Спогади з дитинства

Тема у розділі 'Скарбничка', створена користувачем misss, 17 Грудень 2010.

  1. Nitriotka

    Nitriotka Фея з сокирою )

    Відповідь: Спогади з дитинства

    Мама.
    Мама завжди працювала. Спочатку на базі на вул.Бузковій, потім на швейній фабриці, на Медової Печери. Бігала, їздила, спішила, кучеряве волосся, перегідроль, цукерки "Морські камінці", випічка солодка.
    Тато.
    Тата я пам*ятаю мало. Пам*ятаю, як він привіз мені цілий палет соків "Галичина", як прийшов на мій ДН, а я на кухні стояла і плакала, пам*ятаю татову машину і дядька Олексу, татового друга.
    Татко (вітчим).
    Пам*ятаю як вперше запитала, чи можна замість Степан, казати тато. Він тоді біля меблів стояв, вперше взяв мене на руки.
    Бабця.
    Сльози навертаються, спогадів багато. Бабця навчила їсти борщ з накришеним хлібом і цукром, робила мені варенички в безмежній кількості, з маслом. Бабця, то маленький чорно-білий телевізор на дачі, зупка на оранжевій табуретці, суниці, накрохмалена постіль і смородина з цукром...
    Дідо.
    Пам*ятаю, як топили баню на дачі. а потім дідо мене в рушнику до хати ніс, і поїв трав*яним чаєм. Дідо, то зелені сливки в сірому фартуху, сіра коза Зірка, сигарети, мінзурка :)
    Хресна.
    Хресна то мама Галя. Завжди приходила до мене з солодощами, завжди посміхалась, завжди називала мене Наталочкою і дивилась в щоденник.
    Дядя Вася.
    Дядя Вася скоро від нас пішов. Він гладив маму по вагітному животі, і казав, що малий(в пузіку) буде мали пшеничні брови. Дядя Вася, то голуба сорочка, тролейбус, льоди. Ще досі не вірю, що він помер...
    Андрій.
    З Андрійком завжди мак терли на кутю, дурІли.
    Ми завжди на Різдво, в бабці на ліжку з ним разом спали, то він так мене лоскотав, я пищала на цілу хату. А коли прийшов з армії, я якраз писала уроки і мама мене сварила, то скоренько замість мене написав уроки. Андрійко, то сигарети в хресної на балконі, то купа друзів, доктор Елбан, касети, малюнки. Завжди питав чи мене хтось в школі ображає, і теж дивився щоденник. Так шкода, що він тільки двоюрідний брат, ане рідний.
    Спогади......щойно ніби перенеслась на купу років назад і ще раз все пережила....
    Нагадали по ігри - жмурки, 29, світлофор, резинки (до 11-го класу!), котики-мишки...
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Зе бест! Зе бест! x 2
  2. KAPUCHINKA

    KAPUCHINKA Well-Known Member

    Відповідь: Спогади з дитинства

    А я пригадую собі клюкву в пудрі ))) зараз вона в ашані є, тільки коробочка інша. чоловік так і каже йдем купимо "спогад з дитинства" )))
     
  3. Freitag

    Freitag Active Member

    Відповідь: Спогади з дитинства

    Зайшла на Добробут по трускавки. Спинилася... переді мною жінка з відром ягід, які за розміром трохи більші, аніж суниці. Нахлинуло...

    Стрийський базарчик, метушня, гамір. На прилавку сидить дівчатко років п'яти у сукеночці в дрібні горохи. Біля неї бабця стоїть, торгує трускавками зі свого села. На Жовківщині завжди ягоди добре родили, але цього року виродилися - дрібні, як суниці. Хоч би трохи продати, бо тяжкий час... Люди минають, не хочуть тих дріб'язків. А я сиджу і марю тою трускавкою, але їсти зась, бо то на продаж... Спека, скиглю, хочу пити... Бабця не витримує таки дозволяє зачерпнути жменю стиглих ягід... Манюні і солоооодкі! Уже не зважаю на заборону і тягну жменю за жменею... "Йой, як то дитя то ті трускавки наминає, певне добрі", - чується звідкись. Коло бабусі черга за ягідьми, а я потихенько спустошую відерко до дна і вже ніхто мене за то не сварить...

    Нині купила ті полунице-суниці з Жовківщини. Солодко, як тоді...
     
    • Подобається Подобається x 3
    • мімімі мімімі x 2
  4. zjomka

    zjomka Well-Known Member

    Відповідь: Спогади з дитинства

    А в мене такі досить незвичні для радянських дітей спогади, правда то тільки до 6 років, Німеччина, повні магазини всякої краси, недоступної для наших людей, ляльки барбі, снікерси, твікси, доглянута щаслива мама, тато в улюбленій роботі, військові паради, концерти, забави офіцерів з сім"ями. Німецький садочок, супермаркети, облаштована квартира. На озеро на велосипедах, мама, тато, брат і я.
    А потім падіння берлінської стіни, незалежність.... повернення на Україну, тут без обіцяної квартири, всі на купі з родичами, тато без зарплати по пів року, незрозумілі для мене з братом пусті бідні магазини.... Хліб печений з темної муки (яку на пайок дали)... Мама у розпачі коли з сумки в магазині витягнули гаманець з татовою зарплатою за місяць.
    Подвір"я і дідо несе свіжий хліб і відламує нам кусок, який же він був смачний, потім село, молоко холоднюще. Резинки (як і багато в кого) до півночі, козаки розбійники, тарзанки, ех, щасливе дитинство. Велосипед і постійно биті коліна, деколи навіть мамі вже не показувала і не ревіла, хоча дуже боліло, бо вона вже в шоці від тих колін була :) то я сама йшла мила і зеленкою заливала.

    ---------- Додано в 16:25 ---------- Попередній допис був написаний в 16:20 ----------

    А ще мультики Мішки Гаммі, Чіп і Дейл, Том і Джері...
     
    • Подобається Подобається x 3
  5. Hermi

    Hermi Well-Known Member

    Відповідь: Спогади з дитинства

    найкращим спогодом з дитинства це є моя бабуся! Я ніколи її не забуду, її любов, її турботу за мене, її наук! Я можу з певненістю в 1000% сказати що вона мені дала найбільше знань, ніж будь-хто. Зараз дуже шкодую що її немає поруч, і що я тоді була така дурна, не користалась її наукою, а перетворювала все в гру і швидко забувала.
    Тут напевно цілу книжку можна написати!
    Набільший спогад - це готування обіду! Для мене це було щось надзвочайне, я таке манюньке (4-5 років) кручу голубці, ліплю вареники бігаю за овочами на город! А скільки було плачу, як один раз бабця не розбудила мене щоб голубці робити!
    а ще пошуки золота! в нас був величезна карта світу з корисними копалинами, і в свої 4 роки я знала всі країни, і дуже багато столиць, я не вміла читати, але тикала пальцем і правильно називала місто, чи країну..всі дивувались як така мацьопа вміє читати:) Я не признавалась що знаю по памяті!
    а ще дідусь...Дідусь був дуже строгий і сварливий, але я його страшенно любила! Для дідуся я була сюрпризом, чекали хлопчика, а додому принесли дівчинку!але це не завадило дідусеві навчити мене ремонтувати все що завгодно, розібрати\зібрати велосипед це для мене було за забавку. А ще я ходячи в садочок знала як називаються всі дідусеві інструменти. Це наша коронна історія про моє дитинство, як прийшов один сусід позичати якийсь інструмент, а дідусь був зайнятий. От відправив того дядька до мене, щоб я показала де воно є...А я почала розпитувати чи то воно для дерева має бути, чи для металу...Я вже напевно таке не втну, бо все позабувала. Ну дядько розказав, я пішла в шопу, пошукала, і принесла те що треба! той дядько очам не вірив!
    А ще згадалось, як я пішла бавитись до подружки і нікому не сказала. Мене тоді всією вулицею шукали:) А ми ж то діти вумні, халабуду робили. Халабуда вийшла класна, але треба було "браму", знайшли величезне колесо від трактора і приволокли його до халабуди, воно більше за нас було:) понятят немаю як волокли, але потім 2 здорових мужики ледь назад те колесо відтягли:)
    мама, маму я бачила рідко, вона завжди була на роботі, і якщо згадувати маму з дитинства, то згадується купа дротиків, якими я бавилась в неї в кабінеті, старі телефони і перший величезний компютер! чорнобілий...Ніхто ще навіть не чув що то воно таке, а я друкувала своїй бабусі лист. він навіть десь зберігся, треба пошукати!
    ну і звісно побиті коліна, розрізана рука, зламана рука...Я ніби була спокійна дитина, яка нікуди не влізе, але кожного року мала статись якась подія, що приведе до лікарні;)
    ех....може не так гарно описала, але емоцій дійсно багато...
     
    • Подобається Подобається x 3
  6. Gorgona

    Gorgona Member

    Відповідь: Спогади з дитинства

    Ооо!!! Дитячих спогадів море і всі якісь такі веселі, смішні. Зараз в голову прийшло, як ми з сестрою наліпили цукерок з болота (так акуратно виліпили, старались, щоб получились одинакові квадратики), все старанно виклали в порожню коробку з-під справжніх цукерок і пригостили своїм шедевром нашого дядька. Хто ж міг подумати, що він їх насправді їсти захоче? :lol:))) Ми ж бавились! Тим більше самі цілі в болоті, руки аж по лікті. А дядько наш мабуть дуже вже тих цукерок хотів. Думав халява підвернулась. Як згадаю його зуби заліплені болотом і криву посмішку. Напевно хотів нас розірвати ) А ми з сестрою з того всього перелякались і втекли з "місця злочину" )))
     
    • Смішно Смішно x 1
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  7. Just me

    Just me Member

    Відповідь: Спогади з дитинства

    Пам"ятаю, як мені було три роки, народилася моя сестра, поруч у сусідів народився хлопчик. Обидвоє мам (моя і сусідська) пішли з візочками гуляти, прихопили мене. Неподалік нашого дому була будка з морозивом, таким радянським "розливним" з автомата. Мама купила морозиво собі і мені. Своє з"їла швиденько, а я своє вертіла-крутила, поки воно не почало текти під гарячим літнім сонцем мені по руках. Тоді мама забрала в мене ту половину, яка залишилася і швидко доїла. А я - в плач. Пішли купити мені інше, але підходячи до будки мені чомусь стало неймовірно соромно за те, що я закатала істерику і змусила маму до покупки. Досі не розумію чому - мама мене зовсім не сварила, просто спокійно сказала "Добре вже, не плач тільки, зараз купимо ще одне".
    Пригадую, як ми бавилися із старшим сином тої ж сусідки у них в квартирі, то він використовував мене (ох, ці чоловіки) щоб отримати "заборонений плід" - цукерки. Мама йому не давала багато солодкого, а мені відмовити не могла, то він посилав мене сказати їй "Ми хочемо цукерок!". Тоді вона відкривала сервант і насипала мені цілу жменю, я йшла з тими цукерками в кімнату і ми ділилися здобиччю. А раз посварилися із тим другом і він щоб відімстити за образу нажалівся моїй мамі, що я випрошую в них цукерки. Ото було розчарування:girl_in_dreams:
    Коли сестрі було кілька місяців, батьки привели додому фотографа - досі пригадую - жінка така середніх років із хлопчачою стрижкою. Мене посадили на диван, сестру дали потримати, вона почала викручуватися, але не могла - я тримала міцно-міцно, тішилася, що вона у моїх руках. Маю ті фото - в мене усмішка від вуха до вуха, а мала реве скільки вистачає духу.
    А ще пам"ятаю, як дідусь (як же мені його бракує) вчив мене п"ятирічну грати в шахмати і піддавався, щоб я відчула солодкий смак перемоги. І як розповідав про все на світі - про гриби, лікарські рослини, політику, історію, будівництво, пасіку і гроші - говорив як із дорослою. Але називав "малюшкою". Він був моїм найкращим другом.
    Ех, дитинство, щасливі роки... Так би туди хотілося хоч ще раз заглянути:girl_tender:
     
    • Подобається Подобається x 4
  8. zetta

    zetta Well-Known Member

    Відповідь: Спогади з дитинства

    Різдво,Різдво,-виспівує колядка,
    Різдво,Різдво,-у серці стукотить,
    І в далечінь дитинства лине згадка,
    У ту щасливу і святкову мить.

    Там,молоді Матуся ще і Тато,
    Готують сад і хату до Різдва,
    Жива Бабуся,вчить мене колядку,
    Готується вечеронька свята.

    Святково в хаті,радісно у душах,
    А Тато вносить сіно й дідуха,
    І розповідь веде моя Матуся,
    Про рід далекий ,що уже в віках.

    Зійшла зоря,родилося Дитятко,
    Полинула молитва в небозвід,
    Благословить Святу Вечерю татко,
    І кличе до вечері весь наш рід.

    Потріскує свіча, молитва ллється,
    Затихло все навкруг,то мить свята,
    Та раптом зазвеніла і несеться,
    Із далеку весела коляда.

    То під моїми вікнами співають,
    І мама я,а тато мій-дідусь,
    Та довго ще у серці не змовкає,
    Той світлий щем,що в душу повернувсь. Марія Круль
     
    • Подобається Подобається x 1
  9. Gorda

    Gorda Well-Known Member

    Відповідь: Спогади з дитинства

    zetta, вірш просто чудовий :)

    Мої новорічні спогади, це тато, хресна, і те як нашим сім'ям було весело. Те як ми з її сином дивились мультики Том і Джеррі, те як 1-го січня ходили і бавились пітардами і всіх будили, ходили до ялинки...весело було.
     
  10. Happy Fiancee

    Happy Fiancee Well-Known Member

    Натрапила випадково на цю тему і зачиталася :girl_in_dreams:
    Згадала трохи свого: як ми влітку в бабусі і дідуся всі товклися в старенькій хаті (тоді вона ще не була така старенька :girl_smile:), прокидалися від співу півня рано-вранці. Дітей нас було багацько. Але нам своїх було мало, то ми ще сусідських збирали. В нас була своя хатинка на дереві (ну і трохи під деревом), кухня, де ми готували :girl_haha:, а які в нас вазони росли :girl_in_love:. Недалеко від дому, на сільському стадіоні був старий автобус - там пів села дітвори збиралося (всі кудись їхали :girl_haha:)...
     
    • Подобається Подобається x 3
  11. Luxury lv

    Luxury lv Well-Known Member

    Ой що не кажіть,але моє дитинство(мені 29)було набагато цікавішим,ніж в теперішніх дітей,часи інші були...Мене колись втримати в хаті не реально було ,і то причому всі зустрічалися і знаходили один одного без всяких там телефонів,а інтернет,то я взагалі не знала,що це таке)))Сумую за тими часами:girl_in_dreams:
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  12. Kurakao

    Kurakao New Member

    У кожного покоління свої спогади. Не думаю, що наші діти будуть думати що у них було гірше дитинство, просто спогади будуть інші. Я пам'ятаю як хотіла ляльку Барбі, а вона коштувала купу грошей. І як раділа, коли батько привіз її, та ще наречену. А зараз у доньки улюблені ляльки монстрики :)
     
  13. Luxury lv

    Luxury lv Well-Known Member

    О в мене теж така мрія була,але вона здійснилась))Правда Кенна в мене не було...Але пам'ятаю,як мені моя кішка погризла ноги цій моїй барбі,то я тоді так плакала:girl_sad:Це був для мене стрес тоді))
    --- дописи об"єднано, 17 Липень 2015 ---
    А зараз я не розумію цих ляльок монстрів:girl_impossible:Напевно в кожного покоління свої інтереси,але цікаво,чим будуть бавитись діти наших дітей??:girl_crazy:
     
    • Подобається Подобається x 1
  14. aknytsU

    aknytsU волошкова...)

    А мені от що пригадалось. В ранньому дитинстві я дуже любила бавитись в священника: одіти довгу мамину спідницю, на голову татову зимову шапку (колись модні такі були, високі, з хутра), взяти довгу палку, і намотуючи круги по кухні голосно та з інтонацією священника вигукувати слова з Богослужіння . Так як я була дуже голосиста, мої "завивання" маму трохи діставали, одного разу вона не витримала і каже: "Наталя, тихіше, зараз сусіди подумають, що то Служба Божа і почнуть сходитись". І який в мене був шок, коли відразу після її слів пролунав дзвінок в двері о_О Я бігом сховалась під ліжко з перестраху, що це дійсно можуть бути сусіди. Мама пішла відкривати двері, а виявилось що це знайомий до тата прийшов по якісь інструменти.
    Після цього з "священством" я зав'язала :)))
     
    Останнє редагування: 17 Липень 2015
    • Подобається Подобається x 7
    • Смішно Смішно x 6
  15. Khaleesi

    Khaleesi Well-Known Member

    А ми з сестрою вибрали серед всіх ляльок найхудшу і зробили з неї барбі. Так тішились:). А потім мені на 10 років подарували справжню. Цікаво, чи зараз дівчатка в 10 ще бавляться ляльками...)
    А ще пригадую, як ми чекали мультиків і мріяли, щоб щось там сталось на телебаченні і замість 1-2 мультиків показували ще і ще:) Дуже любили "Кенді" і "Русалочку":)
    А літні канікули в селі, то взагалі щось неймовірне. Купа дітей, бадмінтон, вожатий-вожатий і ще багато-багато різних ігор і веселощів. Ех, були часи)
     
    • Подобається Подобається x 1
  16. Kurakao

    Kurakao New Member

    Я пам'ятаю дуже чекали ведмедиків гамми. Нещодавно дітям включила, дивляться :)
     
  17. vikulyamamulya

    vikulyamamulya Well-Known Member

    о я теж пам"ятаю як любила цей мультик, а ще був такий мультик ( киньте тапком, але незнаю як називається по українськи) "чудеса на виражах", і пам"ятаю як мама робила багато пельменів, мені свіженьку порцію, з величною як татові, я собі ставила тарілку на табурет а сама сідала на підлогу наминала пельмені під ці мультики. І ще смурфиків польських пам"таю. А ще як робила пломби для ляльок з муки. Потім тато змилувався над мамою і приніс з роботи справжні порошки і всякі замішувачі до пломб.
     
  18. Kurakao

    Kurakao New Member

    Назву мультика пам'ятаю, а про що непомню :girl_sad:
     
  19. basia

    basia Well-Known Member

    Ігри на вулиці в подвір"ї будинку,де нас була хмара ( в кооперативний вселилася сама молодь). Пупсом бавилась до 8 класу(шила одяг з шматок,що видавали вітчиму на роботі). В робочі суботи ходила з мамою на завод.(сиділа як доросла на всіх кріслах).Лялька на 8 Березня від однокласника,який виїхав у Київ після 8 класу,і якого побачила цього літа на 30річчя закінчення школи. ОМГ! Яким величезним здавалося шкільне подвір"я,коли йшов за похвальним листом до директора. Як швидко їхала електричка до Сколе,не наспівалися під гітару! А збір макулатури,конкурс "строю та пісні"! Нам жилося набагато простіше, в часі мого дитинства діти не переймалися дорослими проблемами (роботами). А саме головне - дні були такі довгі !
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  20. Kohaju

    Kohaju Well-Known Member

    А я пам'ятаю, як ми пропадали цілими днями на вулиці. Козаки-розбійники, лови, гра в продавців, різні секретики від хлопчисьок. Як ми дружили з подругою з 5 років (і нажаль вже 2 роки з її ініціативи не спілкуємось). Як грали в пляшечку в 6 класі, і прогулювали уроки праці. Пам'ятаю, що я була такою вигадницею, то придумувала детективне агентство, то таємничу дослідницьку групу, то типу була учасником збіговиська, яке розповідало історіі жахів (це за мотивами "Чи боїшся ти темряви" серіалу). А один хлопчик так повірив в ті мої розповіді і всякі амулети, що його бабуся телефонувала батькам моїм і сварилась, бо дитина прийшла плаче, каже "закрий двері, бо всяка всячина налізе". А для мене то гра була. :)
    Взагалі, сучасні діти нудно живуть, зайняти себе на день часто навіть немає чим. Я за те, щоб батьки самі були прикладом: ходили в походи, бігали в м'яч, плавати ходили, давали діток в гуртки. Гра то невід'ємна частина розвитку дитячої особистості.

    Sent from my SM-T230NU using Tapatalk