Спогади з дитинства

Тема у розділі 'Скарбничка', створена користувачем misss, 17 Грудень 2010.

  1. Luxury lv

    Luxury lv Well-Known Member

    От і я дивлюсь ,що в мого малого зовсім все не так весело,як було у мене.Друзів в дворі зовсім немає,бо в школу ходимо трішки дальше.А однокласники літом всі по селах.Тому інколи нудиться дома і мене випитує,що будемо робити,куда підемо,а може хто до нас прийде.??))А мене колись застати дома було просто не реально,то мама по можливості мене виловлювала,щоб я хоч щось поїла.Але ми собі їду самі знаходили(дуже любила їсти зелену аличу)це так смачно було,а зараз думаю,як я таку кисляку їлу))))Але дитинство було в мене класне,інколи така ностальгія...Тому стараюсь свого малого якось зацікавити прогулянками в парку,різними іграми,головне щоб не сидів в планшеті,так я тепер всі діти за тим страждають.
     
    • Подобається Подобається x 3
  2. irysuk kykysuk

    irysuk kykysuk Well-Known Member

    Мені чомусь завжди пригадуються наші вечори. Мої батьки вчителі, посеред вітальні в нас стояв розкладений стіл-метелик. То тато розкладався з паперами з одного боку, а мама - з другого. Бабця - в м*якому кріслі в*язала (на замовлення). Дідо, поки був здоровий, - перед телевізором. А я з братом гралась. ....
    В літі по неділях ми їздили в парк атракціонів - на каруселі, гойдалки, і ще були якісь човники, які високо підлітали, брат на них катався, а мені не дозволяли....
    На новорічні свята ми їхали в парк до Діда Мороза і Снігурки. Тато завжди купував нам хлопушки, але я завжди не мала сили вистрілити зі своєї.....
    Пам*ятаю, як тато приніс щось замотане в коричневий обгортковий папір - то був триколісний велосипед з яскраво жовтим піпкалом. Тато його зібрав і ввечері позабирали крісла від стола - і я кругом того стола каталась)))).....
    Як то вже давно було, лише фотографії залишились....
     
    • Подобається Подобається x 8
    • мімімі мімімі x 1
  3. Luxury lv

    Luxury lv Well-Known Member

    Останнім часом мені так не вистарчає тих часів,які були у дитинстві.Інколи так хочеться туди вернутись...
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  4. superdetka

    superdetka Well-Known Member

    Згадала й своє дитинство, весело було, цілими днями на вулиці чи зимою чи літом, купа розваг.
     
  5. Luxury lv

    Luxury lv Well-Known Member

    Я частенько його згадую,коли дивлюсь на дитинство свого малого....і така ностальгія зразу:girl_in_dreams:
     
    • мімімі мімімі x 1
  6. superdetka

    superdetka Well-Known Member

    Не таке тепер дитинство як колись, зараз більшість дітей вдома в інтернеті весь час сиддять, на вулиці і т в телефонах або планшетах.
     
  7. zdorov

    zdorov Well-Known Member

    Я в 8 класі ходила з санками кататися з гірки на Сільмаш:welcome:...а зима тоді ще зимою була.... Там зараз сліду від гірки нема, заросло корчами. Я з коліжанкою приходила мокріська додому, в прямому сенсі до трусів промокли одного разу, рукавиці мали одні на двох, по черзі вдівали, на кожнійз них, певно, по півкіля льоду і снігу, руки мало не обморожені, лице пааашиить......ііі на ЛІвандовку пішки вертаємося...щаслиииві :laugh1::wacko:
    На ковзанах в тому ж віці каталась
    Скажи тепер восьмикласниці піти на гірку - ніколи в світі, гламурні такі всі вже.....
     
    • Подобається Подобається x 5
  8. Іруня

    Іруня Well-Known Member

    А дитинство моїх дітей дуже нагадує моє. Особливо, в літній період. Хоча, може це тому, що живемо ми в селі. Цілісінький день на дворі: на роверах, в пісочниці, в басейні. До хати приходять лише поїсти. І то через раз ). Дзвонить сусідка і каже :" Не переживай, в мене діти вже поїли". Так само я обдзвонюю інших сусідських мамочок, що їхні діти вже в нас повечеряли )).
    Класне дитинство у моїх діток! Подовше б воно затрималось.
     
    • Подобається Подобається x 11
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Зе бест! Зе бест! x 2
  9. Natali_portman

    Natali_portman I love and I can not stop...

    А моє дитинство пройшло на асфальті,в місті... Але воно таке було класне... як зустрічаю своїх подружок тодішніх,то ржемо,аж плачемо зі своїх колишніх витівок. Тільки злазив сніг ,зразу починався сезон резинок. Гралииии днями і ночами. Був кугутик,який виручав того,хто не зміг "вибити" щось. Потім був м'ячик. Ми гепали ним і літали з ним ,як вар'яти. Коли грали якісь ігри,то так репетували на всю горлянку,що мамочки сварилися,бо ми будили їм дітей. А коли стемніє... то жмурки!!! Ох,то "ПЕК за себе! "О теж кричалося,як останній раз в житті,а мамочки до нас вже чуть не матюкалися. Ще ми любили підставляти між двері ліфту камінчик. Двері заклинювало і ліфт застрягав:girl_impossible:то канєшно було повне вар'яцтво,але ми робили це тільки старшим хлопцям. І деколи мешканцям підїзду. Ліфт застрягав,ми їх героїчно визволяли (забираючи камінчик)і потерпілі нам щедро віддячувалися похвалою і цукерками:girl_crazy:. А ще могли зайти купа дітей в ліфт,і нічого не нажимати. Ліфт закривався,виключалося світло і ми в цій темноті сиділи,поки ліфт хтось не викличе. Уявляєте реакцію тої людинки?:scare:
    Ужас,але ми були обезбашені:lol:
     
    • Подобається Подобається x 4
  10. padesnig

    padesnig Well-Known Member

    І в моїх так. Хоча живемо ми в країні, що як комусь розкажеш то не вірять. Єдине що харчування в інших родинах я не підтримую, бо у деяких чіпси і морозово - це вечеря.
     
  11. NutkaNezabudka

    NutkaNezabudka Well-Known Member

    Мені теж, набридли всі ці плани, досягнення, заробляння грошей, іноді так втомлюєшся....чи ми розучилися радіти простим речам
     
  12. pharmac

    pharmac Well-Known Member

    Згадалось мені сьогодні як моя люба бабуся з малечку хотіла привити мені любов до рослин(таки в неї це вийшло).
    Було мені тоді 4 роки і взявши мене за ручку повели на город показувати що таке часник і як його полоти. Після наданих інструкцій бабуся пішла з грядки в надії що я все зроблю, я і зробила, тільки не прополола, а зістригла ножничками :)))при корінцях. Як згадаю яка вона була рада коли цей витвір побачила...але згадує мені це досі з посмішкою:)
     
    • Смішно Смішно x 2
    • Подобається Подобається x 1
  13. Luxury lv

    Luxury lv Well-Known Member

    Напевно....зараз такий час,що без того руху вперед ,буде важко виживати в цьому світі.Тому і женемо поперед себе не помічаючи простих хвилин щастя.Які були у дитинстві)
    --- дописи об"єднано, 10 Травень 2016 ---
    Ми в дитинстві з подружкою не мали чим зайнятись в день,то одного разу помили весь під'їзд з 1 по 9 пов.і ліфт))Сусіди були в шоці(правда приємному),а нам було весело:girl_crazy:
     
    • Подобається Подобається x 4
  14. AdFeja

    AdFeja Навіжена фея

    А в мене один з найяскравіших спогадів дитинства пов’язаний з літаком. Ми жили на Далекому Сході і мене щоліта, відколи виповнилося 9, просто садили на літак в Хабаровську (саму) і відправляли до дідуся з бабусею (дідусь зустрічав в Борисполі, а потім віз на Житомирщину). І от одного разу я проспала перший сніданок в літаку, прокинулася - а вже всі давно поїли, а мені не дали. Пам’ятаю як мені було образливо і дуууже хотілося їсти. Може тому і досі літати не люблю.
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Смішно Смішно x 2
  15. nibysh

    nibysh оптимістка з сумнівами

    Я маю досить дитячих спогадів, але є найулюбленіші. Ось один з них:
    Була десь середина літа. Мені було менше ніж 7, але більше 4 років. По щось відправили мене до магазину і я йду тротуарчиком, а травичка над над ним так поодинока нависає, як шлагбаум.. І я собі такий квест придумала, щоб кожнісіньку перестрибнути, жодної не пропустити! Стрибаю, як та коза, платтячко за мною і кошичок також підстрибує в руці. Вже половину дороги прострибала і так захопилась, що не помітила як в тата свого "встрибнула" головою . Він чомусь з роботи повернувся(сачкував певно. наряд дав і до дому заскочив).
    Зовсім дивний, неінформативний, якийсь спогад ні про що. Але для мене дуже милий, теплий, радісний , і аж променить від щастя...
     
    • Подобається Подобається x 4
    • мімімі мімімі x 2
  16. Vinnikomachka

    Vinnikomachka Читаюча посиденька

    Прокинулась сьогодні зранку, на вулиці вже розвиднілось, але ще до сходу сонця, лежу в ліжку і так нахлинули на мене спогади мого дитинства, а саме сьогоднішнього дня 7 липня Різдва Івана-Хрестителя, чи як кажуть Івана-Купала.
    Згадалось мені, як ще малою виходила на ганок, а на подвірї вже так чистенько-підметено, (бабуся завжди вставала раніше всіх і робила порядок на подвір'ї), а на брамі почеплений букет квітів, не знаю звідки то така традиція пішла, але в нас у селі там де є Іван завжди повязували букет квітів. Я шукаю очима драбину і бігом лізу на неї, щоб подивитись чи то сонце вже встало і вмивається, чи ще ні. А потім беру в кухні відерко і йду рвати вишні, бо на сніданок завжди мали бути вареники з вишнями. За деякий час прокидаються мої молодші сестра і брати, а подвіря наповнюється дитячим галасом. Тато стоїть собі під хлівом потягує дзиґар (цигарку) і спостерігає за тою дитячою метушнею. Мама кличе до сніданку, а потім всі файно одягаються і йдем до церкви. Після обіду завжди були гості, бо святкували іменини нашого татка.
    Так давно це було, немає вже татка, бабусі. Нема навіть тої вишні, на подвір'ї тихо-тихо, хіба лиш мамині гуси лементують. А от спогади приходять до мене з року в рік. І на душі стає так тепло-тепло...
     
    • мімімі мімімі x 3
    • Подобається Подобається x 2
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  17. AdFeja

    AdFeja Навіжена фея

    Про літак я вже писала, але згадал ще одне. Оскільки, ми жили в Росії то, відповідно, ми - діти говорили російською, батьки з нами також, але між собою тато з мамою завжди говорили українською. А от коли нас з братом починали СВАРИТИ україснькою, а не російською, то означало, що напаскудили ми вже добряче. :girl_haha:
     
    • Подобається Подобається x 1
  18. Dominika

    Dominika Well-Known Member

    Що, всі розпакували подарунки? Час на спогади...
    Я належу до того покоління, якому на Миколая дарували цукерки і мандаринки, і то було за щастя. Пригадую як якось мені Миколай приніс торбинку з німецькими солодощами - ведмедики Харібо, кекс, шоколадні фігурки і наклейки зі смурфами(то був десь 1991-1992 роки). Яка то була радість. Я потім обгортки від тих ласощів зберігала ще довго, в окремій ошатній коробочці. Взагалі тоді гарні обгортки колекціонували, то зараз все в смітник одразу, а тоді були цілі скриньки з тим добром. А новорічно-різдвяну програму на телебаченні пам'ятаєте? Особливо очікувала її на польському телебаченні. Там були мультблоки Волта Діснея і студії Ханна-Барбера(Флінстоуни і щось про сім'ю з космоса). Серії були тематичні - різдвяні. І реклама польська різдвяна з дзвіночками, колядками і т.д. Це була якась справжня магія...На нашому телебаченні любила дивитись новорічні шоу на льоду. І мульти про "...тревога, тревога, волк украл зайчат...")))) І "Мороз Іванович", і як хлопчик віз ялинку татові на північ. Але найбільше любила "Лускунчика". Ще обов'язковим був похід в цирк на новорічну виставу. А потім - Різдво. І вдома пахло пампухами, а змучена від готування, але щаслива баба ледь на засинала від втоми за святою вечерею. Щаслива, бо в той час дефіциту, початок 90-их, було справжньою удачею мати на столі 12 страв. А запечене м'ясо на свята, то взагалі - розкіш. Ну, принаймні, для нас, бо ми не мали села і родини на селі - теж. Зараз вже наша баба(моя мама) теж метушиться перед Різдвом і вже мій малий чекає на пампухи і вушка з грибами. Час іде, але майже нічого не змінюється, з того найголовнішого, що тримає нас разом. Були часи, коли ми чекали на магію, а тепер створюємо її самі. Замкнене коло))) з якого не хочеться виходити. Так що, чудіть(від слова "чудо"), дивуйте(від слова "диво") і майте гарні спогади.
     
    • Зе бест! Зе бест! x 7
    • Подобається Подобається x 6
    • мімімі мімімі x 5
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1