Життя прекрасне!

Поганий настрій.

Вулицею брів пес. А оскільки життя в собаки було, у прямому й переносному значенні слова, собачим, то він мав поганий настрій. Йому сьогодні не везло. Напевно, просто був не його день. Назустріч собачці йшов звичайний перехожий. Пес стомлено підняв голову й подивився на нього. Виглядав він добродушним і, найімовірніше, був занурений у свої думки. Але на його обличчі була ледь помітна усмішка. « О, посміхається! — зауважив собака подумки. — Від поганого життя не посміхаються… Значить, добре живеться… А тут… Образливо!.. Несправедливо!»

Пес опустив голову, поглянув на добротні черевики перехожого — і ще більше засмутився. Він пригадав декілька моментів свого життя, коли отримав ось такими черевиками прямо по мор… — ой, по лицю. Від цього йому стало ще більш незатишно й печально. « Образливо! — знову подумав собачка. — Несправедливо! »

Перехожий підійшов ще ближче. Зустрічний вітерець доніс ледь вловимий запах чогось м’ясного з його пакета, і в собаки звело шлунок. « Це вже занадто, — простогнав він. — Ні, це не нормально: одні перекушують ковбасою, а інші перекушують на смітнику. Образливо! Несправедливо! »

Перехожий майже порівнявся з собакою, коли його погляд впав на його рукавиці. « На собачому хутрі! » — одразу визначив пес, і його стало нудити від страху шкуродерні, що нахлинув на нього. Йому, не зрозуміло чому, тут же прийшло на пам’ять прислів’я, яке він не раз чув від людей: « Собаці — собача смерть! » — і пес одразу ж відчув себе мандрівником та приходьком на цій брудній та холодній вулиці.

« Ні, так не повинно бути! — з останніх сил видихнув собака. — Не можна, щоб усе ось так!.. » Пес зібрав усі свої душевні сили, приловчився і… відчайдушно хапнув зубами за ногу добродушного перехожого, який порівнявся з ним…

Те ж саме стрічається і серед людей. Запитай деяких: « Навіщо ти це зробив? Чому ти так повівся? » Одні дадуть чесну відповідь: « Я не знаю », інші: « А просто він під гарячу руку попав! » Ми за звичкою виміщаємо свій поганий настрій на комусь і тим самим примножуємо зло. Хоча задумка Творця полягає в тому, щоб ми вирішували свої внутрішні питання з Богом, а не робили винним того, хто зовсім випадково опинився поряд з нами і зовсім не причетний до наших проблем. Зауважте це собі, улюблені, щоб не уподібнюватися цьому собаці.

« Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло » ( Пс. 36 : 8 ).З інтернету.

 

Яким би дорогим не був Ваш час, завжди залишайте трохи для сім’ї…

Якось раз один чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди втомлений і засмиканий, і побачив, що в дверях його чекає п'ятирічний син.

– Тату, можна в тебе дещо запитати?

– Звичайно, що трапилося?

– Тату, а яку платню ти отримуєш?

– Це не твоє діло! – Обурився батько. – І потім, навіщо це тобі?

– Просто хочу знати. Будь ласка, ну скажи, скільки ти отримуєш на годину?

– Ну, взагалі - то, 500. А що?

– Тату … – син подивився на нього знизу вгору дуже серйозними очима. Тату, ти можеш зайняти мені 300?

– Ти питав тільки для того, щоб я тобі дав грошей на яку - небудь безглузду іграшку? - Закричав той. – Негайно марш до себе в кімнату і лягай спати! Не можна ж бути таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшно втомлююся, а ти себе так нерозумно поводиш.

Малюк тихо пішов до себе в кімнату і закрив за собою двері. А його батько продовжував стояти в дверях і злитися на прохання сина. «Та як він сміє питати мене про зарплату, щоб потім попросити грошей?»

Але через якийсь час він заспокоївся і почав міркувати розсудливо: «Може, йому дійсно щось дуже важливе потрібно купити. Навіщо я
психанув, адже він ще взагалі жодного разу у мене не просив грошей ». Коли він увійшов у дитячу, його син вже був в ліжку.

– Ти не спиш, синку? – Запитав він.

– Ні, тату. Просто лежу, – відповів хлопчик.

– Я, здається, занадто грубо тобі відповів, – сказав батько. – У мене був важкий день, і я просто зірвався. Прости мене. Ось, тримай гроші, які ти просив.

Хлопчик сів в ліжку і посміхнувся.

– Ой, татку, дякую! – Радісно вигукнув він.

Потім він заліз під подушку і дістав ще декілька зім'ятих банкнот. Його батько, побачивши, що у дитини вже є гроші, знову розсердився. А малюк склав всі гроші разом, і ретельно перерахував купюри, і потім знову подивився на батька.

– Навіщо ти просив грошей, якщо вони в тебе вже є? – Пробурчав той.

– Тому що у мене було недостатньо. Але тепер мені якраз вистачить, – відповіла дитина. – Тато, тут рівно п'ятсот. Можна я куплю одну годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше, я хочу, щоб ти повечеряв разом з нами. Я був приголомшений. Закололо в серце. Я обняв сина і попросив у нього вибачення. В той вечір я вперше закілька років плакав. І прийняв рішення змінити своє життя. Мораль така: знаходьте час не тільки на роботу, але і на те, що ВАЖЛИВО. З інтернету.

 

ГОЛОДНИЙ КАПТАН.

У своєму скромному буденному каптані мулла вирушив на свято до одного знатного городянина. Гості, одягнені в блискучі пишні та шовкові вбрання, зневажливо дивилися на скромного гостя. Муллу зумисне не помічали, презирливо відвертали носа і відтісняли від столу, який просто прогинався від чудових страв. Тоді мулла пішов додому, одягнув свій найкрасивіший каптан і повернувся на свято, сповнений гідності, як якийсь халіф. Як же всі гості стали підлещуватися до нього! Кожен намагався вступити з ним у розмову або принаймні запам’ятати одне з його мудрих слів. Зусібіч муллі пропонували найсмачніші страви. Можна було подумати, що святковий стіл приготували тільки для нього. Та замість того щоб їсти, мулла клав їх у широкі рукави жупана. Шоковані й заінтриговані гості напосідали на нього із запитаннями: «О шановний, що це ти робиш? Чому ти не їси того, що ми тобі пропонуємо?» Та мулла, продовжуючи набивати свій каптан стравами, відповів спокійно: «Я справедлива людина, і якщо говорити по правді, то ваша гостинність стосується не мене, а мого каптана. Тому він повинен отримати те, на що заслуговує». З інтернету.

 

Християнський гумор.
*Веселе серце — ліки добрі, а дух прибитий висушує й кості*, — каже нам книга Приповідок (17, 22).
Пропонуємо читачам підлікуватися християнським гумором, яким активно наповнюються християнські портали.
Анекдоти, складені літературно, а бувають історії, просто взяті з життя.
Якось їхав я з другом, він за кермом.
На одному з перехресть нас сильно «підрізав» інший водій.
Він був неправий, але ми, дякувати Богу, встигли загальмувати.
А мені сподобалося, як мій друг на це відреагував: — А щоб тебе Бог благословив… мудрістю, а мене — любов’ю!
Джерело: інтернет.

 

"КАБЛУЧКА ЦАРЯ СОЛОМОНА"
Жив колись мудрий цар Соломон.
Але, незважаючи на свою мудрість, життя мав неспокійне.
І звернувся якось цар до придворного мудреця із проханням:
«Допоможи мені - дуже багато чого в цьому житті може вивести мене з рівноваги.
Я в полоні емоцій, і це дуже мені заважає!
- На що мудрець відповів:
-Я знаю, як допомогти тобі.
Надягни цю каблучку - на ній висічено фразу: «ЦЕ МИНЕТЬСЯ!»
Коли тебе охопить лютий гнів або безмежна радість, подивися на цей напис,
і він протверезить тебе.
-У цьому ти віднайдеш порятунок від надмірних емоцій.
Минав час, Соломон прислухався до поради мудреця й віднайшов спокій.
Але настала мить, коли цар так розгнівався, що, глянувши на каблучку,
не заспокоївся, а ще більше розлютився.
Він зірвав каблучку з пальця й зібрався жбурнути її подалі в ставок,
-аж раптом помітив, що й на внутрішньому боці каблучки є якийсь напис.
Цар придивився уважніше й прочитав: «І ЦЕ ТЕЖ МИНЕТЬСЯ...»
Джерело: інтернет.