Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

В мене майже звичний день. Не годна була встати, але якось спустилася з ліжка, бо яке щастя - поставила паску вчора вночі, рецепт напевно для лінив, бо на 2 дні розтягувати задоволення - то ще та забава.

Кілька днів довбав сигналізатор чадного газу, провітрювання його втихомирювало, тяга є, аж сьогодні майстер сказав, що прогоріла гофротруба від котла і пропускала чадний газ, а через вітри воно не завжди витягувало через вентиляцію. Людоньки, та труба якби хто її голками потикав - прям зіркове небо, як запхати ліхтарик. І то всього за 3 роки. Але тепер маємо почищені вентканали від бруду і навіть мене похвалили, що я паски печу , во.
Зара трохи ноги здру, нє, місячні, застуда і паски на купу - то айвай. П'ю каву з чукулядою і приходжу до тями. Ще би хто ту погоду устаканив - ціни б не було

І ще з приємного - знайти інфу для людини, основним робочим завжанням якої є пошук внформації і складання її до купи. От я змогла знайти.

 

4 чорних спідниці і 4 чорні блузки. Такі свята в мене веселі. Ніяк не звикну. Ноги ще несуть до баби на роботу на автоматі.

 

Співчуваю Вашому горю, але Ви ще в когось перепитайтеся - десь таке чула, і точно сама не знаю, що на Великдень не вдягається темний одяг.

 

@HOPIC, от після подібних дописів розумію, наскільки мої проблеми бурхливого сьогодення насправді просто життя.
Останнім часом, десь місяць, роздумую щодо цього явища - смерті, особливо, смерті рідних. Страшно. І я не готова. Інформаційно, якщо можна так сказати. Треба з проповідниками поговорити...
Минулої суботи - виповнилось 11 років, як померла моя сама близька бабуля, мама мами. Вона найбільше з усієї родини мене знала: любов, увага, спілкування... І коли в мої 17 її не стало... Батьки мами з весни по пізню осінь були в селі, за 123 км від міста. І того року мені дозволили самостійно пожити в їх квартирі. Ніч, дідусь привозить бабулю після інфаркту, їдемо в лікарню, аптеку, на наступний день дядько з Москви приїзджає, ще день - і не стало. На похоронах я не була - як раз було ЗНО з української. Українську я відмінно знала, всі оцінки 11, але саме на ЗНО - 7... То вже історія. За півроку до смерті маминої мами - померла мати батька. В родині були завжди дещо напружені відносини з цією бабулею. Насамперед, у батька. Дідулі-бабулі жили в одному селі - та ми ночували в 99% випадків у батьків мами. Мій батько інколи і 5 хвилин не витримував спілкування зі своєю мамою - та їхав геть. В чому зараз він розкаюється. Але він був інший, не міг простити бабулю, та її вже не повернути...
Такий був переламний період: смерті рідних, безпорадність діда, "знайомство" з батьками, налагодження відносин. Та, 11 років тому.

Вчора була пятниця. Зі страстями . Йой, другий день доводять мене своєю поведінкою діти: своєю "мамамамамамамамамамама", паралельними розмовами під час моїх телефонних говорінь, несподіванними падіннями-травмами-образами у супроводі верещання-стогнання-плачу та звичайним одномоментним непослухом. Доводять так, що я не знаходжу слів, навіть голос не підвищую - а заходжу в вільну кімнату і хвилину реву. А мо то пмс?
Я на початку циклу хожу в веселому настрої, як в кадрах з древнього серіалу "Секс в великому місті". Памятаєте епізод, коли Саманта організувала вечірку "Я НЕ вагітна"? Ось така party у мене в голові з початком циклу .

Ок, з доброго. Вчора бігала 7й раз - це за 2 тижні . Дихання вистачає вже на довше, і в лісі є гарні підйоми дороги під 60 градусів - тож бавлюсь.

На Пасху не готую нічого. А нє, вірші, пісню вчимо. А так, у нас економ варіант: купляємо бензин та мясо - і їдемо в гості після церкви, на пару днів . Так що, "чи вийшла пасочка" - цього року я не в темі


Другий рік поспіль спостерігаю свою алергію під час цвітіння... Таке може бути? Чи так співпадає застуда... Не памятаю алергії ні в дитинстві, ні в юності.

Зі Святом Воскресіння! Всім Божих благословінь!

--- дописи об"єднано, 27 Квітень 2019 ---

А ще говорять, що "на Великдень самі праведні вмирають і одразу в рай". Тільки яке то має значення, і яке то відношення має до Спасіння? Одягом рідних після смерті, якщо при житті не відбулось примирення з Богом - померлу людину не спасеш. Принаймні, так каже Біблія.

 

І я відпишуся...(бо вже закидають мені довгу мовчанку)

До Великодня готуюсь. Здоров*я координую. Дитину научати намагаюсь.
З нового - підбила мене сусідка на садіння квіток в треї...Собі замовляла, то і на мене взяла. А я ж криворуке... як вони виживуть.., але посадила..побачимо.
Дерева мої цвітуть, аж захлинаються....садок маленький(грунт взагалі ніякий- то моя журбинка...вже одну яблуньку похоронила), але як зайдеш, то себе в нім не бачиш -- цвіт,цвіт,цвіт...
Родинного вам Великодня ! І цвіту-цвіту- цвіту+.

 

Щось ніхто, нічого не пише, значить всі гарно святкують. В нас нічого особливого, але в церкві були, в мами були, на цвинтарі були. Ввечері приїхала племінниця, потім заїхали друзі, трохи посиділи, поговорили. Загалом, все комфортно і затишно, але мені чогось бракує, навіть не знаю, але відчуваю ту незавершеність, ну але сьогодні так, попереду, ще два святкових дні,тому , насолоджуємося сімейним затишком, смачними стравами, і силою доброти і миру. Всіх вітаю з Великоднем!

 

Я теж відпишуся.
Пасочки спеклися. Яйка-галуночки пофарбувалися. Посвятили. Обов'язкова програма до одних і других батьків - виконана

а моя мрія - дьорнути десь подалі від тих обов'язкових програм....

.
Кажуть, мрії збуваються. Хоч не повністтю, але: тільки приїхали від чоловікових батьків - дзвонить коліжанка: "бери пасочку-ковбасочку, пакуй дітей і приїжджайте до нас

місити болото .

будова то вам не коєкак аль коєхдє

.
Діти зібрані за 5 хв, 2комплекти одягу для всіх, відразу понарізала різних нямочок, зеленинки, чоловіка відправила зустрічати "макаронників", а сама - святкувати!
Можливо, хтось скаже , але тільки тоді відчула Свято! І, нехай 100500 разів бігалося за (біля ) дітей, але це було свято!!! Відпочинок. А не обов'язкова програма-застілля, де діти хіба ходять і ниють що їм "нудно".
Свято продовжується!!! Приїхали додому всі як свині (в глині і пропахші димом), зате щасливі! Діти в 20:45

це unrеal!!!

були в ліжку. Коханий вигулює своє "шефство", а я дивлюся на своїх рибуль і відпочиваю.

ну і ще похвалюся: подзвонили мені з Молокії. Виграла набір для салату. Дрібничка, а настрій підняло!!!

 

В нас хворобливі свята) Спочатку малий.потім чол.,а я на десерт))
пс. віруска)

 

День другий, чи навіть третій - я намагаюся "взяти від життя все" : використати можливості, поспрягати більше чоловіка, щоб самій відпочити, побути наодинці, поговорити з дорослими . Дуже таку потребу маю.

Пасха була відсвяткована в сімейному колі родичів, тих родичів, до яких ніяких претензій нема - всі на своїй спільній хвилі . За містом, діти побачили помацькали коней, корів, гусей... Єдине, погода трохи не така, як би хотілось.... А з іншого боку - яка різниця? Грязюка відпереться, а приємні спогади про спілкування ще довго пам'ятатиму.
Сьогодні син мене хвалив за вишивку, що я аж помітила помилку - тепер мушу певний шматок розпустити..помилилась з підрахунками клітинок. Батальна картина - вона така батальна .
Піду, побіжу в ліс. Дощ скінчився .

 

Сьогодні ФБ підказав, що день дружини , то ми з мужем погуляли по центрі, послухали гарну музику і...повернулися додому, бо 30 квітня - це останній день місяця й розраховуватися кредиткою невигідно , а всі готівкові надходження з"їдає ремонт й в мене вічний цейтнот з тою готівкою.....
Цього року я, як ніколи, на паску майже на дієті, пасками не наїлася, ковбасками та іншими смаколиками теж, через певні нюанси із організмом...Ну але нічого, все так не буде.
Малята ще тиждень в селі, тільки старший сьогодні приїхав. Робила домашній йогурт, часто його роблю, але завжди купляла спец.бактерії або закваски. А зараз в цілях експерименту поділила молоко на 2 рівні частини (десь по 1 л на ємність), в один дала звичайний питний йогурт "Галичина", а в другий - від "Молокії". Кількість бактерій була заявлена однакова, але з "Галичини" вийшов гарний й густий, а з "Молокії" чомусь багато відійшло сироватки, сам йогурт гірший по смакових властивостях получився.
В планах фільм якийсь цікавий, а завтра то вже гонитиму по ремонтних справах...

 

Ми з Яною хворі, шо капець. Шмаркаємо, кашляємо, горло болить. Купа ліків, купа хустинок. Я цілу ніч не спала, бо ніс не дихав. Голова і шия болять, ще й пмс. Груди чутливі. Щось уночі згадала, вже не пам"ятаю, що, але наплакалася порядно. Холод на вулиці собачий.
Голос Яни з сусідньої кімнати: перше травня! ні фіга собі!

 

Майже тиждень без ДП. Тиждень прийняття

і повного нерозуміння як таке можливо(((

вибору населення України. Тиждень 1000 і 1 справи. Страсний тиждень.
Добре, що то ми пережили).
Свята були насиченими: у неділю 3 відвідини та застілля, одне дитяче ДН. І завершальний акорд дня - купа гостей в нас. Доня то все стійко перенесла. Вона в нас ще та тусовщиця). Як добре, що була погана погода). Бо в планах був ще Гай. В понеділок були знову гості, і знову ніхто нікуди не спішив))). То у вівторок в мене вже був напівпорожній холодильник. Люблю таке після свят. І почались збори хлопців на карпатську ватру. Поїхали джипами по хребту. Болото місити. По прогнозам дощ безпробудний). Машина кума заладована та запакована. Хлопці поїхали за враженнями). Фото напевно всього не передасть, але я відчула ті емоції), бо вже колись мала нагоду переїхати маленьку калабаньку). А там був цілий день калабань))). В планах був ще один день тих переїздів, але авто сі змучило, і мої герої завтра мають повернутись). Чую, що чоловік відчув кайф, цікаво послухати ще дітей).
А я нині кайфувала в мами. А ще я зрозуміла, що доня в нас таки дуууже активна. У порівнянні з однолітками. Дала мені трішки фізичної нагрузки у плані бігу. Бігали за голубами, дітьми, псами, котами тощо. Ну і йде вона стабільно в протилежну до потрібної сторону.
На завтра в планах совбез. Вже морально готуюсь. Бо для мене то як бій). Або я їх, або вони мене.
Діти в школу не йдуть. Бо скільки того життя). То до мене дійшло чомусь саме на ці свята. Треба жити тут і сьогодні.
А ще я помітила, що мені стало шкода часу на сон.

 

Три!!! Три Дня народження!!! При слові "святкування" в мене вже починає око сіпатися. + Великдень єсссно.
Підліткові посиденьки, робоче виставляння, великодні частування, і, нарешті, загальний бенкет у ресторані - дан. Всі задоволені, іменинники ощасливлені, гості облюбовані.
Вертаємося у звичне русло. Робоче для чоловіка і дітей, та повсякденно-прибиральне для мене.

 

Вже раз збиралася за вихідні написати щось в цій темі, але видаляла. Щось занадто сумно виходило. Сьогодні вже ніби трохи веселіше, незважаючи на проблеми зі здоров'ям. За вихідні все ж відпочила, бо при такій погоді і нікуди не підеш. А то вже останній місяць весни. І в мене найбільш напружений по святкуваннях: дні народження, весілля, день матері. Та і посиденьок з колєжанками давно не було. Дуже хочеться, щоб цей місяць був позитивним.

 

Ми тільки-тільки подали документи на свідоцтво для середульшого, а 2 частина марлезонського балету ще попереду. Напишіть, як у Вас все пройшло .

Мій також страшний любитель гір й диких походів незвіданими стежками. От поставив мене на днях до відома, що в нього там черговий похід намічається, й то не просто похід, а якісь змагання "стежками героїв", й там ще купу всього треба докупити із спорядження . Страх як не люблю таких сюрпризів -я б десь заздалегідь то все пошукала б, через нет замовила, а нє отако галі-палі перше-ліпше-найдорожче, бо горить.
Врочистість - були сьогодні на УЗД, манюнчик росте помалу,ну й муж нарешті змирився з моїм варіантом імені , бо спочатку був категорично проти, але нічого, вода камінь точить.....
Проза - от тільки я визначилася нарешті із бажаною плиткою у ванну, як вона десь щезла з усіх магазинів й ніде її нема...А другий запасний варіант - навіть наполовину мені так не подобається ((((....

 

Відбулась «Легким переляком»))). В совбезі зараз все спокійно), бо вся інфа по субсидіях буде після 10 травня, відповідно зараз там розслабуха))). Головне мати всі оригінали та копії.
А мої хлопці вже вдома. Машину вбили наніц. Але вражень на все життя). Я то відео спокійно дивитись не можу. Я б певно вийшла і пішла додому пішки. І оскільки авто було не супер підготовлене, адреналін ще більше зашкалював))). Там і горіло, і диміло, і текло. І ще купа всього. Але всі щасливі. Думаю, наступного року будуть знову пробувати.

 

епопея з хворобами дітей отримала своє продовження. тільки вилікували отит у Кві, в суботу так гарно посвятили паску і тут знову почалося. Не припильнувала і К з*їла свяченої ковбаски(домашньої копченої) з кошика. з неділі вся краса отруєння

рвота, пронос, ацетон в сечі дуже підвищений

, інтоксикації "на ліцо"
так її шкода. відпоюю, спить, бліде-зелене, схудла від вчора вже приймаємо ліки приписані сімейною і ттт ніби краще їй. бавиться(а не лежить чи спить), нема Т, з*явився апетит(мушу дуже контролювати за дієтою). вкотре дякую Богу, що маю допомогу рідних, бо роботу зараз лишити нема як (кінець навчального року)
на наступні вихідні маю поїздку в навчальний табір для тічерів від Peace Corps. отримала стипендію. на 3 дні. вчитися, спілкуватися. дуже сподіваюся, що зможу поїхати. дуже цього потребую

відновитися, переключитися з мамства і хвороб на щось цікаве, позитине. словом провітрити голову і зарядитися новими силами

.

 

Давно сюди не ходила, а нині маю настрій трохи до писання
Мій звичний день тепер починається о 6:20-6:40 і я (всежиттядумалащосова) вже до цього майже звикла Просто одна маленька пташка і так влаштовує всім підйом спозаранку, а величезні вікна в новій квартирі цьому лише сприяють. Незважаючи на те, що виходять вони на північний схід, і незважаючи на хмарну погоду, в квартирі достатньо світло о 6 щоб одне мале вирішило що вже день і достатньо світло о 21 щоб інше, (трохи більше) вирішило, що ще не вечір Коротше в список хотілок записую ще штори блекаут
Вікна - це врочистість. Хоч вони досі немиті ззовні лише трошки протерті зсередини, але то моя любов і прямо моє-моє. Побачивши їх рік тому, я вже навіть не збиралася всерйоз розглядати ще якісь варіанти.

Ну і взагалі, незважаючи на купу-купезну прози, я поки радію Бо люблю досліджувати нові місця. А ще після півроку життя з мамою і її кицькою

я не фанат котів і раніше була, а тепер остаточно ствердилася в думці, що якщо колись в мене будуть тварини, то житимуть вони де завгодно - в сараї, вольєрі, але не в хаті

тепер кайфую навіть від кухні з картонних коробок і голих стін. Хоч проза то, звісно, відсутність у нас шпалер, теплої води, дверей і інших вигод без перспективи суттєвого поліпшення ближчим часомНайбільше не вистачає мийки, стола і холодильника на кухні Хоч відсутність останнього після певних роздумів засмучує все менше - і так стояв би практично порожнім Коротше, гроші - то прозища... Ну і відчуття того, що це збувається лише МОЯ мрія, що це МОЯ квартира, МОЇ діти, МОЇ проблеми, МОЇ радощі... теж трохи псує врочистість моменту. Попри нещодавню "галочку" в календарі "7 річниця шлюбу", поняття "ми" практично не існує а беззмістовних півроку нарізно лише збільшили цю прірву. Ех, поживем - побачимо що з того вийде в підсумку
А МОЇ діти загалом тішать. Я майже досягла дзену, коли і нічні прокидання, і денні скандали, і дитина в одній руці а всі домашні справи в іншій, і згризене наніц моє ліве плече

там тепер непереходящий синець всіх відтінків жовтого, зеленого і фіолетового

, і погода за вікном, сприймається як "то життя, все так не буде" і т.д. Але діти-квіти і абсолютно невлаштований побут наразі не лишають жодних шансів для хоч якоїсь творчості чи кар'єри Бо навіть отаке міні-одкровення для ДП пишеться у 8 підходів Хочу-хочу чогось грандіозного і красивого, хочу руху, хочу організувати щось "едакоє"...але ех, поки то все відкладається в коробочку. Картонну. З яких у мене складаються тепер майже всі "меблі" - і шафи, і комоди, і тумбочки
Тому вчуся насолоджуватися моментом, помічати щоденні радощі і не сподіватися та не загадувати дуже про те, що буде завтра

 

О, то моя болюча тема. Я люблю всіх тварин, але коли 6 років тому, моя доця принесла кошеня, яке купила за 5 гривень?!!!! Справа не в тому, ми його любимо, чистим, миєм, і т.д., але він так і не навчився ходити в туалет, тобто він це все робить в сантиметрі від туалету. Ми перепробували, вже всі методи, але віз і нині там. От таке, як дати ради, не знаю..

 

А не хоч мийку сільську хоч поставити? Ну і в Оселі меблів я б попросила. Нащо ж ті всі організації, хай поможуть.
Я маю журнальний столик - хочеш?