Було таке в мене з першим сином. Я тоді працювала в держ.установі. Свою роботу робила попри лікарняні. А син хворів часто. Замінити мене вдома не було ким. Мого директора це дуже дратувало. Бо кошти отримую (лікарняні) і вдома з дитиною сиджу. Таке враження було, що вона з власної кишені мені ті лікарняні оплачує. Просто перетерпіла цей період. Потім мене ще впрошували не йти, як розраховувалась. На новій роботі (приватний банк) я робила все, аби не ходити на лікарняні. Моя дитина була сама хвора в хаті. А я бігала через обід давала ліки. Це був жах. Воно того не варте ні на грам. Я себе почувала поганою мамою, ті жертви на роботі ніхто не цінував. І коли моя співробітниця заявила, що вона йде на "лікарняне", бо їй ліньки в суботу вийти на роботу і аби я її заміняла, а в мене тоді син хворів, я сказала "все, стоп". На лікарняне пішла я і ніхто мені нічого не казав. Короче, настрочила... Не варта жодна робота дитячого здоров'я. І це економічно не доцільно. Дитина з мамою вдома одужує швидше і дешевше.
Щось мені здається, що керівник чоловік в тому плані лояльніший. Дуже дивно, що саме жінки більше обурюються такими праціниками.
Я не керівник, а підлегла. Але мені б самій було не зручно підводити керівництво. Адже йдучи на лікарняний чи відпросившись, моя робота сама не зробиться. Її будуть робити мої колеги, яким за це не доплатять. Бо об'єм роботи має бути зроблений незалежно від того скільки людей є на відділенні. Ну і питання з.п. я б тут собі поставила. Чи справді вартує гра свічок? От в моїй ситуації з.п. за год. нижча ніж з.п. недорогої няні. Тобто, якщо мені треба викликати няню, щоб забрати дитину з садка/школи чи посидіти з хворіючою дитиною, то мені треба їй заплатити більше, ніж я заробляю сама. На підхваті бабусь/дідусів нема. Шукати більш прийнятні варіанти. Завжди можна знайти альтернативу. Наприклад, роботу з поденною оплатою праці, де можна змінювати графік відповідно до ситуації. Чи роботу, яка допускає виконання обов'язків дистанційно. Я вважаю, що класична офісна робота молодим мамам без підстрахівки не підходить.
Працювати, але адекватно оцінювати свої можливості при виборі роботи чи поверненні на стару роботу. Сформувати для себе пріоритети, продумати чи зможе працювати якісно на певній роботі і бути готовою, що керівництво іноді може бути невдоволеним лікарняними. Якщо це офіційне працевлаштування, то, впринципі, проблеми немає, бо жінка має право на законні відпустки, лікарняні, вихідні. Але повинна розуміти, що на усі інші поступки (запізнитися, відпроситися, помінятися змінами чи відпрацювати потім) працедавець і колектив іти зовсім не зобов'язані. Якщо це відносно великий колектив і, при потребі, людину можуть замінити інші працівники з аналогічною посадою, якщо через її відсутність не завалиться робота чи її можна буде відтермінувати\зробити віддалено, то все ок. Також якщо жінка є справді хорошим працівником і професіоналом в своїх справі, то діти не прешкоджатимуть їй працювати і будувати кар'єру.
Ну а наприклад? Конкретно на якій то такій роботі можна тиждень працювати, а тиждень ні? Такі роботи звичайно існують, але де гарантія що діти захворіють в той " вихідний тиждень... Чи яка то робота така що хочу йду туди, а хочу роблю вдома. Наприклад - бухгалтер. Тут великий обсяг роботи можна виконувати вдома, але поїздити по місту теж прийдеться, і ніхто не може чекати на тебе тиждень, треба перекладати цю роботу на когось іншого. Чи ще приклад - вчитель молодших класів, коли ти йдеш на лікарняне, інші вчителі в школі і так загружені, а діти то повинні вчитись. Може краще навчитись керівникам так набирати штат, щоб всі були взаємозамміні, і завжди знаходився працівник, який замінить того, хто пішов на лікарняне ( до речі, маючи на це законне право, і ніде не вказано к-сть тих лікарняних за рік наприклад), а не економити так, що один працівник виконує роль бухгалтера, офіціантки і прибиральниці водночас. Під "лікарняним" я маю на увазі кілька днів раз в півтора- два місяці, наприклад, а не тиждень працюємо, тиждень вдома. При таких розкладах краще дійсно не виходити на роботу в той період.
Гарантій нема, але є напарник, який повністю може Вас замінити в разі чогось і він замість Вас отримає зарплату за той день. От наприклад, кредитний експерт від банку, що працює в магазині побутової техніки. Там працюють 2 або 3 працівники на одному місці і міняються як їм зручно, самі домовляються між собою хто і коли вийде. Я колись так працювала, випадки були різні, але виходи ми завжди знаходили. Продавці в магазинах, адміністратори в салонах, готелях і т.д. Віддалено - той же бухгалтер. Взяв собі кілька ОСББ, поставив програмку від банку вдома на компі і вперед. Варіантів направду багато. Вчитель може репетиторством займатись навіть по скайпу, без виходу з дому. Зараз інтернет багатьом руки розв'язав. Фітнес тренери через скайп тренують. Перекладати з інших мов можна і т.д. Треба лиш бажання знайти те, що найбільше підходить. Це моя думка і нікому я її не нав'язую. Хочете ходити на роботу з 9 до 6, маєте право. Для себе я такого варіанту розглядати не хочу. Я хочу мати час на гуртки, прогулянки з дітьми і не хочу, щоб вони до останнього сиділи в школі і садку.
це все зрозуміло, інтернет наше всьо але я говорила про офіційну роботу, на яку все таки треба ходити.
Так і я ж про неї. Ще в першому дописі своєму писала, що не вважаю офісну роботу з 9 до 6 оптимальним варіантом для мами з маленькими дітками і без бабусь/дідусів для підстрахівкиІ саме тому, я особисто, шукаю, та й вже знайшла інші варіанти. Хоча іноді гризе мене той хробачок: "а може все ж в офіс повернутись" До речі, ніхто не заважає фрілансерам відкрити пп і працювати офіційно, сплачувати податки і отримувати стаж як і всі.
Уявлення не маю.)) Думаю. Он @raspberry файно написала. Як варіант - стати підприємцем. І заодно зрозуміти своє попереднє керівництво, бо чи захочеться платити свої кревні комусь за погано виконану/невиконану роботу через відпрошування/телефонні розмови/розпивання чаїв і оплачувати щомісяця/півтора кілька днів лікарняних.
Тут усе і на купу. Лікарняний -- не дорівнює погано виконаній роботі. Інколи можна вдома попрацювати, інколи -- після лікарняного допрацювати. інколи, коли в мене діти захворівають, перша доба -- то я працюю весь вечір і всю ніч, бо не знати, як далі буде. Ну і лікарняних підприємство платить лише за перші 5 днів, решту соцстрах оплачує. Тому не сильно обанкротиться. Я бачу такий варіант -- стати таким хорошим (бо незамінних не буває), якого шкода втратити. Знаю дівчину, яка влаштувалась на хорошу роботу і вже через тиждень пішла на лікарняний. Та ще й із закидонами, що я маю право! Ходити на лікарняний можна, але все ж кілька місяців, поки покажете себе, зарекомендуєте -- то треба втриматись
@Kandya у мене була підлегла, яка на другий день після працевлаштування прийшла відпрошуватись на три дні, бо в неї нагальні справи. А ти кажеш ))))
маю знайому, яка казала, що для неї мотивацією вийти на роботу стала...гардеробна шафа. Бо одного дня відкрила двері, подивилася на кількість куплених платтячок -костюмчиків за той час, поки була вдома, і вирішила, що їх немає куди носити зараз у мене полетять капці від усіх вчителів , але є таке, що інколи батьки воліють віддавати дитину у клас до того вчителя, який не має власних дітей чи узагалі незаміжня+ по віку на народження своїх діток уже не дуже перспективна ( тобто так від 40+). Бо вона тоді живе інтересами школи і своїх підопічних. І дійсно не відволікається на домашні проблеми.Ще коли я навчалася у школі, у паралельному класі була така вчителька. Вона жила своїми школяриками. Усі її випуски на протязі вже 30 років- вважалися найдружнішими і найсильнішими класами у школі. Маю коліжанку, яка заміжня, але без діток і у віці за 40. Вона керує старшими класами. Її клас також вважається у школі одним із найкомфортніших для батьків і найдружнішим. Тому що батьки знають, що можуть до неї подзвонити хоч в 10 вечора і вона завжди візьме трубку; якщо є проблеми чи непорозуміння у учня з якимось вчителем-предметником- допоможе їх вирішити;вона має бажання і час організовувати для дітей дозвілля (починаючи з 5 класу, як тільки вона узяла новий клас під керівництво, вона їх возить куди лиш може. Для неї не є проблемою узяти свого ж чоловіка для допомоги і організувати для класу 2-3 -денні походи в гори; поїздки в цікаві місця і навіть банально- з ними піти на ту саму ковзанку. В результаті до неї самі тягнуться не лише учні, але і батьки. Вони не встигають приїхати з одного походу, як тут же у неї випрошують новий. І вона придумує, продумує і все ж сама і організовує. Просто людина має змогу жити інтересами своїх учнів і школи. Також маю власний досвід,коли класними керівниками були дві вчительки одного віку ( теж за 40), але одна- вічно у сімейних клопотах і взагалі туго навіть уявляла, чим живуть її учні; інша- з відповідних причин мала змогу приділяти більшу увагу власне школі. Так вона про кожного із своїх 30+ учнів знає "усю подноготную" В приватних структурах, незважаючи на наявність законних прав на відпустку, лікарняні і т.п., реалізувати їх у повнй мірі нереально. Я не знаю ні одного приватника. який би радо дивився на листок тимчасової непрацездатності працівниці, чи щасливо погоджувався на відпустку на повний календарний період ще і у зручний для жінки час. У мене були хороші і лояльні керівники. Але не пригадую жодного разу, щоб я чи інший працівник був у відпустці більше 14 днів. Або щоб хтось йшов на лікарняний ( хіба ситуація геть серйозна і працівник потрапив на операційний стіл). А з традиційними болячками- кому геть худо, той відпрошувався на 2-3 дні без лікарняного; а кому більш-менш терпимо- працював. Дитячі болячки там теж мало кого хвилювали. Можна було на день-два відпроситися і все.Керівник при прийомі на роботу прямо питав жінок, як вони вирішують проблему , коли з дитиною немає кому залишитися. У державників з цим простіше. Теж маю не одну знайому, яка вже "надцять" років сидить на низькооплачуваній і нудній роботі лиш через те, що тут у неї є преференції: відпустка повної тривалості, лікарняні по максимуму при потребі, можливість на повну міру використовувати усі соціальні пільги та гарантії для працюючих жінок з дітьми. Отак сидять там, бо перша дитина народилася. Потім- не звільняються , бо "а може піду ще раз в декрет", по результату- в другий декрет ідуть. Потім- хай ще діти підростуть.І так уже 15 -20 років тримаються того місця, яке не приносить ні морального, ні матеріального задоволення. Але є свої переваги --- дописи об"єднано, 4 Вересень 2016 --- до пори- до часу. Кілька разів таких "пільг", кілька косих поглядів інших співробітників, і лояльність закінчується
Якраз цю причину я мала на увазі на першому місті. І при такій мотивації працівниції абсолютно пофіг на всі потреби підприємства. Їй треба відгул чи лікарняне -- і не гребе
А ще вигуляти платтячка, змінити обстановку, поспілкуватись з людьми і всім розказувати, що "я ходжу на роботу". А на роботу не "ходити" треба, а працювати там на результат, якщо вже прийшла.
лікарняний листок непрацездатності по догляду за дитиною оплачується повністю соцстрахом. Це коли лікарняне відкриваєте на себе, тоді перших 5 днів оплачує підприємство+ решта соцстрах.. Зрештою на це все ми щомісячно сплачуємо податки з власної кишені.
Я сама минулого року зробила шось схоже, але так склались обставини. Квитки на море були куплені за півтора місяця і тут за тиждень до моря робота сама мене знаходить ( резюме скидала пів року тому) і що робити?.. І розумію, що робота важливе і тим більше самі подзвонили, я навіть не могла підібрати слів, щоб повідомити про таке, але і відпочинок вже спланований. Добре,що все добре закінчилось, взяли мене на роботу поки на стажування, відпустили на море, а оформили вже після того як приїхала. Надіслано від мого V370, використовуючи Tapatalk
Опишу ситуацію в своєму колективі: із чотирьох дівчат, що йшли в декретну відпустку напротязі двох років +- як і я , лише я одна, що вийшла після 3років дитини. Одна пішла в другий декрет в три роки старшої дитини, друга продовжила до 6 років, третя теж спочатку продовжила до 6 років, але перед виходом пішла в третій декрет. Станом на зараз нас працює четверо в кого є малі діти ( у всіх по одній). Одна вагітна, то на роботі останніх півроку її рідко видно( але і до того частенько ходила на лікарняні) ; друга лікарняне бере не частіше як раз на рік-два( бо є діди-баби) + тричі врік відпрошувань на виступи дитини в садочку; в четвертої вихованням дитини займаються її батьки, тому якщо і бере лікарняне, то на себе+ відпрошування на виступи дитини. Я ( чоловік також працює на щодень, бабів-дідів вже немає): в перший рік виходу ( і відповідно в перший рік малюка в садочку) на лікарняні ходила в період з вересня по травень часто,у більшості випадків попадали в лікарню, червень-липень-серпнь не хворів. В другий рік садочку вже дитина хворіла менше, в лікарні були можливо раз, тому ходила на лікарняні рідко, бо мінялася із чоловіком. В цей рік ситуація ще краща, слава Богу. Підприємство державне, робота на щодень, зарплата невелика, керівництво лояльне, колективу моя відсутність байдужа, бо на час моєї відсутності ніхто мою роботу не виконував - або брала додому, або потім пришвидшеними темпами доробляла. Щоб не залишати дитину на продовжену групу в садочку( наша працює лише до 17год), то одразу ж написала заяву на 7-ми годинний робочий день, ну але роботи від того менше не стало)) Тобто і підприємству добре - записують ці години до економії щомісячно, об"єм роботи виконується, і мені-дитині добре))
