Враження про книги від учасників Читацького флешмобу

Ця тема для відгуків саме від учасників флешмобу, дуже прошу, пишіть враження, але не розкривайте зміст книги, залишість можливість іншим 100% насолодитись читанням.

Сам флешмоб тут Читацький флешмоб

 

Отже, моя друга книга - це "Елегантность ежика" Мюриель Барберри від @MissO Для мене досить незвична історія про людей (дівчинку та консьержку), які бояться відкрити себе людям та ховаються, формуючи образ/маску таких людей, якими їх хочуть бачити оточуючі. Історія про взаємовідносини багатих та бідних, історія про переживання та внутрішні страхи людей. Історія з великою кількістю роздумів про все, починаючи від сенсу буття і закінчуючи роздумами про те, навіщо потрібні коти. Сама я б її не вибрала для читання, але оскільки вирішила читати все, що мені запропонували - зробила це і не шкодую. Враження позитивні

 

Ще одна прочитана книга: А.Сапковський "Відьмак" від @Melian
Я завжди думала, що фентезі - не моя тема. Всі ці володарі перснів та іже з ними... Чесно кажу, ніколи навіть не пробувала читати, а те, що бачила в кіно, знову ж таки, якось не надихало на читання. Обкладинка книги з дещо шаленим на вигляд відьмаком мені відваги не додала. Тому налаштовувалась, що просто мушу це зробити. Прочитати і спробувати написати два слова. Але, на диво, прочитала я книгу легко і з задоволенням. По-перше, нарешті у цьому флешмобі отримала насолоду від української мови з вкрапленнями цілком доречних (на мою скромну думку) і близькими галицькому сприйняттю полонізмів. По-друге, книга настільки лірична і несподівано глибока, що двобої з різними істотами (не надто моторошно і криваво описані, на щастя) для мене відійшли на другий план. Вона зачіпає багато сторін людських (і не тільки ) ) відносин, почуттів, вибору між злом і добром (чи меншим злом), мирного співіснування та боротьби... Не все так просто в цьому житті, і не все так однозначно... Любителям кровіщі і глибокої містики навряд чи сподобається. Радила б так, для роздумів, категоричним та радикально настроєним. А найбільше - любителям подумати у вільний час над над прочитаним.
Дякую за цю рекомендацію, яка відкрила для мене фентезі з іншої сторони.

 

Там ще є продовження.

 

Так, забула дописати, що прочитала першу книгу серії: "Останнє бажання". Маю бажання почитати і наступні )

 

Завершила читати Поліна Жеребцова "Мураха в скляній банці" від @lovikyou.
Книга і дуже проста за стилем написання (бо незважаючи на 660 сторінок прочитала дуже швидко), але дуже складна для сприйняття і обдумування того всього жаху війни. Я певне все дуже близько сприймаю, але так вийшло що Поліна ще й моя однолітка. І як подумаю що коли я у свої дев'ять спокійно жила, то вона вже ховалась від куль, а те що у нас називалося "кризою" (хоча було не просто), але в порівнянні то просто казка.
Висновок такий, книга класна, але для таких "слабонєрвних" як я краще утриматись, бо мені вже кілька ночей кулі свистять, і я з малими кудись біжу.

 

Тайная жизнь пчел» Сью Монк Кид @бетменша
Найбільше сподобались епіграфи про бджіл до кожної глави. Книга ніби непогана, але мене не зачепила якось. Може через те, що того ж року прочитала кілька книг про расову дискримінацію і вони були значно сильнішими. Не знаю... Хоча в цій книзі тема расизму не була для мене головною. Ця книга про те, що людина повинна повинна шукати своє місце в житті. Знайти людей з якими тобі комфортно, які тебе розуміють і підтримують. І йти від того з ким тобі погано.
Не зрозуміла я релігійної складової твору. "Леді в кайданах" (я так розумію прообраз Богородиці) викликала якийсь внутрішній дискомфорт при читанні.
Ось такі сумбурні думки.... Треба було писати відгук одразу після читання

 

Отже, декілька позицій мого списку прочитані, пора залишати відгуки)))
Почала я з Ірен Роздобудько "ЛСД" від @Багіра. Це моє фактично перше знайомство із сучасною укр.літ. Сюжет захопив мене з перших сторінок: цікаво, незвично, і що найбільше люблю - нестандартно. Легка мова, без обтяжливих затяжних описів і філософських роздумів. Цікава задумка твору - таке собі викревлене загальне змалювання сучасної дівчини з єдиним домінуючим бажанням - прилаштуватися під крильцем принца-олігарха. Можливо, я трохи "відстала" від сьогодення, але, на мою думку, ця ідея покірності і тупого служіння чоловікові в обмін на матеріальне благополуччя якась аж надто нав'язлива в романі, аж липка, і до злості принизлива... Але загалом поринула я в читання, як то кажуть, з головою. Та інтрига тримала мене не довго. Надто багато непотрібних подій і пригод з головним героєм, його дивовижна здатність проникнути всюди і взнати все "на раз два" , все це мені нагадало багаточисельні детективи Донцової, якісь примітивні американські фільми, щодо розв'язки, то взагалі для мене розчарування... Також, деякі очевидні ляпи в книзі дратували: ну як так, виховують ідеальних дружин, щоб і на кухні вищий пілотаж, і в ліжку - гейша, і на світських заходах - інтелектуалка, і це ідеальне створіння поняття не має що таке шматок м'яса??? Чи як прибити/почистити рибу щоб її потім готувати? Нє, трохи перебор явний. Проте романтична нитка твору не могла не зачепити, оте світле, прозоре і водночас надзвичайно сильне почуття першого кохання, яке хоч і описане наче між рядків, просто занурило мене в часи юності, коли подібне відчула вперше і я... Мабуть, саме через це твір і залишив більше позитивних вражень, ніж навпаки. Хочеш не хочеш, а змушує задуматися над реаліями сьогодення, над продажністю почуттів, над тим, наскільки оманливою є ідеальна краса, і яка абсолютна порожнеча може бути за нею.
Однозначно почитаю й інші романи Роздобудько.


Надіслано від мого Redmi 3S, використовуючи Tapatalk

 

Наступним був А. Жвалевский "Время всегда хорошее" від @Mammy. Це дійсно як я й просила - література для душі. Мила розповідь про двох п'ятикласників, котрі помінялися в часі))) З 2018 в 1980, і навпаки. Чудове співставлення сучасного існування наших школярів з отими "старими добрими" радянськими часами. Книга читається дуже легко, буквально за дві ночі))) Трохи мені діти видалися занадто по-дорослому розумними як на їхній вік, але то таке. Така ностальгія взяла за моїм дитинством, хоч вже і не радянським, але з тою ж любов'ю до книг, з тими ж шаленими іграми в дворі, коли пропригати "в резинки" чи пробігати в "козаки-розбійники" можна з ранку і до ночі, коли летиш чим хутчій додому, бо ось-ось почнеться любимий мультик, а оті дитячі "секретики" і перші дитячі симпатії, що так схожі на побачену серіальну любоф... Ехххх... Жаль мене пройняв від того, що мій син як підросте справді цього ніколи не зрозуміє і не уявить, як і я не не можу уявити дитинство своїх батьків. Але автор прагне донести нам основну ідею - "время всегда хорошее", і зробити цей час хорошим можемо тільки ми, своїми звичками, своєю поведінкою, своїми бажаннями і пріорітетами. Одним словом, читання мені було солодким і смачним, як смак отого білого пломбіру в стаканчику, який зараз, звісно ж,"вже не такий")))
Дуже дуже всім рекомендую для прочитання!!!! Дякую, @Mammy!

Надіслано від мого Redmi 3S, використовуючи Tapatalk

 

Наступний відгук - Гранже "Пасажир" від @lovikyou.
Почну з передісторії, набравши в гуглі назву, я наткнулася на десятки захоплених відгуків, що це мегацікавий, меганесподіваний і взагалі супер-пупер сучасний детектив, всім маст рідам маст рід. Анотація до книги надзвичайно заінтригувала, ну і те, що у флешмобі її активно пропонували кілька учасниць, підливало масла у вогонь... Отже, взялася я до читання вже передчутті недоспаних ночей, коли надворі потрохи видніє, а впертий внутрішній голос шепче "ну ще сторіночку, ну ще однісіньку"...
Так спочатку і було. Дуже хитрозакручені лінії сюжету, якась недосказаність подій, їхня, на перший погляд, абсолютна нез'єднаність і несумісність... Такі цікаві образи головних героїв, краплинки, якими автор видає якісь частинки їхньої темної біографії настільки несподівані, що аж не терпиться пролистати книгу вперед і швидше дізнатися про них ще... Містичні вбивства, розслідування, яке постійно заходить в глухий кут, психічні розлади і втрати пам'яті, герої, в яких теж є криваві плями минулого... Аж не можеш дочекатися, щоб хоч якось зібрати цей пазл докупи)))
Але все. З початком другого розділу (Віктор Януш) мені як відрізало. Я ледве змушувала себе читати сторінку за сторінкою в сподіванні, що ось-ось сюжет таки закрутиться і додасть гостроти. Але дарма. Тут мушу відступити і зазначити, що обсяг книги ого-го, але, на жаль, не через якісь захопливі події. Настільки детальний опис життя клошарів, настільки брудний і огидний, що хотілося ванну прийняти після прочитаного, настільки довжелезні описи вулиць, площ, провулків, але настільки "пусті" і непотрібні, що аж забуваєш, що до чого і як. Про наявність нереальної кількості довжелезних назв вулиць, міст і т.п. я взагалі мовчу, я просто вже старалася на те не звертати уваги. Численні ляпи щодо часу подій мене дратували страшне (чи то похибки перекладу), бо я гортала ту книжку взад-вперед, щоб хоч якось ту хронологію в голові встановити.
А сюжет... Вся ота напруга з містикою і вбивствами, з психічними розладами і з перевтілюванням "пасажира" була перекреслена для мене аж надто якимись американсько-бойовиковою "непобедимістю" головного героя, тими ж в американському стилі розповідями про досліди над людьми, "впливові верхівки" вперемішку з повіями і кілерами, імпланти, мистецтво бомжів, нестримна жінка-коп, для мене то просто "вибух мозку". Розв'язка мене аж розізлила, це от стільки сторінок я промучила, щоб дочитати до такого? Чесно, не знаю як так сталося, що світовий бестселлер абсолютно мене не вразив, я аж по декілька разів старалася перечитувати, вдумливо, не поспішаючи, ну як так, стільки ж захоплених відгуків? Але ні. Ніяк. Може просто не мій жанр детективу, може просто книга втрапила мені не в той час... А може просто так склалися зірки)))
PS. Прошу вибачення за сумбурний і, можливо, аж надто критичний відгук, але ось такий безлад і мішанина думок в мене після прочитаного залишилися.

Надіслано від мого Redmi 3S, використовуючи Tapatalk

 

Мій наступний відгук буде про твір, рекомендований @OxyFoxy - Паоло Джордан "Самотність простих чисел"
Читається він швидко, незважаючи на досить депресивний настрій не відчувається нагнітання емоцій, "вибивання сльози", таке враження, що автор просто описує життя без прикрас, але життя самотніх людей, людей з психологічними проблемами, які тягнуться з дитинства і наростають як снігова куля... є безліч причин, чому так сталося, чому вони стали такими, якими є і нам це впродовж книги потрохи відкривається. І хоч в неті книгу переважно критикують, я б не сказала, що вона викликала в мене негатив. Єдиний серйозний мінус - це закінчення твору. Особисто для мене це занадто різко і нелогічно. На щасливий кінець я не розраховувала, але склалось відчуття, що книгу обірвали якось зненацька.

Надіслано від мого SM-G361H, використовуючи Tapatalk

 

І я з відгуком про книгу Патриції Гайсміт "Талановитий містер Ріплі" від @Burchenyatko. Чесно кажучи, я не зрозуміла книги, таке враження, що в авторки був заготований образ містера Ріплі, але вона не змогла толком придумати, куди його застосувати. Тому вийшла затяжна, як на мене, абсолютно нелогічна зав'язка, динамічна кульмінація і на півкниги нудна розв'язка. З психологічного детективу було зовсім мало, ось це якраз і цікаво було читати, хотілось більше дізнатись про героя, чому він таким став, а все описано дуже поверхнево. Зате детективна лінія розсосолювалась по 100500 разів, я вже напам'ять вивчила всі свідчення і версії. Великий жирний плюс за Італію, дуже гарні і такі ненав'язливі описи міст, вуличок, природи, я таке люблю, таке враження, що побувала в Римі, Неаполі, Венеції, Монджибелло і на Лазуровому березі мммм))))
Не знаю, чому книга входить до списку маст рід і має такі позитивні відгуки, мене не вразила. Але за рекомендацію дякую

 

Прочитала ще дві книги,які мене зачарували, кожна по-своєму, але просто неймовірно! Отже, дякую @Vitusja за книгу М. Іванцової "Живі книги". Оповідь і сама жива, пронизана переживаннями людей, добром і сподіванням на чудо, незважаючи на всі проблеми, які є в житті. Дивне і чарівне кафе-читальня, чужі люди, які відверто розповідають про своє життя і надія... мені дуже хотілося б потрапити в таку кав'ярню і пережити на собі дію розповідей Книг. І, звичайно, атмосфера Києва, мелодійна та близька мова - для мене це просто відкриття! Дякую

Надіслано від мого SM-G361H, використовуючи Tapatalk

 

І продовжу тут. Дякую @Багіра за рекомендацію Дари Корній "Тому, що ти є".
Перше, що мене захопило - мелодійність мови, витончені вислови, навіть ліричність. Приміром : "Певне, всі дівчата на світі мріють про те, щоб їм тільки так освідчувалися - навколішки, вплівши у букет для коханої зорі, планети, поклавши до ніг світи та галактики", "Але чи можна бути таким бевзем у відкритому морі, де крім благородних дельфінів та рядових риб мешкають кровожерливі акули та пекучі медузи, а ще ж існують стихії - шторми та дев"яті вали, рифи та скелі..." Зворушливий роман про кохання, складнощі вибору та наслідків. Незвичайне закінчення, де ніби все досить трагічно, але з'являється крихітка надії, за яку тримаєшся до останнього... Важко описати словами переживання, важко донести всі відчуття, тому краще - прочитайте
Дякую за чудову книгу!

Надіслано від мого SM-G361H, використовуючи Tapatalk

 

прочитала ще одну книгу за рекомендацією @Багіра Артура Конан Дойля "Загублений світ". книга доволі цікава, проте очікувала більше подій від неї...дуже довга завязка і дуже швидка розвязка... загалом розповідь в тилі Дойля і це мені найбільше сподобалось, проте,якби не флешмобна рекомендація, напевно, я б її недочитала. ця книга більше, мабуть, для підліткової аудиторії підходить. дякую за рекомендацію. по моїй шкалі 6/10

 

За рекомендацією @Melian я прочитала свою першу книгу в рамках флешмобу Базе Ервен "Анатомія одного розлучення". Для себе ще раз впевнилась, що сварлива жінка, яка постійно всім незадоволена, до добра не доведе. А ще наявність чотирьох дітей шлюб не спасає. Якось неприємно і боляче було читати моменти, де дітьми постійно маніпулювали і вони були, як подушка безпеки між чоловіком і дружиною, де діти були винні в тому, що тато залишив маму і т.д. Одним словом, досить реалістичний твір із закономірним фіналом - така мама врешті лишається сама, а дітей, яких не цінує власна мама, навряд чи довго цінуватиме названа.
А ще у Франції у 1965 році були посудомийні машини і сковорідки з тефлоновим покриттям, в той час як у нас в країні не кожен мав телевізор в хаті)))
Дякую за пораду, моя оцінка 8/10.

 

Прочитала першу книгу з 5 - Кідрук "Жорстоке небо" від @lovikyou
Цікавий роман-триллер. Спершу мені здавалось, що розвиток подій такий повільний, уже пів книжки прочитала, а сюжет лише зав'язується, а потім не могла відірватися! Довелось навіть підглянути завершення, бо сильно розхвилювалась. Деякі моменти мені були незрозумілі, я б нізащо не залишила двійко дітей і не чкурнула в Париж, тим паче знаючи, що кіт сам вдома
Класно, що сучасна українська література може бути якісною і цікавою)
Книга про розслідування авікатастрофи, про вічну боротьбу за владу, про бажання скинути вину на когось іншого і навіть трохи про будні молодої мами. Повеселили мене історії про малого Даньку.
Дуже влучна була цитата про те, що часом коли сподіваєшся, що витяг найслабшу карту з колоди - натрапляєш на джокера. Українські жінки - вони такі, не варто недооцінювати). Хоча намагалась уявити себе на місці головної героїні і не знаю чи вистачило б мені духу дійти до кінця.

 

"Дами и господа" Террі Пратчера від @Virchuk (список 2016)
От зажди мала підозру, що фентезі від фентезі різниться. До того натрапляла на підвид казки =)
Такий оригінальна романтична історія, де романтика на місці так десь 5-му, а навколо все фантастично-вигадливо-неймовірне.

Жаклін Сьюзан "Долина ляльок" від @Багіра
Таки я колись її читала - це був мій перший сучасний роман (ну так +-, у порівнянні з Дюма, Анн и Серж Голон та ін.) ще й знайдений на дальній полиці старшої сестри.... Тоді був прочитаний в очікуванні чогось заборонено-потаємного на наступній сторінці, чи може в наступній главі. Зараз це було інше. Різні долі різних людей - різне везіння, різне сприйняття, різна праця, різні очікування, різні наслідки. Різні висновки. Якби автор його писала з філософськими підсумками, його б розтягли на цитати.
Захопливо, сумно, повчально

 

Почала я свій флешмоб із книги "Маленький принц" Антуана де Сент-Екзюпері за порадою @Burchenyatko . Не те, щоб я скучила за творами шкільної програми, але книга в мене була давно і чекала свого часу на полиці. І ось він настав. Чесно кажучи, ще зі школи я чомусь запам'ятала твір як казочку для дітей - місцями незрозумілу та дивну, але повчальну. Перечитавши, чи то пак, прочитавши книгу зараз, я лише підкріпила свою думку про те, що не всі твори шкільної програми дано зрозуміти в тому юному віці, для якого їх припасували автори підручників з літератури.
Книга читається легко, бо це дійсно казка. В мене, якщо вірити видавництву, є перевидання оригінального видання з малюнками автора, які додають чарівності. Переповідати сюжет не буду, там навіть не 100 сторінок, та й читали, мабуть, всі. Єдине, що скажу - насправді, в кожному з нас живе такий Маленький принц, але він далеко-далеко захований за метушнею, роботою, гонитвою за славою, грішми, почуттями та людьми. Саме він може навчити кожного з нас щиро дивуватися всьому, що є навкруги, віддано любити та милуватися заходом сонця хай навіть сорок чотири рази підряд. Якщо зупинитися, затамувати подих і прислухатися, то можна почути як він розмовляє зі своєю квіткою.

Другий номер мого списку - книга Пола Калантіні "Коли подих стає повітрям" від @Vitusja . Опустила мене на землю незвичайним поворотом сюжету - автор, на жаль, не встиг дописати книгу. Головний герой (автор) - талановитий лікар-нейрохірург, котрий днює і ночує в операційній, постійно вдосконалюється, ставить собі високі професійні цілі, стрімко досягає їх потом і кров'ю, подекуди відкладає життя поза лікарнею на потім. Та, відкладаючи, він не знає, що відкладати нема куди. Рак приходить тоді, коли його не кликали, руйнуючи життя того, хто так сильно хотів зрозуміти смерть. Не скажу, що читається легко, але я впоралася за три дні. Читаючи перший розділ, хотілося закрити очі та щоб хтось перемотав вперед. Дуже багато детальних описів операцій, медичної термінології (вагітним раджу відкласти книжку до кращих часів). Але потім я звикла, та і таких деталей стало менше. Важко зробити якийсь не банальний висновок, бо для мене книга про боротьбу за хоча б ще один ковток повітря, про неоціненність підтримки найближчих і про те, що "людина планує, а Бог керує" і ніхто з нас не знає, що його чекає завтра. Різко захотілося обійняти чоловіка і дитину, подзвонити всім, кому давно не дзвонила, побачити всіх, кого давно не бачила, проводити більше часу з найдорожчими та працювати над тим, що подобається, бо хто його знає, скільки я маю часу.