Сам удома. А коли і з якого віку?

Так само. Вдома не чудить взагалі. Якщо включити мультики, то так і буде сидіти. Залишала декілька разів на хвилин 15, бігла в магазин. Але дзвоню чоловікові і попереджаю, що малий сам і щоб передзвонив до мене через 15 хвилин чи я вже повернулась. Всяке буває.

 

А мене років 5 залишили саму поки я спала. Я проснулась-нікого нема. Ох і страху набралася, наревілася. Не залишайте сплячих, то стрес буде дитині як проснеться.

 

Я навіть коли вікна мию, то чоловіка попереджаю, щоб час від часу дзвонив.

 

Мене мама часто залишала вдома саму десь з трьохрічного віку: тато був на роботі і в роз'їздах, черги в магазинах були величеньки (то був кінець 80-х), я часто хворіла, тому мама вважала за краще залишити мене вдома. Я була досить спокійною і слухняною, але одного разу присунула до вікна крісло і вилізла на нього, щоб подивитися в вікно. При спробі злізти з крісла потрапила не на підлогу, а в новеньку скручену рулончиком килимову доріжку, яка стояла біля вікна (батьки купили і ще не встигли постелити на підлогу). Вибратися з "пастки" сама не могла, плакала і кричала так, що під дверима квартири зібралися сусіди (жили в гуртожитку, тому сусідів на поверсі було багато). Сусіди потрапити в квартиру не могли, кликали, щоб я підішла до дверей. А я не могла йти і пояснити, що сталося теж не могла. Скільки так просиділа не знаю, але злякалася настільки сильно, що той випадок дуже яскраво запам'ятався і є одним з перших дитячих спогадів. Добре, що падала не вниз головою і все закінчилося добре. Своїх дітей поки не маю, але точно знаю, що в такому віці самих вдома не залишала б .

 

Ой, ні, сплячого не варіант - лише в свідомості щоб був і домовитися

Ги, я перестрашена - до під"їзду чи в магазин пішки йду зазвичай коли Влада лишаю. А про "збити машина" і землетруси я навіть не думала, тепер, завдяки вам, добрі люди, буду ще й за це переживати

От з сусідами трохи напряжно, дика я (хоч і розумію, що незле було б подружитися) Ну і переїжджаємо час від часу

але, незважаючи на це, мій чоловік піврайону знає і продавщиці в магазині може гроші лишити щоб потім мені передала, і "давай я дядю Колю попрошу - якщо він вдома то сходить тобі принесе", а "в Васі машину попрошу він меблі завезе" і т.д.

Ой, я теж в 6 років сама в школу ходила і додому верталася з ключами, а в 7 через все містечко в музичну школу зі скрипкою "напєрєвєс". Ну але розумію що Львів то не Нововолинськ, та й часи трохи інші...

От не даремно я запиталася: про запасний телефон, залишений дитині, і контрольний дзвінок чоловіку - гарні ідеї на майбутнє, дякую! Сьогодні ми таки прогулялися разом з Владом

 

Не докінця зрозуміла, та все ж бачу деякий ризик лишаючи дитину, той, що вже дівчата описали. Тут дуже індивідуально залежить від дитини, місця проживання.
Моя теж за мультиками непомічає моєї відсутності дуже довго. Наприклад: я в кухні готую, вона бавиться спокійно собі в кімнаті до 2х год. Десь від року на подвір'ї бавиться сама в піску, я з вікна виглядаю час від часу. Я нормально до того ставлюсь напротивагу наприклад сусідці, яка за своєю ходить крок в крок.

 

Його всі нормальні батьки бачать). Але, ризики існують завжди і всюди

наш впав граючись в кімнаті просто у нас на очах, поруч і зламав ногу

. От, знав би ,де впаде та дитина...
І батьки хвилюються за дітей не тільки, коли ті малі).

 

Залишати почала з 7 років. Телефонувала кожні 15 хв. На 4 раз дитина сказала, що не треба їй постійно телефонувати, вона хоче побавитись. В літку вона спала до год 11. Декілька разів лишала сплячу, яле були записки - добрий ранок, я на роботі, нагадую мій номер ......, Ось тобі чайок з ...., зателефонуй мені. І тд. Їй це подобалось. До дверей вона не підходить взагалі, коли хтось дзвонить. Може мене набрати, а може уже і ні. Вона не часто сама дома, але буває. І в школу зараз ходить сама. Правда як смартгодинник розряджений, то я веду, а я ще дома камеру поставила, на всяк випадок.

 

Мій мав 4 роки і 3 міс., хворий, вночі спросоння підняла ( а сама на 7 місяці), вранці помазалось. Нікого дома. Дзвоню до лікарки- купити папаверин вколоти і гінепрал щось там попити. Чоловік у відрядження. Страшно - і себе треба якось "рятувати" і малого нема як в аптеку збирати - хворий добряче. Прийняла вольове рішення, пояснила, включила мультик і пішла. ЦЕ був перший раз такого залишення самого, раніше - максимум та " хвилинка", як і у Вас. Думаю, якщо дитина адекватна, то на чуть вийти можна, як дуже треба. Колись же доведеться починати. Але дуже вважати...

 

@Akina нагадали мені, що перший раз теж його залишила і погнала в аптеку. Як на зло потрібних ліків не було. Прибігла додому глянула чи все добре і погнала в іншу. Було малому неповних 4 роки.
Залишити самого довше, ніж на годину почала з 7 років. Деколи влаштовували перевірки, чи він дійсно не відкриє чужим. Підсилали сусіда, ні, не відкрив. Спершу думала ховати ключі, але роздумала, що можуть бути ще більші проблеми в разі якогось ЧП.
Він знає де ключі, вміє відкрити і знає наші телефони.
А недавно серед білого дня пограбували сусідньому будинку квартиру наших знайомих (є підозра, що з району алкашля), то я знову почала переживати. Бо якщо дитина вдома, а хтось почне зламувати замок? Вдома малий зараз більше, ніж в школі.
Але попри страх таки залишаю деколи навіть на 3-4 години.

 

це добре дитину вчити не відкривати чужим. Проте в мене був випадок коли в нашу квартиру лізли коли я була вдома.Після того боюсь малу залишати саму хоч вік уже у неї дозволяв би , вона в такій ситуації точно б не дала собі раду

 

Ми проговорили з старшим ( 10 років) і таку ситуацію - хтось пробує залізти. Терміново телефонувати батькам, а ми вже в поліцію. Сусіди всі переважно молоді люди, вдень мало хто є. Теж знає, де ключі, раптом треба вийти в нештатній ситуації. Можемо залишати чи самого на годину - дві, чи з меншою (5.5). Менша мала 4, була дома хвора, то я і в школу по малого гнала, але дзвонила вчительці, що виходжу, щоб відпускала малого назустріч, щоб якнайменше часу мала залишалась сама з мультиком, але він мав іти лише до найближчого переходу дороги... Зараз вже ходить зі школи сам. Діти ростуть і поступово вчаться і залишатись дома, і ходити по району... Все не будуть біля маминої спідниці. Але ключове тут "поступово". Розширюємо радіус і спостерігаємо. Я як мала дозволити ходити зі школи самому ( хотів дуже, "я вже дорослий"), то кілька днів пояснювала, повторювала як і де переходити дорогу, який має бути маршрут... Потім ще кілька днів пускала вперед і контролювала, як буде виконувати... Потім тільки дозволила йти самому... Як я переживала той перший раз... І потім ще деякий час. Зараз легше, але має бути дзвінок, якщо є якась затримка в школі, бо коли уроки закінчуються по графіку, то час приходу додому більш- менш відомий. Те саме з залишанням дома . Кожна інша дитина готова до цього по досягненню певного віку. Правильно писали, нас колись залишали , і самі на гуртки ходили ( але районне містечко, то не Львів, то факт). Як і до школи діти готові в різний час, так і до "сам удома". Одного рецепту для всіх не буде, але рано чи пізно це трапиться з кожним.

 

не встигнете. двері відкриваються до 1-5 хвилин. Я почала голосно питати Хто там? (двері броньовані, погано чути крізь них), почули мене і втекли.

Два роки перед тим нас уже грабували коли всі були відсутні. Певно повернулись знову. Міліція тоді нам казала -тіштеся що ніхто з вас не повернувся до дому коли вони там були.

 

В нас малий доволі самостійний, навіть по характеру - з манюсика "я сям". Тому питання в "дозволянні" самостійності і поступовому розширенню меж. Може сам загріти їсти в мікровейці, набрати теплої ! води для пиття, відкрити-закрити хату, піти, з дозволу, на майданчик, до сусідів сам , але в нас село. Має написані наші тел. своєю рукою і вміє користуватись радіо тел. Знає ЩО відповісти, коли хтось дзвонитеме на домашній. Знає, що хату тре закрити але ключі з собою не носити. Може закласти прання (я наставляю попередньо програму) і вийняти його...Ранкове і вечірнє вмивання-одягання сам, перевіряє , чи закриті вхідні двері, як ідемо спати, і буде памятати , що ввечері він має в цій годині випити ліки... Має абсолютний доступ до солодощів і печева - сам собі регулює скільки цукерок йому можна з*їсти. Знає, що сьогоднішні шкарпетки і трусики тре ввечері попрати самому, якщо після секції, або кинути в прання, якщо після садочку...
Лише він прибирає іграшки, навіть якщо були його друзі і просто вивернули всю цю масу забавок.
Любить залишатись сам . Не зловживаю цим, але враховую і його право вибору.
Наступний крок з моєї сторони- влітку видати йому його ключі( важко мені наважитись) і навчити зав*язувати шнурівки ( з цим проблема ), ну і класичне----хто б там що не обіцяв тобі- ніколи нікуди не йти з чужими людьми(тут тре ще добре працювати. він дуже контактний).
Тому все залежить від дитини і батьків

 

Наш такий). І це трохи проблема, бо ,коли пояснюю, чому ,коли сам опиниться, не можна особливо контактувати з незнайомцями, щось брати і т.п., він не до кінця розуміє чому. Не до кінця розуміє, що люди бувають небезпечні, бо ж ніколи , ніхто його не ображав.

 

@NataliaFed в інтернеті є повно роликів, соцдосліджень, як незнайомці підходять до дітей на вулиці і входять до них в довіру. Деякі постановочні, є і реальні. Часто мужчина з собакою, жінка з дитиною, молодий мужчина з крутим девайсом і т.д. і т.п. Корисно продивлятися разом з дитиною. Візуалізація ефективніша.

 

Я ще пригадала собі випадок. Вечір. Я сама із дітьми. Вилізла у мене делікатна проблемка. Пишу чоловіку, щоб купив свічки або мазь, бо біль страшенна, гину. Відповідає, що буде дуже пізно. Вирішую іти у аптеку. 5 хв в одну сторону. Лишаю двох. Приходжу, стоїть малий посеред хати напів мокрий. Питаю, що сталося. Каже, я пішов какати (а ходить він у мене по-великому раз у 4-5 днів), а Марічка, як добра старша сетричка, пішла його мити. Гігієнічний душ не влаштував, полізли у ванну. Де він і впав((( я мало не стерпла від того всього. Реально 10 хв не було, а біди можна було набратися( дяка Богу, все минулося.

 

Старшу не лишала малою, не було потреби. А от з меншим вже було кілька разів. Десь після трьох років було таке, що він вдома, а мені за малою в школу треба. Коли спить його не добудишся. Я набирала коліжанку чи сестру на скайпі, ставила планшет навпроти малого і гнала в школу. Така собі відеоняня виходила.
В Карпатах, коли дитина хотіла спати, а ми - ще посидіти в альтанці недалеко від будинку, робила радіоняню: залишала свій телефон біля сина, включала гучномовець і дзвонила на телефон когось, хто зі мною в альтанці. Як малий прокидався, говорила, щоб не переживав, я вже біжу до нього.
Зараз йому 4, то сам мені каже: «йди по Яну, а я мультики подивлюсь». І справді чемно сидить і дивиться, хіба в туалет сходити може.
Якщо є Яна, а мені треба від‘їхати по справах, то можу їх обох лишити. Але з умовою, щоб телефон був поруч і я могла до них подзвонити чи вони мені.

 

Я старшого (майже 8 років) з літа десь можу залишити на час до години самого в хаті, але всерівно поки мене нема, я стопітсот разів йому подзвоню.
А молодшого (4,5 роки) ще ніяк самого не залишаю. По-перше, він не хоче, по-друге- боїться і на всі мої пояснення, що ключі мають тільки мама з татом і більше ніхто сюди не зайде не діють. Навіть коли ми вдвох, постійно прибігає на кухню, переконатися шо я ніде не вийшла.
Був випадок недавно, малий з вітрянкою, а мені старшого потрібно було зі школи забрати. По часу туди-назад 15 хв. Включила мультики, малий сам мене перпеконав що все гаразд. Прибігаєм зі старшим, а то мале сплакалося на ніц. Тепер з таким не експерементую, бачу, що рано ще, хоча у порівнянні зі старшим, малодший в мене доросліший, ніж його брат був у такому віці.
Мого старшого в такому віці і мови не було, щоб залишити- не боявся, але дуже вже шустрий був і всюда ліз, я не встигала відвернутися, як вже щось летіло-трощилося, не те, щоб кудись вийти. А тепер старший, мудріший, я думаю, спокійно можна і на довше. Діти дорослішають дуже швидко.
Було нещодавно, мусіла піти по роботі, старшого лишила, приходжу і очам не вірю- в хаті прибрано, підметено і навіть помито, лахи поскладані, посортовані, каже "мама, похвали мене, я все так гарно тобі зробив...". А недавно було таке ще дитя безпордне. Ех.