Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Ой, по своєму досвіду скажу, що там взагалі нема з ким говорити... Мурло і хамидло. Той господар нагло на моїх дітей димів, і казав, що в під'їзді і в себе в хаті він має право робити що хоче...
@Тетянка навіть не думай. Тобі ж дорожче для нервів...

 

В нас мега-врочистість - народження синочка, ну й нарешті нас сьогодні виписали (манюсінька проза- муж умудрився забути при виході сашкине мега-класне одіялко...думаю, що його хтось вже забрав..).
Дома армагедон, таке враження , що мене пару тижнів не було. Ну й прання вагон ))).

 

Вчора був такий день, який я люблю - спокійно цілий день вдома, ніякого поспіху і справ, і навіть їсти було досить )) А причина в такої врочистості якраз не дуже - діти трохи похворіли, з температурою, відповідно тягнути їх щей на жару не хотіла. Правда пообіді малий вже був без гарячки і трохи погуляти з татом, а ми з малою складали пазли і грали в доміно - давно мені бракувало трохи такого часу з донею.
Але через то маємо тепер ще інший клопіт - збиралася їхати в табір з дітьми, ще в такому не бувала правда, мала так налаштована їхати, а тут хвороба. Температура в неї ніби вже минула, ще є трохи кашель. Малий раз лиш мав гарячку, поки більше нічого. І я от думаю що його тепер робити - їхати чи ні. Думаю заразні діти вже не є, пити сироп від кашлю можна і там, але як то сприймуть інші батьки, типу ми хворі приїхали. І то не так важко відмовитися від поїздки як просто важко малій тепер якось то пояснити. Їхати треба вже завтра вранці. Піду з ними до педіатра зараз, щоб точно знати що там всередині в кожного.
Порадьте мені шось

 

Кхе-кхе, привіт, чи що?
Щось до мене прийшла сумулька, за ДП
Особливо за дописами в "Звичному дні". Вирішила навідатись.
Що би такого вам вповісти доброго? Адідаси на шару всі отримали (не перечитувала теми про лохотрон, але підозрюю, що там гааряче ), чи то тільки у фб така шара була ?

 

Може таки й хворі, то може і кашлюк бути...Захворіють тоді багато в таборі, і точно будуть на вас злитися інші батьки...Знаю один випадок коли дитина ходила з кашлем на гурток, думали звичайна застуда, а кашель не минав, сиропчик не помагав, виявився кашлюк. Та й навіть якщо просто якісь ускладнення бронхіт чи щось інше, то сумніваюсь, що в таборах дуже якісне медичне обслуговування.

 

@Apelsynka катаральний період коклюшу триває 2-3 тижні, максимально заразний час. І в той період запідозрити, що це коклюш майже не можливо, бо кашель не характерний. Хіба що дитина контактувала з хворим і мама вже в очікуванні. Мої діти просто підкашлювали час від часу.
А маринувати дітей по три тижні щоразу як підчеплять віруску теж не випадає.
@Retaret якщо діти «бодрячком» я би їхала.

 

Збувається давня мрія (чи то я повертаюсь до ритму своєї юності): підйом зранку о 6. А іноді і в 5.30.
Тільки от вкладання рідко о 22, частіше - це вже після 12ї.
Ми, Слава Богу, рушили з місця по будові: є шпаклівка (стіни такі мммм... персикові наразі) стартова, "зародок" душу (митись можна, але ні плитки, ні шторки. І гіпсокартон (набридливий та нудний) ще в душово-туалетній кімнаті).
Їзджу з дітьми електричкою на прибирання додому, готуємось до наступного етапу і... вїзду заново . Пішки 20 хвилин до станції, 4 хв їхати та ще 15 хв йти (діти довооольні подорожжю поїздом, а я буває сама закидую коляску, тримаючи ще й дитину на руках. О, вже через півдоби цій дітці буде півтора роки рівно . І щось у нього температура піднялась... жодних ознак хвороби наразі, окрім температури. Може, зуби фінальні молочні ріжуться).
Проза продовжується: другий тиждень старшому лікуємо зуби. + Мінімізую вживання цукру в сімї, збільшуєм кальцій та якість чищення зубочків.
Батьки на морі, чоловік заїзджає вночі поїсти, поспати і взяти їжу на роботу зранку. Втомлююсь, але знаходжусь в стані щастя. Ось не знаю як пояснити: віддаєш, працюєш - і отримуєш задоволення від того, хоча буквально нещодавно було ниття та пустота в душі.
Можливо, завтра приїдуть будівельники наступного етапу - а обіцяли сьогодні. Взагалі, 3й місяць вони обіцяють виконання замовленних робіт . Ми вже навіть відкладені гроші на ці роботи встигли освоїти . Але якось, з Божою поміччю, буде. Я вірю.
Солодкі булочки друга партія готова, а зараз пора насмажити різноманітних біляшиків - а то тісто вже тікає з миски. Таки мусять та бригада приїхати завтра .
Йду відкрию браму - чоловік ось приїде. На свіженькі біляші.

 

ооо, а якими я темпами освоїла відкладені на конкретні потреби гроші , тепер сиджу й кусаю лікті. Бо серпень обіцяє бути максимальним по витратах. А ще стільки всього треба....Дивлюся звіти за попередні місяці (я веду домашні фінанси) й сама в шоці - де ми ті гроші беремо?..... Вірніше, я то знаю, з кредиток, але то під кінець кожного місяця вічна проблема - як там викрутитися, щоб % не заплатити
Проза - в мене тепер день сурка здебільшого, лишень я тепер ганяю по ремонт.справах не з пузом, а з малим в слінгу

 

Приїхали вчора, в неділю


І проза, і врочистість.
Коротко.
Треба все вимити, повичищати, перемити, створити "меблі" для тимчасового користування, перенести речі з гаражу і вїзджаєм знову. Додому.
Дай Бог, щоб була можливість дітей залишати з мамою, а то я і малих буду ввечері мити, вичищати, перемивати .
І де ж знайти, купити двері, і які...

А, мої батьки вночі приїхали з моря, здогадуюсь, що є рибні смаколики. Принаймні, пеленгасів батько наловив і бичечки сушені на столі лежать . Врочистість прям до вихвалялок, яка там проза. Все буде добре!

 

Ми таки побували на таборі. Хоч я сама і не відчувала в собі сильного бажання їхати, але виглядало мені, що це корисно для дітей (та і для мене) і повітря і обстановку поміняти. Трохи розвіялася, їсти не варила, не прибирала, хіба що наносилася малого, бо так по обстановці не було дуже як його інакше десь подіти.
Останні три дні дуже крутить мені ноги, ледве лажу, і то якось приступами такими. Не знаю шо з тим робити, чи піти здати кров на ревмопроби, чи до невропатолога, але той біль і вдень і вночі вже ненормальний просто.
Вчора мала гарну здибанку з коліжанкою, так тішуся, що я вибралася, погуляли в парку, малюк трохи спав, так шо навіть вийшло побалакати нормально з годинку ))
Моя печаль - то наш ремонт. Шось воно ніби і рухається, алена кожному кроці, де я думала, що от воно вже скоро кінець, знов і знов вилазить якась історія, через яку знову тормозимо. Я колись думала, що за літо якраз неспішно переїдемо, а тепер вже і незнаю що думати , знов і знов відтягується.
Їсти варити не хочеться. Зато хочеться спекти шось - творчий релакс так би мовити, але так страшно завжди то починати коло дітей, бо потім годі позбирати докупи все в кухні.

Літо прямує до кінця, я ще стільки мала думок куди б то вискочити для гарного гуляння з дітьми, а все шось не наважуюся. То з візком переживаю як товктися в транспорті, з ерго теж - малий такий важкенький, шкода своєї спини з тим ношенням.

 

В мене вчора й сьогодні мега-врочистості:
1. Вчора було 15 років шлюбу й 12 років найстаршому синочку, а сьогодні 4 роки доціку.
п.с. Коли ми святкували нашу 10 річницю в Італії за бокалом вина, я собі уявляла нашу 15 річницю десь так само на березі моря, якось так романтично...Але життя таке непередбачуване )))...Навіть ще рік тому я думала, що 15 річниця буде в новій квартирі, ну ми ще в новій, зате з оновленим складом сім"ї . Ми обмінялися подарунками на річницю одруження - мені 4 здорові упаковки плінтусів й гіпсокартон - а я мужу - шоколадку
2. Вже спаковано майже 70% речей для переїзду, чим не врочистість, особливо якщо врахувати умови в яких я то все пакую, а маю таку натуру, що мушу все сама поспаковувати й понадписувати, що де є...Мужу зазвичай даю малого й відправляю гуляти, правда, щось наш найменший ну зовсім не "візочковий" - їде там максимум 10 хв й починає плаааакати...Бо в слінгу йому краще . До слова - слінг в мене ще сашкин, йому вже 12 років, позаминулого року я його відправила на пенсію - до мами, попросила пшити на подушки наволочку, бо тканина ще ок була. Хто ж то знав, що він мені ще пригодиться. Добре, що мама не мала часу з нього нічого шити...

 

Колись давним давно після 31 липня в мене починався депресняк за літом). Але якось не цього року). І хоч час летить скажено, та ми маємо ще дві поїздки у планах. Тому кінець літа трішки відкладається).
І поки я ще дома, то не даю згнити сливкам та персикам, які цього року гарно вродили. У хаті пахне дуууже ароматно.
І ще два слова за доню скажу. Маємо зараз дуже кльовий період - почала говорити). То так смішно, коли то мале щось таке мудре лепече). Я вам скажу, що в тих малих голова добре варе), майте на увазі.

 

О, і я хочу щось написати. Багато слів, фраз, але зліпити до купи, тєжко. Врочистість, чоловік таки псіханув, і вивозить нас на море, хоча ціна.. капець. До моря ще 9 днів, і відповідно я,вже нічого не хочу робити, ну зовсім. Погода, вроді і нічо, але мені давить. Найменша, вже знудилася, а я біля неї. Короче, рахую дні, Тай таке))

 

@Козенятко ну і прікольно так псіханув всі би так

 

Та, в мене такий)) що буде завтра, то таке)

 

@Козенятко, знаєте, напевно, це правильно. Треба жити сьогоднішнім днем ))) Вже не раз помічала, як хочеш чогось, купиш, і потім фінанси якось вирівнюються, а зажмеш, то фінансова ситуація та сама, але ти без того, що хотів.

 

Сьогодні втілила в життя справу, до якої місяць "руки свербіли"- побілила кухню поїхала купила снєжку, фарбу- і за 1,5 години часу- тадамммм, стіни аж любо глянути, бо зимою трохи кинувся нам грибок- ми з ним боролися всіма силами, але сліди подекуди ще лишилися, тому зараз я з задоволенням дивлюся на стіни і стелю, які я побілила сама. Діти трохи допомагали, пообіцяла їм завтра морозиво (нині треба було всіх і все ще помити після цього міні-ремонту). Нагадала своїм рідним за свій ДН, вже починаю потрохи складати меню, добре що літо і село, буде пікнік на задньому дворі Всім гарних вихідних!

 

Хочеться щось написати. Мудрого не вийде, тому доведеться вам читати дурниці
Вже хтось починав голосити: "ааа, літо пройшло мимо мене"? Якщо ні - то я буду першою Літо практично минуло, а попи (і свою, і дитячі) я так в жодну водойму і не вмокнула, хник, другий рік поспіль
Врочистість - ура, скоро школа, я вже хочу десь Влада спровадити, бо за його вічним триндінням і моїм постійним: "лиши в спокої Яську!" я геть не чую власних думок. А почути мені їх зараз дуууже треба
Школа то, звичайно, і проза, бо вже почалося: "здайте на контейнери, здайте на мило... На солодкий стіл 1 вересня То ж для наших діточок!"
Врочистість - квартира потихеньку починає бути схожою на житловий, а не складський простір В дитячій ще не вистачає стелі, розеток і дверей, а решта все вже, нарешті, ок

Проза в тому, що та кімната - це найближча до завершення частина квартири, в інших місцях роботи ще непочатий край. І до холодів треба хоч з опаленням щось вирішити А якби не всі ті родичі і просто знайомі (які нам дуже багато помагали і меблями, і фінансами), то й того б не було. І то водночас і врочистість та вдячність, але й проза... Але про прозу більше не хочу писатихіба ще пожаліюся, що не сплю довше як годину вже, певно, місяць, бо Яся вирішила сумістити якусь свою кризу розвитку з відрошуванням 4 зубів на раз Поки результати не вселяють надії - лише один зуб пооклюнувся

А взагалі я дуже-дуже хочу форумівку чи вечорниці, але як я маю піти на них і при тому встигнути відпочити та набратися натхнення, пильнуючи одночасно обидвох дітей, я не дуже уявляю Бо так виглядає, що вихідні в моїх "днях бабака" не передбачаються

 

@Akina все хочу запитати. А де Ви живете? Я так розумію, що десь біля Львова в котеджах? У Вас такі розкішні вікна. А ремонт то таке, було б де робити... Ми теж спочатку без дверей жили і без умивальника, а лампочки ілліча у нас навіть не знаю скільки років висіли, і одяг на підлогу складали. А плитка на підлозі, яку чоловік поклав сам, ну бо на майстра тоді не мали, за кілька років чомусь повідставала і почала " ходити" та ще й потріскала. Зараз треба міняти. Але то така фігня. Зато своє, власне, рідненька хатка )))

Ну і трошки по темі. Заходимо ми в ремонти. Були согодні в Епіцентрі, мати рідна, я навіть не уявляю що я хочу. Яку плитку, щоб не була слизика, але і легко милася. По кольорах теж собі не уявляю. Ще й не вмію собі уявляти кінцевий результат. От такі справи )))

 

Вікна то моя любов Ще любов високі стелі і якість гори-сади-озера за вікном, ну але то, певно, буде вже в наступному помешканні

біля Львова (Ременів), але в квартирі на 3 поверсі.
Тому майже всі "плюси" життя за містом проходять мимо нас
Лишається чисте повітря, молоко-сливки-яблука від місцевих домогосподарств та класні "дрібниці" типу локальних вайбер-груп "продам","підвезу" і т.д. ну і найголовніше - низька ціна на метри квадратні
Те, що то маленька "комуна", де майже всі всіх знають, я ще остаточно не вирішила чи в плюси, чи в мінуси записати