Жінка в християнстві

Тема у розділі 'Філософські та релігійні посиденьки', створена користувачем Orman, 5 Жовтень 2017.

  1. Akina

    Akina Така, як всі, - лиш крила з-за плечей :)

    Дякую.
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  2. HappyViki

    HappyViki Well-Known Member

    @Akina
     
    • Подобається Подобається x 2
  3. HOPIC

    HOPIC Well-Known Member

    як я вже писала, для мене конкретно повага містить в собі якісь умови і/або якісь докладені зусилля. тобто до шлюбу я бачила особистість під одним кутом, і поряд з повагою до загального - кордонів, прав, і тд, то конкретні результати за певні зусилля, певний хід мислення, так - тоді я може не задумувалася, що то прям от вона- повага, але це було те, що я цінувала. бо якби я не з великої і дурної сліпої закоханості заміж виходила, хоч інколи і жалко себе нещасненьку було - ну типу хоть би згадати щось таке щемливо-сльозливе, що тіко для двох, і нікому не розкажеш, а витягуєш, поогладаєш, і ховаєш назад в свою скарбничку пам"яті.
    і потім стався епік фейл - я вирішила, що варіант жінка голова сімї не варта в нашій сімї приживати, треба, щоб було "нормально". остапа панєсло. але назад не відкрутиш. це було помилкою в місці, часі, засобах, напевно у всьому.
    от тільки зараз я можу сказати, що не страх, а повага вернулася в мене до чоловіка.
     
  4. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

    @Akina, колись цікавилась у священника - можна молитись як хочеться), тобто склєпати на власний розсуд і потребу ту молитву за чоловіка. Ну і мушу сказати, що молитва то для мене як розмова з Богом. Можна дотримуватись протоколу), а можна як з рідним Батьком: поплакатись, поділитись, пожалітись, попросити і головне - подякувати.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 5
    • Подобається Подобається x 3
  5. svoybox

    svoybox Well-Known Member

    Теж знаю, що можна своїми словами, я молюся до Ангела хоронителя тої людини
     
  6. NataliaFed

    NataliaFed Active Посиденька з баяном

    То не відносно саме Ваших слів, просто нагадало: чоловік на днях прийшов із чоловічої компанії і я попиталп, як що? Потім він каже "Знаєш, той Вася так боїться свою жінку". Я кажу , тобто боїться, вона його б'є? Це як так боїться, чому? От, як таке може бути, щоб в подружжі хтось когось боявся? Це які дії призводять, крім фізичних ?Я розумію, що є і моральне насилля, мабуть, але з тим дивніше, бо його боятись немає сенсу.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  7. Orman

    Orman Модератор-бомба

    Ну як пиляє певно, мозок чайною ложечкою їсть. В мене тато такий був, це реально страшно.

    А жертвами тривалого фізичного чи емоційного насильства стають невипадкові люди. Їх переважно з дому так добре «навчили», що вони не бачать як звідти вийти.
     
  8. NataliaFed

    NataliaFed Active Посиденька з баяном

    Там виявляється, навіть не пиляє, а така тиранша. Але, то не вона така, то він такий. нмсд
    А серед друзів почувається від того дуже зле.
     
  9. Orman

    Orman Модератор-бомба

    Жінка - голова сім‘ї, в контексті цієї теми і розмови - оксюморон.

    Тут ми неплавно переходимо до того про що питала @Haidee на то і є в чоловіка дружина, щоб він не ставав головуючи тираном і самодуром, зобов‘язаний радитися і прислухатися (про те яке мастило заливати в машину, можна не радитися), шанувати і берегти, при потребі віддати життя (так-так такі високі ставки), а не заганяти дружину і дітей під лавку, бо він, бачте, голова сім‘ї. Права передбачають і обов‘язки.

    Але ми назад скочуємося в те, що чоловіки кругом винні. То я так нагадаю, що не кругом, не всі і не завжди. Реально в них такий потенціал! І це чудово. Але їм про це теж ніхто не розказує змалечку, і не в кожній сім‘ї є приклад. А в телевізорі показують чоловіків які п‘ють алкоголь різних цінових категорій, і жінок, які все встигають, ну і діти у телевізорі тихші і чистіші.
     
    • Подобається Подобається x 1
  10. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Я за те свого чоловіка й поважаю, бо він всюди, де претендує на якісь права, повністю відповідає за наслідки. По відчуттях він мене теж поважає, але власне "за щось". Наприклад, за те, що в нас виховані, здорові і доглянути діти. Або ж за те, що я сама можу організувати три бригади чоловіків і зробити капітальний ремонт:) Загалом нам обом комфортно, коли сфери впливу дуже чітко поділені. Трабли починаються, коли вони пересікаються (а уникнути того в сім'ї неможливо). А питання голови мене взагалі не хвилює, а на це не претендую. Мені добре "за мужом".
     
    • Подобається Подобається x 2
    • мімімі мімімі x 1
  11. Orman

    Orman Модератор-бомба

    Ну чоловіки вони такі, вони то може і поважають «взагалі» але їхній тестостероном поділений мозок не може це так сформулювати і озвучити, а «за щось» зручно і можна висловити.

    Ну так щоб зовсім без траблів,то я такого ще не бачила і не чула. Я не знаю чи ти празнуєш «жіночий підхід» до роздавання порад, і протягування своєї думки при пересіканні сфер відповідальності, але він працює магічно. Але перед тим варто добре перевірити, чи дійсно його варіант не варіант. На етапі перевірки в 99% випадків виявляється, що не так то мені і хочеться, щоб заводити шарманку. Незацикленість жінки на результаті теж дуже добре впливає на те що чоловік схильний розглянути її варіант.
     
  12. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Я то не вмію. В тому плані я празную рівність: ти мені свою думку прямо, я тобі, і тоді дивимося по ситуації. Ото во всьо мистецьке - я щось можу. Я можу помуркотіти, коли маю настрій, але не тоді, коли мова йде про серйозні речі. Та й переважно я не хочу нічого протягувати, я хочу аргументів, чому думка чоловіка краща. А він то сприймає як особисту образу. Придумала собі піддавати сумніву авторитет чоловіка. А що, в Біблії десь є про те "протягування"? Ну окрім тих негативних історій з коханками царів?
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  13. Orman

    Orman Модератор-бомба

    Я не маю на увазі під «протягуванням» щось що передбачає маніпуляцію, чи обман. Просто робиш так щоб твою думку/пропозицію прийняли в інший спосіб ніж «я тобі кажу, зразу після того як ти мені сказав, ще й з аргументами», навіть не так, інколи можна і зразу і з аргументами, але чим дорожче для чоловіка питання, тим більше він буде сприймати будь-який, навіть найлогічніший, аргумент як напад. Для того щоб він тебе вислухав і подумав про твій варіант, можна вибрати час, місце, формулювання, і настрій (його і твій), і всі ті самі аргументи будуть вислухані, поціловані в чоло і дуже сильно оцінені на предмет, чи не вступитися йому з своїми, раз твої теж хороші, а ще так тобі буде приємно.

    Це більше в мистецтво напевно, бо Біблія нічого не каже про те яким саме способом має здійснюватися спілкування в подружжі крім очевидних поваги і любові.

    Про страшну образу я дуже розумію, бо я сама така. Це рефлекс якийсь з отчого дому, він поведінки, аргументів чоловіка мого взагалі не стосується. Сама придумала, сама повірила, сама образилась. Лікуюсь. А чоловіку це ще легше придумати-повірити-образитись, бо він заточений під суперництво. Чого він бачить в цей момент в тобі суперника мені невідомо. Це може тебе ніяк не стосуватися. Рефлекс.
     
    Останнє редагування: 9 Листопад 2018
    • Подобається Подобається x 2
  14. Retaret

    Retaret Well-Known Member



    Хочу додати про молитву, що можна і треба молитися своїми словами. Колись знайшла статтю про молитовні наміри за чоловіка. Залишу тут, може комусь знадобиться. Формулювання до молитви хай собі кожен сам вибирає. простіть хіба може кострубато, бо то я завжди спішу робити переклад, а потім сісти причесати текст нема охоти

    О, ще згадалося про виконання християнських правил. Без особи самого Бога, християнство буде якоюсь філософською течією. Треба зробити Його живою, реально існуючою особою в своєму житті, тоді приписи перестануть бути обтяжуючими. Бо за те Христос і картав фарисеїв - назовні все в них було, всі приписи виконували, але він їх називає побіленими гробами.
     
    • Подобається Подобається x 5
  15. Akina

    Akina Така, як всі, - лиш крила з-за плечей :)

    От цього мені зараз, певно, теж хочеться...
    не знала де притулити - чи в ''ми і наші мами'' чи куди... Понию тут, сильно не сваріться :) Про свої відносини з церквою- час від часу я ходжу на службу в неділю (але то дуже рідко :girl_blush2:). Коли жила на Пасічній часом забігала в капличку щоб помолитися, поставити свічку, подумати про те, що ''гризе'', рідше щоб подякувати :blush: В капличці легше - немає ''обов'язкового часу'' немає так багато правил...
    От сьогодні вчергове зрозуміла чому, можливо, мені так важко молитися відкрито. Просто опишу сьогодншню ситуацію. Моя мама: '' треба дітей до причастя завести хоч колись''. Я не мала настрою сперечатися, та в принципі останньо на душі так важко що я й не проти сама була в церкву сходити. Але в кінцевому результаті все виглядало так: залітамо в церкву по завершенні служби, Влад бігом ставиться в кінець черги до причастя (не до кінця розуміючи що відбувається), зі мною сваряться прямо в церкві бо Яська заснула в слінгу і я сказала що не будитиму її, сходимо іншим разом. В підсумку мене попід спину, дитину розштурхали, причастя влили :sad: Вже, вийшовши з церкви мама згадала що при отому дурдомі навіть ім'я дитини не сказали... Бабушці до якої потім ми прийшли в гості гордо заявляється, що ''ми сьогодні дЄло зробили - дітей до причастя завели'', а мені мало не плакати хочеться :sad: А ну і для завершення картинки - ввечері щонеділі мама в обов'язковому порядку дивиться ''битву екстрасенсів'' . І час від часу доказує мені що я бестолкова ні в що не вірю...
    В дитинстві церква в моєму житті була теж отак ''бутафорно'' - мус посповідатися перед Великоднем, хату, вербу, воду (і попри те ще якесь барахло) освятити, дітей похрестити, зверху червону нитку зав'язати - всьо мАлАдци. І якось так важко мені тепер відокремити одне від другого. Тепер категорично не люблю ходити в церкву на свята (коли людей і дурноі штовханини там в 10 разів більше ніж в звичну неділю) і вважаю за краще щоб родичі взагалі не знали, що час від часу в церкві я таки буваю, а ще роблю спроби ввести щоденні молитви у власне життя, але не у якості засобу від ''наврочили'', а якось інакше...
    В чоловіка мого у стосунках з церквою і Богом ще більше ''ліс дрімучий'', і бачу що у Влада починає вже якесь хибне уявлення формуватися :sad:
    Як в себе в голові відділити в тому питанні ''зерна від полови''? Бо у мене там забагато всього намішано - починаючи від складних стосунків з мамою, гордині і ''я не хочу так як вона каже'' до ''боюся, що зроблю щось не так як ''треба'' і відчуття, що якось таки треба...
     
    Останнє редагування: 19 Листопад 2018 у 00:01
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  16. Rona

    Rona Мама-йожик

    @Akina то стосунки і як будь-які стосунки мають історію і етапи, просто спостерігати за власним серцем, що підказує, як добре, воно знайде, і слова, і шляхи.
    Діти виростуть і будуть мати свій власний Шлях. А мама так звикла, так виховали, то не змінити, лиш прийняти як данність.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Подобається Подобається x 1
  17. Apelsynka

    Apelsynka Well-Known Member

    От якраз священики дуже проти цього, бо це забобони.
    Нормальне явище, я теж не дуже люблю, хоч стараюсь, але буває, що й пропускаю, а просто вдома помолюся довше чи Біблію почитаю, бо при тому натовпі не можу зосередитись і думаю ще багато людей не в захваті від тої метушні в святкові дні. Я от більше люблю коли свята випадають на будні дні і якщо я до обіду не зайнята, то в церкві просто чудово, нема натовпу і дуже святково та душевно.
    І так, часом як нема настрою йти на Службу, то для мене як компенсація просто зайти помолитися у будній день в тиші. В такі миті відчуваю найбільше єднання з Богом у молитві. Так що Віка, роби по своїм силам і це буде на користь)
     
    • Подобається Подобається x 1
  18. Akina

    Akina Така, як всі, - лиш крила з-за плечей :)

     
  19. Matvijko

    Matvijko Мамуся в декреті...

    Напишу від себе, в селах то трохи інакше, там не така церква як у Львові наприклад, бо там все робиться на показ, і що люди скажуть, росла в такому, тому розумію як то. З часом коли переіхала до міста взагалі забила на Бога і церкву, бо після села теж були такі стереотипи. З часом, коли вже була сімя я почала помаленько вертатись до віри, Бога церкви, на сьогодні я дуже чітко бачу вплив Бога на свою сімю, і важливо дякувати за все, що в тебе є, кожного дня дякувати, бо ми привикли, що до Бога звертаємось в останню чергу. В мене якось хід думок і проблем міняється, коли я кожного дня кажу Боже хай буде так як ти скажеш, віддаю своє життя в твоі руки. Також дуже велику роль відіграє оточення! Але найбільше мій світогляд на віру змінився після Ніка Вуйчича. Це вартує один раз вживу побачити і почути ніж мільйон раз слухати онлайн чи від когось. Головне щоб в тебе було бажання щось міняти, вірити молитись, а все з часом прийде. Бог є любов, якщо ми перебуваємо в любові, то ми завжди з ним!


    Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
     
    • Подобається Подобається x 10
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  20. marianast

    marianast Well-Known Member

    @Akina та не сприймайте так серйозно і близько до серця те, що думає і робить ваша мама. Ну запхала дитину похапцем до причастя. Це не означає нічого. Ні для вас, ні для Влада. Розумію ваші емоції, ви ж собі запланували похід для духовної розрядки, а вийшла поверхнева метушня для галочки. Але! Нічого вам не завадить взяти дітей, зачинитися в кімнаті і помолитися так як ви хочете, разом з Владом. Будучи абсолютно чесною в емоціях і перед дитиною.
    То я так з власної дзвіниці. Бо я рідко ходжу до церкви, а ще рідше відчуваю там те, на що розраховую. А от вдома завжди є « той самий момент». Мій малий дуже далекий від всієї церковної обрядовості, але дуже близький до Бога у молитві. Він молиться з вірою, часом це дуже наївно і навіть недоречно, але завжди по справжньому.
    Я мала довгу дискусію з донькою священника про те, що діти мають ( мусять!) робити в церкві. Я не розумію як вони мають « чемно відстояти службу» і як вони мають « прислухатися до проповіді» .Я ходила з бабою щонеділі до церкви, все, що я пам’ятаю це скучно, довго, в голові лиш думки про те як я прийду додому і піду гуляти. По 5 раз за службу ходила в туалет на вулиці, щоб якось урізноманітнити і прискорити плин часу. За що потім від баби получала додаткову проповідь. Я не хочу дитині відбивати охоту до Бога з дитинства. І не хочу щоб в моїх дітей був в голові отой вінігрет асоціацій - Бог, церква, віра, релігія, традиція, обряди і т.д. Я за усвідомлений підхід до того. Хай буде менше, коротше, але правдиво.
     
    • Подобається Подобається x 4
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1