Що мене дратує?

Ну бо їй так само розказали)) В страху очі великі

 

Та ні, сусіди повмирали, знайомі.

 

Шкода що повмирали, та люди вмирать, як і завжди було. Не хочу сперечатися, особливо про "знайома казала". Кажу те що бачу і мої думки. І повторююсь, я не наполягаю, хочете вірте

 

Я дуже хочу вірити, що ніякої зарази немає))) але щось в тому всьому таки є, цікаво що? А то виходить, повітря очистили разом з гаманцями.

 

На жаль, так. Я от собі думаю, напевно всі ми мусимо за це заплатити. А й можливо є інші якісь причини, про які ми ніколи не будемо знати. І звичайно "під шумок" багато хто робить свої справи, такі як політики наприклад. От чому фірми всі не стали накарантин? Магазини, ресторани?

 

Ну от все що треба знати про статистику коронавірусу.

В людини тяжкі патології, вона, грубо кажучи, могла померти від звичайної застуди (від нападу будь-якого кашлю), якщо були проблеми з серцем і аортою. Але раз виявили коронавірус, то рахують туди. Я впевнена, що якщо зробили б аналіз на ТОРЧі, то ще кілька загальнолюдських вірусів виявили.
При чому не вказано результатів розтину (не факт, що він взагалі був), може він власне і вмер від того чим хворів, тільки посмертний аналіз на ковід.

Ну таке, не сприяє довірі до статистики в жодну сторону.

 

В мене тут пмс, тому я тут)

Як мене дратують тупі водії! А ще страшенно нетерплячі і страшенно шануючі власні авто ціною інших людей!

Я тут починаючий роверист, і сьогодні робили сім’єю марш-кидок в сусідні Винники. Їхали узбіччям, бо велодоріжок ясно нема. Одне муділо мені сигналило як дурнувате, бо хотіло повернути у вуличку, і щоб я кудись зникла чи що. Бо я так і не зрозуміла його отого панічного дудіння у спину! Курча, і я налякалась. Хоча була на головній. Попереду були діти, чоловік з малою у кріселку. Теж налякались. Тріснула б чимось того мудака. Зупинилась, пропустила. Але запам’ятала). Я його ще зустріну))).
Наступна ситуація. Іду узбіччям. Між Винниками і Лисиничами є декілька місць, де дороги банально нема. І переважно водії об’ізжають ті калабані узбіччям. Ну але коли там нікого нема. А одне отаке по зустрічній по узбіччю просто загнало мене у кущі, бо йому треба то об‘іхати саме там. Зустрічної машини в нього не було, і варіанти як то зробити не скидаючи мене в кущі, мільйон. Ну але хто ж то про когось думає. Головне - власна ходова. В мене все.

 

*добре бути модератором, захотіла написати в тему - взяла і відкрила*

Мене дратує коли мені не додають здачу копійчану в магазині без попередження чи прохання.

Озвучують ціну [умовно] 5,85 в не додають на здачу 15 коп мовчки, ніби так має бути.

А коли я питаю де моя здача, то продавниця дала мені 25коп з словами «якщо вам так потрібні 25коп», так, мені потрібні.

Справа не в копійках, але чому в іншому магазині кажуть «вибачте нема здачі, буду винна», а тут ніби так має бути.

Давно в мене вже не було такого - роки, втрачаю страшний вигляд чи що?

 

І мене це дратує, деколи роблю закупи в АТБ то там мені постійно недодають то п'ять, то десять коп. І поводяться так ніби так має бути, раз спитала - то сказали "будем винні". Я вже сіла і порахувала, роблю закупи приблизно 2-3 рази в тиждень уже десь рік, то вони мені винні десь 5-6грн. А скільки таких покупців..... Непоганий бізнес.

 

Ха, моєму чоловіку, в Арсені, одного разу касирша, на зауваження про решту

бо оце постійне/систематичне, "буду винна" вже набридло

прямим текстом сказала: я"була про вас іншої думки". Кого взагалі цікавить, що вона про нього думає. Де той падаючий хом'як? Верніть його.

 

Взагалі по закону вони мусять мати розмінні гроші - це їх обов‘язок. На цих словак всі касири стають дуже погідними і решта знаходиться.

 

Дратує, коли мені приносять продукти. Просто бісить, для мене то як вторгнення в особистий простір. Розумію, що людина хоче як краще.
З останнього: величезний кавун в кінці травня, ага. Ще й зі словами: "Ти дитині, напевно, його не давай", коли дитина вже скаче від радості, що дід приніс кавун. Або 3,5 кг дичини. Купленої, якби впольована, то я би ще зрозуміла, чому без жодного попередження, коли я вже затарилась м'ясом на тиждень вперед. Тепер придумай, як то зготувати і танцюй на кухні всі вихідні
В результаті таких візитів щось точно йде в смітник, бо чогось не встигаємо з'їсти. А то дратує не менше.
Пояснення не діють. Ех...

 

А мене дратує, коли на здачу дають цукерки, такі дешеві карамельки з хрестиком. Я відмовляюся, вимагаючи решти, але малому в школі то все перепадають ті "смаколики", яких він не їсть, забуває в кишенях рюкзака і вони там липнуть, фу-фу
Мені якось не могли дати решту 50 коп (давніше вже), мовляв "буду винна, бо нема копійок, лиш по 1 грн". То я кажу:"давайте 1 грн, я вам буду винна 50 коп, раз ви не спромоглися розмінні гроші мати", то мовчки віддали мені гривню.
Або в кіоску з фруктами коло хати, мені зручно там купувати, бо близько. У них вічно нема копійок для решти 10-25, то я вже якось не витримала і, коли мала дати 50 коп, сказала, що не маю (так і було) і вони мені вже винні значно більше.
Виговорилася)))

 

Моїм дітям постійно давали в магазині біля дому, вони клали їх на поличку. Якось я згребла ті цукерки і , як в анекдоті, занесла в магазин і запитала, що я можу за них купити. Образилися, але з рештою проблем ніколи не виникає

 

В нас біля дому якраз дуже культурно розходяться - переважно не вони нам винні 10 коп, а ми їм - ми звісно все повертаємо, і цукерок на здачу не дають.
А це був магазин в якому ми купуємо раз в рік не кожен рік.

 

А в нас недалеко біля дому є продуктовий магазинчик, власниця якого боржників від 50 копійок записує в зошит))) А потім ще сама нагадує, ви мені винні копійки, віддавайте. При цьому, на здачу замість копійок прийнято давати цукерки. Тут сваритися, щось виясняти просто немає сенсу, обминаємо той магазин десятою дорогою. В іншому магазині, коли немають дрібних грошей на здачу, то й 2 гривні "прощають", колись віддасьте)

 

Щодо копійок, то мене одного разу в минулому році роздратувала протилежна ситуація. Ми як раз в Янові жили. Від будинку (приватного) до районного магазинчику - метрів 400 і я тричі відправляла дітей купляти щось смачненьке (на суму до 10грн) за монети, назбирані дітьми в банку.
Маршрут дітей проглядався з вікон, машини були рідкісним явищем. Іноді і я ходила в той магазинчик за продуктами. Та останній раз, коли я там була - продавщиця показала мені коробку з копійками та сказала більше монет їй не носити, бо вона не знає куди їй то здати. І було видно, що її ті монети дратують . Роздратувалась і я, тож більше туди не ходила принципово.

А зараз розумію, наскільки зручно буває мати картку супермаркета - копійки там накопичуються.

І якщо вже за магазини... Іноді дратує, коли просиш певну вагу товар, а тобі грам 300+ додають і питають: «нічого, що трошечки більше?». Просто для мене для більшості вагового дрібного товару допустиме відхилення плюс/мінус 100гр. І до того ж, жодного разу не було, що НЕдодали ваги.

П.с. А мої улюблені продавці - це ті, хто достатньо точно зважує, приймає оплату і ще жменьку товару додає від душі (часто це роблять продавці домашніх овочів/фруктів та люди зі Сходу (чи Півдня ), що продають східні ласощі, сухофрукти...

 

Мене дратують закриті кордони. Ну або відкриті і з 14 денним карантином.
І взагалі, то така дурня, що якщо приїжджаєш з-за кордону маєш відбути 14 денну самоізоляцію. І що таку самоізоляцію мають пройти всі люди з якими живеш. І винятки з правил, напр. водії-делкобійники не повинні проходити ізоляцію. Ну тобто, чоловік може собі виїхати в будь яку країну, напр. завезти доню на Україну і повернутись, без жодного карантину, а доня мала б просидіти вдома 2 тижні, ще й зі всіма родичами.

 

Мене теж... Не можу з чоловіком зустрітися((((