Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
тут вже залежить від чоловіка, ситуації і як навчили. Мій інколи може так встидаючись випрошувати випічку я можу десь загикнутись що можна щось спекти, а він так очі опустить...ну та можна, але то час, сили. А тобі точно не важко буде? Але за оту щиру дитячу радість теплим печенькам я б навіть з температурою 40 пекла б За їжу - є то є, немає - ну то приготуєм\купимо\поїмо в кафе.
я так, але багато моїх друзів таке практикують. Для мене для початку було дивно, а зараз розумію що то практично встановити таке як норму. десь 2 роки тому, одна моя знайома сказала фразу, яка вбила мене на повал: Те що дружина смачно готує має бути гарним бонусом, а не необхідністю +в мене свекруха не любитель готувати. Для неї було дивно що я кожного дня щось готую. Зараз коли цілий день зайнята, то і для мене повний холодильник не є "маст ту хев". п.с. я живу не в Україні, тут інше ставлення до готування їжі (принаймні серед моїх знайомих)
оскільки це не жилетка, тому офтоп. В мене тоді було інше уявлення про сімейне життя, обов'язки. І фраза: "я роблю своєму чоловіку приємний сюрприз, коли готую" була як мінімум дивною. Зараз бачу що це нормальне явище. п.с. це близька моя знайома, і вона дійсно готує на свято або коли прийдуть гості або коли хоче здивувати чоловіка. В моїй ідеології гарної сім'ї було, що завжди має бути три страви на обід, смачна вечеря, завжди випічка на столі. Зараз я розумію, що з роботою це не виходить і навіщо заморочуватись, якщо можна купити готове? Але для мене готування це хоббі,і коли багато стресів, я їх знімаю готуванням їжі Будь-яке застілля то для мене впершу чергу можливість наготувати купа всього, без думки а чи точно ми то з'їмо і воно не пропаде
готові страви\напівфабрикати\кафе. Чоловік також рідко готує. Обідають на роботі (кафешка). Сніданок - пластівці залиті йогуртом і фрукти. Обоє дуже часто їздять у відрядження. Але це такий стиль життя.
Такий стиль/спосіб життя - це ключове. В даному випадку нема необхідності і часу щось готувати вдома. Я сама практично нічого не готувала, коли «жила» на роботі з 9 до 21 год. + субота + відрядження
А Для мене це навіть необхідність стала, особливо коли вже три дитини. Бо вони або їдять або хочуть їсти То випічка дещо спрощує моє буденне життя
Доня знову хвора. 4 дні в садку після трьохтижневої перерви і знову температура. 11.09-.22.09 - кашель, 29.09-15.10 запалення легенів, 19.10-27.10 вдома, 01.11-11.11 - вдома, 18.11-08.12-вдома.
Розумію і співчуваю. Ми вже 4 тижні вдома з режимом: 1 день в садку - 6 вдома. На щастя, хоч без ускладнень. Але то адаптація, мусимо пережити...
Дівчата, то всі діти, хто йде в садок. Треба пережити. Мій відхворів так перший рік в садку, я вже реально буда без сил з тими кашлями-соплями-вухами. Зараз не хворіє, раз-два в рік і то так лайтово. Нові дітки, що приходять в садок теж хворіють без кінця. Адаптація...
@Basyanya В мене діти не садочкові, але старший хворіє десь з 3-4 років дуже часто. Хоча б соплі (риніти, аденоїдіти, просто застуда) десь раз в півтора місяця (5-10 днів). За бронхіти мовчу . Молодші теж періодично то з кашлем, то з соплями, але в легшій формі. Дуже веселяться, буває, коли паралельно захворіють - в чергу встають носики промивати, капати, ліки приймати, масажі робити, роздача хустинок... Кажуть, для імунітету дитині на користь перехворіти 3-4 рази в рік. При тому вітаміни, харчування та інші комплексні підходи варто робити. Та й в хворобах виробляється терпіння Співчуваю, це ж всі графіки постійно редактуються, дивишся як дитині самій непросто... Здоров'я доньці та Вашій сім'ї ! Все налагодиться.
В нас Рома так само. Після 3 почав часто хворіти. Не садочковий. Цієї осені взагалі аншлаг з перервою менше тижня. Ще й Юра від нього соплі хватає. Вже і бронхіт мав..
Колись одна педіатр мені казала, що у кожної дитини є свій період отого "піку" болячок, незалежно від того, ходить вона в садок, чи ні. У когось в 3 роки, в когось 5, в когось у 7 чи 8.
То все через ту жахливу сиру дощову погоду, яка є раєм для вірусів. Був би сніг і морозець, то було б легше. Я восени рідко хворію на простудні, максимум раз, а цьогоріч вже по 2 разу хапає. А ще й по роботі приходиться багато говорити, то вже й не знаю як те бідне виснажене горло лікувати. Діти ще легше хапають, то й не дивно. Вже набридла та слякоть, хоч би вже швидше нормальна зима прийшла.
а в мене інша проблема. Колеги і одногрупники приносять всі віруси від своїх діток і я ту заразу підчіпляю. Минулого року син колеги пішов в садок, і тільки дитина захворіла, я через 2-3 дні також хвора. Цього року історія повторюється. Я вже сил немаю З температурою вчитись і працювати не дуже виходить. Цього року підчепила просто суперський вірус, температура 36 і 4, а відчуття якби 40. Тільки оклигала, на вихідні вже "класична" віруска (з температурою і соплями). Ну і поплачусь, замовила через інтернет декілька подарунків. А відправник вирішив що частина букв в назві вулиці не важлива і вислав на власнопридуманий адрес. По треку посилка на пошті, а по факту невідомо де. Після тижня пошуку, виявилось що на пошті не розібрались куди доставити і відправили посилку назад відправнику. Тиждень нервотрьопки в пусту особливе дякую пошті за дуже "зручні" години роботи, і їхню систему, яка перевіряє трек номер лише по відділенню, а не по всіх відділення міста. Я тупо заходила на кожну пошту і питала чи у в них є посилка з таким номером!
Це скоріше в "забила б", але обідно і плакати від того хочеться. сьогодні була розмова на роботі, що коли хворі ви і ваші рідні, то краще на роботу не приходити. А якщо мусите прийти, то одівайте маску і старайтесь менше контактувати з колегами. Одна колега, яка якраз і приносить то все щастя, обідилась на нас і сказала, чого це ви мені вказуєте що я маю робити, якщо боїтесь захворіти - не приходьте на роботу! ну і ще одне, в клієнтів накрилась внутрішня система і наш колектив не може виконати їхнє завдання, щойно подзвонив менеджер від них і сказав - ви мусите сидіти доки ми не відремонтуємо і зможете піти додому лише коли виконаєте все при тому що ми вже все здали, залишилась не дуже важлива частина, яку реально зробити навіть вже після свят. І це перед святами...У всіх скорочений робочий день, а наша команда сидить і чекає мани з неба (ну не зовсім сидимо, в нас є інші завдання які треба зробити для інших компаній).
А яка я була сьогодні зла! В мене доня така, з характером. Але їй лише 2,3. Не любить вона одну бабу (здогадайтесь яку). Десь вона їй видно щось зробила, не знаю. І от щоразу, при кожній зустрічі мені кажуть, що її треба виховувати/бити/наказувати. То є нормально??? А сьогодні мені сказали, що у цієї баби діти такого (вдарила бабу) ніколи не робили!!! «З тим треба щось робити», «я від тебе відречусь», «тобі Миколай нічого не принесе» тощо. Це типу дитина має знайти підхід до баби? До речі, таке відношення тільки до неї. Усіх інших любить і привітно зустрічає. Може не завжди, бо вона людина настрою. Але оцю бабу стабільно в штики. Мені дуже незручно, що ось так, але діти не є лицемірні. Не любить - то не любить. То зроби, щоб полюбила. Одними моїми словами, погрозами, покараннями результату не буде. Вже мене трохи попустило, але якась така прикрість гнітить...
Ну, я так і сказала. В нас нема такого але є інше- байдужість або не щире таке мімі . Дитина, звісно, відчуває і сторониться, хоч і має дуууже покладистий характер.