Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
В мене дурна жилєтка, але мушу поділитись. Замовила собі кросівки з Англії, так їх чекала, вчора ледь втрималась, щоб на пошту не гнати, сьогодні забрала, прямо з порогу міряти, в там д#па, пересорт, в коробці не мій розмір. Я мало не плакала
А тепер жилетка: чоловік зламав піддон в душовій кабінці. Я вигребла останні заощадження на ліки. Купатися тепер не будемо...
Ох ті фінанси - співають романси((( Хворіють діти- спочатку старша, тепер мацьопа, марудиться, виспатися нормально не може через сопельки. Хочеться забрати то собі((( Хник
Сиджу на роботі і мало не плачу. Вміє мій чоловік з самого ранку забезпечити настрій на цілий день. Цілий тиждень я намагалася щось прибрати, щоб не було так брудно коли гості прийдуть. Він навіть не спитав чи мені потрібна допомога. Ок, я сама просила-просила, зрештою без толку. А сьогодні довелося випрошувати гроші на продукти, щоб щось приготувати на свято. Випрошувати!!! На душі огидно...
@Happy Fiancee, є один дієвий спосіб). Одного разу взяти і «забИти». То жостко, і не всім вистачить нервів (мені - ні), але дуууже дієво. А загалом співчуваю. В мене свекор такий, свекрусі можу лише співчувати). Деколи в них взагалі нема, що їсти, ну бо йому «не треба». Зате як вона купить і притарабанить, то уплітає за обидві щоки. Вона час від часу робить профілактику), але він купляє такий набір продуктів, щоб не вмерти з голоду. І все. Вона здається. Розумію, що хочеться зробити свято, і тут хочеться бути гарною господинею. Але і бажання поставити чоловіка у незручне становище теж мало б бути присутнє). В мого інша крайність - накуповує море всього якимись дикими об’ємами, а мені потім доводиться то все доідати))).
з власного досвіду такі чоловіки незручності не відчують, буде типу, ти винна, для чого було гостей кликати, можна обійтися й без того
@Rodionochka я часто так роблю: забиваю, не готую. Тоді чоловік скуповує торби продуктів. Але я так від того втомилася. Тому я так боялася другого декрету. Я ненавиджу випрошувати. І почуваюся бомжем, який стоїть з простягнутою рукою...
оскільки я не дуж люблю домашні свята з купою готовки хавки. - питання чисто для себе. можливо я щось втрачаю в житті- а можна обійтись? чи тре ті всі застілля.. --- дописи об"єднано, 6 Грудень 2019 --- це все в вас в голові. змініть думки. життя налагодиться.
@Happy Fiancee поділюсь трошки своїм сімейним. Я погано готую. Чоловік часто/більшість часу у відрядженні. То нічого такого екстра й не готую. Коли доня в садку, то їсть там. На вечерю кашка. Салат, фрукти, овочі, горіхи, риба гриль(бо є електричний), щось тушене, переважно курка в мюльтиварці. Нормальному/здоровому хлопу не має, що вкуситиПо закупах, робимо перед відрядження чоловіка, він все складає в багажник і носить до квартири. Але коли приїжджає, а то за 3 тижні, то вже в холодильнику пусто. Сама закупи роблю не великі, так щоб поміщались в рюкзак і 1 пакет. Якщо має, якісь спец побажання перед повернення додому, то стараюсь приготувати, а ні, то відповідаю анегдотом -коханий, що тобі приготувати, -устриці під нормандським соусом, -пельмені, так пельмені . Як були в гостях його батьки з братом 3 дні до нас рідко приїжджає чи приходить хтось, то кажу, що твої гості сьогодні вечеряють, тим що ти приготуєш, бо 4 прийом їжі, за весь візит я не маю сили приготувати. І для підніяття гатрою
не переймайтесь. Чоловіки по іншому ставляться до тих всіх гостин. То жінки переживають, а в них той ген відсутній)))) Я цього року попередила всіх наших гостей, що будуть на дн. малого, щоб поїли вдома, бо в нас буде канапки-салатики-піцца(замовимо), ніяких бульйонів, курок, пюре і т.д.
Ага, зараз клацну пальцями і думки зміняться... Це колосальна робота над собою, яка триває роками... Та я і не роблю колосального застілля. Батьки, хресні і пара друзів з дітьми. Пару канапок, два салати, гаряче і торт. Своє ДН ігнорую роками і нічого не святкую. Для дитини, вважаю, хоча б мінімальне свято потрібне. Гроші він мені вже перекинув. Але зіпсований настрій і відчуття огиди нікуди не ділося...
а хочете? ми останні роки робим свято для Роми в його день народження) розважальний центр. магазин з іграшками) ввечір до батьків з тортом) все) щасливі всі) застілля не робим і взагалі. чому просити гроші в чоловіка. гріх?
Нє, не відсутній. Не у всіх. То не залежить від статі. Моєму важливо, щоб було баааагато смачного. Щоб раптом хтось не наївся). Це з одного боку. З іншого - весь час пхає свого носа у меню. І весь час «та навіщо це готувати?», «та хто то буде їсти?». Але купити з розрахунку на одного гостя 1 кг м’яса - то ок), то не багато. В нас якось так. Я теж не люблю оте все готування. Але в гості ходити люблю, і смачненьке там з’їсти теж люблю. Зараз вже певно ніхто не готує перше, друге, море салатів та закусок. І в нас завжди основне, гарнір, два салати, солодке. Але й біля того треба напрацюватись.
@Happy Fiancee, може хай чоловік виробить другу картку до свого рахунку для вас. В нас так було. Тоді не потрібно буде нічого просити і нічого перекидувати.
Може, то проблема в тому, що спочатку чоловік звик, що він в продуктові закупи не лізе, бо жінка тим займається (планує, їздить, оплачує)? А тепер жінка знову поринає в декрет і питання фінансів треба перерозподіляти. Скільки б дітей народилося, якби жінки перестали тягнути на собі забезпечення сім'ї та гостей продуктами? А взагалі, в моїй сімї в цьому році є фінансові труднощі, і на день народження старшого сина (я цим не пишаюсь, але) на продукти ми витратили 160грн. На саме близьке коло рідних. (Подарунки були зазделегідь куплені, а до дня народження сталось пару форс-мажорів). Гості принесли торт. Самий негативний спогад для мене - це інформація про 160грн. Але її знала тільки я з чоловіком . Свято як свято @Happy Fiancee, Вам самій стане легше, коли чоловік візьме на себе ці закупи чи хоча б повне фінансування. Незалежно від декрету. Але то треба пережити. Я не знаю яка у Вас ситуація, але коли ми трансформовувались, то часто було таке, що нІчого було просити і випрошувати
Прекрасно Вас розумію. Поки не отримую зарплати, а моя карточка заблокована, доводиться в чоловіка просити. І це для нього не накладно, він сам сказав - коли закінчується в тебе готівка, просто попередь, я тобі дам (в нього готівка дуже рідко коли є в кошельку). Але сам факт оцього "просіння" для мене морально важкий. Сама не знаю чому. При тому йому не зручно, що я ходжу за продуктами в нас в будні в робочий час є один дуже гарний ринок, де дуже дешево можна купити овочі, то я після курсів встигаю заскочити і затоваритись І моя жилетка з банківською карткою - вже 2 місяці ніяк не можу її розблокувати. Гроші поклала, а зняти - не можу Спочатку чекала 2 тижні щоб всі піни прийшли поштою (тут такий захист, що навіть власник карточки гроші не відразу зняти може). Зараз не можу виловити зручний для мене час, щоб в банку розблокували. То класно що тут думають про людей, але блін в мене також робочий час з 10 до 16
Дівчата, а чому так? Тому що ми "маємо бути" партнерами, а тут по факту не заробляємо достатньо і "приходиться" принижуватись?.. Ось сама ця емоція приниження звідки вона в нас? Уявіть, що чоловіки стидливо видавлюють з себе слова, багряніючи-зеленіючи, стидливо опустивши погляд до долу - "А можна поснідати? Так їсти захотілось чомусь...Погодуєш? Будь ласка". Ну нісенітниця же. І глобальна жіноча жилетка
То Ви краще не випрошуйте, а ставте перед фактом. Пс: я б хотіла мати в кого що "випрошувати", але у будь-якій ситуації мушу розраховувати лиш на себе, тому може і не все так погано.. Може спробуйте переглянути відношення до ситуації. Типу не попрошу в чоловіка гроші, а скажу чоловікові що потрібні гроші на те то і те то, не принизливо, а впевнено, бо то так має бути... ну якось так.
