Вишиванка

Так дивно, але не знайшла такої теми у цьому розділі. Може погано шукала?

У моєму житті вишиванка - невід’ємна частина гардеробу, життя, світогляду, ідентичності. Це щось таке, що пов’язує мене з моїми предками. Бо вони теж їі носили. На жаль у мене нема жодної успадкованої. І мені дуже хочеться, щоб мої нащадки таки мали щось від нашого покоління). Та це буде колись).
А що ж зараз? Зараз ніби тих вишиванок сила силенна. До кольору, до вибору. Як Вам сучасні вишиванки? Які вони у Вас? Чи носите? Чи любите? Чи маєте старовинні? Чи надаєте перевагу сучасним? Питань море)! Бо вишивка - це моє хобі. А вишивати я люблю лише сорочки. Тому замислилась чи не перетворити своє хобі на роботу. І вирішила почути думку посиденьок)! Буду рада будь яким думкам!

 

Проголосувала за старовинну вишиванку, така мені видається найправдивішою. Але, нічого не маю проти сучасних оригінальних вишиванок, особливо суконь.
Не подобається пародія, як на мене, на вишиванки: "вишиті" футболки (маками, зазвичай). От не розумію того виробу і як його носити.

 

В мене є старовинна вишиванка і сучасне дизайнерське плаття. Із задоволенням придбала би ще сучасну оригінальну вишиванку, бо часто про це задумуюсь і придивляюсь до таких.

 

Напишу свою, дуже суб`єктивну думку
Подобаються всі вишиванки, окрім бісерних. Не сприймаю я їх, чомусь. Ті, що варта уваги (моєї) - вишиті рубкою, і важать напевно ... навіть не уявляю скільки, бо там практично всі рукави і пілочка - суцільно вишиті.
Щодо ниткових - подобаються всі. Класичні, старовинні, ті що перешиті зі старовинних рушників, блузки сучасного крою які оздоблені вишивкою і т.д. і т.п.
Пишучи цей допис, вирішила пригадати/порахувати скільки вишиванок вийшло з-під моєї голочки
Трохи є. Був період - всі мої найрідніші люди (мама, тато, чоловік, братова, брат) отримали в подарунок вишиванку від мене, дехто і не одну, а мої дітки і похресник-племіник - навіть не дві і не три, бо ж ті діти так швидко ростуть
Пам`ятаю, тільки перевела подих що нарешті всім вишила, нікого не обділила - як вже хтось з дітлахів виріс зі своєї
і... наша пісня гарна нова
От з вишиванкою для себе - найважче
Маю три. Дві світлих, одну темну. Всі ниткові, вишиті хрестиком. Хочеться ще, але чогось особливого. Приглядаюсь на мальованки. На зараз - це моя мрія. Дуже мені подобаються ваші роботи, особливо ті що в техніці колодочки.
Хотіла б ще мати борщівську вишиванку, але то вже певно на пенсії

Якщо у вас визріла така думка - то однозначно так, вартує спробувати.
Краще пошкодувати про втрачений час, ніж про втрачений шанс.
Хоча я не зовсім погоджуюся з цим висловом, бо час в будь якому випадку не є втраченим. Навіть невдалий досвід дає нам нові знання, навики і вміння які в майбутньому можуть згодитися для іншого проекту.
Хай у вас все вийде!

 

Надаю перевагу старовинним вишиванкам. Бо таких зараз не шиють .
Колись дітям купляла на виступи і до школи на свята нові. Зараз старші теж просять автентичні старовинні, тому купляла їм у різних групах. Добре, що їм вже дорослі розміри беру, бо старовинних і дитячих майже не знайдеш.
Не розумію повальне захоплення борщівськими і бойківськими вишиванками. Для мене то чужі регіони. Вважаю, що треба носити вишиванки регіону, де народився і/чи живеш, бо всі прям такі "тернополяни" . А ще знаючи історію борщівки, вони мені якісь "траурні", не веселі, зате "понтові", да. Це мої "таргани". А бойківські... Ну не носили у нас на Волині плахти і обгортки. Не можу я заставити себе їх надіти. Спідниці з фартушками - ото моє рідне.Та й по духу мені ближчі полтавські вишиванки, такі святкові, з великими квітами, яскраві.
Проти сучасних нічого не маю, а от не подобаються такі з прозорою органзою (чи як це назвати? фатін?) вишиванки.
Типу таких:

Вважаю, то вже перебор.

 

В мене їх не так багато). Перші були дітям. Потім собі якусь таку вишила. Вона була вишита на купленій лляній блузі. Свого часу я її дуже любила, бо вона була незвична, не така, як у всіх. Потім була вишиванка чоловікові. На сучасному домотканому полотні. Вийшла класна, але оте полотно ну зовсім мені було не альо. Не живе якесь. Машинне. Тому певно я не люблю машинну вишивку. Маю речі з нею (просто бомбезний піджак, блузки), але то не вишиванка. Для мене вишиванка - це ручна робота. З душею. От не вірю, що можна вишивати і не вкладатись у ту роботу. Тому наступну вишиванку я вишивала на старому домотканому полотні. Ось це полотно вже мені живе), тепле, воно таке з історією). Довго готувалась до тієї сорочки, думала, шукала узори, довго вишивала. Але вийшла така, як хотіла). Майже усі, хто бачив вживу, не вірили, що то сучасна. Що то моя робота. А мені є приємно коли мене у ній фотографують незнайомі люди) думаючи що бачать щось древнє). Ще й нитка бордова полиняла. Ну просто старезна річ.

 

Я вишиванки обожнюю. То в нас родинне. Мама з татом мають багато старовинних, вони кохаються в тому ще з радянських часів, коли шукали в Карпатах різні. Зараз всі ходимо в сучасних вишитих мамою. Довго з мамою вибираємо кольори, фасон і узір, таке задоволення від того процесу.
Маю багато вишиванок, але ось ці улюблені. Просто обожнюю сімейне поєднання вишиванок. І ота чорна по білому мабуть моя найулюбленіша.

 

дуже гарна ваша вишиванка. з своїм характером. однозначно треба вишивати. і шукати свого покупця.
пс. я вишиванки люблю) і машинні і ручні) я взагалі вишивкоманьяк. тулила б вишивку всюди.. удачі!

 

Я теж з любителів вишиванок. Люблю різні і старовинні, і сучасні, і нитками, і бісером, і сорочки, і сукні. Головне для мене, щоб сорочка не була з тих масово популярних, а з якимось нестандартним орнаментом. Дуже ціную власне ручну вишивку, хоча маю і машинні. Сама теж люблю вишивати.
@Rodionochka дякую за тему. Пробуйте перетворити хоббі на роботу, бо найкраща робота, та яка випливає із захоплень.

 

Ну для мене то є перша умова до вишиванки. Якось мені вишиванка асоціюється з чимось унікальним. І коли це «унікальне» є масовим, то якраз і втрачається сенс автентичності). Колись же як було? Була дівчина, чи жіночка), яка собі щось вигадувала. Або намагалась зкопіювати з чиєїсь. Але все рівно не виходило 100 відсоткова копія. Але може то я така? Бо бачу, що таки багатьом нормально.
Відносно хобі перетворити у роботу. Не знаю як і де мені знайти покупця на свою роботу. Бо це буде не дешева річ. Використовую лише дорогі матеріали + великий шмат роботи. Та й вишивати реально можу лише те, що мені подобається). Я така трохи в тому вредна). На свята отримала купу компліментів. Але це усе друзі, хороші знайомі. Якось мені совість не дозволить з них гроші брати). Вишивала куму на ювілей. Тепер його улюблена вишиванка, а їх у нього багато, бо теж дуже любить. І то мені було важко, бо те, що подобається йому, не дуже подобається мені). Певно місяць намагалась знайти компроміс). Та й дарованому коню в зуби не дивляться).
Зараз починаю нову сорочку. Певно буде якраз пробна, на продаж. Були у Буковелі, і я купила трохи старовинного полотна у Яремчі. Руки чешуться страшенно).
І ще питання. А з чим Ви носите вишиванки?

 

Штани, джинси, спідниці (рідко).

Я собі бачу то так: вишиваєте і продаєте готову вишиванку. Можна не зшивати під конкретний розмір, можна пошити якийсь стандартний, найбільш популярний розмір з запасом для корекції.

 

Якщо не секрет, яка планується сорочка? Бо я тут по-тихеньку вже голову ламаю на випускний старшій щось підшукую. Щоб не масс-пошив і якась зі значенням. Я б розглянула на покупку.

 

Пишу Вам у приват.

 

Може то якраз один з варіантів - робити анонс узору-кольорів і коли хтось захоче саме це, то вже вишивати під конкретну людину і її розміри, може ще якісь деталі утрясти


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

Зараз почала вишиванку на полотні, кількість якого обмежена). Не дуже розженешся. Хочу спробувати трохи інший фасон. Оскільки тканини мало, то й розмір буде маленький. Почала її з думкою про подругу). Вона дуже хоче). І кольори вибрала такі її. Але поки не впевнена, що вона для неї). Бо все роблю на власний розсуд). То така ніби експериментальна. Просто так виходить, що на кожну таку річ треба часу.

 

Навіть не знаю, який пункт в голосуванні вибрати. Моя мама свого часу працювала в пошитті концертного нац.одягу, тому вишиванок (машинна вишивка) ми всі мали багато, різних регіонів, і повні строї до них. Але то реально концертний варіант, яскраві великі елементи, щоб добре було видно зі сцени Як писали вище, не люблю вишиванок "не свого" регіону, але і за автентичністю не женуся. Не сприймаю старовинних вишиванок "зі скрині", перешитих у щось нове - змінений фасон, замінена тканина, або взагалі перероблене на сумку-сукню-джинси-брелки. Хоча, взагалі, якщо є вибір НЕ брати вишиванку, я лишаю її в шафі. Не люблю і не вмію носити, чесно) особливо з дітьми, то рукав в тарілці (якщо за столом), то подолом в болото (якщо присідати до малят чи брати котресь на руки). Незручно, непрактично, хіба що стати до фотографії і тоді зняти)))
А коли я була менша, в нас не було якихось великих достатків, тому святкового одягу було небагато. Відповідно, якщо не мав чи не знав що одягнути на свято, вдягалося вишиванку

 

Треба створити своє портфоліо. Позбирайте фото усіх своїх робіт, можна і на моделях, можна і макрофото елементів вишивки і розповідайте: про себе, про свою працю, про процеси вибору тканини/ниток/візерунків.

я про це можу кілометри тексту писати, бо вже пройшла трохи того шляху...якщо що - стукайте в ПП

 

Згадалось мені. Коли я була школяркою і Україна стала незалежною, моя бабуся відпочивала у Трускавці і купила мені там вишиванку. Певно на ній було загалом 50 хрестиків від сили. Такі величезні). Це була якась машинна нецікава робота. Я її просто страшенно не любила. І коли її треба було вбирати - мені реально було зле, навіть температура підіймалась). Часи були бідні, і це була моя єдина вишиванка. Навіть на останній дзвоник я була без вишиванки. Керівничка намагалась мене вбрати у якусь чужу, а я вперлась і таки відстояла свою просту білу блузку з машинною гладдю. Свою вишиванку я вишила вже певно через років десять. І я її любила, і люблю усі наступні. Оскільки вони у мене на старому домотканому полотні, то у догляді не найлегші. Це мене трохи стримує вдягати часто. І дітям я таки вишила на сучасній тканині. Бо їх треба прати після кожного вбрання. Але от собі на такому полотні ну зовсім не хочу.

 

А ще таке питання): скільки має коштувати вишиванка? Скільки Ви готові за неї заплатити)? Я розумію, що машинна вишивка і ручна робота оцінюються по різному. І ще багато різних факторів, як от якість полотна, ниток, фасон, унікальність речі тощо. Але скільки не шкода Вам)?
Почну з себе. Жодну вишиванку не купувала. Бо те, що подобалось (а це старовинні вишиванки) були мені реально не по кишені. Дешеву не хотіла. З Вернісажу також). Хоч там і ручна робота, і багато вишивки, і ціна не маленька, та все ж мені вони здавались якісь клоновані). Дуже сподівалась десь у Карпатах натрапити на базарі якусь старовинну не за всі гроші, але так і не натрапила). Прийшлось самій вишивати).

 

А нам всім, вишила моя мама. Вишиванки дуже мені подобаються. Розумію, дешево коштувати вони не можуть, ну і вишиванку, особисто я, одягаю разів 3-4 на рік, але з іншої сторони, якщо це якісна і гарна річ, то вона на роки, і може передаватися дітям, внукам. Назвати ціну (цифру)досить складно, бо ціна тканини, ниток, це одне, а от оцінити свою(вашу) роботу, вкладену в неї можете тільки Ви.