Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Ну с!

дуууже багато букв!!!

Дублювати в "затуркані", "забилам би" і вихвалялки

а в нас є "мамо я дурна?"

не буду. Настрочу тут.
Вчора гарно виспалися. Сходила на чудову лекцію "все про жіноче тіло". Потім до кумасі, дітей залишили в батьків. Вечір обіцяв бути романтичним. Але....
Приїхали ми в свою "історичну хатку" , а водичка - не тече!!!! От така халепа. Почала я піднімати сусідів майже опівночі... Сусід знизу

роздовбав всі стіни-перегородки міжкімнатні і 45 кв м висить в повітрі. А ми "висимо" над ним. Ремонт "заморожений" майже 10 років.... от в нього в тому #@$÷¥ і позамерзали труби.... що йдуть через його вкартиру на 2й поверх

повідомив, що можливо, приїде завтра (в неділю), якщо знайде час!!!!
Зранку позичили продовжувачі, будівельні фени. Приготувалися, а власник того недоремонту вирішив на... годинку спізнитися.

Добре, що сусіди дали набрати води, хоч щоб в санвузол вистачило...

Без попередження. Ще й з недовільним виглядом і фразою " то ваші проблеми". Розігріли.
Як є вода - і як її нема - дві дуууже великі різниці!

Ми такі з чоловіком щасливі, набрали в бачки води (бо на новобудові не вмикають через морози) і поїхали на свою квартиру. Потішилися, що запустили ліфт. Пораділи що ремонт просувається.
Спускаємося на низ ліфтом. Я замість 1го поверху випадково натиснула паркінг(підвал). Спустились. Переглянулися і пішли дивитися що там і які підвали. Подивилися, позаглядали в всілякі відкриті двері, посмикали закриті. Вертаємося. А ось тут - сюрприз! Нема кнопки виклику ліфта!!! Ліфт стоїть, світло з кабіни бачимо, а зайти ніяк. Виведені дротики і запаяні пластмасовою клемою! Пішли сходами на 1й поверх - а там двері закриті на ключ! Вихід на паркінг - теж на ключ!

до слова: неділя. Вечір. Ремонт роблять в 5ти квартирах з 30ти. Ймовірність що хтось в цей час зайде чи нас почує - близиться до нуля....

Чоловік пішов шпортатись з тими дротиками на кнопці, а я... витягнула всі ключі що мала і почала пробували. "Медвежатник" я ще той, але за 6ю спробою підібрала

випадково, від квартири за іншою адресою!!!

!!!!
Скільки то було щастя!!!! Перспектива сидіти закритою в підвалі до ранку щось не дуже тішила.
Вийшли на парковку, яку ще будують. Звідти по заїзду - на недобудовану секцію. Брами і фіртки - на колодки закриті! Вертаємося, аж тут на нас біжать два перелякані охоронці з криками "хто ви такі, де йдете, хто пустив і тд і тп" Ми довго сміялися, потім пояснили. Випустили нас через заїзд вантажних машин. Топали ми добрий кілометр (з тими двома бачками для води) обходячи "Тойоту-Діамант" і весь наш ЖК поки дійшли до машини, яка стояла біля нашого під'їзду...

Зовсім нескучні вихідні!

 

Тиждень (робочий) обіцяє бути коротеньким, але навіть тих 3 дні я планую прогуляти (ну не зовсім пробайдикувати, лише "офіційну" роботу). Малявка ніби одужує, але, оскільки начальство полетіло в теплі краї, то буде їй продовження лікарняного.
От врочистість маю таку... грандіозну. Знайшла-таки у м. Рівне педіатра. Ні, скоріше з великої "П".

За майже 5 Аніних років це - перший лікар, який дивився аналізи (!). А потім, порівнюючи аналізи (поганенькі) і зовнішній вигляд дитини, призначив дитині.... та-да-дам... багато пити. В аптеці купила аж аскорбінку.

Ура!
А ще: зробила малесеньку добру справу з самого ранечку, тому настрій такий же сонячний, як і краєвид з вікна.
У планах прибирання. Потримайте кулачки, щоб завзяття не згасло впродовж години.

 

Ой, в мене вже того сивого волосся не перелічити у всього-навсього 30. Але наразі воно мені не дуже муляє чогось А от все інше... Якась суцільна проза. Так важко цього разу йде мені та вагітність, не фізично швидше, а психологічно. Чи то ще весняний авітоміноз накладається, чи то я так морально постаріла за 5 років з часу попередньої (я й тоді не кайфувала, але якось вдавалося не дуже звертати увагу на всі "прєлєсті")
Останім часом геть не можу дивитися на себе в дзеркало, тааака величезна, все таке не моє і неповоротке, то лиш трошки більше за середину шляху, і ваги ще набирати і набирати (навіть до "оптимістичних" +17 як було минулого разу

бо так виглядає що цього разу буде ще більше

) а я вже настільки некомфортно почуваюся .

Товстелезні ноги, просто величееезні і геть не гарні груди, тушка, яка не влізає ні в який одяг (і купувати новий чи щось придумувати теж геть немає натхнення), незрозуміло що твориться зі шкірою на обличчі...

І щось ставитися до того по-філософськи ніяк не виходить, бо таке враження, що мене дратує все довкола .
З одного боку хочеться чим побільше встигнути в ті кілька місяців відносної свободи, що мені лишилися, а з іншого бажання лише одне - заритися десь в берлогу на ближчих півроку і на люди не показуватися, а виповзти лише коли більш-менш стану сама на себе схожа
Врочистість - я люблю зиму і морози таки були чудовими, незважаючи на те, що наприкінці минулого тижня я мала можливість кілька днів "покайфувати" чекаючи маршрутки по 40 хв і тепер то далося взнаки противним безкінечним шморганням носом Тааак гарно наприкінці лютого падав сніг, я стояла з вікна кухні милувалася як його повільно закручує між будинками і замість того, щоб летіти вниз він потихеньку підіймався догори і знову закручувався. Зимаааа . Але, певно, вперше в житті я таки хочу щоб вона швидше закінчилася - хочу ходити в пальто або в розстебнутій куртці (бо в застебнутій вже дихати важко - не поміщаюся ).

 

пані стиліст хоче, щоб її хвалили дуже розумію цей стан, але нічого з переліченого я на форумівці не побачила.
Те, що важко, - дуже вірю і співчуваю. Але те, що виглядаєте гарно, - очевидно.

 

Та нє, направду хочу сховатися, в хаті дзеркала позавішувати і не вилізати нікуди, а ще страждаю від того, що так все одно не вийде Бо що б там хто не говорив, я все одно своє бачитиму (я людям взагалі знааачно менше вірю ніж собі ). А свою голову "полікувати" поки щось не сильно виходить і то мене теж трохи дивує, бо раніше ми досить непогано з нею ладнали

 

мені теж.
Але ж я гарна

з головою я підписала такий пакт: я її митиму і чесатиму, а вона хай сильно не бушує. Нормальності не вимагаю.

 

в цитатник !!!!

 

Понеділок...
А це означає, що вчора була неділя.
Ми в цю неділю активно прощались з зимою.
І на першу Службу в -14 потопали, і на гірці снігокатом погонили , і в кучугурах снігу повалялись-поборсались , і навіть до озера сходили. Там теж був аншлаг--люди активно теж випроваджували зиму, мабуть.
Тобто день був активний і рухливий, тому дитя заснуло в 20.40.
І в хаті настала т и ш а ...
Реально рот в нього не закривається майже ніколи... І по суті ж нічого не говорить --так "депутатські балачки" і перли ж їхні.
Я в соте собі повторюю , як мантру- "добре, що ми не в місті залишились жити, бо сусіди зі мною б не вітались . І це в кращому випадку".
А так --" гуляй , Ясю, пєкла нєма ! "
Вчора возив машинкою-толокаром по хаті плюшеву іграшкову білку.. І не лише її, але ще 6 чи 8 білченят.
Бо білка одружилась і ці всі малечі ще й жили в нас під ялинкою.... Зранку вже встиг пострибати на фітоболі, як на мустангу, бо він бачите в пустелі і це його кінь... 2*
Ввечері на підлозі кухні парковка для таксі... І це ж не просто він собі бавиться, а я - маю брати активну участь в цих тєатральних дєйствіях..
Саме тому" тиша в хаті " має писатись з великої літери.
Нині вночі мала схожі пригоди, про які @Divchyna vesna писала.... Прокинулась від того, що щось пілімкає в хаті.. Думаю - телефон на беззвучнім.. Що то???
Звук ніби з кухні...встала..йду... заходжу--а то планшет на зарядці стоїть і котик Бубу вже виспався ...ну і я разом з ним...
А по темі--- їсти варити не тре, прибирати не тре, прання теж не було... Не понеділок, а лафа. Якби не состиковки по роботі, і рішення зробити відправку документів не з моєї пошти, а зі Львова . 40хв на укрпошті я вже даавно не тратила !
Але завтра буде новий день і нові цікаві речі.
А вам усім березневого вечора і .

 

А я вчора відчула весну! Це коли йдеш вулицею, і повітря не пече морозом у легені. Коли треба добре дивитись під ноги, бо сніг сходить, а під ним
Тим не менше, Вуцька кашляє.
Сьогодні ми з нею вдома, до обіду, і це чимось навіть "прикольніше", ніж учорашнє перебування вдома з трьома. Бо коли троє - то один одного мінімально забавляє.
Їсти варити не треба. Прибирати треба не більше, ніж зазвичай Працювати треба трохи більше, ніж зазвичай, бо нині Ї треба везти на айкідо, а це година робочого дня вилетить. Але велика врочистість - те, як він займається.
Врочистість була в неділю. Мама тата моЇх святкувала 65 років. І ми надарували їй хороших подарунків. Яке ж то щастя, коли знаєш, що подарувати, маєш можливість і піднімаєшся ліфтом з повними руками в передчутті реакції і передчуття справджується... І ще на тому святкуванні я поїла такого пляцка, якого не їла, напевно, з самого дитинства. Такий сільський правдивий пляцок з масляним кремом, маком і вишнями, тяжкий, а не повітряний, запашний і такий весь... справжній. Старію, напевно, - сумую за справжнімі речами
В суботу теж була врочистість, бо ж була форумівка посиденьок! І все було так чудово. Це ще одна традиція, яку треба підтримувати. Я тут 7 років, уявляєте? Сама не могла повірити. Але - довелось Була дуже рада всіх бачити.

І ще годилось би сказати щось з приводу весни. А в мене оригінальності жодної - романтика Як від серпня заклинило на романтиці, так осінь - романтична пора, зима - час див, від яких серце вистрибує, тепер от весна - аж подих перехоплює. Радо ділюсь своїм чудовим настроєм. Будьмо щасливі і закохані!

 

Ну що ж), почнемо з прози:
1. Як я хочу виспатись!!! Розумію, що то буде ще не скоро, і від того ще гірше.
2. Спина моя мене зовсім не тішить, але є біле світло у кінці тунелю: 27 до лікаря + басейн та довгі піші прогулянки вже теж не за горами.
Більше прозу шукати не хочу). Краще перейдемо до врочистостей):
1. Відсвяткували ми ДН нашого синулі. У зв’язку з чим у нас в домі збільшилась кількість столів на 2. І зменшилась вільна площа для пересування манюні у візочку. Як ви купуєте столи? Ми завжди купуємо за день до забави). Так складається, що нам весь час того, що є, замало))). Цього разу купили «конячий». Так його продавці в магазині називали). 1,05 на 2,60 поки ніби нормально. Але то теж на пару років))). А ще поселився в нас тенісний стіл, який зайняв теж ого-го місця. Та скоро буде тепло, і він перебереться в гараж і на вулицю. А наразі у нас дома щоденні турніри з пін-понку). Кльова, я вам скажу, штука. Деколи почуваюсь Форестом Гампом). В планах ще купити письмовий стіл, тому на столах ми поки не зупиняємось))). А щоб не зациклюватися на них, купили ми ще крісла на кухню))). І тут виявилось, що стіл до них не пасує. Тому на весну або стіл перемалювати, або продати і купити інший. Мені більше подобається перший варіант, він такий творчий.
2. Почали ми розбирати нашу ялинку. І якось аж сумно. Треба буде замість неї щось повісити. Може якусь палку з писанками))). А ще в планах заварганити якусь картину, намацькану хаотично фарбами. Де б то тільки час на то все знайти).
3. Вихідні у школі. А отже діти ідуть до бабці аж на 4 дні, і я буду як молода мама з однією маленькою дитиною).
4. Подарували мені друзі сережки з перстнем. Так вгадали, що аж дивно. От саме те, що хотіла. Все таки вони мене вже добре знають). Я навіть сама не знала, що хочу))).
5. Купила собі кльовезні джинси. Єдине - той мед таки з дьогтем, розмір хотілось би менший. Ну але вони все рівно кльові. З моїм зростом важко знайти щось саме на мене. А вони якраз як на мене пошиті.
Тепер просто думки вслух).
Так хочеться, щоб сніг зійшов, потепліло, зазеленіло. А ще чекаю на одну штуку, яка мала б мені дуже урізноманітнити буденність). Та поки не розповідаю, дуже хочу про неї похвалитись у відповідній темі як вже отримаю.
А ще в голові море думок про те, чим би то таким зайнятись як доня підросте. Маю поле для діяльності, про яке колись дуже мріяла, а тепер не знаю, що з тим робити). А ще мала пропозицію роботи, яка мені б була цікава і така моя-моя, але через манюню не можу на неї погодитись, бо час мені зовсім не підходить. То таки не для мами з малою дитиною. Та ще й зарплата кльова, і місце теж... Якби то було роки два тому, не знаю чи наважилась би я ще на дітей. А так - маю сонечко ще одне. І це найголовніше!!! Недавно помер раптово чоловіка товариш. Ця смерть примусила ще раз подумати про те, чи правильно розставлені пріоритети у житті, чи на те ми витрачаємо свій час - найдорожче у цьому житті. Тепер часто дивлюсь на буденні речі через цю призму. Тоді більше цінуєш найменше, і таки найцінніше: та буденність теж буває кайфова. А ще ми зараз живемо без ТВ. Так класно, бо той час заповнився спілкуванням. Стільки нового можна дізнатись про рідних))).

 

в мене є туалетний столик, який з 40 см в 2,40 розкладається)))) 2в1, кльовезна штука і місця в хаті не займає

 

Наша проза- то істерики.. на всьо.. і лежання на землі. як супротив того. що не дозволяю... з вулиці приходим брудні. я і малий..голова тріщить від криків.
Врочистість.. весна . натхнення для творчості.. збільшення словникового запасу сина

 

Істерики минають, бруд переться, труднощі будуть завше, без них житє прісне...
Проза втома , як кам'яна брила, але попереду вихідні ...мрію поспати трохи довше як зазвичай.
Врочистість шо ше зовсім трошечки і буде теплоо . А. Так у нас все по-старому - какаєм, пісяєм, беремо зубчики і ростемо день за днем. Трошки більше написала в блозі і тішуся, що знов хочеться писати ....Всіх цьомкаю і бажаю спокійних ночей і файних днів

Надіслано від мого ImSmart C501, використовуючи Tapatalk

 

останні 2 дні я сплю 5 годин на добу, і не дуже почуваюся людиною. Добре, що ввечері не потрібно буде їхати за кермом, бо я б не сідала в такому стані.

о, Віруся рік тому. Як я несла її з майданчиків, скручену в баранячий ріг і орущу як Ієрихонська труба, не бачив тільки сліпий і не чув тільки глухий.
Зараз їй теж "клема падає", але вже значно рідше.

щоразу як я починаю думати на ці теми, голова вибухає. Тому перестала думати.
Взагалі - багато про що перестала думати.

Завершую, бо сумно якось воно звучить.
Купи квітів, які дарують комусь... скрізь довкола. Чи заздрю? Та ні. Чи я хочу квіточку? теж ні. Я хочу шоколадного тортика і бокал prosecco.

 

Вчора дощ пахнув мокрим асфальтом (я люблю цей запах ), тому так, уже весна. А в мене халепа - я цілу зиму дитю обіцяла сніговика зліпити і все: то сніг не ліпиться, то ми хворі. Ой, чую зараз буду під дощем ліпити, бо до завтра снігу може вже й не лишитися

Говорила з мамою по телефону, вона мені: "ти якась цієї вагітності лінива і сонна весь час" (натякаючи чи то на вік, чи то на моє здоров"я ). А я ж то просто знаю, що наступного разу висплюся аж через 2,5 роки (може), тому й користаю можливістю полінуватися коли покищоєдина дитина в садку
Величезна проза - то таки лінь, кууупу всього хочеться встигнути, але ж ліііііньки попу підняти. А попа ще й стала добряче важка, тому рухатися геть не хоче
Врочистість - я собі (ну точніше не зовсім собі, але ж собі ) візок купила на ОЛХ Хто зна, нащо він мені так скоро і хто зна де його тепер в хаті ще 3 місяці переставляти, але мені капець як тре булоВлад вчора цілий вечір бавився - ведмедя возив, накривав, годував а потім дуже протестував коли я той візок в коробку запакувала.
Проза - треба було взагалі-то купити не візок, а черевики собі , але я щось так печально побродила по магазинах, навіть поміряти нічого не захотілося "Галя балувана", певно... Так що чекаю нового натхнення ( і нової купки грошей, а то стара скінчилася випадково) - піду знову на пошуки, бо тепліє і в тому що є ходити вже жаркувато...
Врочистість - здала практично всі з сотні аналізів в ЖК, листок оглядів потрохи заповнюється і вже видніється кінець-край тим чергуванням в поліклініці, що не може не тішити
Якось так сумбурно - хаотично (як завжди ) вийшло.

 

та я не жаліюсь. я прихильниця теорії. що нема в житті випадковостей) все, що стається потрібне нам ..мауть Рома недарма вибрав мене бути його мамою..

 

Проза-прозище: стоматологи....Закінчую з лікуванням, починаю процес з протезуванням-імплантами. Я вже в стомат.клініці Медінституту як своя. Майже всіх лікарів в обличчя знаю. Вчора мала видалення двох зубів, виявилось, що мені треба кінську дозу знеболення, бо нормальна мене не бере. виявилось це вже в процесі видалення, що, звісно, запам'ятається мені надовго)) Але лікар-хірург дуже приємний і симпатичний, тому я змушена була лежати в гарній позі і стогнати якось делікатно. Одним словом, суцільна "напряжонка". Потроху придивляюсь до свого весняного робочого гардеробу. Але придивлятись немає дуже до чого, доведеться йти на шопінг. А я за час декрету геть розівчилась купувати "вживу". Навіть не знаю в яку сторону йти.

і я в нас))) що не день, то краще. Та ще й якась фішка в нього нова(чи то у всіх дітей таке?) - уявні ігри з уявними предметами. То він яблука з дверей збирає і мене пригощає, то вулкан в нього посеред столу вибухає і він рятує від нього свої машинки, то за ним дракони женуться і він ховається біля мене.
Врочисте - 4 вихідних. Буду займатись нерухомістю - буду лежати і не рухатись. Ага-ага...Скажіть це моїй дитині...В нього чуйка на вихідні дні - як тільки вихідний то встає на пів години швидше звичайного. І ще дуже підтримую оце

 

оце я в дитинстві..

--- дописи об"єднано, 7 Березень 2018 ---

уявних друзів в малого нема. але він як добре викричиться. якесь словечко та й з)явиться)

 

Я і чоловік несли обидвох так... певний проміжок часу під зітхання бабусь " понароджують, шоби гроші платили , а ніц не хтєт про дітей дбати... спочатку це мене дуже злило, бо більшість з тих бабусь ше й пересікалися в церкві ... а потім виробила холоднокровність ... Якось так

 

РОма величенький і тяжкенький. 20 кг. я його несу в оберемку. і то по пару кроків. руки-спина болять..