Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

А нам вчора було 2 місяці. Навіть не знаю чи швидко час біжить, чи тягнеться). Кожен день як день бабака): все за планом: їмо, вкладаємось спати, дуже мало спимо, і знову їмо, і т.д. А поміж те готування, прибирання, уроки, баби, і зважування, а в голові все крутиться питання "чому так мало набираємо ваги". Нічого не можу з тим зробити, чесно намагаюсь, але виходить не завжди. Але зараз моі дні стали кольоровіші: доня почала часто посміхатись, і агукати), а ще стала гарнюня така, вже не "космос". Вона щодня дорослішає), і за тим так цікаво спостерігати! Люблю то маленьке сонечко! Як добре, що вона в нас є! А могло й не бути, іі ми точно вже не планували).
Зараз дуже часто задумуюсь про те, що діти - то таки найкраща частина нашого життя. Вони його наповнюють любов'ю. Ну і взагалі наповнюють, усім. Зараз якось ще більше це розумію і насолоджуюся цим. Просто спостерігати за ними, слухати їхні думки, обіймати та цілувати, чогось навчати тощо. Вони даються не легко, і бувають моменти, що хочеться все кинути і тікати, а ще моменти розпачу, безсилля, фізичної втоми тощо. До речі, про важкі моменти батьківства) - батьківські збори, про які дізналась випадково, вже після них. І оцінки старшого - то проза. Але найбільше засмучує те, що не договорює, приховує. Ніколи за оцінки не сварю, просто примушую працювати над помилками. А йому не хочеться. Зато менший тішить своіми успіхами в навчанні. Тільки лінь його - це практично непереборно). Та ми над цим працюємо.
Останній тиждень був наповнений невеличкими розчаруваннями в досить близьких людях. Ніби нічого катастрофічного, але деколи маленькі вчинки тп невдалі слова залишають гіркий післясмак. Добре, що я людина не злопам'ятна, бо взагалі погано запам'ятовую))). Через місяць я все забуду. Але от зараз трохи прикро.
Вчора малий спік нове печиво. Яке ж воно вийшло смачне! Я з таким сином не скоро схудну))). А ще мені зараз страшенно бракує фізичної активності! Хочу багато гуляти, хочу в басейн, хочу до людей! Але треба з ти м трохи зачекати. Мала не любить недомашню обстанівку, поки що. Не любить спати на вулиці, вона любить дім, маму, близький тілесний контакт. Той період такий короткий, тому зараз ми гніздуємось дома).
Завтра зима! Ця буде інша ніж завжди, але вона буде особлива! Не буде лиж у мене, не буде гучного Новогг року. Зате буде оте сімейне тепло без чужих, будуть різдвяні фільми і трішечки глінтвейну).

 

а ми нині нарешті спекли наші імбирні печенька-пряники. Зараз мама досидить на ДП , підчитає рецепт глазурі і будемо мати другий захід розваг на кухні ))

в нас так було минулого тижня на початку хворіння. А потім за 3-4 дні, навпаки к-сть сну збільшилася.

Я отак перечитую як народ підбиває підсумки року, планує наступний, захопливо все так звучить. А я... я шось зовсім не можу нічого придумати. Я б то і не проти шось собі напланувати, старатися, але... якась я така загублена останнім часом, просто не знаю навіть чого хочу - то як мені планувати, як я не знаю що мені треба?!!
А ще недавно виявила, що я геть перестаю старатися по дому. Раніше все шось робила, то тут то там якісь дрібні прибирання, складання. А тепер... фіолєтово мені воно всьо. Тіки мінімум - помити посуд, підлогу і унітаз раз в тиждень і все!!! А всі закапелки пропадають. І розумом то розумію, що треба, тай перед святами можна малими порціями то переробити. Але ні натхнення, ні внутрішнього бажання творити чистоту і затишок, як то колись бувало, ну зовсім-зовсім нема.
Думала було взяти участь в обміні до Миколая, але з моїми то можливостями тепер десь вийти... не хочу потім бігати в останній момент і купувати будь-що, бо вже треба, бо підписалася. Ліпше не буду.

хоча маю ще одну ідейку для душі - років 11 тому, ще була студенткою, їздила на новорічну зустріч Тезе в Хорватію, там жили 5 днів в одної молодої сім'ї. Власне жінці тій було тоді десь стільки як мені зараз. Так душевно вони нас приймали, така мудра мені та жінка видалася. Раніше смс-силися щороку на всі свята, потім як ФБ появився, то вже час від часу пару слів перекидаємося. І от думаю може їм якусь міні-посилочку на їхнє Різдво відправити. Колись, кілька років тому таке зробила, то за тиждень отримала відразу аналогічний святковий пакунок від них, хоч звісно ж нічого не очікувала взамін. А цього року шось мені хочеться знову їм шось відправити. Якісь такі направду теплі спогади про тих людей і кілька днів у їх сім'ї.

О, майже забула - була в мене нині врочиста кава))) з кількома краплинами бейлізу і цукерками, які мені дуже смакують, але останній певно рік, я їх в продажі шось не помічала.

 

@Rodionochka та киньте то щоденне зважування. Досить раз в тиждень. І ви будете менше стресувати, менше думати. А там і малеча підросте і набір ваги вже не буде таким суттєвим пунктом.

Сьогодні я нарешті довела до якогось більш-менш пристойного вигляду нашу домівку. Переробила купу хатньої роботи, прання, складання і т.д. В той же час встигла випити каву з тортиком і насолодитися відпочинком. Моя красуня вже така велика, що дає можливість щось зробити. Ну або «активно допомагає» (але то переважно розкидає те що я складаю). Трохи вчора бавилася з бабусею, поки я працювала, то аж заскучали одна за одною. (Ні, не подумайте, що я вийшла на роботу. То я за комп’ютером трохи мала понабирати текст). Тож сьогодні в нас багато обнімашок, ігор та спільного проведення часу. Тішуся, що колекція іграшок трохи оновилася тож мені тепер веселіше))) Я певно більше ними розважаюся, ніж дитина. Нє, яке то все таки щастя ті мацьопства ))

 

Так приємно тут, в жіночому товаристві, тепло, затишно і буденні справи не здаються вже такими ексклюзивно напряжними .
Маю безсонні ночі: не можу знайти зручне положення, печія, поодинокі прокидання дітей (більше тижня хворіли вірускою), ще й я гучний кашель підхопила..
Зранку заїхала аналізи сдала. Відшукала результати попередніх, готуюсь до наступного походу в жк, має лікар декрет виписати.
Думається, що на Львів народжувати нема смислу їхати. Погодні умови, ожеледиця, та й фінансово потягне бензин, оформлення.. Буду шукати тут, під Києвом, просити в Бога адекватнооо фахівця.
Нарешті чоловік господарською справою зайнявся: робить стеллаж для розсади. Ще забере горщики з пошти, накопає земельки файної пару мішків, буду на вихідних після бухг.курсів займатись рослинами )))). Прилягла, пробую засвоїти сніданок. Зі справ - напевно що підготую машину, завтра чоловік їде на кілька днів у Львів, зроблю бутерброди, подумаю, може старшого сина хай бере.. хоча після хвороби хай зі мною вже буде.
Ще й буревій був вночі, повибивало електрику, в хаті половина розеток працює. Холодильник ледь світить. Не знаю, чи варто посудомийку вмикати з такою електрикою...може, до вечора та й відремонтують.
Полежу, каву попию зі снікерсом (врочистість ), та й на двір з дітьми, готуватиму саджанці.

 

Ага, рахує власні "провали" і вкотре переконується у власній ліні (то я про себе)
Врочистість - наздогнала ще 2 пункти передноворічного плану (купила фотоальбом і зводила дитьо в музей )
Віддала через групу взаємодопомоги у ФБ неактуальний для нас вже конструктор (звільняємо місце в шафах для нових іграшок), а ще завезла чудовій дівчині подарункові сертифікати для її подружок

хто ще не знає, що подарувати сестрі-мамі-подрузі на свята - ходіть, розкажу

, по дорозі гарно прогулявшися центром...
А потім навіть на батьківські збори спромоглася вибратися. І що я вам скажу - там теж була врочистість Я вкотре переконалася, як же добре і легко жити, коли ти одразу чітко і відкрито висловлюєш власне ставлення. Я, замість того, щоб тихо злитися чи годувати БК "завтраками" чесно сказала, що здавати гроші на постіль геть не входить наразі в мої фінансові плани, натомість принесла їм з дому Владову цілком нормальну з дитячого ліжечка. На зборах навіть на НР вирішили не дарувати фігні (юху!) а купити по кульочку мандаринів (два рази юху!).
Коротше, не рахуючи нежитю, який ніяк не закінчиться, перенесених через нього на наступний тиждень робочих зустрічей і трохи нервового (від того ж нежитю) Влада - день майже суцільно врочистий
Проза - муж, здається, збирається приєднатися до нашої "сопляючої" компанії Проза №2 - треба таки зібратися з силами і нарешті трохи розгребти безлад в хаті, може, навіть до пилососу доберуся
Ну і щоб закінчити на мажорній ноті - вчора врочистість таки теж організувала, і окрім помідорів і часнику на салат, видала сама собі в магазині ще пачку шоколадного масла і булочку

 

Сьогодні в мене змішані відчуття. З однієї сторони зробила трохи із запланованого, просунулася в підготовці подарунку для обміну. А з іншої сторони розізлилася на чоловіка. Бо за дивним збігом обставин в той єдиний день тижня коли мені потрібна машина, вона потрапляє до мене з майже порожнім баком і повідомленням про необхідність долити масла. Ото справді «забилам би», так як то вже не вперше.
Але безумовна моя врочистість - це доця і «свято наближається...». Так переживаю за підготовку до її дня народження. Вже напросила купу людей, тому однозначно нас чекає фуршет. А от розважальна частина дуже хромає. Я не любитель всяких конкурсів і не знаю як розважити ту купу гостей. Ну словом точно як десь у фб проскочила фраза: я до власного весілля готувалася менше ніж до ДН дитини....
Прорвемся ))

 

а я реально менше готувалась до весілля, ніж тепер до ДН дітей.
єдине, що ДН дитини - це не страшно, а от 2 місяці від рішення до весілля я провела в страшному мандражі. Зате схудла так, що довелось до сукні алярмово вчіпати шнурівку, якої там не планувалось... ех, часи

однозначно
Вчора я пішла на роботу пішки. Ну що сказати, в морози не піду бо хоч всього 45 хв, але не дуже комфортно у вітряну чи надто холодну погоду.
Тим не менше, я дійшла, і навіть встигла. А коли чекала на тролейбус, щоб їхати назад, то, по правді кажучи, міркувала, чи варто чекати, чи вже йти... але тут він таки приїхав.
Оберти і швидкості у всіх сферах зростають, передноворічний шал і підсумки, вперемішку з усіляки емоціями, листами, квітами, шоколадками лягаю ввечері на ліжко, і таке відчуття, що весь світ навколо того ліжка крутиться. Світ, який крутиться навколо ліжка? О так, Фройд щось знав...
Хочу кави, але з файною ложкою рому. Чесно - ніколи не куштувала рому, навіть не знаю, як він пахне Може, з ромовою начинкою цукерок купити? Неподалік відкрилась "точка" солодощів з дуже непоганими цінами і завжди свіжим товаром, який "розмітають" вмить. І от там є щось таке.... Правда, всі калорії від шоколаду я тепер спалюю відпиранням речей вручну. Бо "животата хвороба" з заплямовуванням одягу на животі щодня і повсякчасно у мене перейшла в стадію загострення. Три кубика шоколадки! Три! І кожна крихта впала на живіт і розплавилась від його тепла, і була розтерта вологою серветкою..
А малюк гикає, щойно я з'їм солодке.
А старші діти постійно видають перли типу "коли ляля закінчить народжуватись, то почне бавитись" або "бувають лялі з сОсками, а бувають без. Мам, яка буде в нас?"
Врочистість ще одна - це сніг. Але з нею і проза - сьогодні кілька разів ледь не послизнулась і не загриміла носом вниз. Тож вважаймо на себе.

 

О а я пробувала, але лиш в цукерках, то мені сподобалося))))Є в мені щось моряцьке, бо балдію від моря, кораблів, канатів та ромуРобила колись тест в інтернеті "Ким ви були в минулому житті", то мені вийшло чи то моряком чи то кораблебудівельникомТо все звісно хіхоньки, але шось в тому однознано є.
Тільки от не думаю, що вагітним можна, ром міцний алкогольний напій від 40 до 80 % вмісту спирту...
Нарешті засніжило, як же я люблю цю красиву зимову казку, коли все біленьке та засніжене, і іскриться від сонця чи ліхтарівНе те що той дощІ нарешті вихідні, можна відпочити і дозволити собі побайдикувати, чим і планую займатися до понеділка.

 

І так маємо першу гостю, яка житиме в нас цілий тиждень. Як колись казав мій дідо: я зварюю... Та гостя - дорога свекруха. І тут все сказано. Не дам ради писати щось більше. Тільки: дай Боже сили не зірватися і ще й встигнути зробити все заплановане під той музичний супровід. Ще й в доці черговий зуб лізе і вона така не дуже дружелюбна...

 

У мене ПМС заблукав трохи. Змістився на КД.
А ще дизайнер тормозить, гроші впритик до з-п котрий місяць, і ще щомісяця трохи в кредитку влізаємо. Попереду - "Рамадана".
Подарунки майже всі куплені, залишилися цукерки.

а ще треба на діагностику з якимись невизначеними "чухаючимися перчиками", з фібромами і.... не в тій темці пишу, ясно

Врочистість - СНІГ! Так гарно!!!
Проза: муж пів години викопував машину з снігу, бо завтрашній не виїзний день може змінити свої плани (не дай Бог). Мала, переночувавши 2 ночі в нас вдома, закатарилась і розкашлялась

я вже вище писала про "витверезник"

. За день випила більше 2х літрів чаю з різними желе і вареннями смородини, порічки, малини і тд. і тп. На вечір вже була нормальна... але..?. Малий звик, та і більш загартований. А вона - теплолюбива....

Всі машини сьогодні їздять як на літніх колесах, звикають до снігу.

Сьогодні писали з донею лист до Миколаю. Ага... не так все просто. Дитина не тільки свої побажання написала. А ще замовила подаруночки для мами, татка і для братчика . І Миколайка їй намалювати... А з мене художнік від слова "худо" .
Допомагала мені робити піцу. Сказала, що хоче спробувати справжню піцу в Італії. На канікулах. А дитячі мрії, як ви знаєте, збуваються.

Сьогодні порозраховувалася з усіма боргами по максимуму. Ще один боржок лишився, але той мене пробачить (надіюся). мені б до кінця тижня протриматися....

Дизайнер - розслабилась, тато навпаки: підганяє мене з проектом. Голова щось не варить.
" С этой мыслью надо переспать".
Тому всім солодких снів, міцного здоров'я, і чудової зими!

 

круто. У мене ще не всі, але деякі тупо чекають моєї зарплати, апетитно лежачи на поличках магазинів

цього місяця я собі пообіцяла, що хай там що, а заначок я не чіпатиму. І вже внутрішній голос починає розповідати ,що ще цілий тиждень до зарплати, і що витрат було багато, і що ти і так молодець, ну давай же, влізь в якийсь овер Але я тримаюсь. По правді кажучи, наразі триматись було нескладно, бо нагальних вартісних потреб не вистрибувало.

я ані не пила, ані не їла його. І щось мені здається, що то було би як з манго - так хотіла скуштувати манго, такі собі малювала ілюзії, а виявилось що з екзотичних фруктів себе виправдало лише авокадо. Якось клієнти з якоїсь нагоди пригощали ромом нашу команду, але я тоді була за кермом і було +35 надворі. То пригадую момент відкривання пляшки і розповсюдження запаху... але який це запах - абсолютно не пам'ятаю Таке щось цікаве, хай буде такою собі загадкою ще на якийсь час. Або забудеться. В мене таких загадок повно, жити цікавіше. Десь від моїх 18 до 22 "загадкою" було амаретто. А в ті роки воно чомусь було дефіцитом, і на якесь свято мені презентували пляшку, і роки з півтора ми потрошку насолоджувались, а ще додавали до начинки пампухів... А потім подивились відео на Ютюбі про самбуку - і наступний алкогольний прикол був "палити самбуку". Якось пішли в гості і спалили там скатертину Ех, є що згадати, нема що дітям розповісти

Як же я люблю піцу! Домашню, і в піцерії стилю кантрі, з ароматом дров, і в ресторані під ковточок крижаного prosecco, і замовлену, яка приїжджає в палючо-гарячій коробці... і не минає ця пристрасть. І моя інша пристрасть вже кілька разів радив "нажертись і забути", а в мене успішно получається лише перша частина тої поради От і вчора. Наїлась так, що просто нема куди більше. А зараз п'ю каву і думаю ,як же добре, що маю на обід ще шматочок піци

Дмитрик йде нині на ДН однокласника в Аквапарк. Як добре, що мене ці всі походеньки вже не стосуються. Лише узгодь-підготуйся-подарунок. Максимум - приведи чи зустрінь.
Ї фотографується на випускний альбом в садочку.
На вихідних дехто обіцяв мені допомогти з роботою, но не допоміг. Хм. Зате я молодець, а дехто - ні Працювати по вихідних потроху звиклося, зрештою, завдяки цьому я не працюю вночі і закономірно "тікаю" протягом робочого тижня, щоб відвести малявок на танці та айкідо.

Сняться яскраві сни, і від відчуття того, що це не сни, а передбачення, які переростають в плани та здійснення, - аж приємні мурашки по шкірі.
І кожен день, як диво. Навіть понеділок чого і всім бажаю!

 

Ми сьогонді зранку із Сашкою на пару так жваво махали щітками. аж гай шумів . Малий нервував, що спізнимося в гімназію, бо вже давно мали виїхати, а ще ж плюс помалу їдемо. Я сказала, що фіг з ним, з тим вчасним приїздом, головне приїхати взагалі .
Дякувати Богу, помаленьку-потихеньку навіть вчасно були.
Проза - сашкині лінощі. Купа нервів йде на то...

 

Друга кава - з маршмеллоу.
Цікаво так, до речі: Дмитрик каже, що маршмеллоу - це сухий зефір, і я теж так вважаю. А малі кажуть, що зефір - це м'яке маршмеллоу
Напевно, щось є в тому, що риска покоління - це 25 років різниці, а не 20. Менші справді трохи інакші.
Моя проза - це недосипляння, яке накопичується. З різних причин. Організуєш собі все, настане вихідний - котрась дитинка почне вночі вставати в туалет. Ляжеш раніше в будній день - ще щось трапиться. Про те, що у суботу та неділю взимку встати 06:20 для менших дітей - це справа честі, - говорити вже не доводиться. Нині помічаю, що плутаю розкладки на клавіатурі і важко фотографувати на телефон - руки трохи тремтять.
Ще проза - це мої панчохи компресійні. Мало що не тримаються на ляжках, так ще і порвала одну нині. Але носити можна, тим більше, я і так їх під колготи і легінси або під дві пари колгот ношу по такій погоді.
Врочистість - хоч і недоспана, але вранці встигла і зупу гарбузову зготувати, і білий хліб до неї спекти. І Сергійкові зварити купу вівсянки з яблучним варенням. Їжак - монодієтник: як щось сподобається, то хоче їсти це цілий день, і якщо це каша - то хай їсть. Тим більше, що нині це каша і сирники, вже не моно- .
трошки прози на роботі, але це розрулимо.
Трохи збитків на рівному місці, але дякую, Боже, що взяв грошима.
Трохи вафельок до кави - а це вже врочистість На вагу не стаю, щоб не було з того приводу прози
Врочистість для водіїв - дорога зараз неслизька. Що характерно, мені їхати вже затемна, і якщо підмерзне - то буде трохи тойво. Але може ,не підмерзне

 

Врочистість - цілий день закупи продуктів на місяць, та й на Новий рік на Столичному. Ціни дешевші ніж в магазинах/ринках десь на 20-60%, дивлячись що і в якій кількості. Навіть до новорічних суші (сушіВ, сушЕЙ? є набор базових продуктів. Хіба що лосося засолити, огірок, авокадо вже напередодні НР забігти в супермаркет.
То не на правах реклами, просто вже так другий місяць робимо і вже починаю орієнтуватись в цінах, асортиментах
...
А з тим і проза: діти трохи клопоту робили, таки потягала важкі пакети, дорога виснажує (зара в машині тааак закачує, та й в інших видах транспорту.. хоча метро ще норм їхати), поки розгребла ті закупи, по баночкам-шкляночкам, поличкам... і то частину просто в кладову закинула, завтра їм дам раду. Через декілька хвилин духовка сповістить про готовність картопелька, тре до неї скумбрію свіженьку нарізати, але лежу на боку і вставати не хочеться зовсім

 

Доброї ночі мої любі посиденьки!)
Обіцяла не пропади, але не виходить, напевне я переросла себе з дп. Інший ритм, вже нема тої ранішньої кави на розслабоні, з вами.
В голові 1 думка. Кінець року, кінець чудового 2017 року. Він був насичений, казковий, щирий, позитивний, емоційнтюий.....Вперше я не хочу щоб рік закінчувався. Хороший видався рік)
А завтра знову будні...робочі та мамські.
Всіх

 

найбільша врочистість - сьогодні не треба висовуватися з хати)) і то якби на капало з неба, то мене б гризла совість , що дитина не вигуляна і я б таки тягнула її і себе під любим приводом, хоч кудись, хоч на пів годинки.

а взагалі гуляння їй не бракує. Ото як була хвора, то ми просиділи тиждень вдома. Я думала, що потім вона з радістю буде збиратися на прогулянки. Ага! Прям... далі те саме - а я не хочу, а мені не треба. Тільки зимовим комбезом і вдалося заінтригувати перші дні після хвороби і витягти на сніг

А ще я нині була молодець - повитирала полички в сервантику з посудом, ну і сам посуд ясно... Але шо тут хвалитися - подивилася я в якому то все стані і давай згадувати коли ж то востаннє я таке робила... і не памятаю. Знаю тіки точно, що перед паскою не робила. Знач то була ше невідомо коли. Ганьба мені.
А ще тішуся, що зробила собі дієтичної файної страви - вінігрет ))) бо з тим похуданням... вже не знаю шо такого з'їсти щоб схуднути Сподіваюся, що чоловік не змеле то все ввечері під ноль.

А тепер в мене зовсім не дієтичний десерт - зробила собі мисочку чорносливу з горіхами, полила сметанкою солоденькою, чоколядою притрусила - все як в дитинстві!! ну і кава з бейлізом.

і справді отак подумати - той десерт мама часто робила пару тарілочок нам на різдво. Як же я чекала коли то вже можна буде їсти, тицяла легенько пальчиком скраю, щоб полизати трохи тої сметанки солоденької. А тепер пішли такі круті пляцки, десерти, глазурі-заливалки... а те просте таки найсмачніше. Хоч я і люблю бавитися і з пляцками і шось нового підшукувати, пробувати якісь рецепти.

О, а ще, я нині нарешті встала хоч трішки раніше за малу. Хоч то трохи ще мало, та маю надію, що таки повернуся до своїх ранніх вставань, бо без них якесь таке відчуття, що я взагалі нічо толкового не роблю всі дні.... А потім пішла будити малявку, бо вона тепер спить довго вранці, а вечорами допізна її вкладати треба, мушу повернути графік наш старий. Ото я її погладжую, лоскочу трохи, шось веселе приповідаю, а вона в якийсь момент починає реготати, крутитися, але очі ніяк не відкриває. Я вже подумала, що вона уві сні так гигоче, але ні, таки здалася потім хитруля мала.

 

То моя проза. Бо нині я де тільки не совалася, по дорозі нехорошими словами згадувала комунальників з їх кучугурами каші під ногами. А мої нинішні стосунки з маршрутками взагалі цензурним словам не піддаються, тому навіть не буду починати то описувати
Ноги мооокрі... Тепер треба заспокоїтися, висохнути і відігрітися трохи поки дитьо з садка забирати Чай з хурмою, плед і трошки "зависання" на ДП мені в поміч
Врочистість - по трошки збираю на верхній полиці шафи сховочок: дитина подарунками майже забезпечена, найцікавіше що свекруха теж (мамі навіть ще не придумала що даруватиму ), муж і його похресниця частково, а ще потихеньку нарешті формуються пакуночки для друзів
А ще кур'єр привіз мені сьогодні трошки дівчачих радощів - замовлені кремчики, пробники парфумів і мило. Сижу нююююхаю і тішуся

 

Давненько тут нічого не писала — зимова сплячка почалась з інтернет-активності )) А поболююче горло та закладений ніс спонукають взагалі закутатись в плед і пити чайок. Але я не здаюсь . Бо якщо здамся — капці будуть всім. Вже уявляю собі, як хлопаки героїчно готують. )) На більше моя уява і не спроможна ))
Ще одна прозочка — фінансова. Ну, але наступний місяць обіцяє бути легшим, бо до свят я майже готова, та й нічого особливого не плануємо на них.
Врочистість з присмаком прози: журавлик, з двома зболілими нозями і в мерзенну погоду, зібрався таки (один зі всієї школи та в компанії вчительки ) відвідати журналістський круглий стіл на відповідному факультеті. Цілеспрямованість, гідна похвали.
Проза наступна — з того збіговиська )) забиратиму його я. Ну бо більше нІкому гребти по хляпі — всі тєжко працюють, а дехто навіть Гаранта живого побачив (бачить? побачить?), словом, не до нас..
Ще одна врочистість полягає в тому, що я знайшла-таки (і вже отримала) досить рідкісну, як виявилось, на наших теренах штуку. Тому подарунок на Миколая одна маленька дівчинка отримає саме такий, як замовляла.
Мій малий вже лист написав, нічого особливого не просив. Та мені Миколай вже шепнув, що цьогорічне свято буде для нього особливо сюрпризне.
Святкових і буденних див вам , та виключно приємних несподіванок

 

я зрозуміла, що поки не буду регулярно засинати по 22, то жодних вставань до 6. "Ущільнювати", "пришвидшувати", елімінувати процеси, але спати - треба. Це найперше для здоров'я і краси... до речі, про красу. Мені різко і терміново потрібен дуже гарний педікюр. Червоний? Чи знову нюдовий з такими яскравими пайєточками? І якась подоба депіляції. Як же я сумую за шугарингом ці 4 місяці! Але - нізя значить нізя.
Проза - хляпанина, але врочистість - машина. Врочистість ця вчора трохи прозила ,бо замкнуло сигналізацію. Але це вже пофіксано, отже, лишились самі лиш переваги нашого ТЗ. А переваги, погодьтесь, в таку погоду оцінюються навіть дуже.
Трохи прози з самопочуттям, але нічого страшного. Трохи врочистості на роботі, але нічого такого, щоб розслабитись. Та й нема коли розслаблятись, рік закінчується.

от такий святковий маю настрій, що просто дивовижа. Хоч і спати теж хочеться
всім бажаю того ж, тільки без сонливості

 

Ще трохи для настрою, цілий день мугикаю собі мотив )) :