Вибираємо ім'я для дитинки (2)

@Leditanya, я маю на увазі, що ви тут все одно нічого не вдієте

--- дописи об"єднано, 16 Жовтень 2017 ---

а я його й сама Андрюшка називаю

 

ну тоді ви мене, мабуть, не зрозумієте чого Ярік мені так ріже вуха... Це як Паша, Вова, Ваня, Маша, Наташа, Вася ... можна продовжувати довго.
Я нічого проти немає цих імен... Але особисто мені вони зовсім не близькі духовно. Не знаю, як правильно пояснити...
От чужі вони для мене і все.

 

Означає "Божий дар".

 

А мені не подобаються звертання до мене Наташа і Ната. Останнє взагалі не сприймала і не реагувала на нього, відчуття — так, ніби й не до мене зверталися. )) Досить віддалені Туся, Тася — і то ліпше ) Мене так мама і чоловік часом кличуть )
Всі інші форми імені сприймаю нормально

 

ОМГ. Аж сіпніло. Мене так називав чоловік, коли познайомились. Сказала, щоб так не робив).
Наташа- це просто капець і, якщо в нас ще можна переконати людей, то за кордоном з тим важче.( Там Наталья частіше після уточнень.


Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

я Вас розумію. Менша Дарина,хрещена як Дарія, а дехто умудряється її називати Даша, хоча ми доцю спеціально записали Дариною,а не Дарією,щоб не було того скорочення до Даші, чомусь дуже бісить таке російке ім'я.
Менша Вероніка,перших два роки ми її тільки Веронікою і називали,а свекруха почала кликати Нікою,я дуже злилась перший час,потім якось звикла,доця коли була менша теж казала Ніка,тепер може і виправити ,що вона Вероінка,а не Ніка,в садочку називають повним іменем

 

Ми кілька разів виправили дідуся, коли він Павлика Павліком називав. Подіяло ) Хлопці-дівчата кличуть Павло, Павлик. Може, й Паша і (о, жах!) Павлік, але я ж того не чую. ) Домашніх варіантів звертання — взагалі море )

 

Навіть, не знала, що лише я Я вже і не пам"ятаю, чому так повелось... Маруся, напевно Марічка, Марія якось більш офіційно, тому й прижилась більш ласкава форма)

 

Ви мене, мабуть, також
Я зовсім не про це говорила

 

це ж Настуся, чи ні?

Мені нещодавно звернули увагу, що я "так гарно називаю Надю - Надійка"
А мені воно тільки так і звучить. Надя - трохи зажорстко, ну хіба би зовсім незнайома людина. А Надєжда (то в список Маша-Паша-Міша...) - ріже вухо
Хоча, як - ріже. В нас на майданчику є Марія і Маша. Маша - дівчинка з російськомовної сім'ї, ще і зовнішність чисто як з мульта Маша і Ведмідь. І коли мама жене за нею, щоб зняти мале шило з якогось об'єкта з добрим, але гучним криком "Машка!" - воно якось нормально
А коли гламурненька Марія хоче, щоб її називали Маша, бо так крутіше... не знаю , не подо

 

Туся — то від Натуся
Чим Маша крутіша від Марії, мені ніколи не зрозуміти.. але дійсно, спілкувалася з різними власницями цього імені: Марією, Марічкою, Машею і Марусею, то обрана улюбленою форма досить точно відображає особистість кожної. Як на мене, то добре, що є такі імена, які дозволяють утворювати багато варіантів звертань, скорочень, кожне з іншим відтінком, а не обмежуватись повним іменем. От як бути з тим же Аскольдом, поки і борода ще не виросла, а цілком такий собі босоногий князенко? Чи з Арієм? Оце до інших діток батьки на всі способи щебечуть, а тут все так.. серйозно... «не по-дитячому»..

 

В мене є цьоця, все життя її називаємо Даруся. Якось так їй підходить найбільше, старша вже жінка, але Даруся, така наша наша

 

Моя однокласниця з першого класу була Христина, і ніяк інакше. На звертання Христя вона просто не реагувала або поправляла, що її звати Христина. Як не дивно, їй тільки так і пасувало, зменшена форма якось її дешевила, чи що
Зате сусідка і в 50 років була виключно Христя, дуже лагідна, спокійна, завжди пригощала нас, дітисьок, чимось солодким. Христина було для неї застрого
Дві мої коліжанки з дитинства - Оксана і Сяня. Оксана дуже серйозна, відповідальна, на керівних посадах, кликати її якось по іншому - це як в пікантну індійську страву не додати гострого перцю. Сяні скоро 43, це людина-душа, серце, і ні разу не Оксана))
Цікаво було собі проаналізувати

 

суцільне мімімі

 

Моя ім'я вдома ніхто не скорочував - Юля та й Юля) сестру,Ольгу, ми завжди кликали Льоліком якось так вийшло - Оля-Льоля. Зараз от підростає моя донечка, то тітку кличе Льоллі.
А щодо свого імені, то мені дуже подобалось як називала мене моя вчителька англійської - Юльча. Для мене то була ознака певної особливості і так мене називати дозволялось тільки їй.


Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk

 

Коли народився наш Любомир, бабуся пробувала називати його Любасиком, а дідусь навіть раз видав Любася, але ми з чоловіком то жорстко присікли, бо, як на мене, всі скорочення мають мати розумні межі. Крім повного імені, називаємо синочка Любомирчик або Любчик. Так і інші вже називають.
Хоча це суто індивідуально, хтось любить повне ім'я, хтось скорочує-перекручує до усі-пусі-сюсі

 

мене від Маша просто передьоргує

ще в дитистві чула як діти дразнились - корова наша і після того взагалі не сприймаю таку версію свого імені

, це росіяни люблять так кликати, але всіх переконую що Маша, то точно не я

мені взагалі подобається як не словяни реагують коли Марію кличуть Машею, це трішки смішно

!
Щодо версій свого імені, це щось сакральне. Я чомусь від різних людей по різному реагую. Рідні мене кличуть виключно Маруся, один раз мама покликала Марічка, я навіть цього не почула. Марійка - то взагалі трішки дивина, лише 1 людина до мене може так звертатись і це мені подобається, якщо хтось інший - я проігнорю. Завжди була Маруся, Марічка, Муся, на інші варіації імені можу навіть не відгукуватись.

 

я донечку теж Дарусею зву, то наш даруночок,чоловік то скоротив собі до Дарка, іноді Дарочка-Одарочка, мені Одарочка більше до душі ніж Даша,хоч моя мама каже,що то трохи по сільскому