Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Щось, дівчата, я сьогодні в шоці від нашої мед реформи. Виникла необхідність мені от прям вже попасти до лікаря. Ага-ага, в тої, що підписана декларація занято до п'ятниці. Ну я домовилася собі з педіатром, яку до малого приватно викликаю. Під'їхала. Але вже питаю, що ж робити коли от треба на вже. А виявляється невідомо що. Швидка тепер, практично, не приїздить. Можна їхати а лікарню, але з 1го січня, якщо немає направлення від сімейного лікаря, то все платно. Блін, а де ж то направлення взяти, якщо, до прикладу, виникла необхідність серед ночі, чи на вихідних, та й навіть серед дня. Хто цей дибілізм придумав?
І ще одне пригадалося. Влітку у мами піднялася температура, так нормально до 39. Добратися в такому стані самостійно просто нереально. Дзвонимо в поліклініку, а тут сюрприз-сюрприз лікарі по викликах вже не ходять. Добре, що чоловік був на місці і в нас є авто. Але це ж на фоні, що в сімейного вже все вперед на тиждень розписано. Який козел таке придумав? Вибачте, що гружу, але якось під враженням я.

 

хіба забрали кабінети на термінові виклики там гарячкуючі і тд? ще влітку були. принаймі в тих поліклініках, що я ходила.

 

Останньо, як питала в реєстратурі, то виклики лише до гарячкуючих дітей до 1 року та лежачих людей.

Надіслано від мого Mi 9 SE, використовуючи Tapatalk

 

Та я якось особо не вникала. Бо ми відразу до мами моєї однокласниці подзвонили і вона без черги прийняла. Пневмонія була. Але то добре коли можна до когось подзвонити і маєш когось щоб завіз. А в іншому випадку навіть не знаю
От я, наприклад, хотіла, щоб мені горло глянули, ну по-перше ті страшилки з телевізора, а по-друге підозрювала абсцес, там швидко треба діяти. Чекати три дні ну не варіант, для приколу глянула лора, теж все розписано до понеділка.
Так що висновок - добре коли є до кого звернутися приватно, є авто і маєш можливість віддати 200-300 грн за консультацію. А в загальному - якась дика система.

 

плюс один. в нас в суботу можна попасти без талона до лікаря- то там черги сумасшедші.

 

А в нас не можна(. І окремого кабінету для хворих з температурою нема.

 

@KAPUCHINKA
То закордонна практика, моя мама в Португалії, то вона місяцями чекає на лікаря. Або приватний. В неї літали мушки перед очима, то поки прийшла до лікаря, перестало.Є ще ніби швидка, але там чееерги.
І щоб не офтопити, в Солі запалення, ідемо на поправку, але мій місяць пролетів уколи- таблтетки- інгаляції. А я мала такі плАни

 

@mamvasulka та я в курсі, але ж для чого всяку фігню переймати. Як можна не врахувати можливість ургентної консультації? Це ж основне.

А я чекаю тепла ))) на понеділок обіцяють. Класно коли тепло на вулиці ))) в суботу плануємо привітати з ДН чоловікові похресницю. Подаруночки вже чекають ))) І таааак хочу піти десь з чоловіком в кіно. Вже сто років не були

 

Нарешті темка зарухалась. Дуже люблю її читати). Тому і сама щось напишу).
Нам повезло - у нас сільська медицина. Коли треба - тоді можна), навіть додому прийде. А ще думаю чи може треба було з приватним лікарем заключити договір. Теж маю одну нормальну на приміті, ще й хорошу давню знайому. Там ургентно теж певно не проблема.
Канікули. І добре. І добре). Маю дві няньки, які мене можуть підстрахувати. Навіть не знаю у який бік бігти. Написала список справ-хвостів. Тепер закриваю потрішки. До понеділка все не закрию, але й так приємно, що він рухається).
До зими ми зовсім не готові у плані одягу. Але у нас завжди так. І колеса не поміняні. І навіть не куплені. То така моя неорганізованість. От розумію, що можна було б почати готуватись до Миколая, але раніше 15 грудня не можу почати.
Почала вишивати. Дуже тому тішусь, то моя віддушина, можливість переключити голову.
А ще ніяк не знайду яку б то цікаву книгу почитати. Щось мені нічого не подобається.

 

" Чуєш, коли приїдеш додому " Юлія Сливка , торкає і пригадує, що найважливіше, то ❤️❤️

 

Конкретно в нашій амбулаторії, в нашого лікаря - так, все по запису, але і реєстратура, і лікар каже - якщо захворіли і треба терміново - підходити в години прийому - втиснуть між записаними і подивляться. Так з малим колись ходила, а що робити... Ну і час прийому по 20 хв. на людину - деколи аж стільки не треба, то все буває "вікно", звісно, поки ще не період масових грві. Я, наприклад, на вчора мусила була зарезервувати 4 місця (талони) підряд для 2х дорослих і 2х дітей - робили щеплення проти грипу, то на все про все - з оглядом, рецептом, походом в аптеку з термосумкою і уколами пішло 40 хв, тобто ще 40 залишилось, і когось термінового могли прийняти. Але записати мусила була всіх - має бути зафіксовано в комп'ютері, так казала лікар.
А добра чи погана система - то все відносно, наприклад, мені сто раз гірше було приходити і стояти "живу чергу" по кілька годин, бо всі стараються прийти на першу половину прийомних годин, щоб встигнути. А так завжди плюс-мінус попадаєш вчасно, і нема купи сопливих дітей і бабульок.

 

@Rodionochka

про почитати) раджу Жоель Діккер, там в нього три книжки, всі три цікаві Серіал про Гаррі Квеберта- по його роману. Типу детектив, з мелодраматичною лінією. Мама моя сьогодні дзвонила, каже, що нічого вдома робити не може, все читає)) Або Стівен Кінг- Сплячі красуні. Ну то коли любите фантастику)

 

А давайте про хороше.
Тричі за тиждень ходила у садочок і приходила з мискою опеньок: до гарніру, в суп і просто поїсти. І в ліс не треба ходити.
Нарешті вдалось купити мішками овочів, яблука - так крупи майже скінчились . Велика сім'я - великі апетити, бо хлопці, і це не стереотип . Канікули, двоє застудитись, трохи сумно з того, особливо за старшого тривожно. Молитва, маніпуляції-рекомендації від лікаря, чекаю, спостерігаю.
Заставляю читати, і ось вже є добрі результати. При тому малий встигає прокоментувати кількість слів, номера сторінок та власне сам текст... Цифри - то наразі пристрасть .

+1
Зранку нарешті дов'язала спідницю, і відновила вишивку. Пару десятків хрестиків, зробила новий великий та зручний органайзер з-під коробки Лего для півтори сотні ниток. Ціль - до 31 грудня закінчити та відправити на... Москву . До двоюрідної сестри.

В цілому, налаштовуюсь на свої (і сімейні) потреби та бажання, а не на те, що не хочу .
Чоловік на днях згадав історію. Колись був в перукарні, зустрів знайому. Та, ще сидячи в черзі, жалілась, що ніхто нормально її не стриже. Далі був приблизний діалог:
- а що ти хочеш?
- ой, ну не хочу каре
- а хочеш що?
- не хочу щоб просто кінчики підрівняли
- хм... А що хочеться?
- і оті асиметрії теж не люблю
- а є якесь бажання щодо стрижки?
- не хочу ...
Дівчина так і не була задоволена новою зачіскою . А просто треба знати свої бажання.

 

А мені той Гарі Квеберт щось не дуже. Дочитала, ясно, бо було цікаво чим закінчиться, але от щоб захопила книжка, то ні.
А взяла до рук "атлант розправив плечі" і так мені, поки, подобається. Докуплю всі томи, бо взяла на пробу тільки перший.
І Юлія Сливка класна ))) Купила її щоб просто подивитися як зараз пишуть молоді письменники, ще й з мого факультету ))) а отримала массу задоволення.

 

@KAPUCHINKA

от власне Гаррі Квеберт взагалі ні, а от інші дві книжки, особдиво Книга Балтіморів, цікавіша набагато.

 

то суперова книжка, я всі частини прочитала. Ну от тільки в кінці мені така трохи утопія виглядала, але це ж роман.
В мене книжкова врочистість - я для себе нарешті відкрила Wiki бібліотеку - це просто рай для книгомана! В мене аж очі заблистіли, коли я попала в це різномаїття новинок, і я б всі брала-брала...Ну й ми таки сімейно набрали- і я, й муж, й Сашка....Маю трохи канікули від малявок своїх - як мати-зозуля попідкидала середульших до бабусь. А так як телевізора в мене нема, то весь час поки менший нарешті засне, я присвячую читанню.
Врочистість 2 - я трохи посортувала одяг із своїх коробок, (відклала в інші коробки літо ) й витягла на світ божий осінь-зиму. А ще дуже радо знову відклала цілий пакет одягу до церкви. Страшенно люблю все викидати , аж радість відчуваю, коли безжальною рукою зменшую ті запаси речей, які не ношу, не використовуються...Муж й мама моя все намагаються в такі моменти бути поруч й щось врятувати, або хоча б в село то забрати, а я не даю, нема що захламлювати простір....

 

В жилєтку не піду, тут понию. Малий ходить на футбол вже другий рік у вересні пішов. І от останні пару місяців постійно програють. Майже кожні вихідні якісь турніри, а вони як лузери. Хоч сядь і плач. Мали іншого воротаря, і було всяко - раз програли, раз виграли. Навіть друге місце мали в турнірі. А тут жодної!!!! перемоги. Ну як так може бути?! Вони якісь такі зневірені, що просто капець! Серце крається... І кидати не хочемо, бо то добра фізуха на свіжому повітрі, і клуб міняти теж (бо то як зрада тренера, та й добирання тричі на тиждень мене не тішать), але треба щось змінювати. Що? Грає добре, викладається. Але вони якісь невпевнені, налякані, не слухають команд. Одним словом, гірко якось(.
А доня моя взялась серйозно за малювання. Коли я чую фразу «мама, я малюю» мені робиться зле. Розмальований новий диван на цьому тижні мені якось чудом вдалось врятувати. Але сьогодні була безжально розмальована стіна у вітальні в осінні кольори. «Листочки» сказала доня, тримаючи жовтий та червоний восковий олівець. Мама знову дістала спирт та ганчірку, але чуда не сталось. Маємо осінь на пам`ять. І то за три хвилини таке навояти треба ще вміти. І ніби ховаю усі ті засоби до малювання, але вона вічно щось заникане знайде. А ще сьогодні одного гарного маленького хлопчика вдарила камінням по голові. Бавились-бавились, а потім трісь. Я вже від неї холодна. Зі страхом чекаю садочку. Бойова не те слово.

 

Водозмивні фломастери вам у поміч. Вже з другою дитиною такі маю. Дорогі, але вартують кожної копійки. Малюють по 2-3 роки і змиваються холодною водою навіть без мила.

Воскові олівці - зло в чистому вигляді

 

А я нарешті знайшла роботу,як виявилося влаштуватися у Львові сімейним лікарем важко....Тепер працюю на Любінській в амбулаторії,помаленько обходжу будинки,залишаю оголошення бо треба набирати людей на декларації .
Проза-йдуть вихідні,а я щось прихворіла (((

 

Привіт, якийсь такий період, назвемо "невідомий", так все важко, не можу зрозуміти, чим зайнятися, щоб був дохід і було задоволення. Канікули доб ігають кінця, для мене це спасіння, бо дитина, хоч трохи задіяна. Як ви справляєтеся з дітьми наканікулах?