Школа: влаштування і наука (2)

Щодо оцінювання в школі...
Мій старший цього року першокурсник, бюджетник в ЛНУ (комп‘ютерні науки на базі прикладної математики). До чого це я? А, в школі з алгебри і геометрії -7,8; українська мова і література -7, 8; англійська -7. ЗНО- 10,10, 11(англ.) При тому, що до 11 бракнуло по 1 балу. Я ніколи не гналась за оцінками і не штормила його за це, бо таки я була права і це не показник. В них в класі злетіли дві медалістки, бо написали ЗНО нижче 10, і одна з золотої отримала срібну.
Я ще підходила на протязі року до вчительки англ. і питала, чому в нього така низька оцінка, невже він не знає предмету, мені відповіли, що знає, але немає зошита, за зошит 1 в журналі, все, ось, що вчителю потрібно: зошит...
А ще вчитель з математики взагалі радила мені, щоб він не здавав математику, а історію, бо не здасть

 

Наша вчителька впровадила тихе читання. Ми приходимо о 8.45 і до 9.00 діти самостійно читають свої книжечки й потім у ранковому колі діляться прочитаним. Вч. каже, що це їх врівноважує, заспокоює перед уроками і налаштовує на навчання

 

Особисто вчителю зошит, думаю, не потрібний, але в журналі з укр. мови, англ. мови та деяких ін предметів є обов"язкова щомісячна графа для виставлення оцінок усім учням за цей-таки зошит і вона впливає на оцінку за півріччя/рік. Оцінювання знань, звісно, першочергове, але на уроці хтось активний, працює, конспектує, а хтось демонстративно малює коники чи "сидить у телефоні" , а контр. тест може написати на 12, н-д, тому річна - це сукупна оцінка.

 

Та я все розумію і притензії не до вчителя, а до системи в цілому, яка оцінює не знання, а послідовність чи сукупність дій. Тому зациклюватись на оцінках-це останнє, на що я звертаю своїм дітям увагу. Я взагалі дозволю їм вибирати улюблені предмети і по них же веду контроль знань.

 

@Khrystik, тут напевне, питання безпосередньо впливає чи опосередковано, бо оцінка за зошит + поточні оцінки + оцінка за кр = тематичній, а з кількох тематичних виводиться семестрова. Чи тепер ні?

 

в нас оцінка за зошит не враховується взагалі.
зошит - особиста власність учня. по великому рахунку, як хоче, так його і веде. принаймі мені так логіка підказує)
але я ще з*Ясую це питання достеменно. чи це на рівні школи рішення чи загальні рекомендації.

 

Я не вчитель, і з учнів - племінниця в першому класі.
Але отак думка збоку: яка різниця, чи є зошит і скільки часу (і як старанно) дитина працює над темою? Є різні діти, і різні схильності до різних предметів.
З тією з іноземною мовою - що головне?
Вміти порозумітися з іноземцем, чи продемонструвати цьому іноземцю каліграфічно заповнений зошит без помарок?

 

Вчора саме була на зборах, то вчителі казали, що:
1 ) оцінка за зошит вже не впливає на підсумкову;
2 ) зошити вони перевіряти мусять і оцінку за те виставляють. Треба таки бачити, як виконує / чи виконує дитина домашнє завдання, чи працює в класі. І якісь там копійки за перевірку зошитів доплачуються, і те питання перевіряється...
І погоджуюся з попереднім дописом - зошит не самоціль, але якийсь порядок і система в навчанні має бути. Може бути не зовсім каліграфічно/ охайно , але завдання мають виконуватись. На роботі теж не всі завдання однаково подобаються, але ж виконувати треба все згідно посадових обов'язків. І давати аж стільки "волі" учню середньої школи, щоб дозволяв собі не вести зошита, то (на мою думку) робити тій дитині "ведмежу" послугу.

 

Бачте, видно, що кому болить
Бо я, до прикладу, законтрольована педантка.
Я завжди знаю, скільки грошей в мене в гаманці і якими купюрами вони вискладані (по номіналу, і обличчями - в одну сторону, до речі ).
Я легко знайду в своїй електронці необхідний мені лист дво-річної давності від разового відправника.
Працювати зі мною в процесі обміну документами - одне задоволення (я фізично не витримую (і вважаю таке неповагою до чужого часу), коли клієнт мені скидає 100500 файлів з кодовими назвами scan001-...-scan100500, і перед тим, як передати документи в роботу іншим підрозділам я той весь бардак досить швидко систематизую і посортую.

ПРи цьому я теж

Але, мені важко швидко зорієнтуватися в ситуації, коли щось йде не за (моїм) планом.
Мені складно даються рішення, коли ситуація вимагає вміння миттєво оцінити обстановку.
І я не вмію "викручуватися".

А такі вміння, на мою скромну думку, більше би згодилися, ніж вміння сортувати папочки в електронних каталогах.
Для сортування папочок можна найняти секретаря.

 

@Kroshka Enot, теоретично це може бути й так, але завжди ж є завдання, які виконуються в зошиті. Уявіть, що 20 з 30 учнів прийшли без зошитів, а дехто ще й без підручника. На що перетвориться урок? Усі шукатимуть, позичатимуть, вириватимуть той клаптик паперу аж ніяк не мовчки, потім вирішуватимуть хто до кого пересяде, бо нема підручника. А хтось ще 100% не має ручки, олівця чи лінійки, а комусь просто це не потрібно, бо не пригодиться в житті і він не писатиме. Скільки часу з 40хв залишиться на реальне навчання?
Як на мене, то зошит, підручник, ручка.... на уроці - це як скрипка для музиканта. Він може бути і геніальним, але хто він без свого інструмента.

 

Так і я ж не за анархію.
Просто має бути якийсь розумний паритет.
В плані, якщо дитина випадково-разово забула зошит чи підручник, чи треба її за це жорстко карати одиницею в журналі, яка потім вплине на квартальну (чи які зараз періоди) оцінку?

тут згідна.
З точки зору - дати раду з цілим класом - однозначно.

Але, на мою думку, тут не дітей тре "строїти" а глобальний підхід змінювати.

Умовно, одній дитині, щоб запам"ятати англійські іменники, тре їх прописати в зошиті; другій - подивитись мульт-послухати, як ці слова вимовляються; третій дитині допоможе тільки проговорювання, і так далі (я спрощую, для розуміння).
І ясно, що "сортувати" дітей в групи за цією однакою - нереально, та й не потрібно.

При цьому бізнес-тренерів, які навчають дорослих, готують, як правильно продемонструвати авторитет, щоб зрілі, успішні дорослі люди повірили тобі; як тримати увагу аудиторії

(як не дивно, не фразами "Іванов, вийшов з класу", "Петров, зараз отримаєш лінійкою по пальцях", "Сидорова, завтра в школу - з батьками")

, як подавати інфу так, щоб КОЖНОМУ в групі дійшло (і при цьому це було цікаво), як зісканувати "складних" учасників і дати з ними раду. І ще купу іншого має вміти бізнес-тренер.
Бо попит на його послуги прямо пропорційно залежить від корисного результату, який отримає той, хто заплатив за навчання.

А, ну і обговорити очікування з замовником і учасниками групи - те, без чого приступати до навчання немає змісту.

Чому таке не можна впроваджувати в навчанні дітей?

Знаю-знаю, не в наших умовах , коли в класі 30+ учнів, і 1 вчителька.

 

Ти не повіриш, але є люди яким от в кайф оці папери перескладувати, сортувати, організовуват - тому не переживай, буде в Юстини секретар.

Я вмію і посортувати папери і викрутитися. І те і те роблю добре. Я думаю це властивості психіки, а не через те що в школі (!) вчили зошит вести.

Я за рівновагу. Писати на туалетному папері і носити в кишенях не треба, але як дитина веде нотатки - її справа. Головне що веде і може з ними дати раду. Варіанти ведення можна запропонувати. І взагалі, я тому й виступаю за різні види освіти щоб хто хоче вискладував папери і відступав чотири клітинки, а хто хоче - малював картинки піктограми.

--- дописи об"єднано, 29 Березень 2019 ---

@mazepynka ви перекладаєте із здорової голови на систему шкільної освіти. Діти не винні що система таким чином вибудувана (і вчителька теж). Але тоді варто не в прокрустове ложе всіх вкладати, а ще ліжечок різних розмірів і форм навколо поставити.

 

Розкажу (не)повчальну істроію про хлопчика Біллі. Так от я в школі за оцінки тряслась і плакала і переживала, і в університеті теж (дзвоню після першого екзамену додому, кажу - 4, відповідь «чому не 5»)... вони ні на що не впливають, це ще тоді в часи палеоліту, до ЗНО. Ні на що не вплинув і мій червоний диплом. А от Біллі свистав (інколи плював), на оцінки, зошити в нього їв пес (буквально), і виріс з нього достойний член суспільства, юрист, який не губить документи. Без неврозу, а я з. Карочі...
Може придумати щось краще за ті оцінки? Може вже десь придумали? Ну і є такі учні як Біллі, які з оцінками чи без будуть казати, що їм не в голові система пряника і батога. І нічого їм не буде, навіть якщо буде двійка. Ну реально, що їм буде? Бити різками і то не помагало.

 

Ой, болюче питання. Фірма довгий час не може знайти секретаря, бо всі кандидати «з двома вищими» і першим ділом питають, які в них перспективи на цій посаді))) А нам треба документи по папочках сортувати, каву клієнтам робити і т.п.

 

Я точно вже писала про свого племінник, чи нє?. Йому оцінки занижували з класу 5-6. Єдиний здав ЗНО

бо в класі були медалісти і ті, кому найдцять ставили завше

так, щоб вступити на юр. фак. універу, державне.

інші так поздавали, що пхались, хто куди, як могли і благо, є платне.

Я вже маю свого учня і без вчительських оцінок, я знаю/бачу рівень знань своєї дитини. Так, якось часом шкребуть коти ,що не така оцінка, якби хотілось(кому?)

бо я на себе рівняю, в мене не було поняття "4-це ж хороша оцінка також", мало бути 5(ну, хоч молодша школа)

.
Оцінювання не уникнути я думаю, ніяк. І, є діти, котрим справді, оцінка-орієнтир і стимул. Інші, котрим і 4/3-норм- в них все добре також).
З оцінюванням, люди стикаються все своє життя. Комусь важливо чути/знати думку(оцінку) інших і людина цілеспрямовано робить заради цього багато , хтось сам собі знає ціну.