Що мене дратує?

Мене дратують люди, які жодним чином не хочуть напрягатись, і потім жаліються, що в них депресія. Знаю точно, що саме в цих людей це не хвороба, а життєва позиція. Але, йолки, якщо людині впадло хоч щось зробити, то звиняйте, хоча б не скигліть...

 

Мене вже дістала ситуація з кордонами. Я вже остаточно заплуталась чи можна їхати чи ні. Рейсові автобуси то взагалі повний треш. На офіційному сайті кожного дня інша інформація, а тепер інформація зі сайту і з офіційної сторінки у фб різна. На сайті - поїздки відновляться з 1 липня, сторінка у фб - ми в суботу відновили наші поїздки і перший автобус вже прибув. Той самий треш з якими документами можна перетинати, одні "очевидці" доказують що можна вже по біометрії їхати (без запрошень), інші - ще не можна! Про ціни в перевізників промовчу.

 

Не дратують, скоріше дивують люди, які на мої розповіді про те, що я кудись ходила чи щось купила, видають: "Ой, а чого ти мені не сказала. Я би теж пішла(купила)"...Я от не знаю, як відповісти. Виправдовуватись не буду, звісно, грубо відповідати не хочеться.

 

То мабуть, натура така. От маю таку ж коліжанку. Ідемо з чоловіком на закупи, дзвонить по телефону, де я, кажу їдемо на закупи. " А чого мені не кажеш, я теж би поїхала". При тому, що теж мають машину і їздять куди їм треба, мене з собою не кличуть. Іноді чоловікові родичі теж видають таке, кілька разів кликали їх з собою, відмовляються. А як ми кудись виберемося, то відразу якісь претензії. От хоч би раз хтось сказав: "їду на закупи, поїхали зі мною".

 

@Dominika, після того як нас стало п’ятеро, мені вже ніхто так не каже). А ми тихенько мовчимо що у нас таки 7-місне авто ))).

 

а мене більше дратує, коли люди жаліються,а потім ще тебе повчають, що нічого змінити не можна, що то життя таке і ти ще молода, життя не знаєш і дуже амбітна. А потім ще починають висміювати, а нашо то тобі та освіта треба було, 10 років коту під хвіст, тебе і так на високу посаду не візьмуть, максимум продавець і нашо ти ото далі тратиш час на свою освіту, кому воно треба.
Наша спільна знайома провчилась і отримала хорошу роботу, так вона ворог народу, про зарплату їй говорити заборонено, іти в дорожчий заклад також, бо це зачіпає почуття інших, бо звісно життя не справедливе!

 

дратує-дивує, коли людина настирно хоче відкупити в тебе запчастину від цілком робочого майже нового приладу, бо мол дорого в сервісному центрі. ну тобі дорого, а мені потім, що робити без запчастини.

 

Як таке взагалі може в голову прийти?

 

а мене страшенно дратує показовість людей. Раніше воно мене менше зачіпало (коли купляли дорогі понтові речі в кредит, щоб інші їх могли оцінити). А зараз поспілкувалась з однією дівчиною-блогеркою і аж тошно. Що в блозі, а що в житті - 2 зовсім різні людини. При тому, якби не знала про її блог, то все було б ок. От для чого виписувати як то круто без памперсів, без нянь, виключно на гв, а по факту... І це не бізнес акаунт, лише 120 підписників. Спробувала поговорити на ту тему, відповідь одна - будеш мамою зрозумієш, треба ж ставити цілі

я не вважаю ставленням цілей, сторіз, як класно розуміти дитину з перших днів і висаджувати на горшок, а при тому відразу після відео тягнути підгузник, навіть не стараючись щоб дитина побула трохи без. Або годувати дитину до року помідорами і розказувати що то корисно, а потім лікувати всі висипки і проблеми з животиком (друга частина в блозі не висвітлювалась взагалі)

 

а що не так з помідорами? Діти з 6 міс можуть їсти майже все, що завгодно, навіть мандарини

Якщо чесно - я її майже розумію і не стала б засуджувати. Не розділяю погляди, не роблю "красиву картинку", але цілком розумію чому часом молоді мами так роблять

Мене дратують комарі, попри те, що я майже не покусана, а от меншу згризли начисто вона нині цілу ніч чухалася, а я тричі вставала щоб придумати щось нове чим би її намазюкати щоб хоч трохи помогло.

 

Колись натрапила в інтернеті і щоразу згадую, читаючи чергову інстаграмно-фейсбучну історію про успішний успіх:

"Люди впадають в шок, коли я з соцмережах розповідаю, що я самотня мама з трьома прекрасними діточками, найстаршому з яких всього 5 років, але я не здалася і змогла отримати роботу моделі в Парижі, а крім цього отримую освіту психолога, веду здоровий спосіб життя і найближчим часом збираюся відкрити свій власний бізнес ... і все це самостійно ... Тому знаєте, все на світі можливо, коли ти п....ш."

Здаватися, але не бути існувало завжди, просто з винайденням інтернету ярмарок марнославства вийшов на новий рівень. Деяким людям це потрібно для нормальної самооцінки.

 

а чому? бо я не розумію, чесно

 

що не так я вам не скажу, але в дитини почались проблеми з травленням і висипка, піднялась температура, лікарі сказали поки не давати помідорів. І як на мене для справедливості варто було б про то сказати у блозі.
Мова була не про те що дитині дають їсти, а про те що треба висвітлювати все - що дитина з'їла і яка була реакція. Звісно в кожного своя буде і можливо таке трапляється рідко, але я б хотіла знати.

--- дописи об"єднано, 7 Липень 2020 ---

тут проблема глибше, отака гарна картинка заганяє в тупик людей, які не знають всієї картини і щиро вірять в те що бачать в "сторіз"

ще одна наша знайома з дитиною дуже засмучується, що їй не вдається отак жити. Вона вважає що це з нею щось не так. Бо в знайомої (вони лише інколи гуляють разом, бо живуть в різних районах і бачить в основному сторіз) є час на все, а вона бідна ледь раду дає

 

О, тоді я знаю що мене ще дивує-дратує - що люди всерйоз можуть орієнтуватися і вірити на слово якомусь одному блогеру. Навіть якщо він правда крутий і компетентний. Та ще й звинувачувати що "ай-яй, чого в блозі не розказав про це". Показував як їсиш - показуй і як какаєш, показував як катався на американських гірках - показуй і як тебе знудило після них? Блоги (особливо "о жизни" а не професійні, хоч і ці теж) - це певного роду гра, так до них варто і ставитися, не більше.

У першої мами свої проблеми з самооцінкою і нереалізованістю, які вона намагається вирішити як вміє - от у блозі. У другої свої. Не думаю, що варто звинувачувати першу маму у проблемах другої. Насправді сумно, що є мало груп підтримки мам та людей до яких мама може прийти і сказати: "мені не ок, я не справляюся",
а не те, що існують "блогери" і люди, які їм щиро вірять.

 

я завжди кажу, що це - фрагментація. Свідома або несвідома.
Мене дратує, коли блогами і публіцистичними статтями заміняють читання наукової та хорошої художньої літератури. Все добре в міру, має бути пропорція. А інакше... інстаграмотні такі всі

 

Вона (проблема) в тому, щоб перекласти відповідальність. В відсутності критичного мислення абсолютно.
Від цього, маємо на рівні вищого державного керівництва те, що маємо.

 

Та яка це блогерка))) половина підписників - точно родичі або коліжанки з двору)))
Впливу на маси такі "блохєри" не мають, тому, не варта перейматися)

 

Погода. І маски. Так, так, так, маски!
Заходжу з вулиці в магазин, одягаю маску - окуляри запітніли. Зняла, протерла, вдягла. Спадають, бо їм маска заважає, а а вони якісь дуже вільненькі. Запхала за гумки, щоб не спадали, - знов запітніли. Знов зняла протерти. І так без кінця

 

Я одягаю так, щоб маска була "під" окулярами, і щільно притискаю "дротика". Так призвичаїлась, і не пітніють.