Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Я, коли найменшу з пологового принесла, таке ж враження було, що руки, ніс , рот у 4.5 річного брата вееличезні . І теж відчуття, що вона з нами була давно - ні, ЗАВЖДИ!

 

Мені завжди були великі голови))). Навіть зараз в хлопців вони мені виглядають здоровенними).

 

Що правда то правда, в хлопців певно генетично більші голови ...і мій при майже однаковій вазі при народженні був більше "головатий" за сестер, що вже казати, коли приходить в хату малявка кількаденна... Котів від кицьок(дорослих) я теж розрізняю за головами - в кота мені видається голова крупніша ггг.

 

І мені ця погода нормальна. Ну хотілось би меншого вітру, але добре, що не +30.
Доня якась хвора-не хвора. Якось не можу визначитись в яку її категорію занести). Температурила вперше, але якось видно по ній було, що не є вже аж так зле. Вчора з‘явилась якась висипка. Але теж виглядає, що її не дуже то турбує. Що не ок, так це відсутність апетиту і вередливість без кінця. Чи може то розбалуваність? Бо останніми днями все крутиться навколо неї. ГВ у нас розкочегарилось на повну, вся решта їжа відійшла на другий план. Постійно руки, постійно мама. В такому режимі готування їжі проходить у екстра пришвидшеному темпі. Так швидко я вже давно не готувала). Зате звільняється час на полежати-пообійматись). Ну кількість снів також збільшилась. Прогулянки ми не відміняли, бо інакше б у когось поїхав би дах). Тому декілька разів на день ми кудись вибираємось прогулятись (електромобіль то таки чудова штука!). А ще ми зараз усією сім‘єю перетворились на футбольних фанатів). Страшенно хочеться кудись вибратись за місто, але ніяк не складається. І причин на це аж занадто багато, аж дивно). Я навіть вже перестала про це мріяти). Тому як раптом таки кудись виберемось - то буде чудо))). Наступного тижня наші хлопці на 2 тижні ідуть у табір, а потім ще на тиждень до бабці. Що я без них робитиму? Мені без них важко). Такі вже помічники виросли, що ну))). Деколи дивлюсь на них, і розумію, що час летить надто швидко, і діти дорослішають просто на очах. Таки з меншими дітьми легше).

 

ага, а я вчора офіційно розпочала тему - "мій божевільний липень" !
Роботу робочу зранку вчора зробили, красоту навела ( а зі стрижкою каре - то я вам скажу --ваажко, ще й якщо руки "непідто"заточені ), подарунки в гарний папір САМА ! без допомоги чоловіка , загорнула (ага, я криворуке), 2 рази чоловіка переодягнула ( ну бо- нєєє , вишиванку нєєє; ок.
№2- нєєє мені ця сорочка не дає руки широко розвести(нахіба???) ; ок.
№3 - нєєє я не піду в тих синіх, мені буде жаарко) - ні, він в мене не балуваний, просто одягати "прілічний" одяг терпіти не може !
П.С.І це ще я його одразу в джинси одягнула ...
Але я сі не нервую ! Медаль собі на груди повісила і гордо чекаю.
Отже до церкви ми встигли таки. По дорозі ще мали квест - "підбери в місті племінницю коліжанки" і - "ой, я забув, що цю машину не заправив".
В церкві було дуже файно. Священник такий старший, поважний і приємний... Отже маємо маленьку племінницю мого Владка - Катрусю.
Трохи погостилися , заскочили на каву до коліжанки і повернулись додому.
Вдорозі , десь за км 30-35 від Львова, зрозуміли - що тут погода і не думала бути сонячною.
Але головне бути правильно вбраним,а найголовніше - правильно взутим !
Нинішній понеділок почався раненько...
А завтра мій малюк приїжджає з табору !
Мислю , що буде отак -

Наразі -все,далі буде .... +

 

вже є !!!
Пише мені щойно моя майстер - "Іринка , можна я вас в четвер трохи посуну ? на хв. 30..."
відписую їй "добре, але я до вас 5-го числа, а не в четвер"
вона - "???... в чт. і буде 5-те..."
а в мене була на чт - податкова, а на 5-те "ман і пед кюри"

і ж пригадувала вже раз - що щось не стикується в цім тижні....
як там ? -

 

Хто захворів в найнапруженіший тиждень на роботі за цілий рік - той я))
Голова як в тумані, горло першить, а робота кипить.. запарила кави з молочком і якась вона мені не така на смак.. і взагалі все мені нині не таке))
головне пережити ці 5 робочих днів а далі в мене дві чудесно-святкові події) гоовне отой тиждень пережити, а решта приложиться)

May the Force be with me

 

І я приєднуюсь до клубу тих, хто не фанатіє від львівської спеки. Важко переношу вологу сауну на вулиці на пару з пекучим сонцем і набір з не завжди приємних запахів оточуючих людей.
Мені така погода, як сьогодні, цілком підходить.
А якщо коротко про день, то чекає мене випробування - новий цікавий досвід.
І сьогодні почався четвертий тиждень, присвячений цьому.
На наступному тижні маю велику надію випити келих червоного сухого з гарної нагоди.
Або цілу фляшку, якщо "невдача спіткає українського спортсмена".
А оскільки я ні разу не спортсмен , то про невдачу забороняю собі навіть думати.

 

І я (((, все летить коту під хвіст, всі плани рушаться, а заплановане відсувається на невизначені терміни. Ну але я вірю, що все, що не робиться - все на краще.
п.с. Хтось щось толкове виграв по акції в епіцентрі 28-30 червня? . Бо я спеціально на три різні чеки брала. то виграла двічі фольгу й лед-лампочку .
А тепер думаю, чи то все тепер повертати, чи що...раз ті покупки будуть не на часі

 

В Епіцентрі не грала, але по цьому процитованому пункту точно про мене)))).

 

І я
Спочатку малий хворів, я працювала з дому. За 5 год. участі в переговорах в режимі телеф.конференції, паралельно записуючи все, встигла з дитиною побавитись, вкласти спати, приспати ще 2 рази під час сну і т.д., енну кількість раз поміряти температуру...добре, що на телефоні мікрофон виключається і я включала його лише на пару секунд, коли треба було щось сказати))
Зараз сама прийняла естафету віруски і дальше працюю з дому. Скажу вам, що з температурою тааакі мислі хороші приходять)) ясно, що паралельно забавляю дитину, бо просто не маю сил вести його в садок)
Добре, що малюк вже сам гуляє, а мені каже - "мам, сиди дома, тобі на вулицю не мозьна"))

 

Врочистість: Яся-птася тепер офіційно громадянка України, бо ми нині нарешті з"їздили зробили їй свідоцтво . Проза - попри всі спрощення, красиві фасади і автомат з видачі талончиків при вході, наша бюрократія нікуди не ділася - якщо у Вас з чоловіком різні прізвища, то будьте добрі обоє явитися в РАЦС для отримання папірчика. І то ще лише початок, бо з пропискою там теж весела естафета нам світить
Ще одна, напевно, врочистість - у мене тимчасово знову всього одна дитина - старший поїхав сьогодні з дідом до нього в гості на кілька днів. Я, наче, і радію, і не сильно переживаю, але все одно якось незвично і трохи хвилююче - то він вперше без мене за ці 4,5 роки поїхав, раніше якось ніколи не мали можливості залишати його десь з родичами. Попри те, що мій тато нервує і переживає точно більше за мене , завтра, може, навіть на Світязь з Владом поїдуть.
А решта досить прозово - ми з малою за ці дні вже двічі гуляли з візком, я вчергове переконалася, що нарізати кола біля дому то страшенно скучно і треба шукати компанію, бо без компанії буде моя дитина, певно, на балконі гуляти - їй поки все одно, а, мені, лінивій мамі, трохи полегшення Чекаю поки доростемо до слінга і будемо вже волочитися де захочемо
А ще я її нині дочку, певно, перехвалила - вона так гарно вночі їла-спала-їла-спала, навіть не пискнула жодного разу, а вдень от ніяк тепер - чи на руках, чи в шезлонгу гойдати. Але так як в бурну діяльність по хаті мене ляля сьогодні не відпускає, то я навіть подрімати з нею встигла годинку - запишемо у врочистості

 

Тільки що зловила себе на думці, що колись, в дитинстві хотілось скорше вирости, щоб мати багато справ, їздити машиною в різні місця, робота....
А тепер є думка (бажання?), як добре пенсіонерам: скільки хочеш - стільки стій біля прилавка в супермаркеті-гіпермаркеті і вибирай що хочеш (а не готуй попередньо план потреб і в режимі "дві дитини смикають та можуть створювати загрозу безпорядку в громадських місцях, а третій напевно їсти/де ж і коли погодувати і чи не перегодовую і чи не мало в мене молока (та, параноя - вона така параноя ) за 5 хвилин то все закуповуєшся. Їхати автобусом - анріал, авто самостійно - анріал, бо нема для меншенького крісла... ай.
І от зараз, незадовго до початку нового дня маю прибрати підлогу, помити волосся та в туалет нарешті дійти . Потім за роботу на півгодини, почитати 10 хвилин перед сном (та, я таки другий місяць як ввела собі правило щодня перед сном), ха-ха - може розтяжечку зробити?)
Так от, пенсіонери: куди, коли хочу собі йду, хочу попахати на городі - ок, в любий момент. Поїсти зварити тричі на день, а не 15 раз, "а що у нас є такого перекусити?". Я не знаю, чи то хлопчача тема, але даю дітям порції майже на рівні дорослого дядьки - але через годину вже "ням-ням?! Мам, в нас є щось перекусити?", і середній вже познав дзен - відкрити холодильник і 5 хвилин непорушно вдивлятися в нього...а потім "о! Це! Мама, - це!"
Дідр-баба добрі, балують, коли зустрічаємось, а мушу виховувати в строгостях
...
Ну ок, врочистості: я стала добрішою і витривалішою до дитячих капризів. Чи то тиждень розлуки чи врочистість номер два:
Я розумнішаю. Я - та, що Я - повертаюсь . На днях звернула увагу, що без проблем запамятовою 10-13 символьні коли/паролі, а вчора взагалі 20циферний тримаю в голові . Вчила вірш з сином - вивчила собі сама за 5 хвилин, тепер будемо повторювати коли завгодно, бо не треба текст з собою носити. Щоб там не казали: міфи-не міфи, але я з настанням третьої вагітності і до недавнього часу достатньо часу заторможувалась, не розуміла, не памятала. Так що, іду я така розумна мити підлогу
А, +1: чоловік на декілька днів у Львові, тож хто буде зірочкою спати на дивані?

 

Привіт
За останній час новин не особливо багато. Основна: з*їздили на відпочинок у першій половині червня. Вражень багато, особливо в донечки, бо вона мала можливість вперше покататися у потязі (причому туди - купе, назад - плацкарт), вперше попірнати з головою, освоїти плавання з колом, пострибати у хвилях... і ще багато приємних дрібничок, а-ля банан (не той, що фрукт), дельфінарій та водяні гірки різної висоти.
Там же відсвяткували моїх 30. Власне, у дельфінарії. Ще з 25, коли у свій дн я лягала "на доношування" у стаціонар, уявляла собі грандіозну вечірку на 30-річчя з купою друзів, дискотекою та іншою даниною поп-культурі. Та, очевидно, подорослішала. Спокійний день із сім*єю за 1100 км від усіх, кому хотілося хліба і видовищ - найкращий варіант розвитку подій.
Приїхавши, поринула у навчання по всіх напрямках, які мені цікаві.
Вас почитую постійно

 

Ну от, я ж казала - таки накрило. Ревууу другий день. Чо реву? Хто зна... "Бейбі-блюз" чи як його там?
А всі ще й, наче зговорилися, підкидають мені причин для рьову. То мама кілька днів тому тут жалілася, що Влад не вихований, ну я надіялася що хоч з татом моїм легше буде - так ні, сьогодні з самого ранку теж дзвонив розказував мені що син у мене нитік, і "бабське виховання" і т.д. Ну от, пишу і знов реву Я йому кажу "що ти хочеш від нього, дитині ЧОТИРИ роки, те що він читати вміє і т.д. геть не значить, що то вже свідома доросла людина + він таки нервує бо не звична для нього обстановка, не сварися на нього, візьми пошкодуй, то мала дитина!", так ні ж - якусь армію йому там влаштувати надумав А Влад ще й по телефону не хоче зі мною говорити Коротше, непутьова я мать, з одною дитиною ради не дала, а тут ще й друга народилася... Мені вже і Влада шкода, і себе шкода, коротше я теж нитік
Догнало мене вопшем те, що збиралося ще з пологового але десь під впливом адреналіну ховалося. Хочу на ручки і щоб мене пошкодували, погодували, пообнімали і сказали що я молодець, а не вичитували всі довкола за гріхи колишні і теперішні... Свекруха теж як з ланцюга зірвалася, якісь дурні проблеми от зараз вже встрілило їй вирішувати, два вечори підряд дзвонить. Невже не ясно, що не хочу я нічого зараз вирішувати, лишіть мене в спокої Я поки трималася, але наступного разу, певно, таки пошлю її по телефону.
Чоловік взагалі десь там на іншій планеті - в нього свої справи, свої плани, а я з моїми питаннями десь таааам зовсім далеко за горизонтом...
Ще й мені сьогодні вранці після прання всі пеленки і Владова постіль рожевими стали через один дурнуватий рушник

теж від свекрухи дістався - нічого доброго не чекай

. Тішу себе лише тим, що динозаври на постілі таки маскують трохи новий рожевий відтінок, а пеленки - фіг з ними, яка різниця якого кольору тканину запісювати
Коротше настрій: "жизнь моя жестянка, да ну ее в болото"
Йой, якась жилетка вийшла а не проза Додаю врочистості - я вчора кекс з чорницею спекла (сьогодні сама весь злопаю ). А ще Яся-птася перестає вже бути схожою на грейпфрут (бо після народження була якась червона і запухша + жовтяниця новонароджених= один в один колір грейпфрута ) і спить он вже годину сама - чим не врочистість?

 

@Akina,ходи до мене на ручки). То такий зараз період не простий, поки все встане на свої місця. В мене різниця між хлопцями 4,5 роки. Майже як в тебе. Тому чудово розумію оті мамські почуття. Але то все мине, зі всім даш раду. Гормони вляжуться, в голові теж все встане на свої місця. Родичів посилаєм «в сад», чоловіка виводимо в реальність.
І історія з рушником один в один з моєю). Тільки рушник мені мама дала). Все стало рожевим, але плямами. Усе нове, дитяче, біле, гарненьке. Зла така була, але пережила. Тішило, що таки не запхала тоді в машинку одну кльову біленьку ковдрочку. Вона в нас одна лишилась білою). До речі, не люблю рожеве, але цей колір в нас зараз кругом. Я змирилась.
Моя проза сьогоднішнього дня - візит до стоматолога мого меншого. Зуби в нього в мене, всі в дзюрках(. Ще й у постійному вже було трохи. Короче, є чим нам літом займатись. Ех, то я ще старшого не завела.
Ну і врочистість - купила дітям в табір три пари кедів за смішні гроші. Мама рада), діти теж. Може доживуть до осені. Доня сьогодні була без мене аж 4 години, рекорд. І все було гуд, що мене не може не тішити). Значить, скоро можна буде трохи вільніше дихнути).

 

хі, рушник я собі мусила сама купити, 10 років тому теж 5 кг рожевої білизни на виході з машинки.

в мене також якийсь блюз, але я хочу, щоб мене цінували, похвалили і сказали, що я щодня роблю неймовірні речі (що, між іншим, правда)
Хоча, про неймовірність мені сьогодні один раз сказали по роботі. Тож не жилетка

 

Дівчата, а чи наважилися б ви змінити всоє життя докорінно? Отак бац, і все перевернути? Ото маю дилему. На нинішній час маю 2 дітей, це те найцінніше що маю, одне моє малесеньке чудо і інше, не менш чудесне, але яке потребує купу роботи біля нього. Чоловік, його не враховую бо мене зрозуміє при любому розкладі, але і допомоги чекати від нього не варта. І є я, якій остогидло все, до самої ручки. За 9 останніх років вгробила себе як особистість, здоров"я зіпсула постійними хвилюваннями, відчуваю що не реалізувала себе. І тут зрозуміла що далі лише 2 шляхи. Йти вчитися і мати можливість потім десь пристроїтися на роботу бодай на пів дня, але робота не конче оплачувана, зате дасть можливість приділити увагу дітям. Ну, і варіант 2, вдома підівчитися, піти на курси, і спробувати влізти в роботу по спеціальності, де буде можливість заробити, зате треба буде працювати повний день і навіть якийсь час понаднормово.. Що робити? Кар"єра і фінансова сторона чи можливість вийти в люди, заробити хіба на труси, але мати можливість доглядати дітей? Діти повиростають, і незнаю чи оцінять те що я себе десь там обмежувала. З іншої сторони, якщо зароблятиму то буду мати можливість малим дати щось більше, проте незнаю як організувати роботу і садок, школу, домашки..Ніхто мені не буде дитину їздити забирати зі школи через пів міста, домашку робити і вчити теж не будуть.. Незнаю що придумати.. Вже спати не можу бо мене та дилема доїдає..
Щось придумати мушу, бо та рутина то страшне. Ну не хочу я все життя сидіти в 4 стінах. Хочу щось змінити і незнаю як то все зробитищоб було добре, бо і від дітей не відвернуся і далі як є продовжувати не хочу.

 

@iriwa тут справа пріоритетів. Доглянути дітей(до певного віку) чи заробити грошей_реалізуватися_дати дітям більше.
для себе я наразі обрала інтереси дітей. поки мої дівчата малі(+\- до закінчення початкової школи) я працюватиму на півдня. далі-побачимо. але у мене немає критичної потреби в самореалізації, бо до декрету вже були досягнуті певні кар*єрні висоти і мені цього зараз цілком досить. крім того, я впевнена, що завжди зможу надолужити-піти далі в кар*єрі.
плюс, на мою думку, все ж робота на повний день з дітьми, які потребують мами(навіть при наявності допомоги від чоловіка/бабусі/нянь і т.д.) може бути дуже виснажливою. тому заганяти себе фізично і морально теж не хочу.
тому прорахуйте всі плюси і мінуси. і чітко встановіть цілі.

ну і щоб не офтопити.
вчора тусувалися вдома

, бо Кві якось виглядала нездоровою

, то мої дві принцеси вже не знали до чого вчепитися. дала їм кінетичний пісок. що вони наробили у кімнаті
і то добре, що килим ми забрали чистити. словом пісок був всюди
сьогодні ніби всі вже ок. їдемо на екскурсію в Жовкву. по дорозі заберемо молочне від корівки з села і нарвемо зелені на городі.
завтра запрошені на гостину до бабусі. одні врочистості

усіх Іванів та Іваночок з днем ангела!

UPD. запам*ятаю собі це тут. їхала додому за кермом

чоловік не посивів

. більше 25км. від нашої хатинки в селі і до нашої хатинки у Львові. юху

 

Почніть з малого, на пів дня. Діти підростуть, будете давати раду підете на роботу на весь день.
А в мене врочистість кожен день ми в мами, правда нас багато і бідна бабця в " тіхом ужасе" від Солі, але я топчу авокадо і паштели з морозивом. Про хвігуру буду думати в серпні в спортзалі
Завтра їдем на океан, правда погода цього року і тут не радує, але надіюсь з понеділка потепліє. А нє, то свіже океанське повітря теж корисно