Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Тема у розділі 'Ой у Львові на базарі', створена користувачем Shamna, 27 Січень 2016.

  1. Happy Fiancee

    Happy Fiancee Well-Known Member

    І так. Сьогодні, тобто ще в суботу. Незважаючи на спеку і величенький живіт, день вийшов дуже продуктивний. Підлоги помила, порядок навела, постіль випрала/посушила/назад постелила, їсти готувала, чоловік організував басейн для дитини, фотосесію в басейні та біля нього зробили, зробила порядок з фотографіями на комп’ютері. Я вже не знаю чим ще себе зайняти, всі можливі невирішені питання, які можна було закрити - закриті. І фізично, і психологічно, ми готові до зустрічі з малявкою. Але вона не поспішає. В будь-якому випадку зустріч вже близько і я вже з нетерпінням хочу її побачити. Так цікаво яка вона буде, на кого схожа, який в неї буде характер.
     
    • мімімі мімімі x 6
    • Подобається Подобається x 3
    • Зе бест! Зе бест! x 2
  2. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

    Сиділи ми якось біля хати, і вирішили, що треба нам трохи облагородити фундамент. Ми його не рухали від моменту побудови будинку. Вкладати гроші якось не хотілось, тому вирішили санітарно підчистити, підмастити). Подзвонили одному знайомому, він прийшов. І почалось). А може ще сходи обкладемо плиткою, і балкони. І перила б здалось підправити (вчора їх повністю демонтували і замовили інші, бо ті рехтовці вже не підлягали). Короче, розвоювали хату, ввязались в ремонти і самі в шоці - навіщо воно нам треба було))). Але вже так). А ще нарешті замовили на кухню круглий стіл, про який я мріяла від самого дитинства). Коли отак вся сім’я за круглим столом, під абажуром п’є чай з варенням))). Є. Приїхав сьогодні суперовий круглий стіл. І я за ним зараз п’ю не чай, а винце). А ще ми вбираємо гумаки і йдемо по суниці до лісу. Ну і що що дощ).
     
    • Подобається Подобається x 12
    • мімімі мімімі x 3
    • Зе бест! Зе бест! x 2
    • Оптимістично Оптимістично x 2
  3. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

    Суниць знайшли аж дві, а ще два маслюка і назбирали маленьке відерко чорниць. Ох і важко, але смачно як). Ну і збирати в 4 пари рук таки швидше). А взагалі у лісі зараз дуже класно!
    --- дописи об"єднано, 15 Червень 2020 ---
    8FA3EA8C-FB6A-4EE5-9B74-214505CAE4DD.jpeg
     
    • Подобається Подобається x 9
    • Зе бест! Зе бест! x 2
  4. Freedom UK

    Freedom UK Well-Known Member

    Ой, все хочу щось відписати в тему, та проходить день за днем, ввечері лягаю виключно на підзарядку (навіть читаю одну-дві сторінки замість звичних 20+), і не доходжу до форуму.

    Вчора. В нас був буревій. Це було дивовижне видовище: дощ падав горизонтально від сили вітру, земля гуділа, град, за вікном все сіре... 15 хвилин ми з дітьми (чоловіка вдома не було) сиділи, боялись, молились, дивились у вікно... Як буря вщухла, я придивилась у вікно, а там:
    - у одного сусіда впало близько 6 дерев (пізніше виявилось, що з 16 дерев на його ділянці залишилось 2, мені з мого ракурсу не все було видно), розтрощило скутер;
    - у іншого - дві сосни впали на будинок (будинок цілий чудом);
    - ще в одного частину шиферного даху знесло;
    - у декількох по 1-2 дерева впало, новий дерев’яний сарай покосився;
    - у мого земляка, що в 500м від мене живе, на його двір, забор, хату впало 8 дерев. Біля його двору проходить наша прогулянкова стежка, і коли ми нею йшли вечором (так ми і не пройшли стежкою, бо вона тими деревами завалена), то побачили його - з сокирою намагався почати розгрібати то все...
    Буря йшла полосою, і не все містечко постраждало. В нашому районі ми нарахували більше 60 дерев, але видно було не все. Обірвало проводи, два трансформатора розтрощено. Нема світла, води, інету, зв’язок - тільки Мтс.
    Слава Богу, в нас все ціле. Хіба градом трохи троянди побило. Я не знаю, як люди в таких випадках вирішують питання хто кому буде компенсовувати збитки від розбитих заборів, хат, але це жахливо. Ще у однієї знайомої дуб у дворі хитався, хилився до хати... А потім різко - раз, і впав в акурат у відкриті вітром ворота. Вчора гуляли - повно народу на вулицях, чути як бензопили масово працюють, відчуття як в серії Відчайдушних домогосподарок після буревію.

    Щодо іншого - зловила себе на думці, що нервуюсь коли діти не виконують чітко моїх розпоряджень. Наказів :). Тож, сьогодні працюю над тим, щоби зберігати внутрішній спокій від їхнього «крок вправо, крок вліво».

    Сьогодні в обід приїхали до батьків - в них все є (вода, світло... :girl_crazy:), чоловік сів за працю, я вкладаю дітей.

    А в понеділок хочу на дівич-вечір )). Плануємо зібратись дівочим колективом, бо давно вже не бачились. Бо то пологи, то карантини... До речі, два дні тому народила моя знайома (остання з нашої шестірки :)), в нашому пологовому: без стимуляцій, уколів, хіба підрізали (з попередженнями, аргументуванням та розповідями про наслідки. Дуже приємний колектив, уважний і дружній - та бригада, що 2,5 роки тому була в мене :). На «вечірці» знайомої, звісно, не буде, а інших вже хочеться побачити оффлайн, дітей показати :girl_crazy:. Чоловік однієї з нас готує нам перекус - коропа на мангалі :).

    А моїй дівчинці завтра місяць :d25:.

    І проза, і врочистість - кухня. В ніч перед пологами дзвонила нам мама (мама чоловіка) і запропонувала фінансову допомогу - на кухню. Частково. Тоді це для мене було і не зручно (та ми самі..., не треба допомагати), і концентрація була на живіт - то мама ще й образилась, що ми допомоги не хочемо... Я тоді попросила її почекати і повернутись до цього питання пізніше. Ок. І от тижня три тому викликали ми столичного майстра-замірщика. Вирішили почати з візуалізації, бо поняття не маємо як та кухня виглядає.... Пройшов час. До сих пір - в нас є тільки якась чорно-біла схематична картинка незрозуміло чого та озвучена вартість такої кухні - 85000. Ми ще намагаємось витягнути з тої фірми нормальну обіцяну та оплачену візуалізацію, та певно робити вони то не будуть, як і кухню робити нам не будуть... Родичка чоловіка в минулому році робила у Львові кухню, майже в два рази більшу, ніж наша, і приблизно в тому ж стилі - коштувало 40000.
    В общєм. Буду я малювати, креслити, думати... І шукати місцевих виробників. А будемо знати вартість - вже можна буде планувати, відкладати і замовляти. Бо особливо після народження дитини мене той «куточок куховарки» вже дратує :).

    Говорила з подружкою-однокласницею ще вчора перед грозою. Закинула їй фото малої, похвалитись :girl_crazy: що маю свіжу дітку :). Поговорили про будинки... Я все хотіла запитати: «А де ваші діти?!» Вона в шлюбі майже як я - а сидить на держ службі... Та якось не хотілось виглядати такою, що лізе не в свої справи :girl_crazy:.

    Маю ще таку проблему: молодший не хоче проситись на горщик. По-маленькому ще передбачаю, коли його посадити, а по-великому частіше - не встигаю... :sad: Проговорюємо (говорити теж якось не поспішає... Хоча, середній зарядив говорити рясно реченнями після трьох років) про горщик, вистджує в очікуванні, а все рівно бувають прольоти... От і моя пані потребує зміни памперсу :girl_haha:. На цьому і закінчу допис :girl_impossible:
     
    Останнє редагування: 19 Червень 2020
    • Подобається Подобається x 6
  5. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Мій ідеальний робочий день - це: вечірні 2 години після того, як всі заснуть; ранкові 1.5 години до того як всі прокинуться і поки вони снідають; і ще 5 годин в офісі.

    Отже, діти сплять, робота робиться, м'ясо на завтрашній обід печеться.
    В своїх мріях про офіс я купила собі дещо з одягу і бежеві замшеві балетки - такі "чистюлі".
    А до офісу виявилась потреба йти пішки через будову :) Я сказала собі, що це буде найбільша моя проблема тут - і всерйоз налаштувалась на позитив.
    Втім, офісна романтика наразі хіба сниться, бо карантин. І ми ганяємо як віники дім-дача-дім_свекрів. Ділимо дітей, беремо з собою друзів дітей, забуваємо якісь речі, носимось з ноутбуками і навушниками, жонглюємо Лідією (в кого важливий дзвінок - той скидає зозульку на того, в кого у цей момент важливого дзвінка немає :) ) Готуємо смачну їжу, або дякуємо чоловіковій мамі, яка готує ще смачнішу. Або такі "поїмо вже завтра" - і Дмитро годує дітей вечірньою яєшнею, а ми читаємо чи прибираємо, чи допрацьовуємо на голодний шлунок, уявляючи свої прекрасні талії :)

    Зняли килим - і чоловік завіз його у чистку. Підлога з неідеальним (то я дуже м'яко висловилася) паркетом після кількох сесій миття ожила, подарувала дерев'яний запах. Додати до цього помиті вікна - і у нас, попри все, дуже затишно.

    Дмитро стає зовсім вже підлітком, спілкуватись з ним тепер - ходіння по мінному полю.
    Сергій на карантині нереально розтовстів.
    Віруся любить закатувати істерики, і ніхто крім татка не може нормально закотити то все назад.
    Лідя вчиться говорити, і нічого смішніше уявити собі не можна. А ні, можна :) Те, як вона прагне скрізь ходити гола і шантажує мене тим, що роздягнеться в громадському місці (якщо я негайно не виконаю її вимогу)

    Життя прекрасне. Я знаю, що ви в курсі. Просто нагадати :)
     
    • Подобається Подобається x 10
    • Зе бест! Зе бест! x 6
    • мімімі мімімі x 6
    • Оптимістично Оптимістично x 1
  6. Тетянка

    Тетянка Well-Known Member

    Ну от майже як про моїх ))). Сашкові за місяць 13, так зараз з ним важко спілкуватися, суміш сарказму-іронії-незадоволення всім :girl_cray:
    Аня - спец по істериках просто так. Зате Марчик золотко й Лук"янчик теж. От тільки спить погано .
    Врочистість - в нас нарешті працює ліфт! Юхууу! Ну але був й позитивний момент - поки він рік не працював - я прекрасно ходила пішки на 8 поверх з малими й найменшим на руках, з торбами в зубах :girl_crazy:, ноги, зад підкачала...А ще зранку мене будять чудові сусідські півні. Як закрити очі, то можна уявити, що я живу в селі. О тільки ті ж сусідські пси як розгавкаються деколи й завивають-завивають :girl_impossible:
     
    • Подобається Подобається x 4
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  7. Happy Fiancee

    Happy Fiancee Well-Known Member

    От дивлюся на своїх красунь і посміхаюся. Вони такі неймовірні. Я ще досі моментами не усвідомлюю, що я тепер мама двох діток. І часом мені здається, що я прокинуся і виявиться, що все це сон. Більшість моїх подруг досі незаміжні, а я мама двох. Все інше поки на паузі. Перед нами прості і банальні завдання: встати, всіх помити, нагодувати, приготувати їсти на решту дня, погуляти, прання (так, в нас це щоденний ритуал і добре, що зараз літо і все швидко сохне). День просто пролітає. А ще сюди треба включити якісь вийняткові питання. Як от, наприклад, оформлення старшої в садок, оформлення документів на меншу. Звісно, багато з тих питань вирішує чоловік. Але моє завдання вірної дружини - нагадати йому то все по 100 раз, підготувати документи, перепитати чи зробив і знову включити невирішене питання в порядок денний. Якось геть неочікувано після другого КР мені набагато легше, ніж після першого. Воно, звісно, пасувало б відлежатися трохи. Але щось ніяк не вдається. Буду сподіватися, що мені то по здоров’ю боком не вилізе. Взагалі було б добре і своїм здоров’ям трохи зайнятися і чоловік давно скаржиться на своє. Але поки з фінансами ще туго, то це питання знову відкладається. Ще й в чоловіка серйозна кар’єрна криза. Боюся, щоб взагалі без роботи не залишився з трьома кубітами на утриманні.
    Ну поки що все. Спати дуже хочеться. Решту на інший раз.
     
    • мімімі мімімі x 8
    • Подобається Подобається x 6
    • Зе бест! Зе бест! x 1
    • Оптимістично Оптимістично x 1
  8. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Пізній вечір, сплячі дітки і робота.
    Щойно зварилась картопля для завтрашнього обіду.
    Хлібопічка замісила хліб, і пахне він дуже класно.
    Ввечері трохи "погавкались" всі між собою від втоми і від того, що в декого підлітковий вік, а дехто писклява малявка :) Але перед сном всіх погладили, і ніби все гаразд... Хоча, сваритись на ніч то є зле, не треба так більше робити. День сім'ї, називається :)

    Я потроху звикаю працювати "на когось" і вже не дру волосся за власною справою (зрештою, коли питання нагальних потреб буде закрите, можна повернутись до неї). Приблизно очікуваний дохід щомісяця - це не зорі з неба, але те відчуття стабільності і спокою щодо "хліба для завтра", якого в стартапі нема - і я постійно нагадую собі про правильність свого рішення.

    Проза - тріщина на лобовому склі в машині. І ні я, ні чоловік уявлення не маємо, як її зробили. Не камінь, не удар. Тріщина з кута... Аж образливо якось. Але хай це буде просто найнайнайбільша проблема наша, на весь цей рік хоча би. Ггг, а пару днів тому я "намилилась" купляти собі фірмову сукню і босоніжки. Ще думала, скільки то коштує, і вирішила зачекати хоч пару днів. А тепер маємо рівно таку саму витрату - якщо уявити, що зараз купляємо те скло :) Так що одяг краще.

    До речі, про одяг. Карантин дався взнаки настільки, що Сергій не вліз в Дмитрові шорти. Про Дмитра мовчу. Так що на порядку денному шорти (якісь еластичні, ггг)
    Бажаю всім вміщатися в свій одяг і не сваритися по вечорах.
     
    • Подобається Подобається x 12
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • мімімі мімімі x 1
  9. raspberry

    raspberry Well-Known Member

     
    • Корисно Корисно x 2
  10. Freedom UK

    Freedom UK Well-Known Member

    Ось ніби одне просте речення - але воно фіксує велику-велику кількість пережитих емоцій, слів та думок...

    Я періодично думаю написати про буденне (яке кожне з чотирьох дітей оригінальне і всяке-таке), та пережитого так багато, що навіть букви не передають мого настрою. Відчуваю, що я розгубилась. Блоки якісь знаходжу в голові (ага, нове поняття «блоки» підхопила :girl_in_dreams:). Хочу тиші, бо за день стільки наслухаюсь звуків, плАчу, дитячих ричань та скиглень, викликів у захваті... Старший син порахував, що сьогодні 4 день, як я не кричу на дітей. Стараюсь. Контролювати емоції. А от інші емоції та думки, які треба би висловити чоловікові - затикаю власноруч. Ох, може воно яа-к вибухне: пізніше і в недоречний час :girl_claping:. В недоречний для чоловіка час. Бо для мене - якось все недоречно. На будь-яку ідею хочу сказати «ні», навіть якщо вона мені, в принципі, подобається. От і «ні» казала своїм намірам написати допис :). Хочу тиші і подумати. Розібратись з собою. Зрозуміти що хочеться, що треба, а що хочеться і треба водночас :girl_crazy:. І коли. А треба спочатку розслабитись. Подумати. В тиші. :kisss:
     
    • Подобається Подобається x 8
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  11. Happy Fiancee

    Happy Fiancee Well-Known Member

    Вчора похрестили нашу дівчинку. Дивлюся на сьогоднішню погоду і тішуся, що ми святкували вчора. Хоч і була шалена спека, зате наша змерзлюшка не замерзла в сукеночці, фотографії «на природі» (біля дому) зробили, святкування в альтанці теж вдалося. Найважливіший момент в церкві пройшов так собі. Мала вперше так сильно кричала. І це точно не голод. Чужі люди, маніпуляції з роздяганнями, перекладаннями. Але загалом я задоволена.
    З прози це звісно прибирання, яке триває досі. І дивна ситуація з подарунками. Маємо тепер кілька однакових. Притому, що ніби як узгоджували.
    Безумовна перевага всяких святкувань - ще майже тиждень можна не сильно напрягатися з продуктами і готуваннями.
     
    • мімімі мімімі x 8
    • Подобається Подобається x 3
  12. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Що я вам скажу. Хо-лод-но!
    Зате дуже добре спати
    Зате я не сплю, а працюю от в тиииииші :)

    Що ж, тема про звичний день і мені треба "розписатися", - розповідаю про свій понеділок.
    Встала о 7, і зняли з чоловіком якесь відео для його комунікацій з продавцем автозапчастин. Продавець вислав нам бракований дріт, і треба було показати на відео, що з тим дротом не так. Ніби дурниця, а я так жахливо говорила англійською, як ніколи в житті :) Ну нічого, китайці розберуть.
    До речі, про говоріння. В мене з'явилося слово-паразит "типу" і я від того в шоці. Буду виводити якось, порадьте краплі :)

    Так от, після того відео я ще з годинку попрацювала, випила кави і вивела на вигул свою зозульку. Бо під час мого робочого дня гуляти з нею нікому, тож я гуляю вранці і ввечері - до упаду.
    О 10 повернулась в робочий процес. Далі - як в тумані :) о 17:30 завершила більшість робочих справ, наїлась за весь день і включилась в господарку: розклала посудомийку, пропилососила, вимила підлогу. Знайшла шматок шоколадки, усунула непорядок :)
    о 18 з чимось вийшли надвір - та і прийшли ближче до 22. .
    Поки всі руки-ноги-зуби... Дмитра в душ так і не загнала. Наші з ним комунікації про гігієну дорослішання наразі горохом об стіну... хоча, ні. Скоріше, це "вода камінь точить"
    Вчора хотіла купити собі щось гарне з одягу. Але так щоб купити і одразу носити. Зайшла в ТЦ - магазини сяють літніми барвами, сукенки невагомі, боді кольорові, шортики-спіднички. А надворі +10. Когнітивний дисонанс. Так нічого і не придбала, бо тепле годиться восени купляти.
    Ну і ще - не купила тому, що зателефонував Сергійко, що прокинулась з обіднього сну Лідія. Я вирішила, що це знак долі: треба бігом купити вишню в шоколаді - і додому.

    Бо з вишнею в шоколаді жоден понеділок з овертаймом не страшний, істино вам кажу :)
    Добраніч всім, хто спить. Корисної ночі всім, у кого на неї великі плани :)
     
    • Подобається Подобається x 12
    • мімімі мімімі x 5
    • Зе бест! Зе бест! x 2
    • Оптимістично Оптимістично x 1
  13. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    А чого то я підряд тут дописи пишу? Егегей, чисельний жіночий форум!

    Сьогодні день почався 06:34, але насправді - тоді продзвонив будильник, а день ще не почався :) Так щоб точно почався - то десь ближче до 7.
    Я попила кави, попрацювала з півгодинки, тоді відправила коханого на роботу і попрацювала ще півгодинки. Тоді встала зозулька, і я попрацювала ще хвилин 20 і зрозуміла, що діла не буде. Дала їй лего і добила одне завдання, позбирала лего і близько 9 ми вийшли надвір.
    Погуляли, покатались на самокаті (дорослому, малюсю я ставлю поперед себе - і так ганяємо), сходили в бібліотеку.
    Повернулись, бігом накидали сніданок всім, поставили варитися бульйон - і я повернулася до роботи. Це була 10:20
    Об 11:30 прийшла мама, яка моя муніципальна няня :) Я її тепер кличу "моя муніципальна мама" :) Мікроба трохи злізла з мене, пішли бавитись. Старші діти трохи гуляли, трохи сиділи на голові. Посварились з Дмитром, помирились з Дмитром. Вірця трохи читала коло мене, а я робила свою роботу і лише краєм вуха просила прочитати ще раз, якщо вже зовсім маячня. Але загалом вона читає набагато краще - 2 тижні, які татко був у відпустці, він займався з дітьми щодня.
    Потім Дмитро зводив Сергія на айкідо, і сходив на своє тренування. Я в той час успішно закінчила робочий день. Добре, що зьо малюсіньке поспало 1,5 години. Відпустила маму о 17:00 і озирнулась довкола. Квартира лежала в руїнах :) Тому ми поїли бульйону і почали прибирати.
    Помили сантехніку, стіл, кухонний кутик, підлогу, пропилососили, винесли сміття. І пішли з дівчатами в Ашан на В.Великого.
    Коли я в масці, то в мене повна дезорієнтація у просторі, добре, що Вірця пам'ятала, що купити :) Напакували рюкзак всяких потрібних дрібниць (до реечі, там зараз фраголіно баночне на акції:girl_cool:) - і рушили додому. Перебрались і вийшли на майданчик. Гуляли до 21:30, в той час повернувся татко_їх. Догуляли разом.
    Вдома дітей "пробило" їсти, і знов довелось трохи прибирати після вечері. Потім поки вечірній туалет, поки все решта... Ледь о 23 заснули.
    А я поставила хліб у хлібопічці і працюю, щоб трохи на завтра мати запас зробленого. Бо завтра наполеонівські плани - рімоут ворк з дачі, і приготування варення з агрусу та апельсинів. Рецепт не питайте, то все наразі дуже експеримент :) Але мусить получитися.

    Буде все добре, я точно знаю. Спіть, а завтра пишіть тут теж, щоб мені не було самотньо :)
     
    • Подобається Подобається x 10
    • мімімі мімімі x 5
    • Оптимістично Оптимістично x 1
  14. Rapsodiya

    Rapsodiya Well-Known Member

    останні дні в мене дуже напружені і сірі... і треба терміново знайти хоч якусь врочистість.

    проза №1 - зламався котел.. і за його ремонт довелося таки заплатити нам ... нехай то буде найбільша проблема... тут міні-врочистість - тішуся, що були відкладені кошти і вдалося оплатити дуже недешевий ремонт.
    Проза №2 - з якою треба йти в жилетку, але я не піду - мама моя уже хвора. проблема в тому що вона при цьому доглядає дуже хворого свого тата . терміново шукаємо людину, яка може стати доглядальницею на час поки мама лікуватиметься..молю Бога, щоб послав нам таку людину якнайскоріше. найгірше, що я зараз досить далеко і ніяк не можу приїхати, бо чекаю на поновлення своїх документів і мама кричить криком, щоб я не думала їхати через свій стан.
    вчора я сплакалася, знервувалася, звинуватила півсвіту в тому, що таке трапилося. наговорила стільки всього недоброго і образливого до світу, що нормальній людині того запасу вистачило би на два роки. але ж приховані і подавлені емоції теж не є добре, пра?

    а тепер врочистості.
    врочистість 1 - замовила мікродитячі лашки по гарній ціні. надіюся, якість теж буде гарна. якщо все приїде і все буде таким же гарним, як на фото, лялик матиме закрите питання одягом на найближчий час.
    врочистість 2 - то гаряча вода з крану. так, ця врочистість випливає з прози №1, ну але ж коли шукаєш врочистості по краплинках, то все згодиться, пра?
    врочистість 3 - домовилися з коханим, що ті вихідні ми не йдемо ні до кого в гості , а лишимося тільки вдвох.. бо той тиждень до кінця має ще два дні, а я вже ледве купи тримаюся.

    сьогодні мене чекає робота, готування їжі, порядок. до слова, копніть мене в тему, де говориться про те, як собі організувати побут і роботу з дому з дуже малим малям :) хочу хоч почитати, що то можливо))
     
    • Подобається Подобається x 3
    • мімімі мімімі x 3
    • Оптимістично Оптимістично x 1
  15. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

    Ото кльова штука). Я її цього літа дуже зацінила). Прийдеться шукати Ашан десь в околицях. Якщо цю штуку ще не вигребли.
    Мені життя часто нагадує дорогу. Буває вона всяка). І сьогодні один з тих небагатьох днів у житті коли ти на перехресті. У нашому випадку з двох доріг): одна знайома, асфальтована, але не дуже мальовнича). Інша взагалі невідома, але так виглядає, що веде до чогось гарного. Але щоб дійти до того гарного, треба трохи (чи зовсім не трохи) напрягтись. І скільки треба йти - невідомо. Ну і чи дійдемо теж невідомо. І ото сьогодні ми таки вибрали авантюру на нашому шляху. Правильно чи ні - життя покаже. Сюрпризи почались буквально з першого кроку). Тому спокійне житття десь там, за горизонтом).
    Філософсько якось вийшло).
    І буденність. Корки, каша в голові, якісь постійно вилазки з дому на пару днів зі збиранням-розбирання речей, що вже трохи підзадовбало. Дітей у табір таки певно не пущу, хоча я так сподівалась від них відпочити... Мама в нас. Відповідно є що їсти, і є що мити після її готування.
    А ще запаси на зиму. Цього року я взялась за себе, і роблю вже третю закладку вишняка. А що? Економлю сімейний бюджет. А ще сливки в нас буде море, морозилка під зав’язку натрамбована (як туди ще ящик помідорів впихнути не можу навіть уявити), тому прийдеться робити сливовий соус на 3 роки запасу.
    Зараз допиваю каву і піду подивлюсь на свій новий плащик). Купила річ, яку років п’ять тому навіть би не розглядала). А все чому? Життя - штука ну зовсім не передбачувана).
    В мене є один родич - старий авантюрист. Він час від часу своїм прикладом нас надихає на зовсім дивні речі. І у переважній більшості випадків це кльово)! Після кожного спілкування з ним мені хочеться щось зробити неординарне))). Бажаю всім у житті мати авантюриста поруч), ну або самому ним бути))).
     
    • Подобається Подобається x 14
    • Оптимістично Оптимістично x 5
    • Зе бест! Зе бест! x 1
    • мімімі мімімі x 1
  16. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

     
    • Інформативно Інформативно x 1
  17. Happy Fiancee

    Happy Fiancee Well-Known Member

    Вчора був рівно місяць як я мама двох дівчаток. Аж невіриться. Як і невіриться, що половина літа позаду, а літа толком і не було. Не скажу, що мала на це літо якісь грандіозні плани. Та завжди хочеться його трошки затримати. А тим часом Христинка вже просікла, що найприкольніше завжди бути на ручках. Мамині ручки помаленьку відвалюються до вечора, і хребет кричить: альо! Трохи носить тато, поки мама рахує дні, які залишилися до «можна мотати слінг». Правда я не сильний слінгознавець і більше чекаю 2-ох місяців, щоб можна було який адапт купити. Пам’ятаю як планувала собі «голопопе літо», але той змерзлюх репетує як тільки я знімаю штанішки. Отакі різні діти. Повивчала тему багаторазових підгузків і щось поникла як зрозуміла, що їх теж треба немало з нашим «какаємо після кожного годування». А я ж так хочу, щоб екологічно. (До висаджування я не готова).
    Ще стосовно екології. Приглядаюся до екоторбинок (таких маленьких на овочі/фрукти). Хотіла би спробувати сама пошити, бо ціни не низькі. Але до шиття в мене дві ліві. Ну і машинку швейну треба. Точніше вона в мене є, але боюся пробувати чи вона шиє. То ще така старезна від чоловікової бабці дісталася. Нарешті мій тато почистив її і стоїть поки для краси, бо ще невідомо яка вона в дії.
    Ой, треба щось на сніданок старшій зготувати.
    Пишіть щось )
     
    • Подобається Подобається x 3
    • мімімі мімімі x 1
  18. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    але все ж воно зручніше, ніж прати багато багаторазових підгузків.

    ті самі думки
    і ще одне те саме :) Але я би пошила вручну, з якоїсь сітки
     
  19. olerusya

    olerusya sweet candy ;)

    В Метро теж:d23:
    І ввечері ще було тисячі баночок.
     
    • мімімі мімімі x 2
    • Інформативно Інформативно x 1
  20. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

     
    • Смішно Смішно x 2