Давно цікавила така тема: що легше в сучасному світі для жінки - робота чи декрет? За спостереженням і по розповідях знайомих в житті, погляди поділились десь 50 на 50. Є такі що працювали, а потім як пішли в декрет, то дійсно себе так комфортно почувають, при чому встигають і гарно виглядати (дехто прямо "розквіт", навіть краще стали виглядати ніж до того) і дім доглянутий. Є такі що будучи в декреті і робочі питання вирішує, і дистанційно щось готує по роботі. Є також такі знайомі, що побували в декреті, і кажуть "Та на роботі в 100 раз легше ніж з дитиною вдома сидіти!". Аргументи у них такі: кожен день те саме, такі люди більше хочуть "бути між людьми", щоб десь в роботі крутитись, ходити і т.д.. Також, як вони кажуть, "годування-вмивання-прибирання" їм здається таким що "не розвиває інтелектуально", і ще поччула таке "я від того сидження вдома з дитиною трохи "тупію". Взагалі ясно що тут "кому шо нравіцца", але що заважає в декреті читати цікаву літературу, вивчати щось нове (тим більше живемо в еру Інтернету). Маю знайомих що колись вийшли на роботу в пару місяців дитини, і тепер шкодують що не побули довше вдома. Також ясно, що і від характеру роботи залежить (є різниця -сидіти з 8.00 по 18.00 год. безвилазно в офісі, роз"їжджати по місту, області по роботі, чи мати якісь пари, уроки в певні дні, і далі ти вільний (як у викладачів, вчителів буває, але там теж не менше навантаження в результаті професійної діяльності). Ще звісно залежить як з чоловіком і хто в основному в сім"ї заробляє. Але орієнтуємось на "середньостатистичну родину", де чоловік заробляє більше. Що ще цікаво - коли в неті читала що люди пишуть про це на форумах, сайтах, в опитування, то мене трохи здивувало: більшість відповіли що сидіти з дитиною і слідкувати за дома важче, аніж працювати на роботі. При чому писали навіть такі історії, що "От я працювала з ранку до вечора, постійні наради, велике навантаження і т.д., думала в декреті легше буде, а вже за пару місяців рвалась назад на роботу, та як працювати мені виявилось легше". А є такі що за час декрету "подивились на світ по-новому, це для них як приємний тайм-аут, і є такі що навіть не хочуть потім на роботу повертатись. Маю знайому що сама мріє про другий декрет, але через певні обставини не може зараз, і дивується як інші себе віддають повністю кар"єрі (при чому отак збоку то і вона виглядає діловою бізнес-леді, успішна, "вся в ділах", а виявляєтсья мріє про інше. Цікавить що, скажуть наші форумлянки виходячи з свого досвіду і вражень.
Я не маю з чим порівняти. Бо вийшла заміж рано у дев'ятнадцять років. Поки шукала роботу завагітніла . Не можу сказати ,що мені важко в декреті. Піклуватися про дитину мені приємно і така праця приносить задоволення. Звичайно щоденна рутина трохи набридає, але позитивних моментів більше ніж негативних. Проте бути домогосподаркою і після декрету я точно не готова. Хочеться реалізації. Освіти в мене дві , при чому абсолютно протилежні. Тому поки не знаю в якій сфері себе реалізую. Поки хочу підтягнути знання ,щоб не забути те ,що знала і вивчити нове.
А ще кажуть залежить від характеру дитини, бо є дійти спокійніші, з якими легше, і активні, непосидючі, ясно з такими мамі мабуть важче. Але то якось дуже суб"єктивно, бо буває дитина така нормальна, аж ніяк не нечемна а мама плачеться "Як я змучилась, нічого не встигаю і зробити не можу з дитиною вдома", а буває дивишся - дитина дійсно непосидюча, гіперактивна, а мама все якось встигає і не жаліється. А ще кажуть що навіть в одних батьків одна дитина може бути "добряк спокійний", а інша з абсолютно протилежним характером, а можуть двоє бути однаково "спокійні" або "непосидючі" Та є таке, коли жінка реально вже має досить роботи, тої суєти, і мабуть тоді декрет на користь (при нормальній матеріальній стороні).
Робота після декрету Схожа тема, багато цікавих історій. Особисто мені, справді легше на роботі, не витримую я нервово вдома з дитиною, можливо, якби ще жили в місті, де б ходили десь на розвивалки, спілкувались на майданчиках, то ще так, а інакше весь час один на один з синочком соромно признаватися, хоч я дуже люблю його мені важко. Тому хоч і неповний робочий день, але для мене порятунок.
думаю що може то не лише від дитини залежить а від мами. бо в декреті біля дитинки не так належиш собі і не так легко робити все що плануєш. я от в декреті з малюком не встигала нічого бо доки не навчився сидіти сам в 8 місяців то жив на руках. і це дуже важко було мені психологічно навіть бо я звикла що зібралася і пішла кудись або почала щось робити , а малюк не давав мені такої можливості. --- дописи об"єднано, 28 Жовтень 2016 --- зараз правда поєдную роботу і дитинку то на роботі відпочиваю від мамських обов'язків ( хоча думаю про нього, але з бабцями він ок) а приходжу і забуваю про робочі клопоти з малючком)
Питання таке: Хто після декрету повернувся на попереднє місце роботи? Як вам було знову вникати в робочий процес? Чи Ви шукали інше місце роботи? Не хочеться повертатися на стару роботу, але всі говорять що мамочок після декрету ніхто не хоче брати до себе працювати?
Всі, то хто? Будете слухати тих "всіх", то точно ніхто не візьме . Не хочеться - то не повертайтеся. Шукайте нову. Особисто я йшла з декрету на нову. знайшла її швидко.
Подруга овернулася з декрету на держ.службу так говорить що коли бере лікарняний (дитина хворіє) , чи відпрошується також через малого, то на неї там всі вовком дивляться. Ніхто не хоче відпускати.
роботодавцю все-рівно , по суті, після декрету мамочка чи ні. Роботодавця цікавить інше питання: як мама буде вирішувати проблеми , коли дитину треба залишти вдома. Якщо це питання у мамочки вирішене- то які проблеми у роботодавців? Звісно, що ніхто не хоче терпіти працівницю, яка щомісяця йде на лікарняні по тижню , чи яка відпрошується, щоб забрати дитину із садка, чи яка приводить дитину на роботу, бо садок влітку закривається на місяць чи два і немає куди подітися. Бо і її продуктивність праці ніяка, і частину роботи доводиться тігнути іншим співробітникам. Якщо жінка до поверення на роботу намалювала собі приблизний план дій, як буде діяти при форс-мажорах і подала його працедавцю- питань немає. Тобто проблема не у "жінці після декрету", а у тому "де будуть діти жінки після декрету, поки мама на роботі"
@Dolce Primavera я пішла після декрету на іншу роботу, знайшла не зразу але дуже задоволена, раніше працювала викладачем зараз змінила на більш практичну спеціальніть)) тому не бійтеся і пробуйте! Я дуже переживала, що не залишилась на попередній роботі спочатку, бо синочок багато хворів і я не мала часу навіть на пошуки роботи, але восени все таки походила по співбесідах і стажуваннях і знайшла роботу яка дозволяє і з дому працювати у разі необіхності, лояльно відносяться до графіку роботи, можу піти швидше чи прийти пізніше, головне щоб роботу встигла зробити, що в моєму випадку з малою дитиною дуже зручно! Тому вірте і все вийде)
Я теж так думала, але досить швидко знайшла нову роботу (стара була неофіційна, та й там все змінилося, не хотілося проситися назад) на повний робочий день і ніхто там, в принципі, не дивився, що 4 роки декрету, бо пройшла у них 2 тестові тижні, що показали мій професіоналізм. Головне не боятися пробувати, бо оці страхи дуже збивають, а деколи виходить все набагато простіше. отут погоджуюсь. подруга роботу шукала десь рік, тому що багато роботодавців відмовляли тоді, коли чули, що вони у Львові самі, а чоловік ще й по відрядженнях, тому дитина повністю на ній. це, звичайно, не могло не впливати на робочий процес. Проте з часом таки знайшла місце, де хоч невисока зарплата, але є лояльність керівництва і нова професія, якій вона успішно навчилась.
Та власне, що досить часто ще на етапі формування запиту до кандидата, роботодавець ставить вимогу "без дітей, або дорослі діти"...Тобто фактично жінка навіть не встигає дійти до етапу, де вона б могла пояснити, що має з ким залишити дитину, бо її резюме відсіюють ще до співбесіди. Я маю в оточенні багато кадровиків і ейчарів і колись обговорювали ці нюанси. Дехто підтвердив, що багато роботодавців хочуть "безпроблемних" працівників, тобто таких, щоб "без лікарняних і відпрошувань". От в мене нещодавно крутився в оточенні запит на менеджера зі збуту та спеціаліста по контролю якості. В обох випадках вимога до 30 років, без дітей, так як часті відрядження та ненормований день. Хоч я не розумію логіки, так як жінка біля 30 без дітей скоріш за все найближчим часом піде в декрет)) Ну і це звісно ще від професії залежить. Бухгалтер, скажімо, може безпроблемно виконувати свою роботу вдома на лікарняному з хворою дитиною, в мене взагалі багато знайомих бухгалтерів, перебуваючи в декреті, працювали вдома. Чи скажімо викладачка з начиткою 3-4 рази на тиждень може маневрувати між тим всім з малою дитиною. А от там, де вимагає робота присутність людина на одному місці протягом дня, то вже важче. Тому тут багато залежить від специфіки роботи.
Порадьте мені будь-ласка як мені бути. Через місяць в мене закінчується декретна відпустка, а в мене двоє дітей 5 і 3 роки, які вже ходять в садок але часто хворіють. А я працюю в банку, робота з 9 год до 18 год. Дуже хочу вийти на роботу але боюсь що не дам собі раду. ..Та і декрет є можливість продовжити. От цікаво як працюється мамочкам 2 малих дітей...
Як мама двох дітей - працюю. А от з 9 до 18 - і без дітей - витримала 9 місяців Надіслано від мого GT-I9300, використовуючи Tapatalk
