Відповідь: У 17 років це ще дитина? Нічого не зрозумів, але підтримую. Не зважайте, маю бути на хвилі, так би мовити, сучасної молоді.
Відповідь: У 17 років це ще дитина? Настінко! Ви молодша за мого сина на 4 дні,-- мені цікаво вас читати....
Відповідь: У 17 років це ще дитина? www, а в чому власне питання? Я не дуже зрозумiла ваш пост. Ви йому хочете заборонити комп'ютернi iгри i дiвчат? Чи навпаки кажете що це нормально бо вiн дитина?
Відповідь: У 17 років це ще дитина? В 17 років-це вже не дитина.Але і до справжньої зрілості ще дуже далеко.Все залежить від виховання і поглядів на життя самої людини.Від середовища і умов в яких проживаеш. Наприклад.Та людина яка не мала розкошів у дитинстві і думала про те як заробити на хліб насущний-вона звичайно дорослішае швидше,аніж та що все життя на всьому готовому.Але все одно казати що людина в цьому віці достатньо доросла для якихось відповідальних вчинків-мені здаеться це ранувато.мінімум 20-22 роки.
Відповідь: У 17 років це ще дитина? 17-18 років у дівчат і у хлопців- різний вимір зрілости, неоднаковий простір свідомости. Не до порівняння! А взагалі, кажуть, ми залишаємося бути дітьми доти, доки живі наші батьки... І то є правда... По-справжньому дорослішаєм з осиротінням...
Відповідь: У 17 років це ще дитина? Я напів осиротів в 15 років - не треба такої "дорослості". Все залежить. І дівчата і хлопці повністю емоційно дозрівають тільки десь коло 30 років. Це якщо в них є шанс дозріти в умовах де немає непосильних для їх віку умов.
Відповідь: У 17 років це ще дитина? дуже сумно і прикро, що так сталося... Я втратила одного з батьків у 38, і разом з тим переконалася на собі, що, народивши четверо дітей і маючи певний життєвий досвід, я все ж була дорослою дитиною. З втратою батьків змінюється наш статус на землі, відбувається докорінна переоцінка цінностей... Згідна, особливо важливо в емоційному і духовному розвитку "дійти" і зуміти "переступити" поріг "Христового віку". Пана WWW турбує 17літній вік хлопця, і саме з тим звертається до загалу. Я воліла наголосити, що у віці 17-18 років діти статево не однокові ні за фізіологією, ні за психікою. Не кажучи вже про виховання, родинні засади, безліч сторонніх чинників і впливів. Дуже цікавим є приклад Настінки, котра працює і є в стані не лише утримувати себе а й допомагати батькам-на свій вік вона свідома, доросла дівчина. Мій син вихований, не скажу "інкубаторно"-це було б не вірно, але "вулиці" і її можливих наслідків, як такої, не знав. Наші дти "ходять" у свої школи на авто з татом, бо далеко від дому, а їх день від раня і до вечора так насичений різноманітними обовязковими заняттями та програмами, що на інше ніколи не було ні потреби, ні можливости відволікатися... Мені часто докоряли- навіщо так навантажую дітей різними заняттями, позбавляю їх вільного часу, не мають тих чи інших розваг! Але вони не знали іншого, не порівнювали себе з іншими дітьми, то так і звикли. З маленького живуть в мистецькому середовищі, чудово витримують шкільні навантаження, виступи на сцені, по телебаченню, безліч змагань і конкурсів. Їм навіть дуже цікаво, це і є їх життя. Ще додам-маємо компютери, але діти здебільшого вчаться на них, спілкуються, і менше бачу їх за грою, але й ті добрі, корисні пізнавальні ігри. Є в хаті телевізор, проте майже не вмикаєм, радше читаємо книги. Хай ні у кого не складеться враження, що пишу з метою, аби показати, які ми ідельні, ні. У моїх дітей, за словами Ворона, був і є "шанс дозріти". Цей довгий допис до того, що дітей необхідно по- можливости максимально зайняти, навіть коли те все коштує грошей. Бо воно того варте.
Відповідь: У 17 років це ще дитина? Як мені це знайоме ---- я теж " не мала дитинства" за версією всіх дворових мам. Дитинство в їхніх дітей --це було сидіння на лавочках з лушпинням і бавленням в резинки-скакалки. В той час, як я з 3-річного віку ходила на естетичне виховання, з 6-річного займалась танцями ( які зараз мені приносять хліб і є моєю улюбленою роботою), вчилась в "анлгійському " класі. З років 10 співала у хорі, відвідувала драм гурток і ще довгий перелік різних занять. До мами приходила лише по гроші.....Мам, дай 10 грн на бісер, а я тобі коралі зроблю....Мамусь, є МАН ( мала академія наук), там вступний внесок 15 грн.... В свої 16 пішла працювати, і радше не з потреби, а з цікавості. ПРи тому вчилась в 2 ВУЗах. Відмінно вчилась. І в чатах сидіти любила ....а на першу стипендію накупила книжок і на другу теж І знаєте, вважаю, що мала чудове дитинство і юність. Знайшла собі достойну пару, живу, вчуся далі, працюю. Мій брат трошки лінивіший ( сам то визнає), любив компютер і ігри. Хоча танці -- це для нього теж святе, 3-4 рази в тиждень стабільні тренування. Зміни почались після того, як він зрозумів, що може досягнути щось сам ( без допомоги батьків поступив на 2 факультети в Політех)....потім була перша сесія ....складенна дуже добре, а тепер він цікавиться бізнесом, їздить на різні семінари, а на компі вчить якийсь Автокад--програма для розробки будівель, я так розумію.... Підтримую Зірницю, Настю --- молоде життя не для того, щоб його просиджувати ... А Панові Автору дам пораду --- дайте поштовх для сина ....бо потім він будке шкодувати ....і як це не дивно, напевне винуватити Вас, що в нього була така сіра юність. Тут вже дали багато порад ....та навіть на роботу його віддайте ....от мій малий поїхав на будови....і досвід ( він все таки вирішив вчитись на будівельному), і гроші немаленькі ( працює зараз в Києві), і у вихідні в лісі з друзями
Відповідь: У 17 років це ще дитина? Не можу погодитись. Мiй чоловiк вирiс в достатку досить ... ну... не маленькому, але серйозностi i дорослостi йому це не вiдняло. Правда вiн втратив тата, коли йому було 15р. може це вплинуло. Хоча з другої сторони його сестра .... що вам сказати... до сих пiр не може прийняти самостiйного рiшення, вiчно йому дзвонить, по 100 раз на день. Вже тiтоньцi 37 слава Богу, не одружена, без дiтей.
Відповідь: У 17 років це ще дитина? то від людини залежить. я виросла в досить важких умовах і коли-коли, а в 17 рокі вточно знала чого хочу. помилилась. впала. побила коліна. встала, подмухала на них і пішла далі
Відповідь: У 17 років це ще дитина? Ого, то ми навіть знайомі можливо віртуально:?))) Ви мене заінтригували ...чесно.... ( починаю згадувати всі непристойності, що колись писала в чатах, а власне в одному.....) Додано через 2 хвилини Погоджуюсь. Мій коханий теж з братом і сестрою разом ріс, а зовсім відрізняється від них по стилю думок і життя. Ми не раз жартуємо, що він напевне від сусіда
Відповідь: У 17 років це ще дитина? Аналогічна ситуація.Мій чоловік був у дуже заможній сім"ї і теж майже в цьому віці залишився без батька.Так він був не розпещений і ніколи не був для мене жадним.Ба!навідь сам не з"їв-віддав мені.Але досих пір(ми зустрічались 2,5 роки до одруження.Вже разом 8 загалом) я помічаю щось таке не самостійне в ньому-він чекае на допомогу від мами.А мені це не подобаеться бо рахую що він мае прагнути не залежності особистої а не бути деколи "маминьким синочком" в її очах.За ту поведінку вона довго не могла зрозуміти що Вася вже не дитина а одружений чоловік і батько
Відповідь: У 17 років це ще дитина? Шпійони))) ну, ін-чат для мене помер з народженням ЛФ....та й нема там вже що робити, хоча, там знайшла коханого_))) а от аська --це вже цікавішетам переважно знайомі.....(пішла передивлятись контакт-лист)
Відповідь: У 17 років це ще дитина? Відповідальність від віку не залежить. Дитина і в 5 років вже за щось відповідальна, і в 15, і в 25. Я щаслива, що ще є багато молоді, які цінують відповідальність і власне життя. Сама почала працювати в 18 років, хоча перші гроші заробила в 5-ому класі. Вчилась, працювала, займалась танцями, суспільним життям інституту, розвагами, мала бурхливе особисте життя і відповідно багато домашніх обовязків. СУПЕР! Є що згадати. Інтререси в житті діти вибираюсь самі, але підштовхують їх батьки, власним прикладом...
