У мами біля серця - як у Бога за пазухою

Я іноді помічаю, що зарплата дружин іноді дорівнює оплатити садочок+трохи продуктів/комунальні (і то не завжди)+дрібничку собі або зп=няня. Тобто, робота використовується як спосіб відволіктись від дітей.
Я більше схиляюсь до варіанту підприємництва: тоді, при певних заробітках можна епізодично няню викликати (файно, коли при потребі є родичі, на яких дітей можна залишити). Бо, ясна річ, додатковий дохід в сімю - це добре. Тілька яка ціна того доходу - визначається індивідуально. Я маю, по суті останні рік-два, декілька справ: вирощую-продаю декоративні садові рослини, сири, веду документацію по фопах (юр та бухг). І діти залучаються до певних операцій. Слава Богу, це все вдома. В авральні періоди - є і мама, є і чоловік, який годину-три займається дітьми. Але я не скажу, що я тим запезпечую сімю. Допомагаю, дещо полегшую - так. Може, це із-за будови, бо витрат зараз маємо чимало... Часом думаю, що оця вся логістика з приведи-відведи дітей до садочка - тільки б відволікала.
Маю подруг, які успішно з 2-5 дітьми займаються теплицями (квіти), пошиттям одягу, перекладами, програмуванням без садочків. Є такі знайомі, що в садочок відправляють дитину, бо надають косметологічні послуги вдома. І є такі, які дитину відправляють в садочок, бо самі ходять на косметологічні послуги, фітнес і тренінги особистого розвитку. А дитина соціалізується .

 

ну, це вже хобі, а не робота роботи для "самореалізації" я не дуже розумію.
Хіба що якщо є хтось, хто дасть на базові потреби, а дружина вже заробляє на "додаткове". Але так далеко не завжди буває.
І чомусь дивуються, коли чоловік і дружина однаково заробляють. А чого вона мала б заробляти менше? Дурна? Сексизм, НМСД

 

Моя дитина ходить в садочок на пів дня, спати там не хоче, то й не заставляємо, забираємо коли всі діти лягають на обідній сон. Я на роботі теж до обіду, на щастя, моя професія і чудове керівництво це дозволяють. Коли малий хворіє, є можливість залишитися з ним і працювати з дому.
Тож для себе "золоту серединку" ми знайшли: до обіду дитина проводить час з друзями в садку, я на роботі, а в другій половині дня разом)
24/7 разом я б не витримала точно))

 

Ну.. мені така позиція не подобається. Такі жінки теж є, яким діти заважають і відволікають бути собою. Я не розумію, що можна робити в салоні 4 дні в тиждень і через день в перукарні (це реальні випадки). Але то інший рівень достатку.

 

укладку

 

Нє, ну я розумію, що не просто сидить і чекає години, поки малий в садочку. І голову тобі помиють, і причешуть, і всілякі маски... І брови вкладають.
Навіть якби в мене така можливість була - не думаю, щоб я свій час на це витрачала.

 

а я б витратила. якби могла. бо навіть маючи той час і головою розуміючи, мене підкидає щоразу, як я присяду. бо де таке видано - ніц не робити. а де ефективність? оптимальність? безвідходність виробництва і безвідмовність працівників?

 

У мене коли четверта дитина пішла в садок і я залишилась сама вдома, то теж так: і поприбирала, і їсти зварила, і себе до ладу довела, (це я вже мовчу, що свою основну роботу зробила) -- і залишився час. Прилягла... Ліпше б не лягала. Мене таке почуття вини накрило: я нічого не роблю. Лежу, бачте. Та я 7 років собі такого не дозволяла (чи не могла дозволити), а тут вляглась. І якби це ще було просто відчуття вини -- то ще півбіди. А в мене до того додалась нездорова тривожність, такий страх що капець. Я тоді і таблетки пила, і до психіатра ходила (він, правда, сказав, що то не його парафія). Просто змушувала себе приділяти час собі і за те не дорікати. Ніби попустило. Вже рік дитина в садок ходила, як закрили мою газету. І мене накрило ще більшою хвилею.

в плані грошей в мене ніяких страхів не було. Закрили мою газету -- видавництво має ще 10 куди я можу писати. Але писати -- це дві години в тиждень. Бо свою газету я мусила щодня по кілька годин робити, тобто була зайнята

Як так, я тут дома, нічого не роблю. Взагалі нічого! Я можу з 9 до 17 займатись собою і домом у тиші???!! Знову були таблетки і довге звикання і переконування себе: "Юля, це нормально, що жінка вдома і сама. Купа сусідок і подруг так все життя живуть і ті два-три роки декрету із жахом згадують. А ти собі не можеш дозволити відпочити?..."

 

Та то просто звикаєш до якогось ритму і якесь відхилення важко дається організму. Я теж в такому ритмі, постійно щось роблю, поки не ляжу спати. В 6 встаю і знов роблю. І я не відчуваю ні вини ні нічого такого, якщо є час не робити нічого. Але в мене тоді якесь дивне відчуття - що не так? І я починаю знов щось робити)) бо робота якась в мене завжди є...Є люди, які цілком ОК лежать пів дня на дивані. А мені напевно від дідуся передалося. Його улюблена фраза "Лучший отдых - смена занятия". Вічно в русі. І сама стомлююсь від того руху, але по інакшому не можу. Замкнене коло.

 

назріло в мене знов якесь збірне питання, мабуть напишу тут - отож, матусі, які бавлять вдома дітей самостійно, без садочків, поговоріть трохи зі мною. Бо я почала гризтися останньо, що не займаюся дитиною (старшою тобто). Вона якось плавно перейшла в мене у фоновий режим, бо я то малюком займаюся, а коли він не дуже мене потребує, то чимсь домашньо-господарським, а от на старшу якось часу вже не лишається. Раніше я старалася хоч одне заняття толклве на день мати з нею - шось поскладати типу мозайки чи конструктора. Зараз раз на пару днів вирізаю ій з готової книжечки для аплікацій якісь детальки і вона собі клеїть, якась спільна гра - теж може раз в тиждень. Єдине, що читаю завжди на сон я - і на денний і на ніч. Але коли вже час до сну, то я трохи грюкаю на неї, щоб лежала тихо, малюнки вже не дивимось і не балакаємо нічого.
На вулиці я деколи ніби шось там стараюся побавитися, але точно не дуже рухливе, бо я з візком, ну але деколи я на стільки втикаю надворі, реально намагаюся ту годинку просто переключитися, що не завжди включаюся в присутність дитини.
Ну і вдома вона тепер часто сама собі шось бавиться, але деякі види зайнятості почали пропадати - вже не малює, не ліпить. Ну хіба би так дуже сідав коло неї то робити. Але ж ніхто і не сідає ((
А що ви робите вдома з дітьми, як проводите час?

 

Якщо дитина нормально це сприймає, не істерить і не вимагає більше, то розслабтеся. А з часом появиться більше можливостей і бажання.

 

А на якісь розвивалки кілька раз в тиждень не хочете водити?

 

Хочу, але наразі нема нічого путнього під хатою або не підходить по часу. Чекаю тепла і можливості сісти в ерго, тоді зможемо десь їхати дальше.

А взагалі моє питання більше про спільний час мами з дитиною - скільки і якого, стороння діяльність це інше.


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

@Retaret, як на мене, то ви зараз проводите своїй доні суперрозвивалку.
Бо менший братик і спільний догляд за ним , і його " весеління" і всі ці буденні справи надзвичайно розвивають дитину. Але це на мій погляд .

 

В нас з Вами +- одинакового віку діти і одинакова ситуація. Я не те, щоб спеціально "розвивалки" проводжу хоча б раз вдень, але "щось" саме з старшим стараюся робити. Зазвичай, ми як мінімум кожного дня Лего складаємо, маємо ще журнали такі "навчальні", то теж з ним часто роблю уроки там, от недавно зробили разом сенсорну коробку Світ динозаврів, балділи обоє в процесі, малюємо фарбами часто (я просто сиджу або собі щось калякаю). Може і сам бавитися, може і мультики сидіти дивитися, але хоча б раз вдень мушу з ним посидіти, не ганяючи по хаті, бо так і просить "посиди зі мною" або "бери Кікі і сидіть біля мене". Часто сидимо всі троє за якимось процесом, менший або лежить, або на руках, або в автокріслі.
Переважно один сон меншого іде на старшого, інший на кухню, або один на кухню, інший на вулиці і тоді бавимося на вулиці. Вибираю, що оптимально в той чи інший день.
На вулиці теж дурію, як хоче малий - можемо і доганялки бавитися.
Ну і ввечері тато приділяє увагу, складає знову Лего)
Щодо гуртків теж чекаю тепла, бо в нас пішов "прорив в потребах соціалізації" (нарешті і син з захватом пішов і на Лего, і на живопис. Тому субота-неділя, коли тато може завезти, в нас "розвиваючі". Ще проситься на танці дуже і вперше заговорив схвально про садок. Я в шоці)

Надіслано від мого TRT-LX1, використовуючи Tapatalk

 

Не гризіться. Молодша дитина ще дуже мала. Зараз я точно не згадаю, як це було з другою дитиною, але точно пам‘ятаю, що просто часто брала їх валетом і так сиділи обіймались. Читала їй щодня, гуляли разом. Не пам‘ятаю, щоб дуже скоротилась спільна діяльність, бо в нас не було її багато і до того.

Але це дуже залежить від дитини. Є діти, які будуть коло вас сидіти і щось розмальовувати-вирізати-ліпити, просто щоб мама була поруч і коментувала, а кому треба активної участі. Варвара хотіла щоб я ліпила з нею і я так Михайлика в слінгу примотувала і ліпила.

Під вечір я завжди гаркаю на всіх. Не пишаюся, але це факт.

 

Я прихильниця "назбирати" дрібних моментів, бо сісти і годину бавитися/малювати переважно не виходить.
Минулого року я більше старалася, а зараз залишилось в більшості те, що і мені і сину однаково хочеться робити, ну і те, на що вдається дати увагу.
Що в нас з такого: казка наніч + поговорити про щось життєве, син любить розповіді про наше з чоловіком дитинство, і взагалі це час, коли виходять найдовірливіші розмови (молодший на грудях засинає), поговорити на прогулянці про "чому сніг, чому гроза..."+ знову ж, слухати історії.
Допомагати на кухні: дати завдання просіяти муку, замісити тісто, порізати банан, почистити мандаринки, тоді теж включається якась буденно-душевна розмова.
Посидіти пообійматись-потлумитись всім разом, розказати дітям, як вони одне одного люблять) (ще мій син любить будувати всякі "нори" і кличе туди нас з меншим, от ми туди приходимо і там ніжимось)
В обідній сон малого вдається іноді помалювати, це недавно сину так пішла та справа, ну і я люблю.
"злегка" беру участь у іграх, або обігруємо побутові моменти, коли я, наприклад, готую обід, а він ніби приходить в кафе, чи щось по аналогії, або виконую маленькі ролі в його іграх.
Що не виходить або виходить погано:
Бавитися в "будівельні ігри" - молодший все руйнує.
Читати - молодший вириває книги (але, надіюсь, вже не за горами той час, коли він почне слухати)
Грати в настільні ігри - то більше хочу я, а коли таке бажання спонтанно виникає в дитини, то, знову ж, молодший не дасть.



Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk

 

Моя тактика. Коли просила щось робити, то брала меншого на руки і ми малювали, вирізали, складали, а так всі іграшки в зоні досяжності, роби що хочеш