Робота в держустановах: і сміх, і гріх

А що скажете про роботу у наших вузах? З фінансуванням зараз туго, самі розумієте. Підробітками репетиторством чи написанням робіт студентам не займаюсь (не дуже бажаю, та і в навантаженні навіть не дають). Та кажуть є плюси "наукової пенсії" в майбутньому. І після усіх дисертацій та отримання наук. звань якісь з'являться доплати і просування по кар'єрі науковій. Хоч як я бачила, без "допомоги" ніхто особливо не просувається (в керівництво то точно). Чи варто працювати на такій роботі (є дитина, тому графік сприятливий бо не сидиш до вечора щодня, але та рутина вже так набридає, всі трусяться над всім, купа паперово-методичної роботи, закупка паперу та ін. само собою за кошт працівників), чи з теперішніми мізерними зарплатами податись у другий декрет

та чи стане потім легше з двома дітьми теж питання))

і чекати "кращих часів"? Просто щось інше нормальне знайти вкрай важко, ніхто сьогодні нікого не чекає.

 

Доплат за наукові ступені вже нема. Плюс роботи - завжди спілкуєшся з молоддю. Але якщо студенти тупі - я б застрелилась, бо не буде ніякоі віддачі.

Надіслано від мого HTC Desire C, використовуючи Tapatalk

 

Дівчата, а хто працює викладачами, погодьтесь, є ж переваги (канікули, вільний графік, з молоддю спілкування), але рутина, оті бюрократичні порядки, вічні писанини прогрм, методичок, перед начальством люди щось з себе стараються таке показувати (я того не люблю і в дружбу не навязуюсь). А за кандидата наук знаю точно що до з\п доплачують, як і за звання доцента (того не ліквідовували). Трохи піднадоїло то все (хоч робота стабільна, зручно з дитиною, але гроші мізерні, а я "збоку" нічого не беру) але як нема на разі іншої роботи, то куди подітись колишньому преподу? Може хтось поділиться думками чи досвідом про це все))

А те що влаштуватись туди проблемно, і тільки і чекають кого б скоротити то теж факт (то тепер називається "оптимізація" персоналу, хоч і працюючі пенсіонери є, і роздуті штати всіляких інших працівників)

Колись працювала ів іншій держустанові, то там крім писанини і біганини ще й сидіти треба було з 8.30 до 18.00 і колектив в основному старші тітоньки, так що тоже не дуже ліпше. От іноді думаю, що якби пішла в декрет вдруге, то так швидко б не виходила (а може і не виходила взагалі на ту роботу, і багато хто з мого оточення мене б не зрозуміло теж, бо "нащо ж було захищатись, якщо в декрет йти, а кар'єра?" - так мені недавно сказали), але в нашій державі щось планувати то самі розумієте Порадьт щось бо чую мене починає "крити"

 

Працюю в універі. Так, мінусів море. Але плюси для мене дуже важливі і в першу чергу - часткова зайнятість навіть на повній ставці. Я ніколи не працювала з 9 до 18 і навіть не уявляю як можна стільки працювати))) То для мене величезний плюс!!! Тим більше тепер, коли я - дружина і мама. Як дуже треба, форсмажор якийсь, то пару й перенести можна. Гроші? Так, дрібнота, але осн дохід у сімї- на чоловікові, і я зовсімне проти))) Ну і студіків я люблю, завжди якісь такі класні мені попадаються)) Багато вчусь від них)) Інколи є якась проблема, настрій ніякий.. Отак з тим настроєм і сунеш на пару... А через півтори години виходиш з аудиторії - як на світ народилась, зовсім по-іншому дивишся на все навколо))) Зараз в денреті і, якщо чесно, хочу в другий декрет)) Але не тому, що не хочу на роботу, просто мабуть не варто мені з тим ділом затягувати))

 

В мене щось схоже, та і студенти подобаються, але та вся рутина і не зовсім здорова атмосфера в колективі ( Хоч може я трохи себе накручую)) А як Бог дасть ще декрет, то й добре, та мала йде в 1 клас, як я то все встигатиму? І на "науковій карєрі" тоді кінець? А захисти, та все інше "просування" вузом заохочується, бо потрібно для акредитацій та ін. От іноді знайомі питають про з/п, і дивуються "нащо за такі гроші працювати"? "ти молода щось прибутковіше можеш знайти", або в "декрет йди", а те що не всі пишуть курсові і дипломні за винагороду вже мало хто вірить (певно я "останній із Могікан"). А з року в рік ті ж предмети теж набридають, в колективі всі по групках. Я на новій кафедрі якось з новенькими сама по собі (хоч начальниця тут лояльна і хороша, але там колектив давно вже свій сформований і нових не спішать "приймати". Ставляться приязно, по роботі підказують, але не більше, на спільні посиділки з чаями не кличуть, не знаю чи то нормально, бо я звикла трохи до іншого, чи то нічого і не зважати? От недавно відмічала своє ДН, звичайно, мене всі гарно привітали, посиділи, але знов у звичні дні перекуси і чаї собі роблять лише "свої" в іншій кімнаті (до речі і не всі "старожили" з ними там чаї ганяють), не буду ж я туди навязуватись, якщо не пропонують))

 

Єдина перевага викладацької роботи у ВУЗі, то хіба довгі канікули влітку. Колись залишила я ту справу і то був один з найрозумніших кроків. В мене атмосфера була паскудна, а гроші настільки малі, що нема різниці працюєш чи ні. Якщо будувати кар"єру, то точно не у ВУЗі. Туди хіба можна ходити, якщо викладацька робота шалено подобається, а гроші і кар"єра не цікавлять

 

А в нас є приклади доволі вдалих кар'єр, і в досить молодому віці, але там бажання, наполегливість помножені на "ресурси і зв'язки" Хоч вірю, якщо рік за роком працювати, то в карєрі просунетесь, від простого асистента чи викладача до старшого викладача, потім до доцента, потім до професора кафедри, але то все не одразу.

 

Стаж роботи в держустанові 10р.
Кар"єрний ріст на дві сходинки за два роки ( від зарплатні 400грн до 2500грн ( на руки отримувала 320грн та 2000грн відповідно, 2005-2007рр).
Плюси: офіційне працевлаштування, оплачувана профспілкова відпустка 28днів, доплата за вислугу років, щомісячна премія( правда раніше було 25-30%, а зараз 3-5 % ) , оплачувані лікарняні, можливість взяти путівку на лікування чи відпочинок із значною знижкою, медстрахівка, яка покриває частину витрат на лікування, в любий потрібний працівнику час можна брати відпустку без збереження зарплатні до 14 днів, лояльне керівництво, що при екстренній потребі може відпустити на 2-3 години. Що дуже важливо для мене - це можливість працювати не на повну ставку, в мене більше паперова робота, тому в разі хвороби малюка, можу або її виконати вдома, або вийшовши на роботу, наздогнати все без потреби мене заміняти, ну і що дуже важливо - це 10хв пішки до роботи( економія часу, нервів та грошей)))) Більш-менш дружній колектив за рахунок 50% чоловіків.
Мінуси: шкідливі умови праці, низька зарплатня ( в 2010 році я йшла в декрет з посади керівника середньої ланки із зарплатою 2900грн( нараховано)= 360у.о., зараз повна ставка 2400грн ( нараховано)= 90у.о. , інші 50% колективу все-таки жінки .

 

@Supernatural, спробуйте подивитись на свою роботу з іншого боку і Ви знайдете багато позитивних моментів
подумайте що б було б якби з 9 до 6 працювали на дядю?
А так маєте час для себе та сім"ї
Кидати роботу, особливо тепер, як на мене - не варіант. Хоч і невеликий, але стабільний дохід маєте. Як варіант - спробуйте знайти підробіток. Щоб мати для цього більше часу - залиште собі 0,5 ставки

а Вам того треба? сидіти і пліткувати за чашкою чаю? прийшли, провели пари і пішли займатись корисними та улюбленими справами. Ви ж молода та цікава особистість

а над дисертацію працюєте?

 

Вже написала)) Так, переваг багато, і головна то канікули і вільний графік (відносно, бо пар маю багато і все аудиторні).

Воно то так)

Та чаїв мені не треба, я звичайно маю з ким поговорити, і чай на робочому місці роблю собі як захочу (є чайник і в нашому кабінеті і дехто там собі його робить). Але незвично, що наприклад, хтось з них на перерві там заливає 5 чашок "на своїх" а на тебе не рахують. Їсти-там не їм (нема потреби, а дехто і салати там робить). Якщо то свято, то звичайно що і я допомагаю, і ми разом, але в звичні дні склалось так, а нав'язуватись я не люблю), але іноді туди заходжу в ту кімнатку, то ні разу цукерка не запропонували, а я все кажу "смачного", спитаю що треба, та й по всьому. В загальному відносини добрі робочі, зла ніхто не робить (Богу дякувати), на кафедрі зараз 1 чоловік, решта жінки різного віку, але пліток чи якихось таких страхів нема (Тьфу-тьфу-тьфу!), сама туди з пляцками до них окремо не ходила, може дехто так робив чи сам щосьїм до обіду купував, я на то часу і великого бажання не мала, і не просили мене (як у людей спільні інтереси то воно само складається, те спілкування, от на минулій роботі мені після пар завжди чайок лаборантка наливала, чи я на всіх заварювала чайник: дрібниця - а приємно), думаю що правильніше людині що прийшла запропонувати (декому ж пропонують приєднатись). Може то я собі проблему "роздула", зі сторони видніше. Трохи ви мене заспокоїли

 

з наступного року, кажуть, навантаження вже буде менше
Отож, має бути легше

от і причина
думаєте старші жінки радіють, що в колективі з"явилась молода симпатична паняночка?)

то Ви уже кандидат?

--- дописи об"єднано, 15 Березень 2015 ---

майже 5 місяців вихідних (канікули) і робота по пів дня - гріх жалітись)
звичайно, що хочеться заробляти більше. Але тут треба для себе вирішити, або грошовита і вічно зайнята мама, або мама, яка заробляє принаймі на свої потреби + час, проведений з сім"єю

 

Бачу багато колег-педагогів.
Важко не погодитися зі всім вищепереліченим. Справді з мінусів у нас зарплата, але плюсів набагато більше. Правда в тій ситуації, яка зараз в освіті мабуть не варто чекати покращення, але й залишати роботу не той час. Дуже гарний плюс, що у нас не весь день зайнятий, отож можна або знайти підробіток або паралельно зайнятись якось справою. Над цим останнім часом дуже задумуюсь. Сподіваюсь, що задумане здійсниться і зможу поєднати свою викладацьку роботу і особисту справу. Одначасно би хотілось покращити фінансову сторону бо зарплата педагога бажає кращого.

Читала я про вашу ситуацію і аж захотілось розповісти про себе.
На днях був вже рік як я перейшла на основне місце в інший навчальний заклад. На старому місці 13 років роботи, всі знайомі, коліжанки/колеги, чаювання і т.д., а тут прийшла і всі на тебе дивляться як на музейний екземпляр. А ще важливо те, що прийшла серед року, через мене прийшлось вносити корективи у навантаження, звиклий розклад людей, це було явно не в плюсом у мою сторону. Хоча я в перший день сказала "Я нормальна. Не стукаю. Працюю мовчки без пліток". Але сказати це одне, а довести інша річ. Теж мене спочатку ніхто не припрошував до чаювання, але я й не чекала запрошень. Протягом першого тижня запросила всіх нових колег на обідню перерву (символічне печиво, цукерки, кава/чай), так би мовити "прописалась". А далі бачу, що потрапляю на обід то заходжу з чимось (печиво чи ще щось елементарне), бачу, що в когось день народження - делікатно запитую чи можу долучитись до привітання і т.д. Намагалась приймати активну участь в житті нового колективу. Через три місяці роботи за черговим святом мені сказали, що не уявляють, що я так мало з ними працюю, враження, що завжди була в їх товаристві і я своя у всіх відношеннях.
Не акцентуйте, що ви новенька, чи вас не так приймають. Намагайтеся налагодити стосунки самі, бо Ви прийшли до них, а не вони до вас. Приходьте самі, а не чекайте запрошень. Все буде гаразд, на все потрібен час.

 

ДякуюЗ старшими якраз все ок, а от ненабагато старші і утворюють ту компанію (на пару років старші за мене жіночки, є з дітьми, є без, є розведена вроді). Тому трохи дивно, бо спільних тем би мало бути більше з ними

До того співпрацювала вже з тими людьми, тому мене знали як нормальну людину (з тим проблем нема щоб підозри якісь були щодо "пліток " чи ще чогось). От вже скоро 2-й рік там (і "прописка" звісно була, все показали-розказали де в них що знаходиться, а далі отак, а все так само, нейтально)). Тому як прийду завтра з пляцком "Я до вас на чай", то буде вже дивно трохи, якщо за стільки часу до свого столу не пропонували приєднатись) Почну з ними пліткувати чи втручатись в якісь їх бесіди? По правді сказати мені то вже і не цікаво. Хоча своє печиво якщо маю, то звісно всім пропоную (хто в моїй кімнаті, в зоні досяжності, так би мовити, з своїми сусідами завжди спілкуюсь). Колись влаштовували "перекус" де я сиділа, то я звісно долучилась (без особливих запрошень, просто теж налила собі чаю). Недавно звідти пішла одна молода викладачка, з нею ближче спілкувались (от як вона була то точно весело було), а ще прийшла одна, вроді з ними намагається "подружитись", але там теж не сидить і я з нею щось майже теж не пересікаюсь, особливого бажання спілкуватись від неї не побачила). Може раніше мало там часу проводила бо пари відчитала і пішла, а дехто вже звик собі пари і "попри пари" потеревенити, то мають собі своє коло вже, бо не один рік разом працюють. Я взагалі практично з усіма знаходжу спільну мову, тому і люблю поговорити, хоч би про погоду, а тут таке, тому дивно трохи

Так, тому є надія і на якесь просування п роботі все-таки, і плюсів роботи на разі більше ніж мінусів бачу. А щось нове зараз знайти дуже складно нормальне. Тому бачу треба до всього відноситись "папроще", відчитала пару, кого побачила привіталась-поговорила і до інших справ. А може щось і ще зміниться, принаймі якоїсь ворожості чи негативу не спостарігаю, і на тому спасибі))

 

Оце точно)) В мене на кафедрі колектив молоденький, всіх дуже люблю, нема хамства, хоч звичайно не без пліток і зайвих обговорень)) Але суперблизьких стосунків панібратських ні з ким не маю і не хочу мати, чесно)). В нас теж купками дівчата собі тусуються, поза роботою зустрічаються, але мене то якось не бентежить. Вважаю, що робота - то робота, а не коліжанки для кави. А щодо карєрного росту.. Я, мабуть, не карєристка, хоч і амбіцій не позбалена. Просто знаю себе - ну не вистачить мене і на сімю, і на суперкарєру)) Але це не означає, що сидітиму як квочка. Статті, конференції закордоном, нові знайомства, напрямки досліджень)) А потім - дооовгі канікули!

 

Як послухати що в деяких колективах робиться, які козні і серйозні проблеми між жінками, і начальством і підлеглими, то ваше "нейтральне добре відношення" то взагалі ще хороша ситуація. Нормальних приятельських стосунків на роботі цілком достатньо, тим більше як вам і не цікаво слухати іхні розповіді. Як є дружба, то є, а як нема то чого напружуватись?

 

Супернатурал, то яка доплата за кандидата? Ви рахували, за ск часу захист окупився (не маю на увазі, якщо купувати дисертацію, а маю на увазі оті всі друки дисертацій, авторефератів, підшивка, розсилка авторефератів, стіл комісіі, може ще щось)

Надіслано від мого HTC Desire C, використовуючи Tapatalk

 

За кандидата вроді 15 відсотків до окладу, а якщо буде звання доцента то ще 25. Тобто, якщо людина маєі те і інше звання, то доплата доволі непогана (з/п тепер зменшились, ще й з теперішнім курсом, та й взагалі в освіті самі знаєте яке фінансування, та все ж дохід, як не крути). Чи "окупиться" і коли я не рахувала, та по трохи воно таки окуповується, з часом А те що захиститись

, всі бюрократичні етапи пройти, виставити раді не просто і доволі витратно то думаю і так всім зрозуміло. А про колектив - подивлюсь ще, буду вести себе органічно, як завжди, знайдуться "мої" люди, то добре, і ні - то будуть робочі відносини, як є (щось я занадто розпереживалась мабуть). Важливо ще і щоб студенти хороші були теж

 

якщо Ви маєте на увазі скільки зарплат кандидата "вміщається" в стіл, друк, опонентів, то колись приблизно за 6 місяців (3000-грн*6=18000). Тепер з курсом, то за місяців 7-8. Але я беру зарплату без доплат і станом на 1 вересня 2014р+/_.

 

то щось дуже дорого у вас вийшло.
ми колись пробували порахувати власне лише доплату: тобто без доплати за кандидата зарплата умовно 2000 грн, а з - 2300 (чи скільки?). і потім ділили суму за захист на оці 300 грн. виходило кілька років.

 

я не про доплати,а загалом -скільки зарплат кандидата іде на "організацію" захисту