Хто не читав у ФБ)

Published by Kandya in the blog Блог Kandya. Перегляди: 2708


  1. 14368635_138392576617425_6642935213854761679_n.jpg

  2. 9 років разом. Це не десять -- тому лімузин, як на весіллі,
    замовляти не буду. Хоча я б не відмовилась. Може для мене
    замовлять? Хоча навряд чи. Знаєте чому? Та бо бюджет у нас
    спільний. Ну там на квіти, парфуми чи нову пательню чоловік ще
    може пару гривень приховати. Але пару сотень баксів на оренду...
    лімузина просто так не візьмеш "із шухлядки". Нє, ну міг би
    сказати, що на колеса для авто, чи на новий акумулятор чи на
    дросельну заслінку. Але ж не повірю: колеса і акумулятор
    тільки-но купували, та й знаю я що таке дросельна заслінка і те,
    що її у нашому авто немає.

    Тому будемо без лімузина. І, напевно, без ресторана. Бо 1 жовтня
    у нас зустріч випускників, а 30 вересня -- річниця весілля. Два дні
    поспіль бабусі із онуками ні за які гроші не посидять.

    А онуків ми їм понароджували. Четверо! Одне за одним. Дитяче
    ліжечко, візочок і памперси неодмінні атрибути нашого життя. Ну
    нічого, менша вже починає пісяти на горшок. Ще як покакає -- то в
    садок відправимо. Взагалі-то в садок її записали (не ми, а
    завідуюча) ще з 1 червня. Їй тоді рівно два рочки було і таку малу
    дитину я не могла віддати чужим людям. Вважаю, що ще маленька.

    Люди дивуються: четверо дітей! Та вони у тебе вже із собачої
    миски можуть їсти (то приказка така дурна є)! Типу, то із першим
    так панькаються, а четверту вже могла б ледь не з пеленок у садок
    віддавати. Ага, дзуськи! Спершу народіть, а тоді побачите, що
    біля четвертої так само трусятьсмя руки, як біля першого.

    Отак мене зараз почитають молоді і неодружені, або щойноодружені
    і подумають: дев"ять років, четверо дітей. Та то вже пенсія! Що
    там у них за життя -- ніякої романтики, ніякої пристрасті...

    Ну то скажу я вам по секрету, що у мене кожен секс із чоловіком
    -- як перший раз. Тобто, довгоочікуваний. І важливо, що я для
    нього завжди бажана. Бо, як там кажуть, заборонений плід
    солодкий. А я як не вагітна, то "ще не можна". Потім можна, але
    не хочу. Потім хочу, але діти не сплять. Потім діти сплять, і...
    чоловік спить.

    Зізнаюсь, коли він отак перший засинає -- мене це дуже нервує і
    ображає. Як так!? Це ж майже, як зрада: "Я тобі не потрібна"
    "Тобі краще без мене"... Ні, чоловік не виправдовується, не
    просить пробачення, а лише крутить пальцем біля скроні. Це
    викликає у мене не просто злість, а агресію. Я починаю викидати
    його речі із шафи і репетувати: "йди до своєї мами!".

    І це добре, що його мама живе через дорогу і, навіть як піде, то
    близько буде повертатись. Він не йде до мами. А от думка про те,
    що він може піти НЕ до мами (до друзів, у бар, до іншої жінки) у
    мене навіть не прострибує. І я БЕЗМЕЖНО вдячна за це своєму
    чоловікові. За те, що я впевнена у ньому навіть більше, ніж у
    собі. За те, що він ніколи не змушує мене говорити "вибач". За
    те, що він уже дев"ять років щоранку робить мені каву, без
    проблем, навіть посеред ночі встає зробити мені канапку і без
    слів змінює дітям памперси.

    Мася, я люблю тебе безмежно!
Lionela, Rodionochka, Clementina та 31 іншим подобається це.
  • Zaychenya
  • Іруня
  • Veresk
  • олюся_зі_львова
  • Kandya
  • Kandya
  • Sunichka
  • Veresk
You need to be logged in to comment