Враження про книги від учасників Читацького флешмобу

Ця тема для відгуків саме від учасників флешмобу, дуже прошу, пишіть враження, але не розкривайте зміст книги, залишість можливість іншим 100% насолодитись читанням.

Сам флешмоб тут Читацький флешмоб

 

Буду першою Навіть не сподівалась, що книга, яку вирішила прочитати першою, так мене захопить. Щиро дякую @Alstroemeria за рекомендацію прочитати роман Фенні Флегг "Смажені зелені помідори в кафе "Зупинка". Прочитано за 3 дні, не могла відірватись. Роман побудовано трохи нетипово, бо немає стандартної хронологічної послідовності і присутні "газетні" врізки до цього треба звикнути. Через це і через однотипні назви розділів знайти потрібну цитату чи місце після прочитання дуже важко. Але згодом я перестала звертати увагу на дати і просто насолодилась атмосферною історією про маленьке містечко на півдні США у часи Великої депресії, війни, расової сегрегації.. А також розповіддю про життя людей, які в ці непрості часи були щасливі, хоча часом і зовсім недовго. Про кохання, дружбу, підтримку, просту та смачну кухню. А також про злочин і покарання, бідність, відчай, ненависть і презирство.. Без сумніву прекрасні персонажі, мова, сюжет, роздуми... от все надзвичайно сподобалось. Безумовно, захоплююча історія. Є чому повчитись у того покоління в тому, щоб "продовжувати йти крізь дощ.."
Але. Коли минув перший захват, я, миючи посуд, спробувала визначити для себе: який меседж цього твору? От так глобально, а не просто любов-дружба-рівність-смакота. Попри всі прекрасні емоції, які викликають "Помідори", я відчула, що роман є настільки глибоко американським, що визначити і сприйняти все, що в нього закладено, може тільки американець, я ж спробувала пофантазувати. На мою скромну думку, це - спроба утвердити американців у правильності їх нинішнього шляху, цінностей і способу життя, залікувати старі рани і знайти виправдання для самих себе. От як наша українська Матіос. Погоджуюсь, аналогія натягнута, та й менталітет українців і американців абсолютно різний і, очевидно потребує різних підходів. В даному випадку авторка не купається в "болісній правді життя" і все-таки більше шукає позитив і світло навіть в темному минулому і більше зосереджена на прогресі, подоланні, оптимізмі. І оскільки проблема расової нетерпимості все ще дуже гостра навіть для США, то спроби її пом"якшити, об"єднати ностальгією за "старими добрими часами", використовуючи все те, що для американців є знаковим, від радіопередач до пончиків, та дороговкази у світле майбутнє - звичайно, дуже добре. Але не знаю, чи аж так ефективно.. чи з того кінця починають прощення і примирення..
І ще напрошується дивний висновок - героям Фенні Флег пробачити можна ВСЕ, крім домашнього насильства. І для проформи за це покарали білого. Це дійсно дуже сучасно. )) Та попри це, в мене склалася думка, що що пані Флегг - праправнучка плантатора, бо чорношкіра навряд чи вигадала б ТАКУ головну інтригу. Що ж, не знаю, як з предками, але вона таки біла.))
Словом, рекомендую роман для прочитання всім, кого цікавить "загадкова американська душа", кого вабить американський Південь, часи, коли трава була зеленіша, люди добріші, часи справжніх пристрастей і великих, або просто дуже ризикованих вчинків. Часи, коли треба було робити життєвий вибір по совісті, і робити це було, на перший погляд, легко і очевидно, а насправді ой як непросто і потребувало великої мужності.
Приємним бонусом є кулінарні рецепти. Загалом всі смаколики на сторінках книжки описані дуже апетитно, просто відчувала їх аромат. От тільки барбекю не рекомендую

 

Наступною буду я. Дуже дякую за запропоновану книгу "Белая масаи" Коринни Хофманн від @Virchuk, книга затягнула мене настільки, що я буквально проковтнула її за добу, читала навіть уночі, спинитись не могла. Спочатку мені не сподобалась форма у якій написаний твір, це монолог авторки і відповідно головної героїні Корінни Хофман, проте вважаю, що все було підібрано правильно бо це історія її життя та її переживань. Твір змушує оцінити своє життя, за цей день я сотні раз подумала, що вдячна Богу за те, що народилась і живу в Україні, усвідомлюю що мені ніколи не зрозуміти головної героїні і що я ніколи не пішла б на те, на що згодилась Корінна. Ця жінка викликає повагу, вона пережила багато, боролась і перемагала, багато досягла у цій далекій країні і чужій їй у культурному плані, можливо Корінна мала народитись саме жінкою-масаї, бо в деякі моменти твору я відчувала наскільки близькими стали їй ці люди, як сильно вона хотіла їм допомогти.
Твір вартий уваги, дуже цікаво було дізнатись про звичаї та життя народів Кенії, багато про що я читала вперше, тому рекомендую усім, це неймовірна розповідь сміливої та сильної жінки!

 

І я вже прочитала першу книжку - Джефрі Форд "Портрет місіс Шарбук" від @Melian . Це така собі містична детективна історія(триллер?), в якій події розвиваються у богемному середовищі Нью-Йорка кінця 19ст. Автор тонко переплітає детективну і містичну лінії. Твір сповнений загадок і читач для себе вирішує де правда, а де вигадка. Розкриваються теми кохання і ненависті, життя і смерті, мистецтва як пошуку себе. Талановитий художник отримує дивне замовлення-намалювати портрет жінки без можливості її побачити, а тільки слухаючи історію її життя. Головний герой поринає в авантюру, яка ледь не коштувала йому життя, але в той же час допомогла переосмислити його цінності. Інтрига присутня від початку і до кінця. Вкраплення жорстоких злочинів тільки підсилюють фабулу твору.
Читається доволі легко і швидко. Так і хотілося розгадати цю загадку. Але кінцівка виявилася несподіваною...
Ставлю "лайк"

 

Вчора на превеликий жаль закінчила читати твір Генрика Сенкевича "Камо грядеши" за рекомендацією @Wildcat.
Спочатку мені якось не дуже сподобалось, чогось не затягувало, але чим ближче до кінця, тим частіше важко було відірватися. Така давня епоха, а змальовано так реалістично що поринаєш з головою. Від усього серця співчувала героям, і переживала кожну історію. Були такі моменти, що аж плакала, бо дійсно проймає. Якщо в двох словах, то це історія християнського руху в часи римської імперії, незадовго після Ісуса Христа, а ще чудова історія кохання.
Хочу ще додати, що для мене улюбленим героєм став Петроній, мабуть тому що мені бракує його впевненості в собі, на даний час.

Вже теж хочу прочитати.

 

От щойно дочитала книгу Ніла Геймана "Історія з кладовищем", яку мені порадила @lovikyou.
Мені дуже сподобалась дана історія, вона вроді й дитяча й доросла водночас. В книзі йдеться про історію маленького хлопчика, який чудом вижив коли всю його сімю вбив невідомий чоловік. Хлопчик попадає на цвинтар, де його беруть під свою опіку привиди й дають йому нове імя - Ніхто. Історія показує читачеві іншу сторону медалі - що люди можуть відчувати емоції і після своєї смерті, продовжувати своє існування. А ще - і це найголовніше - що кожен з нас має жити так, щоб потім було що згадати.
Мені дуже сподобалась ця кгига, ще раз дякую за таку гарну пораду.

Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk

 

Поки маю можливість то прочитала ще одну книгу зі списку Артур Хейлі "Клініка: анатомія життя", надзвичайно цікава книга, читається легко, є кілька сюжетних ліній, проте основна саме про лікарню та відданість лікарів своїй справі, про помилки яких на жаль не можна допускати коли йдеться про людські життя, відповідальність та найголовніше про те що за рутинною роботою ніколи не можна себе втрачати і шкода від найменшого недогляду, неуважності надзвичайно велика і інколи вартує життя... Хоча спершу твір нагадує звичайний американський серіал, зміст його є глибоким та важливим, осуд одного з героїв, обурення яке він у мене викликав якось розвіюється у кінці твору і виникає жалість, розуміння і навіть повага. Піднімаються у творі і питання відданості, кохання, самопожертви, а в деякі моменти переповнює відчуття співчуття до героїв. А ще в книзі багато описується різних медичних процесів, що мені надзвичайно цікаво, особливо багато цього разу я дізналась про патологоанатомів, ніколи й не задумувалась наскільки це важлива професія в медицині.
Дуже рекомендую Артур Хейлі "Клініка: анатомія життя" та дякую за пораду @Leditanya, книга мені дуже сподобалась.

 

Бачу, всі такі довольні і тільки в мене перший "блін комом". Вчора закінчила читати Франк Тилье "Головоломка" від @Dominika . Не пішла щось мені ця книжка. Не знаю навіть чому. Сюжет ніби захоплюючий, але бракувало трохи глибших описів характерів. Може проблема в тому, що я читала по трошки, комбінуючи з іншими книжками, а треба було "погрузитись" в "Головоломку" повністю. Сам твір в жанр трилерА: учасники гри змагаються за приз, а серед них ховається вбивця. Все дуже заплутано, назва абсолютно відповідає змісту. Вбивцю я так і не вичислила аж поки автор не розкрив майже усі карти). Кривавих подробиць немає, страшно теж не дуже було. Часами затягувало, але загалом ставлю книжці двієчку.

 

А я нарешті зібралася написати відгук на другу книжечку зі свого списку - "Перелом" І.Грекової, запропонований Вами Дякую за цю рекомендацію, хоча спочатку мені здалося, що це буде печальне і сіре совкове "щось" (хоча я і таке полюбляю під настрій). Але насправді книга досить глибока, зачіпає дуже багато вічних морально-етичних сторін людського життя, і тому можна сказати, що вона "поза часом". Прочитала її, напевно, дуже вчасно для себе, бо була мені як бальзам на душу. Протистояння спів-чуття, спів-переживання, мило-сердя, душевності та само-задоволеності, само-любства і відстороненості - це взагалі дуже актуальна для нашого часу тема. Весь сюжет - звичайний, житейський, без художніх перегинів, напевно для кожного так чи інакше перекликається з життєвим досвідом. Тим цінніше, читаючи цей роман, знайти у ньому цікаві думки, а можливо, навіть і відповіді на свої запитання. Мені особисто дуже цікава "медична тема", власне морально-етична сторона того, що ми називаємо корупцією, "системою" цієї галузі, і цікавий погляд авторки на це питання. І описані долі героїв також - дуже чесні і справжні та на можуть залишити байдужими.
І все-таки, який крихкий наш " маленький прекрасний світ", який ми натхненно вибудовуємо, і які глибокі і глобальні тріщини може виявити банальний перелом..
Рекомендую книгу, однозначно, передусім для того, щоб на хвилинку зупинитися і подумати, ЩО ж є справжньою цінністю.

 

Я вже писала відгук, а він кудись дівся, і я щось ніяк не могла зібратись, щоб повторити написане.
Першою прочитала книгу від @бетменша "Хроніка одного скандалу". В мене більше питань, аніж відповідей. Для мене вчинок Шеби не є скандальним, не розумію, чого це так сколихнуло суспільство. І чому ніхто не винить хлопця? А ще цікаво було б почитати про минуле Барбари... Така неоднозначна особистість.
Зараз читаю "Деліріум" - скажу одразу, що я вже давно такого не читала. Обходила стороною такого роду історії. Затягує, але трохи таке підліткове.

 

Закінчила вчора другу книжку - Пітер Мейл "Франція. Рік у Провансі" від @бетменша. дуже, ні, ДУЖЕ мені сподобалася. Така настроєва легка оповідь про Прованс, звичаї людей, які там живуть, особливості французької культури, а найбільше-культури приготування і споживання їжі. Книжка така "смачна", що я "проковтнула" її на одному подиху. Мене захопила історія англійського подружжя, яке оселилося у французькому закутку, місці, де вирощують виноград і роблять запашне вино, збирають делікатесні трюфелі, печуть 14 видів хліба, готують фуа-гра і багато багато іншого. Незліченні кафешки з харизматичними кухарями, звані ланчі та вечері, перегони кіз, полювання на дичину...Усі ці смачні деталі поглинули мене з головою. Дуже багато дізналася і намріяла собі подорож у Прованс колись у майбутньому.
однозначно-великий ЛАЙК.
@бетменша дякую!

 

Подужала Коханка французького лейтинанта Фаулза, яку мені запропонувала @Virchuk. Пишу подужала, бо дійсно довелось трохи себе примусити. Ніби й задум цікавий, таке поєднаня класичного роману з вкрапленнями із сучасності, і психологічними роздумами, але мені не дуже сподобалось. Мабуть все таки забагато "мила", хоча як я зрозуміла це було задумано як (не впевнена чи правильно зрозуміла) певна пародія на французький класичний роман. Сподобалась ідея з двома кінцівками, сказала б що це найвдаліший хід автора для цього твору. З 10 балів не більше 5.

 

Щойно закінчила читати ще одну книгу з мого списку, а саме "Праздник, который всегда с тобой" Е. Хемінгуея за порадою @Mansicat. Ця книга не з тих що читаються за один день, вона не захоплює з перших сторінок, немає напруженості сюжету і несподіваних поворотів. Це легка, душевна книга, в якій автор розповідає про певний період свого життя в Парижі, про своїх друзів і справу свого життя - написання роману. Від цієї книги віє спокоєм, провансом, безтурботністю і подорожами...дуже дякую за таку рекомендацію, я змінила своє ставлення до цього письменника і дещо змінила свої погляди на життя завдяки цьму твору! Я довольний

Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk

 

І я вночі закінчила роман від @Dominika "Сестра Керрі" Т.Драйзера, в мене двоякі враження. Перша половина роману була така нудна, що я ледве заставляла себе хоч главу-дві в тиждень почитати, а потім таке враження, що автор ввійшов в азарт і другу половину прочитала на одному подиху. Дуже дивно, що книгу я раніше не читала, бо мала її вдома, трохи мені перегукується з "Дамское счастья" Е.Золя, класична історія бідної дівчини з глубинки, яка приїхала покоряти велике місто. Дуже мені сподобались описи Чикаго і Нью Йорка тих часів, але забагато подробиць з назвами вулиць (цифрами) і районів, я плуталась. Роман без хеппі енду і взагалі не має завершення, автор дає можливість читачу самостійно додумувати подальшу долю героїні, от і мене мучить питання, чи стане Керрі щасливою?

 

Прочитала ще дві книги зі списку:
Сесилія Ахерн "Там, де закінчується веселка" від Khrystik
Враження неоднозначні, спочатку було нудно і я думала а коли почнеться таки нормальний текст а не листи ( наперед не заглядала), бо написана книга у формі литування. Перша половина книги пішла тяжко, далі вже було більш насичено подіями і читалось цікавіше. Книга викликала у мене дивні відчуття, хотілось постійно сказати "Ну що ви робите з своїм життям???", для мене поведінка головних героїв аж надто дивною була, були і моменти які зачіпали і навіть тьохкало десь у середині, особливо про маму, наскільки важливо щоб вона таки була жива і яка тяжка це втрата... В загальному книга з 10 балів на 5 на мою думку...
"Плюс один" Джордан Тоні від бетменша
Тут все теж не так однозначно, книга дуже цікава, про жінку з трішки незвичайним відхиденням психічним, вона усе повинна рахувати, якщо не рахує і дотримується графіку, правил то має напади паніки, задихається і тд. Книга в першу чергу вчить нас залишатися самим собою, приймати свої вади, вчитись адаптовуватись до життя і при цьому насолоджуватись ним, і якщо людина тебе справді любить то любитиме зі всіма твоїми "мухами" і "бзіками". Є у книзі кілька моментів які у мене викликали огиду, але то аж надто не зіпсувало враження. Книгу рекомендую до читання)

 

І я сюди з враженнями від книги Довлатова "Иностранка", яку мені рекомендувала @Mansikat. Що я можу сказати - мені сподобалось. Прочитала на одному подиху. Про існування цього автора знала і раніше, але що собою являє його творчість - уявлення мала дуже примарне. Чомусь думала, що це буде щось на зразок Солженіцина, але все виявилось набагато краще)))) Книга написана дуже простою і легкою мовою. Чомусь уявляла як автор читає свій витвір зі сцени, як фейлетон. Чудовий гумор, трішки драматизму людських доль - і посміялась, і перейнялась долею емігрантки Мусі, хоч вона і не дуже розважлива пані, але видалась мені щирою. Одним словом, дякую за рекомендацію. Мабуть спробую прочитати і інші твори цього письменника.
А ще хочу сказати, що мені завжди книги(навіть електронні) асоціюються з якимись запахами. Так от, ця пахне мені ризькими шпротами і свіжо віддрукованим номером газети "Правда".
ПиСи @Mansikat А ви читали цю книгу? Довлатов - ваш улюблений автор?

--- дописи об"єднано, 1 Липень 2016 ---

Дуже шкода, що вам не сподобалось...Я її читала пару місяців тому, то мені було дуже цікаво, не могла відірватись.

 

Звичайно як би я її інакше рекомендувала)
Когось одного улюбленого не виділяю, але він серед улюблених - так)
P.S.: класна арома-асоціація)

 

Та то нестрашно) то все справа смаку, настрою і ще хто-зна чого. ніколи точно не вгадаєш)
Я продовжую ділитись враженнями. Отже, на дня закінчила Джоджо Мойєс До зустрічі з тобою від @Vitusja Ну що сказати? Мені сподобалось. Так, історія досить шаблонна, прийомчики мелодраматичні, але читалось легко, герої, попри їхню попсовість, не дратували. А, і гумор в ній мені сподобався. Одним словом, гарне розслабляюче жіноче чтиво.
Наступна книжка, яку я прочитала, це Азимов "Немезида" від @Mansikat Азімов не розчарував. Цікава космічна наукова фантастика про майбутнє у якому земляни розселились по Сонячній системі і уже мандрують Всесвітом. Я таке дуже люблю. Екшену тут не багато, більше діалогів, проте вийшло дуже атмосферно. Так і стояли перед очима космічні краєвиди)

 

Дочитала я трилогію Лорен Олівер "Деліріум", "Пандемоніум" і "Реквієм". Дякую @Vitusja за пораду. Друга частина була найцікавіша як на мене, третю дочитувала, бо хотілось знати чим все закінчиться) Цікава ідея, і часом я думала, що люди завжди прагнуть до порядку, але він неминуче тягне за собою хаос. Не можна людям щось забороняти, чи то любов чи свободу слова. Воно все одно вилізе боком згодом)
Трохи змішані в мене почуття від книги, думаю, там ще можна писати продовження і передісторію
Книга про те, що людям примусово почали робити операцію, внаслідок якої вони перестали відчувати сильні емоції, такі як любов, пристрасть, біль від втрати і тд. Суспільство живе за чіткими правилами, кожному обирається пара згідно його соціального статусу, ніяких розчарувань, розлучень і тд (хоча мені мало віриться, що таке в принципі можливо). Є дикі землі, де живуть ті, кому вдалось уникнути процедури. Є люди, які хочуть мати право кохати, ненавидіти, сумувати і радіти.
І ці два світи вступають в боротьбу)) З одного боку спокій, порядок, передбачуваність. З іншого - вибух емоцій (не тільки любові, але це і зрада, і малодушність, і ненависть). От як би знайти золоту серединку

 

Прочитала я за минулу ніч "Не вурдалаки" Світлани Талан за рекомендацією @Wildcat. Хоч не люблю читати з екрану, а тут поки переглянула відгуки, коментарі і незчулась як вже всю книгу прочитала, така легка. Історія настільки реальна, що здалось, ніби я її слухала з уст самої героїні, можливо через те, що багато подібного я чула від своєї бабці. Чомусь весь час уявлялась картинка, що я їду в поїзді з цією жінкою і вона мені це все розказує. А історія кохання, якою пронизана кожна сторінка, така мила, щира і наївна (зранку першим ділом сказала чоловіку як його люблю). Загалом мені сподобалось, трохи не мій стиль, але для різноманітності дуже і дуже непогано. Думаю, старшому поколінню буде дуже до вподоби, обов'язково подарую книгу бабці, хай поностальгує