти їм: слухайте, а не йшли би ви лісом: у мене тонна своїх власних проблем. Ні, я не могла сказати так людям, яким можу допомогти.
Знаходила контакти лікарів, спосіб замовити ліки з Польщі. Допомагала смішними сумами грошей, хоча смішних тут не буває. Одного разу жінка плакала, що виписали дорогий препарат, і мені її сльози стояли перед очима, коли я подумки забрала в себе тризначну суму грошей і сказала: я куплю його тобі, ти не будеш мучитись. А коли я дізналася, що "дуже дорого" - це 250 грн, то була зла на неї і на весь світ, що за такі копійки може так плакати доросла людина. Ну і що, нажаль, такі препарати потрібні.
За цей час у мене з'явились контакти, зв'язки. Будучи сама добре у медичній темі, я легко говорила з лікарями про проблеми інших. Свою ж лишала "на потім", бо ж у мене "не так гостро стоїть питання".
Щось я по новій починаю все розповідати :) А написати хотіла не про це.

А про реакції. Отримавши ті повідомлення і підказавши людям все, що я могла підказати, я вирішила таки поділитись дописом тут і у групах фб.
Коментарі отримала добрі та приємні. Але найцікавіше, звісно, твориться у скриньках ПП :)
Я знала, що мусять мене звинуватити в піарі і вигадуванні хвороб щоб зацікавити людей собою (то просто нобелівська премія за вигадку).
Крім того, звісно, про шахрайство - спитали мене, коли почну збирати гроші на лікування і чи вже підробила документи. "звісно, мама 4 швиденько нажебрає на море в Єгипті"
І не встигла я оклигати від обурення, як запропонували і гроші - за друковану публікацію мого допису. Не повірите: стільки, скільки коштує море в Єгипті, якщо вилітати завтра :) І тут раптом я зрозуміла, що допис цей не продається. Про що і повідомила.
Зверхнє: "ну от, цього і треба було очікувати" - від тих, хто заздрив моїй сім'ї. Ідіть з миром.
Потім ще прийшло прохання здзвонитись від людини, яка "дуже багато цікавого про мене чула сьогодні в розмові з відомими посиденьками". Сміх та й годі. Звісно, що ні з ким я не здзвонювалася, але ви собі знайте на всяк: відома посиденька - це титул.

І ше, і ще, і ще. Так був момент, коли я подумала: блін, може, не треба було.
А потім згадала, яким бар'єром для мене був страх, що "хтось дізнається". І скільки марних зусиль пішло на пошук обхідних шляхів. Тому ще і тут залишаю лінк та оці висновки. Припиняйте боятись і будь ласка, продовжуйте жити!
FourSeasons, olerusya, l_treasure та 15 іншим подобається це.
  • Happy Fiancee
  • NataliaFed
  • cjomcjomka
  • Яська Березнева
You need to be logged in to comment