Відповідь: Дурник, пляшка - давати чи ні? ви жартуєте? Спока на смітник!!! Скажіть: якщо ви будете просити про щось чоловіка, а у нього справи і він включить на вас ігнор на тиждень - ваші відчуття??? ви далі будете вважати, що у вас хороша сім"я, гарні стосунки і чоловік вас надалі любить? Навряд, ще й йому шкандаль з розбором польотів зробите. А дитинка то говорити не вміє ще, хоче тепла, турботи і любові, дискомфорт виражає плачем, а ви з нею ось так... ІМНО це ненормально і не додасть розуміння і підтримки у ваші стосунки з дитям. Воно буде знати що мама і тато ігнорять його, а відповідно читай не люблять і т.п. з дитиною можна домовитись ЗАВЖДИ! я це не просто так кажу, а з досвіду. Можна домовитись, треба мати терпіння та бажання. Це ж ваша дитина і воно вам треба в першу чергу! пояснювати, пояснювати і пояснювати. Деякі справи можна і з дитинкою робити. Які саме справи ви маєте на увазі? А щодо бавитись самій - спочатку дитинку потрібно навчити бавитись! Навіть супер-пупер іграшкою треба навчити бавитись. Не думайте, що виховання дитинки така проста і легка справа: посадив, дав пипку, накидав іграшок і спокій. не-а ))))))))))) якщо є бажання - можемо ще подискутувати наразі думаю досить. і зверніть увагу на перший абзац моїх коментарів, це дуже важливо як для маляти, так і для вас самих. а чоловік не приймає участі в процесі виховання і догляду? то що не його дитина? мамі теж допомога потрібна, а не всіх слонів на неї валити! ви вважаєте, що рік це вже така велика дитина? скажіть, хто не любить тепла і уваги? для дитини це нормально!!!! просто треба заспокоїтись і тоді гарантую дитинка теж стане спокійніша!!! дитя дуже відчуває батьків....
Відповідь: Дурник, пляшка - давати чи ні? Ануто дякую, подрузі кину лінк почитати ваш допис) Я то їй порадити ніц не можу, бо ще толком не знаю як що і до чого... Але дякую, я теж буду потім знати як краще робити)
Відповідь: Дурник, пляшка - давати чи ні? В рік вже вилізли всі 20 штук??? І симптоми ж на кожен зуб можуть бути різні або й не бути взагалі...
Відповідь: Дурник, пляшка - давати чи ні? ой, думаю що плачем "тренувати" дитячу психіку не варто. звісно дитина звикнеться і перестане плакати, як радить Спок, за тиждень, але чи не дорогою ціною то буде....до-речі, дитина дуже відчуває напруженість між татом і мамою і такі плачі то може і реакція дитини . ще про Спока....чи то не його діти його ненавиділи все своє свідоме життя? вроді його...думаю,що користватися порадами такої людини не варто :no:.
Відповідь: Вередульки... Моя доня досі така )))) Я вже майже з тим не борюсь, надто важкою ціною дається мені моя "воля". Ми постійно разом бавимось-прибираємо-розмовляємо-гуляємо. Коли чоловік приходить з роботи, здаю дитину "з рук в руки" і йду до кухні готувати їжу на наступний день. На літо віддам дитинку в садочок хоч на пару годин, може тоді від мене відліпиться. (Кілька років тому таке життя мені хіба в кошмарі би приснилось, але маємо те, що маємо Якщо батькам дуже важко, хай читають (відповідної літератури в неті море), або до психолога сімейного звернуться за підказками (маю телефони).
Відповідь: Вередульки... Якщо моя дитина хоче на руки, плаче і проситься (дитині вже рік), то я сідаю на підлогу і починаю повзати по хаті, пропонувати якісь предмети, які зустрічаю по дорозі. На кухні - це посуд, в кімнаті-іграшки, пульт, лишня клавіатура, телефон. І синочок поступово переключає увагу і починає бавитись.
Відповідь: Вередульки... Наш кіндер також любить маму і тата. Коли наприклад я йду з дому кудись, то це повинно бути зроблено дуже хитро і непомітно, інакше — сльози і ридання Важливо взяти за правило не просто знаходити компроміс з дитиною, а старатися дати їй щось ДО ТОГО як вона це захоче чи попросить. Цьому неважко навчитись і в 90% випадків ви будете вгадувати (а точніше передбачати за різніми ознаками) той момент, коли дитина ось-ось щось захоче — і миттєво реагувати запропонувавши щось (начебто) цікавіше але скажімо менш небезпечне чи просто не заборонене, тощо. Ну, для прикладу, я бачу, що за секунду Марчик почне категорично вимагати бабусин телефон який йому необачно показали. Які можуть бути наступні події? 1) Дати телефон, а коли він почне відламувати ніжну частину "жабки" доведеться телефон забирати, а то вже важко і без істерики не обійдеться. Також "задурити" тепер важче. 2) Не дозволити і моментально отримати шкандаль. Тут без коментарів... А найгірше, це коли спочатку не дають, доводять дитину до істерики, а потім дають. Ну то повний абзац, і дитина мучиться, і батьки, і з точки зору педагогіки 5 кроків назад. 3) Зробити так, щоб не захотів, або не встиг захотіти недозволеного. Миттєво запропонувати альтернативу, яка бодай на секунду може здатися дитині цікавішою. Тут вже проявіть фантазію і артистизм, батьки самі мають знати на що може зреагувати дитина, у різному віці і методи різні. Колись нам вистачало просто відвернути увагу шарудінням кольоровим поліетиленовим пакетиком "в якому мабуть щось є" поки дитиною вивчався пакетик та його вміст, заборонений об‘єкт таємничим чином зникав з поля зору. Доречі про "зникання" ліричний відступ. Вивчіть кілька простих "фокусів", трюків. Часто в мене буває "зникають" в рукаві гострі ножиці та інші заборонені речі. Дитина, можливо, здогадується, що її дурять, але це є ШОУ (люди за таке дуріння в цирку гроші платять), тому іноді навіть з радістю каже мені "ма" (це означає "нема") і розводить руками. Або наприклад побачить необачно залишену нами на столі шоколадку, я беру швиденько її в руки начебто зараз дам йому, поки підношу то (начабто) загортаю шоколадку в обгортку, а коли дитина розгортає, то там чомусь не виявляється нічого крім фольги. Реакція цілком позитивна — "ма" А я, поки він ще розгортав обгортку, переховую кудись шоколад з лівої руки (в якій вона насправді і залишалась) у надійне місце Загалом в нас так: дитина спить з мамою, бавиться з усіма, головне (як правильно пишуть) навчити бавитись, і тоді може бавитися навіть найпростішии предметами. Старатися щоб довкола дитини було більше "так" ніж "ні". Не забувати хвалити за успіхи, натомість старатися якнайменше помічати недоліків — і вам і дитині від того буде краще. Наприклад в нас було таке, що не хотів Марко тапочки взувати коли губив їх граючись на килимі в кімнаті, а в кухні слизьке покриття на підлозі, якщо бігати в шкарпетках - то дуже небезпечно. Він знав, що тапочки взувати треба, сам їх приносив щоб ми взули. Якось вибіг з кімнати в кухню в шкарпетках, за що я його насварив. Наступного разу він зробив це навмисно і знову, і знову. Шльопання по дупі і сваріння не допомагали. Але коли він одного разу направляючись в кухню повз мене затримався, я взув його в тапочки і похвалив "Молодець, чемний хлопчик, взув тапочки" він якось аж засяяв і після того почав так от демонстративно чемно приносити тапочки, мовляв, взуй мене, тату. А коли він забуває (з ким не буває) і біжить в кухню без тапочків, то я вдаю ніби нічого не трапилося, забираю його на руки і взуваю так, що він і не звертає на те уваги.
Відповідь: Вередульки... просто за бігання в шкарпетках???? ви серйозно? най собі бігає. ну впав би - наступного разу вже б знав
Відповідь: Вередульки... Правильно Наталя каже. не варто висварювати дитину за якісь дурниці...Дитина мусить вчитися на власному досвіді, ви за неї світ не пізнаєте...Нехай інколи навіть ціною гуль та синців, чи навіть крові...Не варто оберігати дитину від зовнішнього світу! Так, є речі, які треба раз і назавжди запам"ятати (розетки, вогонь, ножі...), але є діти, які вірять на слово і не лізуть, а є такі, яким і 10-й раз попектися чи порізатися не помагає...
Відповідь: Вередульки... Це як про нас. Я взагалі погоджуюсь з Дімою на всі 100%, побільше таких свідомих батьків як Ви. Але бувають різні ситуації і різні діти. У мене наприклад проблема в іншому, коли малий впадає в істерику на вулиці ,бо хоче чогось не дозволеного я стараюсь ігнорувати, але коли я бачу що істерика не закінчується, а нам потрібно йти , і всі люди на нас звертають увагу, то до нього не реально підійти, він починає падати на землю, або копатися. Я вже мовчу ,що мені дуже обідно, що він витворяє таке на людях, але як з тим боротися? Не можу сказати що це у нас часто, але треба це якось виправляти. р.с. Вмовляння і прохання спокійним або наказовим тоном не діють.
Відповідь: Вередульки... в нас раніше не відпускав. Тепер ми доросли до спокою в такій ситуації, просто пояснюємо малому куди і на як довго йдемо. Найбільше плачів у нас за татом, бо найменше його бачить (якщо брати співвідношення мама/тато), але і тут можна пояснити і домовитись.
Відповідь: Вередульки... просто за бігання в шкарпетках???? ви серйозно? [/quote] Та ні, ну що ви! Ніхто не сварив і не бив по-справжньому, просто зробив но-но-но. Він не бігає, а літає, падає доволі серйозно, а там гострі кути і тп. Я може закруто розписав, малося на увазі просту річ (більшість то знає і так): дієвіше є вказувати на те що добре і як робити правильно, ніж навпаки, докоряти помилками. Те ж і дорослих стосується, краще людину заохочувати ніж засуджувати. ---------- Додано в 18:28 ---------- Попередній допис був написаний в 18:02 ---------- Ігнорування не рекомендують, тим більше часто такі істерики мають таке підгрунтя як брак уваги. Тут бажано таки старатися запобігти, плюс про всяк випадок мати якісь козирні тузи про запас. Щось таке, на що дитина 99,9% поведеться в критичній ситуації.
Відповідь: Вередульки... Ми з чоловіком також пояснюємо все (правда, зазвичай це моя робота). Особливо стосується коли хтось кудась йде. Малявка іноді так чемно слухає Дуже не люблю, коли бабусі пояснюють дитині, що чогось не можна, бо "мама буде сварити". Мама не монстр, мама хоче для дитини лише найкращого. А ще злюся, якщо я кудась йду, а малій кажуть, мама зараз прийде. Та не зараз, а через декілька годин. Сварюся, якщо дурять дитину. Вона ж потім не буде вірити нікому навіть, коли правду казатимуть. Помічаю, що я тепер всім пояснюю все. Наприклад, чоловік залишив ніж на краю стільниці в кухні, тоя кажу "так не став, бо мала може стягнути" Доня останнім часом реагує на слово "не можна" дуже болісно - починає плакати. Десь побачила, що можна ще й на підлогу лягти і поплакати. В такому випадку ми далі спокійно пояснюємо, що цього не можна тому і тому... Беремо на руки і йдемо чимось іншим бавитися. Іноді на рукине дається десь хвилину, потім її попускає і все нормально.
Відповідь: Вередульки... Навіть якщо відразу не ігнорувати, то він мене не підпускає відразу. А уваги в нього ,аж забагато, деколи думаю що саме в тому і проблема.
Відповідь: Вередульки... і мене то аж бісить!!! особливо так полюбляє робити моя свекруха, коли мені треба або в ванні посидіти з півгодини або просто десь відійти....
Відповідь: Вередульки... Я би на гризню звернула увагу. Між батьками маэ бути злагода і згода щодо один одного та до дитинки, тоді все ок. Може вона така знервована саме через ъх неспокій.
Відповідь: Вередульки... Дякую,за пораду! але ми той етап адаптування до навколишнього середовищо вже пережили. я взагалі помітила,що вона відчуває,як людина до неї ставиться й до мене,тому іноді бурно реагує! вона така розумничка-все швидко розуміє.
Відповідь: Вередульки... А з якого місяця треба реагувати на дитячі вередулі, бо мені здається синок (10міс) ще не розуміє, а кричати чи бити, не знаю чи доцільно.
