Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Та то не тільки ти)))То на всіх така погода наганяє сон Кави я не п'ю, тому інколи мене рятують солодощі, які трохи додають енергії для роботи... А взагалі в мене зараз стан як на фінішній прямій... Через те, що дуже рано встаю, я після обіду вже сонна і ніц не можу робити...А треба...Тому все ділиться на дві категорії екстренне і "нехай світ зачекає". І шось того останнього багацько наскладалося...Мої нігті вже просять про манікюр, а я тупо не маю часу, а як маю час то не маю сили...І на гарний макіяж не вистачає часу, хіба туш, помада і все...Ну хіба на вихідних можу більшу красу навести Але завтра робочий день...Якби не купка подвійних вікендів, то я б вже навіть будильника не чула...Хочеться літа, як не теплого, то хоча б календарного Бо в мене вже відчуття, що я як та заведена лялька, зранку підскакую і на автопілоті все роблю...А я сова, я хочу спати Хочу встати пізно, неспішно почати свій день, зустріти його з радістю, а не бажанням сховати будильник під подушку і закутатись в тепле одіяльце Починаю викреслювати дні в календарі до відпустки

 

Ну що у нас. Знову врочистість і знову проза. Таке життя. 2 дні назад нашій донечці виповнилось 2 рочки. Вона справжня нагорода від Бога для нас. Знаю-знаю, що у кожного своя дитина найкраща в світі. Отак і мої діти для мене. Святкували свято у Лис Микиті, гарно набавились, а в той час пограбували нашу квартиру. Габаритну техніку не забрали, а дрібну комп'ютерну і фототехніку винесли всю, флешки, фотоапарати, валізи, годинники, якогось милого запаси іноземних шоколадок і подарунки матерям на день матері. Обідно страх. Важко мені дається переосмислення несправедливості життя. Думала, що такого з нами не станеться, але не оминуло. Вирізали серцевину замка. Приїзджали криміналісти, відбитки шукали, але злодії були в рукавичках, нам вже про це сказали.
Страшно заходити в своє житло і бачити вивалені і перериті речі з шаф, одягу, підняті матраси. Страшно якось, втратилось відчуття безпеки, страшно бути в хаті з відкритими дверима, а закриті двері, то, як видно, теж не перешкода, хоча двері й були не найгірші. Міліціонер сказав, що найкращі замки Герда. То вам на замітку. Каже, що за всі роки ні разу не приїзджав на взлом, де була Герда.
А так, життя продовжується. Дякую Богу, що коштовності і гроші в хаті ніколи не тримаємо, то вкрали у сина 600 грн, подаровані тіткою минулого тижня. То теж вам на замітку, дівчата. Гаряої води нема. Цього року відключили, без попередження на дверях. Добре, що в неті бачила ту інфо. Ще навіть тиждень не минув, але атракція купання з черпаком вже набридла.
Завтра ще матимемо гостей, зараз скоренько приберу, наготую. Ну ви знаєте, які вихідні в української жінки. Завдяки флай-леді, прибирання не багато. Солодке спечене, так що то буде лайтова субота. І хоч погода не найкраща, гуляти з дітками досить файно. Треба шукати позитив і вірити, що все має бути добре. Show must go on

 

Знов я сюди. Може в якусь би іншу тему, але не знаю куди. Маю страх: чоловік якийсь кепський водій. Щоразу як десь їдемо, боюся, що пропадемо в ДТП. І щоразу як він десь їде сам, боюся, що щось станеться. Боюся, бо мені здається, що він їде швидко і неакуратно. Причому настільки стала боятися, що сьогодні мала так кричала в автокріслі, а я боялася її витягнути навіть на хвилину щоб заспокоїти(( Думала, що то моя суб'єктивна оцінка. Але мої батьки і брат чоловіка теж так вважають. Що робити? Забрати ключі від машини? Розмови не допомагають.
Модератори, Як є якась більш підходяща тема, то перекиньте моє повідомлення туди. Дякую

 

Який стаж водіння в чоловіка?

 

Реально за кермом років 8-9. Раніше якось акуратніше їздив. Але мав пару штрафів. А минулого року ДТП - не по його вині, але мені щось з того не легше.

 

Досить багато. Багато, активно їздить? Ви з ним у то ДТП попали? Чому питаю, бо колись попала у ДТП взимку, тупо занесло на швидкості 30 км, побили машину, так добряче об сусідський джип ))), йому теж дісталося. Дякувати Богу без травм. Але з того часу в мене дикий страх перед їздою взимку. Тільки сніжком притрусить, все капці. При чому боюся їхати не тільки з чоловіком, а будь-яким транспортом крім трамваю, їздити, їжджу, звичайно, але стресую страшне. І то вже років п'ять пройшло, а може і більше.

 

Постарайтеся спокійно чоловіка попросити щоб їхав помаліше, бо Вам страшно, і нічого з собою не можете зробити. Ми коли їдемо по трасі, особливо район Бібрки, то теж боюсь, там такі повороти круті, і одна полоса, швидкість. Перший раз прошу - не допомагає, другий, помагає на 5 хв., а третій раз вже кажу так щоб почув мене, і тоді розуміє))) Кажу, що ті 10 хвилин що ми швидше приїдемо - нас не врятують, а безпечніша їзда врятує. Але я переживаю тільки по трасі, по місті і не розжешся.
А взагалі, ті дурні думки від себе відганяйте як тільки вони приходять в голову, то така зараз, як почати розкручувати, уявляти страшні дтп, не вартує нервів. Як хтось казав "Все погане стається зненацька, у звичайний вечір, коли цього не чекаєш, а всі надумані історії в голові ніколи не збуваються, тому не тратьте на це своє здоров'я і життя".
Головне завжди прищібайтесь, і дитину не виймайте з автокрісла, навіть коли капризує. Краще зупинитись і заспокоїти, нехай це буде закон.

 

може ваш чоловік дійсно нездорово шумахерить за кермом -тут я не знаю, що робити.
А можливо у вас ситуація, яка виникла у нас: років три тому ми їхали на відпочинок і потрапили в ДТП не за нашою виною- нам з розгону в"їхали в *зад*, потовкли авто
Все закінчилось добре, всі живі-здорові, на відпочинок потрапили, машину відремонтували, але потім я кожну поїздку , як джіпіес навігатор верещала *гальмуй/ газу/ ти що не бачиш, що він гальмує, а ти їдеш/правіше-лівіше*. В момент аварії я була за кермом, і тими воплями я ніби-то хотіла вберегти чоловіка від ролі нашого ДТП_винуватця, тепер дистанція - моя фішка
Тоді тільки праця-праця -праця над собою, не чоловіком

Врочистість 1 сьогодні -гриль з хорошими друзями. Врочистість 2- доціку весело з нами і нашими друзями. Врочистість 3 -я знаю місце в домі , де моя вага вага показує на 2 кг менше, ніж всюди. Така собі дольче віта by arushka
Всім

 

Прийдеться до Вас йти важитись))). Бо сьогодні здуру зважились з мамою в брата, і переконались, що то все не то місце)))). +1,5 кг за два дні - то вже перебор. Тим більше, що таки обмежую себе. З горя мусила з'їсти шматок пармезану і моцарели і краплею сухого червоного вина))).
@Happy Fiancee, в мене трохи схожа ситуація, але в мене чоловік за мене переживає, коли я за кермом))). Просто зараз дуже часто (переважно весь час) іду я, а він поруч. Він хоче, щоб я їхала як він, а в мене своя манера. Дратує мене тим страшенно: то тормози!!!, то газу!!!! Але я просто регочу, і останнім часом взагалі почав ззаду сідати))). А сьогодні як розверталася задом, то навіть то його страшенно налякало. Він теж думає, що я ізджу дуже не акуратно). Але я ізджу вже 5 років, і поки все гуд. Я дуже обережна, законопослушна))), правил практично не порушую). Але зі сторони то виглядає страшнувато))). Особливо, коли пересіла на меншу машину, бо більша дійсно безпечніша, і я до неі дуже звикла.

 

Пишеш.....як я!! ніби я!!!!ціла купа всього.....адаптуватись,підлаштуватсь.....капець))))ми приблизно в одному темпі))))

 

Мене тоді з ним не було. Думаю, що найбільше вплинуло не це ДТП, а інше, яке сталося з родичем. І теж не по його вині. Але з машини ніц не лишилося, а родич з дружиною дивом залишилися практично не ушкоджені. (До речі, дякуючи тому, що були пристібнуті) І от манера їзди в чоловіка досить подібна до того родича. Тому такий страх.

 

правильна вага в правильному місці з правильним котом на руках -гарантія хорошого настрою)))
Ми колись з доціком над чоловіком приколювались - переключили вагу з кг в фунти, і почали нагнітати обстановку *щось ти так поправився різко, ти коли важився останній раз*. Шкода, що відео не знімали, як чоловік на вазі побачив 160
(Про те, що я накололась на тих фунтах перша, коли витирала з ваги порох і випадково переключила на фунти, згадувати не будемо
Прокинулась я сьогодні з класичними синяками під очима, наліпила туди величезні жовті патчі, зробила собі кавусю і пішла на терасу, милуватись своїми квітами. Йде мужик, шию прям зараз вивихне, так задивляється.
А я ще ого-го, думаю, і волосся так вдало підібрала, завжди знала, що така зачіска мені пасуєПрийшла доцік з кавою: *мам, а мені таку маску теж можна?* Упсссс Подууумаєш, що, патчів ніколи не бачив?
Намічається класний вихідний на природі, коли вроджену лінь можна приховати фразою *м"ясо найкраще вдається готувати чоловікам*
Всім гарного дня!

 

Дійшла сьогодні до висновку, що з малюком безперервно пробула від 13 квітня. Трохи закруто. Тим більше, що він ще й періодично на денний сон не засинає. Сьогодні встав 10, в 15 ще відмовлявся лягти, чоловіку треба було на роботу на годину. Все, історика, йду на роботу. Вдягнула, ок, йдем. Звільнились біля пів шостої, який вже обідній сон, вирішили пройтись трохи центром, аби додому біля 20 і вжє спати на ніч. Все файно, идемо додому і малюк ВПЕРШЕ за два роки вирубився в машині. Під хатою. Занесли додому, прокинувся і вуаля, то типу був денний сон, скачем! Я щось доходжу вже з тим всім за стільки часу. Ні виспатись, ні ноомально розгребти-розкласти замовлення.
Ніби й день гарний, і погода краща стає, а настрою ніякого, ще й все недороблене висить на голові

Надіслано від мого LG-P715, використовуючи Tapatalk

 

Та ну, то всьо мєлочі жизні. То є нормальне життя з малими дітьми, сьогодні так, а завтра по-іншому. Все проходить і минає, хоч це все дуже і дуже не просто, як здається саме в той момент.
А ми сьогодні провідали наших мамів, одну на цвинтарі, іншу вдома. Дітки мої також мене привітали, квітами і теплими словами. Погода вроді налагоджується, але вже аж страшно щось спрогнозувати з тими катаклізмами. Всіх ще раз з Днем матері, хто нею є, і хто хоче бути в майбутньому, бажаю любові, радості від діток, насолоди і терпіння!

 

отак коли урочисто оголошуєш, що 8 березня то фігня, давай День матері святкувати, а він на то забиває (на другу частину, перша нічо так запровадили, функціонує) то якось так на сльози пробиває. Мовчу тихенько, нащо мені тих сварок, будем вважати, що то мої гормони буйні річками по щоках

 

А знаєте, дійсно, що День матері, ще не дуже в нас прижилося, поки, ну і не всі є матерями. Але повірте, чоловіки то такі створіння.., що до них то доходить дуже довго. Не засмучуйтеся, зробіть собі свято самі(покажіть приклад), без сварок і лишніх рухів. Головне не нервуйте, Ви Мама, і це Ваше свято. Спокійної ( а може і не дуже)ночі!

 

Неділя в колі чоловікових родичів позаду всьо було би ще нічого, якби на вечір ми не погризлись з любимим, я прогуділа пів години, ми ся перепросили вобоє і в мирі й злагоді позасинали не люблю проблеми переносити на наступний день)
Я нині конєшно запухша була як пасічник-початківець

. але сама винна-плакати ніхто не змушував, та й прокол мій більше був ніж чоловіка, чула вину того і гуділа..просто я тіко вчуся бути ідеальною дружиною, і не завжди то всьо так гладко мені ся получає

але то не помішало сходити успішно за покупками для нашого мацьопстваготую помало торби в пологовий, бо ж в селі весь час і коли вибирають до Львова то хочеться щось придбати, бо чим далі тим важче вже була трохи в шоці, яке то дороге то всьо дитяче але нам трохи надавали,то не так всьо пєчально
Приїхала до дому і так мене ті маленькі одежинки аж розчулюють, не віриться й досі що скоро мамою буду , хоч і пузік вже добрячий і хлопчика наш файно вже в ребра тисне в чуство прийду і повірю врешті напевно на родах отак то потішилась похвалилася, такі то в мене врочистості
Доброго тижня всім

 

Подаруйте йому на якесь свято курс екстремального водіння. Там його навчать різним лайфхакам як себе вести в непередбачуваних ситуаціях. Сама хочу такий курс пройти.

 

мій чоловік не любить дарувати, тобто вибирати- купляти подарунки, ну і вітати. Я вже привикла, що родичам- батькам- дітям, то всьо я. Ну і собі також, ось вибрала абонемент в спортзал, то подарунон на новий рік, закоханих, 8 березня, день матері, річниця зустрічання- одруження і т.д.
Але мене то не напрягає.

 

Який вчора був гарний день: сонячний, теплий. Ми з малявкою влаштували таке велике прання, що аж шнурків не вистачило , щоб все розвішати. То ще сьогодні будем досушувати. Ну і сьогодні буде день великого прасування )) А ще вчора була велика врочистість: в малявки вийшло слово "мама". Звичайно, то випадково/несвідомо і взагалі звучить нереально. Але щось типу: мам, мем, коли мене нема в полі зору, вона вже тиждень як видає. Тому я шалено радію, що таке почула)) Великим успіхом є те, що я знаходжу час на читання книги для душі. Зараз це книга "Їсти, молитися, кохати". По трошки, по розділу, вголос.
З прози - трохи кричали на ніч, бо не виспалися, як має бути, вдень. Але після трохи екстремальних вихідних моє сприйняття тих капризів змінилося. Так що цінуємо те, що маємо і тішимся, що не гірше.