Жінка за кермом (курси, практичні поради, приколи...)

Тема у розділі 'За кермом', створена користувачем Уляночка, 22 Квітень 2009.

  1. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Пішла я вивчати те питання. Перша ліпша стаття на ЄП каже, що старі безстрокові дійсні в Європі. Є протокол, який зобов'язує всі країни-учасниці Віденської конвенції про безпеку руху перейти на строкові посвідчення до 2033 року. Тобто не впустити зі старими не мають підстав, можуть бути лише непорозуміння з місцевими поліцаями.

    Права для ЄС: чи зобов’язує асоціація міняти посвідчення водія
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Інформативно Інформативно x 2
  2. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

    В мене така ж ситуація, і я ніяк не можу зрозуміти - можна з такими їздити Європою чи ні. Скажіть хтось мені конкретно!!!
     
  3. Mashulia

    Mashulia Well-Known Member

    Як я розумію - як в якій країні. Є 2 групи країн об'єднані підписанням якоїсь конвенції. Одна з них визнає Українське посвідчення водія старого зразка без терміну дії, інша - ні. Визнають майже всі країни Європи. Ось тут знайшла цю інформацію:
    Українські права водія дійсні в яких країнах? У яких країнах дійсні українські права водія? Міжнародні права водія України. Чи діють українські права водія в Європі, Росії.
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Інформативно Інформативно x 1
  4. olerusya

    olerusya sweet candy ;)

    Ура, дякую:)
    В мого чоловіка такі, а він основний водій.
    А в мене нові, але отримані в 2012, і дійсні до 2062:)
    Сподіваюсь мені вистачить.
     
  5. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

    В мене права з 2008 року.
    Мене трохи напрягає ота ніби-то зворотня дія закону. Я ж їх отримала законно. Чому я маю щось міняти? Чому в якихось країнах їх не визнають? То питання до держави більше, аніж до пересічного водія.
     
    • Подобається Подобається x 1
  6. Khrystik

    Khrystik Хороша дівчинка :)

    не піду в жилетку!
    сіла за кермо після 7місяців перерви(отримала права в жовтні) - то є ПОВНА ЛАЖА :girl_cray::suicide::suicide::suicide:
    я тормоз. таке враження, що все забула:dash1::dash1::dash1:.
    з того всього крутила кола за Арсеном на Науковій. згадувала, блін :help:
    п.с. скажіть, що я зможу:girl_sad:
     
    Останнє редагування: 21 Травень 2018 у 21:03
    • Співчуваю Співчуваю x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
    • Оптимістично Оптимістично x 1
  7. Ulianusia

    Ulianusia Well-Known Member

    Та мови нема,що зможете)))Потихеньку...раз за разом і самі не помітите,як воно «зарулиться»)))По собі знаю-мала два роки перерви)))
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  8. Siania

    Siania Love Life

    Висаджуйте чоловіка, і вчіться самостійно:) Я спочатку теж вчилась з чоловіком (тоді ще майбутнім, хоч і не здогадувалась), але якось боялась, відволікалась. Потім висадила його, поїхала сама, зосередилась, і все пішло на ура)
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Подобається Подобається x 1
  9. Inglor

    Inglor Well-Known Member

    @Khrystik, я також сіла за кермо зараз після майже року перерви.
    Їду поки з чоловіком з боку. Так страшно, капець,:girl_cray:
    в мене трохи інше, навіть незнаю, як пояснити: одночасно не довіряє/ нервує/ і не дуже вірить:hunter:. Але заставляє сідати. От вчора на Виниченка заглохла. Блін рушити не могла. Щеплення кидала, як псіхована ( хоча насправді рідко кидаю). Глохла декілька раз, перш ніж рушила з місця. Але нічого, якось рушила, і таки додому доїхала.
    Так, що практика-практика-практика наше все. По іншому ніяк.
    Зможем і ти, і я. Ми не перші, і не останні.
     
    Останнє редагування: 21 Травень 2018 у 20:12
    • Подобається Подобається x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
    • мімімі мімімі x 1
    • Оптимістично Оптимістично x 1
  10. NataliaFed

    NataliaFed Active Посиденька з баяном

    Я вже 1,5 року майже не їхаю але, як треба- поїду. Поїдете без сумніву.
     
    • Подобається Подобається x 1
  11. olerusya

    olerusya sweet candy ;)

    Насправді трохи розчарую...
    Якщо сідати за кермо раз на тиждень/місяць/півроку насправді не навчишся, от не буде того відчуття що можу -впевнено їду - не боюсь. Кожна така поїздка буде в стані стресу, і хотітиметься пошвидше вибратись з того водійського крісла, особливо якщо постійно буде ось така "підтримка" чоловіка".
    Я навчилась нарешті їздити коли реально приперло самій сідати за кермо, бо треба було дітей забирати зі школи/садка. Мені пощастило що то була окраїна міста, з великим місцем для парковки, і тому я мала досить часу щоб поступово вливатись в ту "їзду". Коли вже натяку не було на те, що я можу то щеплення кинути, почала їздити через пів міста на роботу, і з кожним наступним разом, практичних вмінь з'являлося все більше і більше.
    Ну але мені ще дуже від авто залежить, на одній легко і спритно, на другій важко і хвилююче.
    То я все про механіку, на автоматі, як то кажуть :), і мавпа відразу поїде)))
    Ну так, я ще боюсь вклинюватись раптово в потік, коли на моїй смузі раптом виявиться що хтось стоїть, я теж тоді встаю і чекаю поки буде трохи вільніше, і боюсь профукати якийсь знак, і ще трохи боюсь абсолютно нових для мене маршрутів.
    Але все правильно дівчата кажуть - без практики ніяк, і ця практика має бути дуже регулярна!
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 5
  12. jalla

    jalla Прогрес року 2013

    Тут ключове "крутила кола" і "згадувала". Повірте, якщо є бажання і старання- все буде. Тут головне не здаватися і їздити регулярно.

    Я теж як псіхопат билася (ну не в прямому значенні))) з тою машиною. З курсів випустили повним ослом, тобіш на машині інструктора я ще їхала, а на своїй старомодній) ну ніяк. Бажання зашкалювало, потреба їздити теж, правила ПДР цвяшком прибиті по свіжаку в голові, а практикаааа....:dash1:Зараз вже спокійно їжджу і машина мені така, ну тобто вже яка є))), на таку сідаю і їду, і навіть люблю її ніжною любов"ю.:) Але суть в тому що старання і труд все перетруть, хоча були періоди розчарувань, і матюкань, і рукоопускань, і сліз- все було, але я не робила довгих перерв. І навіть коли слизько і всі ся за серце брали, бо в мене ще нема практики, я сідала і їхала. Якась така у мене була якби внутрішня війна, чи що.)))

    Висадити чоловіка.:) Якщо є знання, а потрібно підкоригувати практику, то варто таки сама-сама...
     
    Останнє редагування: 20 Травень 2018 у 23:39
    • Подобається Подобається x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  13. raspberry

    raspberry Well-Known Member

    Обов‘язково, але висадити чоловіка і постійно практикуватись, перерв не робити. Хоч би по району, хоч раз на два дні, але не припиняти. Якщо робити великі перерви, буде як вперше кожного разу. Коли вже буде достатньо практики, можна і більші перерви робити. Це як з велосипедом, буде м‘язова пам‘ять. А так, по свіжому, без достатнього досвіду, припиняти практикуватись не можна.
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  14. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Я поступово набираю оборотів. Чоловіка висадити не вдасться, бо машина його і він за нею трясеться страшно. Але в мене мозги якось не працюють так, як дівчата тут пишуть. Права отримала в листопаді, з величезною проблемою "кидання зчеплення" і їзди на 1-2 (що для міста взагалі вирішальне). До весни не їздила практично (ну два чи три рази), але за зиму якось переварила все і от зараз забула про проблеми з киданням зчеплення. Але я вирішила, що не буду відразу в місто в час пік. Спочатку селами їздила, трохи трасою, тепер їду на Винники і там, де нема щільного потоку. І я нарешті відчуваю, що я потроху вчуся свідомо контролювати машину, а не на нервах в істериці битися, коли треба щось об'їхати чи спинитися і прийняти рішення. І мій чоловік, хоч і дістав мене своїми зауваженнями, таки добився, що я їду акуратно і спокійно. Хоча по правді я сама в певний момент зрозуміла, що до того просто виконувала вказівки інструктора чи чоловіка і не розуміла по-справжньому, чому я маю саме в такій послідовності виконувати маневр. Я вже часом йому витикаю, що міг би акуратніше в певних ситуаціях:girl_haha: словом, я не можу так, як більшість тут радить - виїхати і будь що буде. Я собі мушу добре в голові прокрутити, які я помилки робила на спокійній дорозі, тоді наступного дня спробувати інакше і вже тоді підвищувати складність. От ніяк не наважуся в Винниках той серпантин проїхати. Поки що на підйомах невпевнено почуваюся. Але в мене вже трошки є відчуття, що то я керую тим механізмом і то круте відчуття, а не той жах, коли ти щось там тиснеш в підлозі і не знаєш точно, що після цього буде. А на рахунок страху, то я знаю жінок, які по 5 років за кермом, а мені розказували (коли я на страх жалілася), що досі перед кожним виїздом в них мандраж. Типу вже як їду, то їду і все ок, а почати маршрут все одно страшно. Мені ще дуже допомагає їздити поруч (як пасажир) з коліжанкою, яка рік за кермом, а їздить просто чудово. Я з нею так спокійно почуваюся, майже як з чоловіком. Від неї вчуся не смикатися, пригальмувати, подумати, оцінити. Бо чесно, на заняттях з інструктором то був суцільний стрес, коли тобі дають потік команд, а ти щось робиш і не встигаєш обдумати, нащо ти то робиш. І так до слова, техніку водіння я таки перейняла від чоловіка і інструктора з Реги, бо техніка мого інструктора мені мозок ламала (кидання зчеплення то в першу чергу стосується).
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Подобається Подобається x 2
  15. Orman

    Orman Модератор-бомба

    Я з тих «повільних». Довго вчилась і повільно розширювала ареал їзди. Кидати себе під танк не мала жодного бажання. Мені імпонує американська система навчання їзди «краще зробити два правих повороти, ніж один лівий». Я досі так інколи роблю. Та, я можу і перед Паскою проїхатись біля базару в Франківську (після цього я зрозуміла, що можу все), але коли є можливість маршрут спланувати якомога менш стресово (зважаючи на час дня в тому числі), я завжди це роблю.

    Якщо чоловік є в авто, то веде він. Коли вчилась, то він мені підказував і пояснював. Мені з ним було нормально їздити, він не дратівливий. Але хоча їздити мене вчив він, манера їзди в нас різна.
     
    Останнє редагування: 21 Травень 2018 у 15:22
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  16. jalla

    jalla Прогрес року 2013

    Я тільки не давно почала (десь з кінця зими) вливатися в круговорот міста в будь-який час дня) і то поступово. А спочатку виїжджалася ночами пізніми. Минулого літа в 1 ій ночі кава, в 1,30 ще одна кава, чарівний пендель і вйо за кермо. Ой, як загадаю... водійська раманЦіка, блін.:blush:
     
    • Смішно Смішно x 1
  17. HOPIC

    HOPIC Well-Known Member

    Між 2 та 4 ночі найбільша кількість дтп. По собі знаю. Чисто фізіологічно організм перезавантажується, можна заснути на пару секунд і не проснутися. Я їжджу штурманом ночами, то в 3 ночі вже ніяка кава не помагає. І це я не за кермом, моє діло, знаки, повороти, обїзди, діти
     
  18. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Я планую перші самостійні виїзди робити близько 7 ранку. Всі придурки вже сплять, всі мудрі ще сплять:girl_haha: вночі боюся. В нас тут на Любінській такі ідіоти ганяють на червоне, що вікна здригаються. А перший раз взагалі через місто їхала 1 січня в 10 ранку. Теж майже нікого не було)
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  19. Freedom UK

    Freedom UK Well-Known Member

    В мене з чоловіком різні манери. В нього взагалі раніше була виражена звичка "розгон-притормажування, розгон-притормажування"... дурна і шкідлива звичка.
    Вчив мене і дідо, ще коли на колінках я сиділа і крутила руль (в 10-12 років): основи обїзду ям, повороти, дорожні знаки. І батько (в нього швидка та впевнена їзда, плавна): виїзджали сімєю за місто на річку, то я практикувалась півтори-дві години за містом. Літом майже щодня їздили (в 16-18 років). Потім поступово і по місту з батьком їздила. В 19 років отримала права, просто, як то кажуть, для підтвердження вмінь перед даїшниками тодішніми :). Десь в цьому періоді на довгий час мені дідо дав свою 9ку покористуватися, іноді його повозити. Тоді я настільки звикла пересуватися авто, що не розуміла, а як це маршруткою можна... Я і по місту, і в села, і собаку з собою возила (45 кг песик).
    До речі, до сих пір для мене найкраще авто - це дідова 9ка, хоч вже в нас і у батьків були Шевроле, ЛендРовер, Субару, Нива, Лексус, Фольцвагени різних років та модифікацій, бусик нарешті :) та в 9ці накачати нормально можна біцепси, поки поворот робиш :). Все рівно 9ка в серці :). Може, співпало з таким періодом молодості та радості.
    Після першої вагітності почала боятися швидкості більшн 90км/год. Після другої вагітності була параноя: боялась швидкості більше 60 км/год, постійно в голові моделювались різні сценарії аварій під час руху... Але пройшло. Третя вагітність, і вже зараз все спокійно, та сама собі довіряю :).
    Було таке, що і глохла, і не туди повертала (з останнього, може 2 роки тому в районі Кульпарківської повертаю і... майже впираюсь в зустрічну машину, бо повернула на дорогу з одностороннім рухом... знак не бачила :sad: ), і паркувалась як рагуль (не на пішоходній зоні, а просто криво-косо-недоїзджаючи). Світофори чи повільний рух вгору для мене до сих пір привід потіти як в сауні :). Не люблю вузьких доріг, коли на бусі їду. Не люблю швидко (ех, вже не люблю..).
    Реально, практика виручає. Я вперше по Києву через центр їхала, то з навігатором досить навіть впевнено, аж сама здивувалась. Але більше подобається за містом :). І без дітей в машині :)
    Ще, я сама із Сум, а там в основному дороги широкі і прямі... там теж би поїздити, в своє задоволення.. можна і з дітьми :)
     
    Останнє редагування: 21 Травень 2018 у 13:45
    • Подобається Подобається x 1
  20. jalla

    jalla Прогрес року 2013


    Я перші дні після закінчення курсів так їздила, навіть не в 7, а десь в 5.30-5.40 виїжджала, їздила мамі по товар (ну, чого порожняком гасати) навіть десь тут описувала свій перший виїзд:girl_crazy:. проте таки вже за пару днів зрозуміла, що мені особисто фізіоологічно легше налаштуватись на їзду до сну, а не з просоння.Тому тут кожному своє, головне себе відчувати як тобі краще...
    Хоча нічна їзда потім давалась в знаки. Влітку я їздила за темноти, вже пізнішою осінню-взимку теж коли темно, бо майже постійно темно, то потім важко було перебазуватись. Мала страх денної їзди так сказати:girl_impossible:. От коли тільки стемніло, я вільно сідала за кермо, а коли ще світло- чекала коли буде темно, тоді поїду:girl_crazy:, при чім вже нічим не обоснований той страх, просто від незвички, чи що... Але і з того вже прийшлось перевчитись.
    З найбльших страхів спочатку був страх "поїхати на заправку", потім було подолано страх другорядної дороги і страх кільця, тепер ще страх "поїхати на мийку " залишився. Не самої дороги боюсь, а самої ситуації. Як заїхати, де стати, шо казати...:scratch_one-s_head:
     
    Останнє редагування: 21 Травень 2018 у 13:51