Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Хто рано встає - той

цілий ранок блює

або ваш варіант
Але все ж встати вчасно, розгребти вчорашній завал на роботі і до офіційного початку робочого дня вже прийти молодчинкою, з ідеями і результатами - я так люблю
А ще встиглось приготування обідовечері, тож цілком можна спокійно працювати до вечора. У вечірній час треба буде якось вклинити перукарню для Дми і, кажучи по щирій правді, не лише для нього,ггг.
Проза і врочистість в одному - це наша історія про паротит. Прозу варто знайти час і описати в "щеплення необхідні?", а врочистість в тому, що Сергій перехворів дуже легко і в тому, що зараз Сергій і Віруся як "контактні по паротиту" ходять в садочок в одну групу - Сергійкову. Люди добрі, то ж треба, щоб дитина ввечері кричала "Біжимо швидше спати, щоб завтра не запізнитись в садочок!!!"
Правда, не знаю ,як потім відбудеться повернення Мурах у свою групу... але якщо я ще і про це думатиму, то моя голова ризикує вибухнути. Тож - не буду.
Не грузіться зайвим і не намагайтесь все вирішити наперед. Насолоджуймось життям і зимою, яка наступає вже на п'яти!

 

@cjomcjomka мені здається, що то одна з найлегших дитячих хвороб. Але я роблю висновки з тих випадків, що знаю)
Я отак вас читаю і захоплююся. Яка ви молодець. Так гарно справляєтеся з трьома і чекаєте на четверте дитятко. Напевно професія «мама» це покликання )
В мене сьогодні Чи то соплі чи знов зуби чи просто характер... Не може майже річна дитина проявляти характер, правда? (Мені буде легше думати, що її щось турбує, ніж що то від природи така вредність).
Піду зроблю собі врочистість - почитаю книжку... Щоб вже зовсім не виглядало як жилетка...

 

Це тільки мені видно фразу "контактні по паротиту"?

 

ну, я бачила різні випадки, і той же щеплений старший син хворів важче (сильні болі, намучився минулого року, бідолашка)
Мій тато в 49 років ледь не помер від свинки.
Я в 19 хворіла тяжко, болісно і з ускладненнями.
Сестра в 16 хворіла болісно, але без ускладнень.
Сергійчик з них всіх найлегше наразі, один день понив, що боляче їсти,- а в наступні дні нив, що вдома нудно.

так і хочеться відповісти: "ну що Ви, звичайно не приносила, приховала і сказала, що в дитини просто були соплі і пару днів не водила. нащо мені тих проблем"

Я лишила вдома Сергія як тільки він почувся недобре. А щойно з'явилась припухлість - запхала його в машину і поїхала до поліклініки, щоб ставити діагноз. Я запідозрила свинку одразу, і обдзвонила знайомих з садочка, і зайшла в сам садок до його виховательки і повідомила, що є така підозра.
Він відхворів вдома, діагноз підтвердила комісія лікарів на основі огляду, УЗД і аналізів, і фактичне підтвердження діагнозу прийшло вже напередодні його одуження. Була повідомлена санстанія, прийшло повідомлення на садок і я писала окремий екземпляр відмов від щеплень для санстанції, щоб були всі обставини виникнення хвороби.
Дитина, яка була в контакті з хворим, стає потенційно заразною з 10 по 21 день від контакту. 10 день був минулої п'ятниці, і медсестра садочку зателефонувала мені і сказала, що є такий варіант: водити Вірусю до 21 дня в карантинну групу - тобто, Сергійкову. Я погодилась. Ми не водимо в садок хвору дитину, ми водимо в карантинну групу потенційно заразну дитину.
Плюс ще нюанс: свинка не передається диханням-пчиханням. Вона як мононуклеоз - передається через слину: поцілунки, спільний посуд тощо. Тобто, коли ідіотесса з поліклініки, яка була черговим лікарем підчас нашого першого звернення, криком кричала всім розійтись, бо тут страшенно заразна дитина, - насправді просто виявляла свою некомпетентність. Минулого року в мене хворів на паротит Дмитрик, а Сергійко і Віруся - ні. Бо посуд у мене миється при 70 градусах, а звички плюватись і облизувати один одного діти не мають.

Та якби я хотіла приховати це чи якось "шито-крито" оформити, то шляхів у мене повно. Починаючи з того, щоб купити записи про щеплення і не довбатись з відмовами щопівроку. Не кажучи про те, яка шикарна можливість була наполягти на записі в картку "лімфоденіту", але ж дурна тьотя Юля веде Їжачка на УЗД, щоб діагноз був точний. І не хоче нікого обманювати, усвідомлюючи, що в колективі є права і обов'язки, і садок є таким колективом. І тому вона тікає з роботи, і їздить по лікарях, вислуховує "компліменти" і пише пояснюючі.

Як же я завтомилась, якби хто знав.

 

@cjomcjomka ви молодець!
Я мала на увазі коли дитина хворіє. Бо, так, в дорослому віці від свинки і вмерти можна.

 

загалом, воно має схильність давати ускладнення на статеву сферу. І вважається, що хлопчики більш схильні до ускладень, особливо в перехідному віці або у випадку проблем з імунітетом.
Я мала ускладнення - запалення яйникових труб, а потім ще і кісту. І лікування як безпосередньо після того ускладення, так і в подальшому перед плануванням вагітності.
Взагалі в дорослому віці при "дитячих" хворобах показана госпіталізація. Чоловік мій в 33 вітрянку дуже тяжко переніс - але не стільки через саму хворобу, скільки через трохи безвідповідальне ставлення до неї: поки я не почала його поїти ледь не з ложечки і заносити в душ ледь не на руках, - догляду за собою було ноль. А того дня, коли я подумала, що йому потрібен відпочинок і на цілий день поїхала з дітьми з дому, - повернувшись застала його в такому стані, що доречно було б і швидку викликати: навареного компоту ніхто не пив, компресів на чоло собі ніхто не робив тощо.

 

Останнім часом в мене відчуття, що я якась трохи недолуга мама. Нічого нормально в мене не виходить. От ніби й роблю все за правилами, а воно ніяк. Може я проблему не там шукаю? А ще, як на зло, до однієї проблеми додаються інші, які ну зовсім не піднімають мені мою самооцінку. Розумію, що вся моі проблеми (ну чи майже всі) від думок в голові, але справитись з ними не маю сил. Навіть скоріше так - ніби справилась, але результату не дало, і я знову зневірена.
В мене зараз взагалі такий період самокритики, от коли собою зовсім не задоволена. І здається, що приіняти правильне рішення, ще й вчасно, то якось не про мене. А ще довести почате до кінця. Ну і ще купа всяких недоліків.
Тепер про врочистість). Пробило мого малого на готування). Щодня мене тішить чимось смачненьким. І все вже робить сам, без перепитувань. Єдине, що тут є мінусом - то абсолютно зас**на кухня. Прибирати за собою ніяк не навчиться). Отже, має вже коронні сирники, оладки, вівсяне печиво. Сьогодні будемо пекти печиво з начинкою. І дуже хоче торт подолати. А я все на можу наважитись отак безконтрольно то залишити. Хоча під моїм наглядом вже пік.
Ще одна проза - пес. В нього певно якась криза, сере нам на стіни. То такий кошмар(((. Але я до того не пхаюсь. То проблема зараз не моя. Сьогодні чоловік поставив дітям питання рубом: або миєте щоранку то, або Гайка віддаємо в добрі чи не дуже руки. Діти однозначно вибрали перший варіант. І я від того дуже тішусь, бо для них то таки подвиг. Ну і хороша нагода виховати у них відповідальність.

 

В мене так само . Сама себе втішаю, що
то період такий , недосип, втома , гормони .... і то всьо в купі дає такий мікс шо капець як
важко, але мама то десант - прорвемося .... З врочистості скоро буде сніг , я його відчуваю нюхом !!! і Миколай вже збирається в дорогу , читає-перечитує листи, пакує пакуночки .... А ще я точно знаю , що цей час найліпший найдорожчий найцінніший, бо жодного дня не повториться знову ..... Цьомкаю

 

@cjomcjomka то відмову треба що півроку поновляти? Я малому першу відмову в серпні робила, поки в садку мовчать. Я думала, що то раз в рік треба.

 

аякжеж

 

Сьогодні прооперували маму, як же то важко чекати під палатою. В лікаря все по реченню випитувала. Все добре, тепер аби все швидко і без ускладень зажило.
Пішла на зупинку, а там старенька, вже стоїть на проїзджій частині і цілиться переходити, а машини летять і до переходу всього 20 метрів. Я її під ручку і кажу "пішли на перехід", нема чого на капоті кататись..
Мале вже цілиться повзти, підгрібає під себе ніжки і відштовхується, а бузькою "оре" покривало, вже і з живота на спинку береться перевертатись. Таке кумедне

 

Кому краплинку врочистості зранку?
Круто, коли життя дарує знайомства з хорошими людьми навіть там, де крім болота ти нічого знайти не очікуєш! 4 роки тому у інфекційному відділенні дитячої міської лікарні я познайомилася з дуже веселою, запальною, цікавою дівчиною; з часом контакти втратилися, рутина засмоктала. Вчора зранку випадково зустріла її у тролейбусі. Таке враження, що не було тих 4 років, душевно поспідкувалися. Вона в очікуванні третьої дитинки
А коли ранок чудовий - чудовий і весь день!
То я до чого? Ціную людей, спілкування з якими має приємний тривалий післясмак.
Ще ложка прози. Шукаю педіатра. Довго і безрезультатно.

Не якогось особливого, щоб звалити на нього усю відповідальність за своє чадо. Звичайного, який буде діяти за інструкціями МОЗ та ВООЗ; не приписувати дитині по 5 препаратів на кожен пчих; не вважати, що ГВ після року - це зло; не пхати антибіотики без аналізів та показів....

Ось ніби зажевріла надія півроку тому, познайомилася з ніби прогресивним молодим лікарем. Але ж ні. Чергове розчарування.
Ну та нічого, як писала Леся Українка, "без надії таки сподіваюсь", що десь у Рівному я його знайду.

 

Почну з врочистості. Мене і Дмитра дуже гарно постригли вчора. Ми сиділи разом в перукарні на різних кріслах, і підморгували одне одному в дзеркало. При тім, що завдання "зробити мені нову стрижку" не було, просто освіжити. Того зістриженого волосся було обмаль, тривало все до 15 хв разом з укладкою, а вигляд просто чудовий. І то - якби я обирала майстра за першим враженням та інтуіцією, я би не пішла ані до тої дівчини, ані до тої пані, яка стригла Дми. А вони отакими молодцями виявились.
Ще врочистість - ранок, в якому я знову "на коні". Вдома все встигла, робочий день щойно почався і якась в мене впевненість, що все буде добре.
Проза досить дурна. Це просто на голову не налазить ,як може доросла нормальна людина травмувати себе по чистій випадковості. Чистила зуби, поспішала дуже. Рубанула себе пластиковим боком щітки, обірвала вуздечку нижньої губи. Чоловік спитався, чи це вплине на мою балакучість. І я замислилась, чи не взяти собі обітниці мовчання на передріздвяний піст? Достатньо буде навіть в усному форматі. Якщо я перестану бути "співрозмовником, якого багато", то і часу зекономлю море, і нарешті реалізую те, чого навчаю інших - ввічливість у кількості сказаного. Хм. Треба подумати про це детальніше.
Дорожня врочистість - вчора самі джентльмени. І почекають, і пропустять. Лохів, які в місцях для розвороту зустрічного транспорту стоять посередині, не враховуємо.
Дорожня проза - руль без гідропідсилювача. При моєму розмірі живота крутити його дуже і дуже важко. Але в цьому і користь є - їжджу щодня, тож накачаю собі ручки до народження малюка. А то геть розлінилась - в слінгу нікого не ношу, грудьми нікого не годую. Непорядочек.
Ой, це що, четвер нині? А завтра - п'ятниця? Клас. Я ще забула одну врочистість згадати. Вчора протікла до мене інформація про сальса-бачата-вечірку в неділю. Треба уточнювати і підбивати декого. Я дуже, дуже хочу танцювати!
Вже знаю, чим займусь в обідню перерву. всім des-pa-sito

 

А в нас трохи проза. Малюк погано спав цю ніч, якась вірусяка, напевно, носик забитий ((( щось і чоловік носом тягне. Але втік сьогодні на роботу, а в мене голова болить, їсти щось треба готувати ще й в хаті заваааал всюди. І чого воно так, день схалявиш не розбереш лашки , не загрузиш посудомийки і все на наступний день закидані по самі вуха.гуляти, певно, сьогодні не підемо, щось зовсім сили не маю.

 

А я написала одну відмову і мене ніхто за три роки навчання в садку навіть і не рухав. У поліклініці теж мовчать, навіть не натякали.

 

у нас і в садку, і в школі рухають регулярно. Тож стараюсь, щоб завжди були "свіжі"

 

Скільки людей, стільки й перебігів хвороби.
Мій чоловік і його брат перехворіли в дитинстві, минуло без ускладнень, з боку статевої сфери все добре.
Я перехворіла в 9 років з ускладненням на праве вухо - я на нього оглухла. Пам"ятаю, як плакала моя мама, коли сурдолог їй сказала, що то назавжди і жодному лікуванню не піддається. Вона не повірила і повезла мене ще в інститут отоларингології в Києві, де їй таки підтвердили, що в мене слух на ліве вухо повністю в нормі, а від правого "залишилася одна вушна раковина для краси" (с) і сказали, що мені ще пощастило, бо дехто й повністю втрачає слух(((

Ну, одним словом, будьте всі завжди здоровенькі!

Ого... До стоматолога б вам сходити, нехай би оглянув.

 

тролити можна і під старим ніком

моя щеплена дитина хворіла важче від нещепленої. І на кір, і на паротит.
Якби щеплення захищали від тих хвороб, а не просто ускладнювали постановку діагнозу, то щепилися би більше людей.

 

мій щеплений від паротиту брат хворів по повній програмі. Без ускладнень, але класично, як і нещеплені. Тоді він був,здається, у 4 класі. Я була нещеплена. З ним жила в одній кімнаті (посуд був різний)- не заразилася.

на жаль, такі ускладненя можливі після любої навіть банальної віруски.

 

Де таке можна почитати? Статистика?
Офіційні дані?