Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
Ми ж себе не фотографуємо, коли щось погано, то нормально. З дітками важко, але є й купа щасливих моментів, якими хочеться поділитись. Не завжди це фальш, як на мене. Хоча частенько таке проскакує, факт.
Так боляче дивитись, як людина згасає на очах, мій солодкий дідусь лежить вже півроку, а тепер вже і їсти вже не хоче.. У нього навіть погляд вже інакший, як не від світу цього..шкода мені його дуже.. приходять думки, що краще на старості не мати вже такого світлого розуму, щоб не розуміти, що ти вмираєш... Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk
На фейсбуку я більш активно використовую месенджер, але часами і фото попереглядати люблю. Зовсім незнайомих мені людей не додаю, а тих, що цілодобово займаються перепостами всілякого сміття просто додаю в список людей, щоб не відстежувати їх активність. Сама додаю фото з подорожей, але в більшості пейзажі, та й то для обмеженого кола людей здебільшого. Чужа активність мені не допікає, бо завжди є вибір - інгнорити, або видалити з списку друзів. А до теми, понию трохи, зранку мала лікувати зуб мудрості, вийшла від лікаря без зуба... Лікувати там вже не було чого, але ж болить зараза! Сиджу на роботі, щока набрякла, п’ю йогурт, їсти не можу і не хочу, голова болить, хочу додомцю на мякий шезлонг в саду під магнолією
Я прийшла поплакатись: 1. Мали діти завтра в табір іхати, а менший все якось підкашлює. Ніби й чую, що нічого серйозного, але не добділа. Я така погана мама, що аж у суботу повела до лікаря. Та послухала, глянула горло - все добре. Але ж дитина й далі кашляє. І знову я погана мама, бо треба було його таки якось підлікувати. Ну принаймні не пускати бігати та на ровері кататись. Вчора вигонився, сьогодні нас теж носило добре. Ввечері проізжали повз Охмадит, вирішили переслухатись. Переслухались. Має якийсь там *трахеіт. Порада лікаря - поїздку відкласти і список з 5 серйозних препаратів. Набрала свою пульмонологшу, та по телефону призначила інше трохи лікування. І потримати дома пару днів. Дитина плаче, бо на початку табору найцікавіше, діти знайомляться, створюють команди тощо. Короче, капець(((. Рік чекав. 2. Доня теж провела день «вдало» - маємо насмарк. 3. День був ще той. Поїхали в зоопарк - тільки приїхали сильний вітер і почався дощ. Переїхались в Трускавець, там той дощ нас знову догнав, трохи змокли. Перечекали в кафе, пішли гуляти, діти нагонились на роверах (де були мої мозги в той момент???). Краще б дома сиділи. 4. Два роки чекала, що приїде подруга. Завтра має нарешті бути, а настрій зовсім не той. Було купа планів, але коли хворі діти, то плани йдуть шкереберть. Ще б мали друзі підтягнутися з іншого міста, але щось мені зараз зовсім не до того збіговиська. Ех..
В мене в голові одні діри ((( Місця собі не знаходжу. Позичила коліжанка малому автокрісло. Ну і замість дякую я мала пофарбувати чохол і віддати. Якого милого я собі запам"ятала що то має бути на початку серпня?! Сьогодні дзвонить,питає де я є, бо чоловік ввечері їде далеко, мав родичам те крісло завезти... А я не у Львові і чохол ще не фарбований Як мені тепер бути . Пробач мене ще раз...
Ну що, сьогодні новий сюрприз. Замовила для подруги кросівки, мали приїхати саме сьогодні на Нову Пошту, щоб можна було приміряти і вирішити чи підходять. Гарно попросила, щоб на понеділок були. Є, приїхали. Але у Вінницю. Йокалемене, то що таке??? Все б нічого, але подруга вже в середу тю-тю. Значить треба шукати офлайн, а ні часу, ні можливості з хворими дітьми не дуже. Така зла на того відправника, що ну...
Швиденько зробіть перенаправлення на Львів, завтра будуть. (Гг, я знаю той прикол, коли винниківські посилки їдуть на Вінницю. Ну подумаєш, Винники, Вінниця - яка різниця).
Вже мабуть пізно, бо відвантаження до 17 години на НП. А телефону відправника не маєте? Він це би зробив швидше, а для Вас - то треба дзвонити до них і виясняти. Очевидно, пересилка в такому випадку вже би була за Ваш кошт. Дзвоніть на гарячу лінію до них. Мені так колись візок відправили в інший кінець міста, то робила перенаправлення. Але деталей не пам'ятаю.
Найкраще вже на майбутнє завантажити собі додаток НП, або зареєструватись на сайті, і там будете бачити всі відправлення, де фігурує Ваш мобільний. І в тому додатку дуже зручно відстежувати відправлення, робити перенаправлення, замовляти кур'єра, створювати накладні, і т.д.
Якби то навчитися фільтрувати що говорити? От я надто наївна і вірю в порядність людей. Вкотре на тому погоріла. Виявилося що коліжанка, з якою Крим і Рим перейшла, мому чоловіку капає що я його не ціную і яка я не справедлива по відношенню до нього... От бліна...
@iriwa , я ні на що не натякаю, але аналогічна ситуація була у сім"ї моєї родички -коліжанка співала її чоловікові, який він супермен, і як йому, бідному, не пощастило з дружиною, і не модель, і не міліонерша, ще й !катастрофа!, дозволяє собі відправити чоловіка гуляти з малим, а сама в цей час відпочиває Тепер коліжанка живе з суперменом, вагітна Так що навіть якщо ваша подруга каже це не з підтекстом, а з дурі, я б все одно не хотіла таке тримати поруч з собою
@iriwa, послухайте @arushka і ще одне - це вже не , а "бувша коліжанка". Якби вона була справжньою, то капала би вам, ну і зрідка , що він - кака-бяка.
Ну от чому так? Як тільки щось налагоджується, стає зрозумілим, через півдня все летить шкереберть? За останні 2 роки, в мене склалось враження, що живу в якійсь грі, де особи, які мною керують, придумують найзахопливіший сюжет, і як тільки вирішую щось одне, вони просто міняють сценарій! Вже думала іти у вихвалялки, а тут вже по накатаному сценарію, і з такої сторони, що навіть в голові не могло вкластись. п.с., ні, я не настрояна була на неприємності, думала що ця чорна смуга закінчилась, все складалось в гарний пазл і тут презент
Весела п'ятниця 13... Перекрутили слова і факти, підставили і облили брудом в присутності начальства. Виправдовуватися і доводити протилежне марно. Гидко... Як працювати далі - не знаю, звільнятися трохи не на часі.
Можна я теж трохи поплачуся? Не те, щоб біда, та все ж... Мені життєво необхідний відпочинок. Отак просто втекти на якийсь час від людей, сховатися від усіх, перевести дух... Таке собі перезавантаження. І я навіть придумала, як це можна реалізувати, випросила на роботі додаткові вихідні, і вже не могла дочекатися тих кількох днів спокою. А фіг вам! В Укрзалізниці інші плани. Раніше до потрібного мені міста можна було дістатися чотирма поїздами, а зараз є лише один. І квитків на нього нема. Вірніше, квиток туди я якимось дивом встигла виловити, а от назад немає взагалі нічого, вже котрий день пильную на сайті. Бачу, що залишуся я без відпочинку...