Школа: влаштування і наука (2)

Якщо в вашому класі є батьки, які теж не згідні, з таким самоуправством, то може, о так просто, запитатися /сказати, що мов читали про нововведення і т.д., а до нашої школи то щось не дійшло. Ясно, що одній рипатися, то не дуже, але поволі і впевнено, можна пробувати)

 

Про олівці. Ми писали ними зо 2 місяці, діти купу часу займалися тим, що їх заточували - дуже швидко тупляться (причому давала по кілька штук нараз) і писати незручно. Перейшли на ручки-стирачки , то навіть почерк гарніший, всі задоволені (тобто і можливість виправлення помилок збережена, і дітям подобається більше, ніж олівцем).

 

@marianast, якщо це всього на 2 роки, то у вашій ситуації я б радила розслабитись і ставитись до того всього зі здоровим пофігізмом. Ті оцінки в 1 класі і в 1 сем. 2 класу взагалі ніде не фіксуються і нікуди не йдуть, чиста самодіяльність. А в новій школі буде інший розклад і дитина адаптується до нових умов. Так що ярлики (відстаючого і т.д.) якщо і будуть, то залишаться в старій школі. Тим більше, якщо батьки на цьому не акцентують. Щодо каліграфії, то в нас теж вчителька дуже на це зважає. Але я притримуюся позиції, що каліграфія - це не спеціальність і в дорослому житті вона ніяк не впливає на професійну успішність (і відповідно, дохід). Тому не переймаюся. Мене цікавлять знання з базових предметів: математика, укр., англійська. Якщо за контрольну 7, бо негарно написані цифри або багато закреслень, то це не показник знань.
Щодо зниження продуктивності, може ваш малий просто перевтомлюється, не висипається?

--- дописи об"єднано, 20 Березень 2019 ---

Винахіднику цієї ручки треба пам'ятник поставити). У нас в школі вони заборонені, але вдома ні Знімає купу питань з виконанням д/з, економить нерви і батькам, і дітям)

 

Все, що відбувається в групі вайбера доходить до нашої вчительки, а від неї куди треба. Я вчора лише написала, що діти не можуть читати дані діалоги з підручника, бо там є слова які першачкам не під силу прочитати. В самому підручнику є завдання до сторінки, де вказано « listen and point”. Навіщо дітям зазубрювати?
Прийшла зранку в клас, вчителька : « Вчителька з англійської лише запропонувала батькам бути присутніми на уроці. У вайбері вже таке роздули, та нема нічого страшного» і тому подібне.
Я думаю, що я зі своєю дитиною розберуся, астальноє нє важна.
Я так розумію, що в нашій школі діяла НУШ поки міняли парти, стільці, вісили плазму, привозили оргтехніку і коробки Лего. Після того приїжджали якісь люди з міністерства, з дітками розмовляли.
Цього року більше бонусів не буде, робити вигляд, що ми вчимося за новою програмою без змісту.

 

У Варвари в класі доводять хлопчика з Київської траси. Корок від в‘їзду і до повороту на Грінченка. Потім до школи зранку спокійно.

 

для чого?

ну от потім і дожене-пережене-отримає Нобелівську премію.

 

та ніяк. За великим рахунком. А за малим він буде настільки малим, що навіть нема сенсу починати. Це як переживати фрі-лансеру про "пенсію".

якщо над важливими, то я згідна. А якщо над "відступити дві клітинки, інакше знизять оцінку", то ні.

І про Нобелів. Український ВАК роботу Енштейна про теорію відносності не прийняв би - замало сторінок.

і я була, і мені бракує. Один з можливих висновків - не навчає школа системності, тільки рутинності.

 

Нічо не знаю, в мене чоловік був трієчник - в університеті мало що бракнуло до червоного диплому, зараз супер-рідкісний спеціаліст в своїй галузі; сестра теж не дуже в школі вчилась (ну як дещо відмінно, а математики-фізики ні в одном глазу) - університет не закінчила, має свій бізнес. І це не тільки в Україні успіх-неуспіх в здобутті шкільної освіти мало впливає на подальше навчання-роботу-успішність-щастя. На невроз ранній добре впливає.

Як в анекдоті: відмінники, давайте списувати трієчникам - вони потім візьмуть вас на роботу.

Я тебе не агітую (майже), це так вчепилась до твого допису і думаю вголос.

 

О, аналогічні і в мене думки. Хоч я відмінниця і червоний диплом магістра маю, і багато чого дав власне стиль навчання в університеті, але те саме думаю про нашу освіту і її стосунок до подальшого професійного успіху. Наразі кажу, що не буду допомагати в школі і не затавлятиму добре вчитися і т.п. Матимуть трійки, то матимуть. Але. В мене ще не школярі, тому наразі то просто думки і слова. Там побачимо.

Надіслано від мого TRT-LX1, використовуючи Tapatalk

 

Як каже наша вчителька - не кожна обдарована дитина може бути відмінником. І не кожен відмінник може бути успішним у житті.
Робить акцент більше на уважність і логіку.
Ручки-стирачки не дозволяються, пишуть чорнильними. Щоденники завели в жовтні 2го класу. @marianast , хіба оцінки в 1-2 класі дозволені? І домашні завдання? Першим ділом звернутися до завуча, директора. А ні - писати скаргу в міносвіти.
Я б особисто, не мовчала. Бо ми один раз змовчимо - а десятки дітей будуть потерпати. Для чогось же ж ці зміни в освіті придумали?

 

Я теж намагаюсь. Але як би ви всі знали, які то муки не писати)))), те, що думаєш про те, що там пишуть). В старшого якісь майже всі батьки адекватні. В меншого практично адекватних нема. Там такі речі деколи пишуть, що просто...

 

Тут така справа, смт. То не місто. В таких умовах важко бути воїном. Чудово розумію форумлянку. І хоч мої діти ходять у міську школу, і директор ніби дуже прогресивний, але та система у головах тих працівників освіти, що родом з СРСР, вона незламна!!! Маю море притензій, але змінити хоч щось практично не реально. Мала досвід ходіння до директора. Не раз. Змін не було. Були обіцянки. І все. Це як припинити палити траву. То нереально. Але на щастя в дитини крім вчителя є батьки. І саме вони формують його відношення до навчання. Я от часто думаю про те, як багато залежить від вчасно сказаного, правильно підібраного сказаного, місця та моменту тощо. Чому в одних батьків діти загально розвинені, всюди встигають, легко сприймають інформацію. А в інших все йде туго, з навчанням не дуже, з гуртками та вибором захоплень теж не виходить? І відразу в голові великими буквами фраза : Мудрі діти - мудрий тато, дурні діти - дурна мама. То все жарти), але якась частинка правди тут таки є).
Я сама зараз намагаюсь знайти підхід до дітей як правильно їх мотивувати дл навчання. Бо оцінки їх не стимулюють. Думка вчителів, оточуючих теж. Я теж за оцінки не сварю. Мені важливіше знання. Якщо я бачу, що тему він не розуміє, але має 9-10, то мене таке не влаштовує. І навпаки.
І от буквально останні пару тижнів наша вчителька почала прогресивніше працювати. Я бачу, що малому цікавіше стало. Якісь змагання. Якісь бали. Бачу в ньому спортивний інтерес). Бажання здобути більше тих балів ніж Іван чи Василь. Але то поки. Потім він знову втратить інтерес. Чи вчительці набридне з тим бавитись).

 

А наша сьогодні сказала: « Кожна, кожна дитина в нашому класі може бути відмінником, якщо з нею вдома будуть займатися батьки» ))))))
Я писала раніше причини через які скаржитись не буду. Наразі то третій момент за навчальний рік, коли тримаю себе в руках надзусиллями.
Я можу дуже дружелюбно поговорити з директором) Але він скаже керівничці,що я скаржусь. Точно так само навпаки ))) Директор і наша класна - великі друзі.
Дівчата, то село. Вам мене не зрозуміти. Я сама не вірю. У групі вайбера більше нічого не писатиму, крім питань по домашньому.
І прибиральницю більше не буду питати чому вона болотом миє клас.

школа технічно оснащена, не запущена, парти нові, класи відремонтовані. Очевидно, що стараннями батьків, але догляд за тим жахливий, прибиральниця не змінює воду, вивалює агресивно ті стільці на парти, хоч її сто раз просили не нищити столи...

Бо навіть закономірні питання тут сприймають як бажання створити їм проблеми.

 

Ну анекдот анекдотом, але життя теперішнє показує, що для того, щоб бути успішним у нас, не достатньо самих знань. Потрібне вміння вирішувати свої проблеми різними методами), а ще вміти бути не в системі. Трієчник то не дурень, то людина, чиї знання в той період вчителі оцінили на 3. Також дуже велике значення мала репутація. «Та він же трієчник». І таких от моментів насправді є море.
Маю друзів, в яких син дуже добре мислючий). Але він ще й дуже нечемний. Оцінки так собі, знання чудові. В нього нема терпіння до тих форм, що виставлені у школі. Він поза ними. Видно, що з червоним дипломом він нічого не закінчить. Але видно, що в голові в нього буде дуже багато інформації. Більше ніж в деяких зубрил.
І до слова, теж колись була відмінниця, все мало бути тільки 5. Але я не вміла, і досі не вмію, відстояти своє право на іншу думку. Я шаблонниця, в мене все по правилах. Мені від того сумно. Не хочу такого дітям. Хочу, щоб вони мали критичне мислення, щоб не сліпо слухались вчителя.

 

Не сприймай так серйозно, те що я пишу.

В мене невроз.

Я від своїх слів не відмовляюсь, але тільняшку дерти не буду.