Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
Давно мені не траплялися збоченці в маршрутках... Спочатку мені було огидно. Потім, коли ця істота мала намір вийти з маршрутки разом зі мною, мені стало страшно. І нічого ж не можна їм зробити. Добре, що є знайомий в районі, якого можна було попросити зустріти на зупинці.
Трохи понию тут... Не взяли мене на роботу... Я геть розклеїлась і втратила віру в себе... Не надто зручна і вигідна була можливість, але все ж... Для виходу з декрету в сам раз... Не можу навіть толком зробити висновків, де помилилась, щоб знати яких помилок уникнути... Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
Просто доля Вам готує набагато кращу поопозицію! Ви що, ану припиняйте сумувати через таке. Вони, очевидно знайшли людину, яка більше їм підійшла. Можливо з більшимдосвідом, а, можливо, по знайомству. Не колупацте себе, у Вас ще все попереду. Все що робиться - на краще!
от не треба. Не взяли, то не знають якого працівника втратили. Не Ваша робота була. Будуть інші варіанти, цікавіші. А може взагалі в іншу сторону Вас доля занесе. Мене не взяли 6 разів на бажану роботу. Все в один період. Знаєте як я плакала? Колупалася в собі? Переглядала резюме? Аналізувала співбесіди?Прагнула досконалості? Страждала від інформаціїї кого взяли? ( в мене специфіка роботи така, що всі-всіх знають). тоді на високу посаду мітила. На мої 27-28 для всіх було - занадто. А я бо чо ж мене не брали. І 2 освіти, мови, досвід роботи і т.д. А брали чоловіків, які взагалі "ні про шо".... Та ще й був момент - "ясно тобі кого взяли і як будемо далі змагатися"? Дійшла до того (точнше чоловік мене "заштовхав"), що сама. Все, що хотіла, мріяла, уявляла - сама. Ну так, далеко не той рівень, куди я претендувала, але - сама . Все, що зробила чи не зробила - сама, звітую собі, працюю вдома. Що хочу те і роблю, а що не хочу - ну то й фіг з ним. Проблем і складнощів - вагон і візок. Ризиків - не ймовірно описати. А оті всі підприємства, куди мене не взяли - вже давно нема. Як можна вгробити філіі у Львові??? Біля кордону? Логістику? "Ну, та й таке" © Загорецька ага. І не відомо хто ще втратив і має Ну, і знов, якщо завалюся з своїм "бізнесом" і піду шукати роботу, то тепер мене 2 рази ніхто не візьме: "профукала" своє і мені вже давно не 25. однозначно. на тищупіцот. Скажу Вам, коли з плачем звільнилась з роботи секретарки, на яку навісили обов"язки бухгалтера, логіста і прибиральниці за 120 грн в місяць - думала, що кінець світу буде. І з "на пац-блін" ( з газети "запрошуємо на роботу" чи як там її?) по-між екзаменаційною сесією, пройшла купу співбесід на посаду офіс-менеджера за 800 грн і обов"язками на - "не бий лежачого". @happy story розсилайте резюме, ходіть на співбесіди. З легким серцем. Все буде.
Ой дякую на добрім слові... Трохи корисно почути обнадійливі слова і чужий позитивний досвід... Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
абсолютно погоджуюся з @flame та @Siania Ви просто поки не бачите, чому так - найкраще для Вас. Я колись працювала оператором кол-центру в одній з транснаціональних компаній. Я 3 (ТРИ!) роки шукала варіант потрапити хоча б на найнижчу посаду в певний департамент (по своїй спеціальності). Я впевнена, що використала всі можливості, доступні мені на той момент. Я ридала і зневірювалася в собі, коли бачила, кого брали замість моєї кандидатури. В 20 років я не знала, що таке система "кумсватбрат" і не вірила, що таке може проходити безкарно в такій великій компанії. І написала заяву на звільнення в той момент, коли дівчинка, на декретне місце якої я мала йти в омріяний підрозділ, втратила дитину (і відповідно декретне місце щезло і я знов в прольоті) Просто в момент цієї трагедії прийшло розуміння, що Хтось зверху мені кричить: "ЦЕ НЕ ТВОЄ! Облиш і направ свої зусилля в іншому напрямку" Минуло 7 років. І сьогодні я фінансово і професійно виросла значно більше, ніж 90% тих, кого колись "прєдпочлі" мені. А їхній функціонал далі зводиться до натискання 2-х кнопок в 1-С в компанії, яка вже років 5, як не є привабливою для працевлаштування, бо корпоративну культуру загробили в погоні за економією і надприбутками. @happy story Все буде якнайкраще для Вас!
Загубила золоту сережку. Страшенно надіюсь, що дома. Але й тут її знайти не так просто. Ех, подарунок мами. Навіть їй казати не буду.
.І ми теж загубили.. теж надіємся що в дома. Тільки вчора її вдягнула малій, зранку спішила в поліклініку, сходили до ортопеда - вдягаю малу і бачу що одного кульчика немає. Перерила весь поверх , подивилась в кабінеті лікаря- нема. Так мені шкода, то був подарунок від хресного малої...
понию. знову захворіла... а роботу ніхто не відміняв. добре,що завтра короткий день і далі вихідні для відлежування-лікування
я просто пожалітися.. бо такого періоду в мене в житті ще не було із дається що вже все, просто не можу, враження ніби не витягну. лажа з моєю роботою - тупо не знаю отримаю зарплату в кінці місяця чи ні, нові підробітки шукаю вже місяці зо два - глухо, або попадаються такі де гроші - просто мізер... дуже серйозні пролеми у дідуся зі здоров'ям... у чоловіка з роботою теж повна лажа, нову знайти - шукаємо вже 6 місяць. доповнення до всього - подзвонив власник квартири, яку орендую - піднімає ціну вдвічі, бо так ся йому хоче... я такі гроші дозволити собі не можу - тупо на їжу не лишиться... від того всього, сиджу і плачу просто.. ну і коронні замахування свекрів і "дорогої" родини ніхто не відміняв.... чесно, хоч бери і з моста вниз... може то комусь здатьтся просто казочками, але сил моїх реально вже немає.
таке враження що то зорі якось так стали Зараз завжди собі кажу - якби не змогла б витримати, то б такі випробування мені не перепадали. Тримайтесь, на все свій час. На будь-яку проблему є своє вирішення і воно чекає саме вас Все буде у Вас добре!
В першу чергу, зберіть себе до купки, пошукайте іншу квартиру, на жаль, такі періоди в житті бувають, все минеться, головне не падайте духом.
Навіть такі думки не допускайте. Щиро раджу молитву до святого Тадея, погугліть за цього святого. Мені завжди в скрутні хвилини допомагає молитва, та й рішення завжди найкраще в ситуації знаходиться. В нас навіть тема спеціальна є - Допомога святого Юди Тадея п.с. крім того, за місяць ми з"їжджаємо із цієї квартири, де орендуємо, хіба Вам умови й район не влаштує. Хазяйка нам так само підняла на 30%, в мене теж спочатку був шок й розпач. А коли тепер я сказала їй, що тоді з"їжджаємо, вона різко дала задню. Може й Ваша так само "передумає", коли побачить, що орендарі які справно платять, йдуть таки. Наша вважала, що під зиму з трома малими ми не виселимося, та й знала в принципі наші обставини й той факт, що нам ще десь пожити треба пару місяців.
Я так собі уявляю ситуацію, коли тобі здається, що тебе обложили зі всіх сторін: це як прапорці. В Бога є на нас якісь плани. Або ми до чогось дуже прагнемо і просимо в нього про це. Спочатку він подає нам знаки: "Правильний шлях - туди". Але ми не завжди здатні їх зрозуміти або навіть сприйняти, бо маємо мільйон своїх "але"(ну типу, який Спілберг, в мене ж йолки). Тоді він пояснює більш дохідливо, от такими ситуаціями. Ну це як єгері заганяють звіра на ловця, так і нас заганяють до цілі. Але ми завжди маємо вибір. Сильно ніхто не наполягає. Якщо ми вперто відмовляємось зрушитися з накатаної колії, через якийсь час все припиняється само собою. Ми полегшено зітхаємо і живемо далі, навіть не здогадуючись, які можливості втратили. а ще ці "прапорці" можуть не вести до цілі, а навпаки вберегти від якоїсь дупи. Я до чого. Може проаналізуйте собі, в яку сторону вас намагаються підштовхнути всі ці випадки і рухайтеся в тому напрямку. Може, наприклад, час взагалі знятися з якоря і кардинально змінити місце проживання... Ну це як варіант
Щось я сюди зачастила(((. Хто сьогодні по дуже дурному шкробнув новесеньку гарнесеньку машину в себе на подвір‘і? Я!!! І мене то так дратує!!! Не вписалась, блін, у ворота, бо хтось синочок залишив ровер на повороті!!! А комусь мантелепі одній)було ліньки його переставити. Завтра, я надіюсь, мене мало б попустити. Але сьогодні мучить(((
Стабільно плачу через день, два, рідко три, і нічо не можу зі собою зробити, бо час ще не гоїть мої рани... Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk
Попустить, то просто метал. Можна полірнути і все ок будеЯ виїжджала з двору, на останній дзвоник везла малу, підійшла до мене циганка-попрошайка. Я показала, що грошей не дам і вона мені зі злості зробила царапину по двох дверках ключем!!! Як я ревіла, то треба було бачити. Але потім емоції вляглись, завезла машину на сто, полірнули і сліду не залишилось. В мене машина на каско, скільки коштувало не знаю.
От не встигаю я час розпланувати і все. Дитину на 8.30 до школи. Їхати 3 хв максимум. Тобто в запасі 10 хв. Готові всі в 8.15. Гануся - з портфелем на плечах. Я і малий - взутися і одягнути куртку. Я до малого і що? правильно, та й так що одяг міняти потрібно. Відповідно спізнюємося. Спішу. На одному з поворотів стоїть машина з "виставленим" задом. На зустріч машина. Втікала від зустрічної - тернула на припаркованій бампер. Я то знаю, що це на швидкість не впливає, а комусь, можливо, важливий естетичний вигляд. Ні листочка ні ручки не знайшла з нервів. Мала позаду плаче, бо вчителька сварить за запізнення. Поїхала я. До школи дитину вела в сльозах і соплях. Вертатися додому - знайшла якийсь рахунок в бардачку. Написала свій номер і тримала кулаки щоб та машина ще стояла. Фух, таки ще була. Під двірник поставила записку. От тепер сиджу чекаю чи хтось подзвонить. Тут є невеличкий плюс - в мене виявилася міцніша фарба. Сліду майже нема. Гризуть мене муки совісті що я таке зробила... Ну і якщо буде розходитися в тому бампері - тяганина по страхових. Мінімум 2 рази потрібно "покататися"...
пройшло 2 тижні і знову те саме! я хвора, кашляю, та й почуваюся, як старий пес, К температурить, Кві поки думає захворіти чи ні. дістало. то таки несприйняття моїм організмом моєї роботи єдина "радість" - дали мені лікарняний. лікуємося
Нам минулого тижня на парковці біля магазину хтось дверку вдарив так добряче, вмятина лишилась, і ясна справа ні записочки тобі, нічого. Я не знаю, чи то жилетка, чи просто "знов готуй гроші", але дістало вже так, що ну його. Ну і з малим - мені аж смішно. Я от їду на роботу, вже котрий ранок запізнююся. Як на зло, прям перед виходом))))) чесслово, наче спеціально
