Розлучилась, розійшлась... що далі?

Тема у розділі 'Ти + Він', створена користувачем Iriska, 9 Січень 2009.

  1. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    ні, ситуація була моя. Маніпулювати - нічим не маніпулюю, доступ до дітей батькові був і є повний. Я хотіла мінімізувати його участь в нашому житті матеріально, щоб позбавитись від некомфортної турботи. І ні, він мене нічим не образив. А з самооцінкою в мене все гаразд, і бажання довести давно вже нікому нічого немає.
     
    Останнє редагування: 15 Листопад 2020
  2. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

    @cjomcjomka, я тут черкану пару думок.
    1. Хто і що думає про жінку, яка йде і відмовляється від аліментів, є абсолютно не важливо. Хай думають і говорять що зочуть!
    2. Відмовлятись від аліментів щоб раптом не обтяжити - брєд. Це гроші для дітей. У сім’ї чи без - нема значення. Діти мають мати те, що таки мають мати. Тато чи мама дали - не їх то має цікавити.
    3. Якщо батько дає щось, значить він є «учасником» процесу вирощування дітей. Грубо трохи сказано, але ліньки підбирати слова.
    4. Отак відпустити і нехай летить весь такий необтяжений точно не вийде з людиною, для якого важливі діти.
    5. Сумно. Але деколи треба мати силу то зробити і пережити.
    6. Вам бажаю знайти спокій і мир у собі. Рівновагу. І мати у носі хто і що думає/говорить/робить.
     
    • Подобається Подобається x 6
    • Зе бест! Зе бест! x 2
  3. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    @Rodionochka якщо Ви дочитали мій допис, то побачили, що ми не розлучились.

    Я абсолютно розумію про "внесок у дітей". Але з нещодавніх пір не можу примушувати себе ні до чого, що хоч якимсь чином порушує мій моральний комфорт

    Чи сумно? Мені - ні. Мені було би сумно, якби ми сварились і кидались словами про розлучення, грозились переїздами до мами тощо. А тут так все було... Спокійно і з повагою.

    Знаєте, я тягнула з розмовою пару місяців тому, що згадувала, як до нашого шлюбу мені багато хто казав "не треба тобі того, ти ж його використаєш і кинеш".і в мене було таке відчуття. Використала і кинула. Тому хотілось якось компенсувати, хоча б матеріально.

    Я рада, що не перетерпіла цей час, а всерйоз організувала собі окреме життя і мала вибір, що робити далі. Окремо рада, що не йшла " до когось" і не мала планів "знайти собі когось кращого".

    Цей досвід для мене позитивний. Тому що за пару місяців я з лежачої хворої стала жінкою, яка повністю самостійна, відповідальна за своє життя і може вирішувати щодо майбутнього, враховуючи почуття та стосунки, а не матеріальні фактори.

    Від тих рідних, кому розповіла про своє рішення, почула хорошу порцію осуду і "навіть не звертайся в разі чого, ти зробила свій вибір". Те саме, що 14 років тому, коли я розповіла про одруження :)
    І так, вони були впевнені, що у мене хтось є - тому що не може мати 4х дітей бути така спокійна і впевнена, якщо вона сама.
    Це теж стало хорошим тренажером. Я і так не особливо на когось розраховувала, а тепер знаю, що була права на 200%.

    Я і далі не вмію довіряти, хоч мій чоловік однозначно вартий довіри. Взагалі, лише уявляю, що він пережив, коли я прийшла прощатись.
    Часом почуваюсь невдахою, яка не виправдала очікувань і власноруч зруйнувала те, що сама ж і виборола. Часом думається, що "жінки і не таке терплять - і все одно порядні" :) смішне таке, а буває. Спеціально не розповідаю, в чому конкретно справа. Ніхто не знає, наскільки критична кожна конкретна ситуація для кожної конкретної людини.
    Тепер якщо щось побудуємо, то це буде нове. Наразі нема плану, як це зробити. Тому просто "живу в напрямку", що непросто після кількох місяців життя в іншому напрямку.

    За ті пару місяців, які я повністю забезпечувала нас, ми як сім'я зекономили трохи грошей. І тепер зможемо вкласти їх у нове житло. Хочеться написати "якщо..." - але це неправильно, бо рішення прийняте.

    Оці кілометрові дописи ілюструють глибину моєї заплутаності. Та ця заплутаність - єдине, чому варто співчувати. Все решта ОК ,в кожному разі.
     
    Останнє редагування: 16 Листопад 2020
    • Подобається Подобається x 5
    • Оптимістично Оптимістично x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  4. Happy Fiancee

    Happy Fiancee Well-Known Member

    @cjomcjomka а ви відпочиваєте? Отак щоб зовсім сама в гори чи на море на кілька днів? Я знаю, що 4-ро дітей залишити з чоловіком чи з кимось (з мамою) складно. Маю знайому маму 4-ох і вона таки часом зривається в таку відпустку. А у вас цей рік складний був ще в плані власного здоров’я, а ще коронавірус і психологічний тиск обмежень. Не знаю чи ваша менша ще на ГВ і то трохи може бути порада не в тему. Просто іноді корисно відпочити самій.
     
  5. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    ... тим, хто цього потребує.
    У мене немає потреби залишати дітей, тому я не шукаю вирішення цього. Ззовні це може виглядати як "нема можливості", але я вже давно зрозуміла, що можливо все, коли потрібно. Мені не потрібно залишати сім'ю. Навпаки рвуся до них, бо дуже багато працюю.
    Є конкретні речі, які дають мені ресурс. Їх я собі організувала в достатній кількості.
    Дякую за підтримку. Але я проти того, щоб шукати "що в мені настільки не так, що я захотіла розлучитись". Причина не була ні в побутових речах, ні у втомі.
    І для мене це був не просто "важкий рік" - трохи більше, бо я ледь не померла.
     
  6. Basyanya

    Basyanya Well-Known Member

    А є ще закон, зі слів знайомої, що по досягненні дитиною 18 років, бать, що платив аліменти може "просити" в дитини їх повернення. Тому, вона, моя знайома, не подавала на аліменти, а колишній чоловік їй прочто платив в конверті.
     
  7. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Мені юрист на консультації нічого подібного не казав. Питання повернення аліментів піднімають на форумах регулярно, але наскільки мені відомо, закону, яким можна було б тут керуватись нема.

     
  8. Orman

    Orman Модератор-бомба

    Нема такого закону.

    але якщо батько в свій час вчасно і в повному об‘ємі сплачував аліменти, то коли він доживає похилого віку і має потребу (через хворобу абощо) в фінансовій допомозі, то з дітей держава може стягувати на батьків.

    якщо ж він був злісним неплатником аліментів, то це легко в суді доводиться, і ніхто нікому нічого не винен.

    у випадку усних домовленостей - це може стріляти в обидва боки.

    Є ще варіант нотаріально засвідчити умови утримання дітей, без суду. Коли всі спокійно домовляються.

    зі слів подружок взагалі не варто приймати жодних рішень тим більше фінансових тим більше довгострокової перспективи.

    Консультація юриста це не так дорого як всі думають. Зате потім лікті не треба кусати.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 5
  9. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Підтверджую.
    Це і перед шлюбом добра річ, не лише перед розлученням.
     
  10. Dominika

    Dominika Well-Known Member

    Наскільки я знаю, то є закон, про те, що батько, що справно сплачував аліменти, може в якомусь примусовому юридичному порядку вимагати від дітей повного утримання в разі проблем зі здоров'ям чи ще якихось нюансів.
     
  11. Orman

    Orman Модератор-бомба

    Амінь
    --- дописи об"єднано, 16 Листопад 2020 ---
    Саме так. Але це не при настанні ними 18років. Там ще треба буде довести їхню фінансову спроможність його утримувати. І що більше нема кому (другої дружини), і що дійсно такий складний випадок.
    А не отак дітям 18 (чи скільки-небудь) років і віддавайте гроші.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
    • Інформативно Інформативно x 1
  12. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    "А як це так, що ви плануєте розлучатись, якщо ви навіть не сваритесь?"
    Маю ще низку стереотипчиків, з яких посміялась і попрощалась.
    Ну справді. Все ж має бути "по книжці": 1) сваритись 2) битись 3) зраджувати 4) хтось бухає 5) ваш варіант.
    "розлучатись можна лише ворогами" :)
    Знову ж, не поясниш, що я не йду "до когось" і не хочу "шукати кращого чоловіка"... Ну і гаразд. Ми ж не впливаємо на те. що інші думають.
    Близькі, тому пробачаю і відпускаю ту обмеженість.

    Я і далі не до кінця визначена. Але дуже спокійна і вільна мозком, хоч і страшенно втомлена.
    Стільки всього собі дала. Право змінювати рішення. Право залишатись собою в будь-якій ситуації. Право любити і не приховувати цього в будь-якій ситуації. Достатньо сильна, щоб себе захистити. Достатньо любляча, щоби не нападати першою. Достатньо чесна, щоби не шукати винних, щоб визнати помилки, а потім ще і ще раз облажатись, а потім все зробити правильно... і так не один раз :)
    Почала розуміти тих, хто звертається до психолога, щоб дати це все собі: воно реально дорогого варте.
     
    Останнє редагування: 6 Грудень 2020
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Інформативно Інформативно x 1
    • Оптимістично Оптимістично x 1
  13. Doktor Moro

    Doktor Moro Member

    Далі життя. Сповнене болю чи радістю залежить в тому числі і від вас. Але памятайте що злість краще відчаю. Принаймні для фіґури(*_*)
     
  14. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Пишу, напевно, для себе, на далеке майбутнє.
    Розлучитись можуть чоловік і дружина. З дітьми, з внуками - не розлучаються. З похресниками теж.
     
    • Подобається Подобається x 3
  15. Freedom UK

    Freedom UK Well-Known Member

    Чому так легковажно відносяться люди до шлюбу?
    Що і як вкладати в дітей, щоб в них було таке відношення до майбутніх дружини чи чоловіка, яке унеможливлювало саму думку про розлучення?

    Це напевно риторичне запитання...
    ...
    Це ж просто скільки понівечених душ тими розлученнями...
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  16. Руда Лисиця

    Руда Лисиця Шопоголік :-)

    а скільки душ понівечено, бо не розлучилися... Але то більше стосується вибору партнера, ніж праці над шлюбом з ним.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 10
  17. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    я би тут просила говорити лише за себе. Ті, хто працює над стосунками - всі молодці.
    Ті, хто "унеможливлює думку про розлучення" - теж.
    Ті, хто має одного партнера все життя - теж молодці.
    Чому б не бути просто молодцями, і не припинити засуджувати інших?
    Це точно риторичне запитання. І хай у всіх справді буде так, як вони хочуть в житті.
    Я не вважаю "понівеченими" розлучених, і не вважаю взагалі нікого у праві жаліти чи зверхньо ставитись до інших.
     
    Останнє редагування: 25 Грудень 2020
    • Погоджуюся Погоджуюся x 6
    • Подобається Подобається x 2
  18. Freedom UK

    Freedom UK Well-Known Member

    Тому що є в людей страх втратити і допитливість що робити, щоб не втратити :). А не засудження.
     
  19. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    от це +- моє питання десь 5-річної давності.
    Наразі моя відповідь - така, що "щоб не втратити" напевно неможливо щось зробити. Взагалі, щодо іншої людини, навіть близької, навряд можна "зробити щось, щоб їй було так" чи "зробити щось, щоб вона відчула саме це". Я можу лише жити, робити по своїй совісті. Та й бути чесною з собою та з чоловіком. Напевно - все.
    Приміром, якби я знала, що розлучатимусь, - чи робила би щось інакше? Чи приділяла би менше часу, чи не готувала би "саме для нього", чи не старалась би так виглядати гарно?
    Ні, я все робила би так само. Хотіла так робити - і робила. Тому почуваюсь ОК і тоді і зараз.
    Розлучення - це не провал і не невдача. І не "браковані" люди.
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  20. Miamama

    Miamama Well-Known Member

    А які ідеї, що і як вкладати? Бо ж, мабуть, і відповіді у Вас якісь є.
    Особисто я відчула себе лузеркою якоюсь.. Ще й дитині життя перепаскудила.
    Жодна розумна людина не біжить розлучатись вже і негайно через якусь дрібницю. Перед тим є довга історія... Що і як привело мене до розлучення і мені до кінця не вкладається, а тим більше моє виховання там жодним боком не є.
     
    • Подобається Подобається x 5
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3