В мене чоловік на рік старший (якщо точніше, то на півтора), вважаю це ідеальною різницею. А в нього в родині часто бувало що жінки на пару років старші за чоловіка, і він думав що в нього так буде, а зустрів мене А в моєї бабусі чоловік на 9 років був старший (тепер думаю не така то вже й велика різниця), добре і щасливо прожили все життя, шкода тільки що дідусь перший пішов з життя і бабуся ще дуже багато років жила потім без нього. Та за статистикою жінки взагалі довше живуть, складно все це, плюс фізіологічні зміни з часом у подружжя з суттєвою різницею (20 років, наприклад) у віці теж не добре впливають на шлюб, це вже доведено.
А мені навпаки здається,що у мене був би стимул себе більше доглядати,щоб не відрізнятися по віку з чоловіком.Щоб мені ще менше давали,ніж йому
часом так є, що при різниці у віці, коли люди довший час вже разом, ця різниця візуально нівелюється десь по серединці. Тобто, при молодшому чоловікові він підтягується трішки до старшої жінки, а старша жінка- "молодшає". Я маю одну знайому подружню пару, де різниця між дружиною і чоловіком 11 (!) років ( дружина старша).В обох- це другий шлюб . Якщо би я не знала, то ніколи би не подумала про таку різницю. Вони виглядають приблизно як однолітки. Про різницю у парах, де дружина старша за чоловіка в межах до 7 років- то таких прикладів серед мого кола спілкування багато. І теж я би не сказала, що з часом дружина виглядає старше чоловіка. Скоріше навпаки- молодше за свій вік. До речі, одна з моїх сестричок от тільки вийшла заміж за теж на кілька років молодшого за себе
Мій чоловік старший від мене на 22 роки. Мені 25, йому 47. Хоча більше 32-35 йому ніхто не дає. Тому ніхто й незнає правди. Він всім говорить що йому 35. За собою в цьому плані слідкує, якщо там лишніх 2-3 кг набрав, то вже скидає. Одружений ніколи не був. І сказав мені що до 40 років не був готовий до сім'і. Майна він ніякого немає і статків теж. Пішов вчитися в університет, отримує друге вище. Вже 3 курс закінчив. В основному працюю тільки я і завжди його у всьому підтримую. Живемо на орендованій квартирі і плануємо через рік купляти свою, щоправда в кредит. На рахунок здоров'я його ніколи нічого не турбувало і не турбує потстогоднішній день, чого не скажеш про мене. Завагітніти не можу, хоча дуже хочемо. Ходили, повністю обслідувалися. В нього аналізи ідеальні. Його біологічний вік 34 роки як сказав лікар. А от в мене проблем купа. Так що лікуюсь я, а не він. Кохаю його безмежно і він мене теж ми щасливі і проживаємо таке ж життя як молоді люди однолітки. Про який розрахунок ви говорите і про які гроші, якщо я працюю 7 днів на тиждень без вихідних щоб в нас все було. А він мені у всьому помагає. Слухайте своє серце а не чужі язики.
розрахунок буває з двох сторін і справа тут не в різниці в віці. Що то за таке життя, де жінка має вкалувати 7 днів на тиждень, забезпечуючи сім"ю і тішитися, бо в неї здоровий чоловік. Звичайно, як собі жити, нічим не перейматися, то і будеш відповідно виглядати. Ви краще дайте собі трохи спокій і відпочиньте. Ваші аналізи погані можуть бути прямим насолідком такого сплсобу життя. Що би мені не говорили, чоловік має забезпечувтаи сім"ю. Якщо Бог дасть вам діти, за що будете жити? чи поженете на роботу, а дитину лишите чоловіку?
повністю з Вами погоджуюсь. В мене більшість неодружений старших друзів не створюють сім'ї (поки що), бо не можуть дати дружинні того чого б хотіли житла, відповідних умов, розкішно відпочивати і т.п.. Для них принизливо, що дружина буде пахати як кінь. Більшість успішних і мудрих чоловіків хочуть мати красивих і задоволених життям дружин, завдання дружини - створювати затишок у сім'ї, а не бути їздовою конячкою. Якщо жінка отримує задоволення від роботи і залишається жіночною, то інша справа, але вкалувати як кінь, а чоловік насолоджується життям...Вибачте, то для чого мені такий чоловік, любов? Хм, якби чоловік любив дружину, то б не хотів щоб вона вкалувала 7 днів на тиждень.
Я мала досвід стосунків з достатньо великою різницею в віці (24 роки). Почалось все дуже гарно і романтично- мені 19, йому 43 (по зовнішньому вигляду можна було дати 30 з маленьким гаком, так файно виглядав))))). Ми зустрічались більше як пів року, як я випадково на його робочому столі побачила ксерокопію його паспорта... знаю, яке відчуття, коли земля йде з-під ніг... моя кохана людина на місяць молодша від мого тата... було багато сліз в подушку, подерта на німецький прапор душа і все інше... Виправдання собі не шукаю, бо закохалась по вуха-пробачила і те, що не договорив мені правди про вік і що змовчав про те, що розлучений і має доньку (на рік старшу за мене)... з часом почала прощавати йому його постійні ревнощі до кожного зустрічного стовпа, постаралась зрозуміти його, коли він мені доводив, що мої друзі негативно на мене впливають (бо радили мені поставити крапку і розійтись)... я всю себе посвятила йому .. і роботі. Разом ми не жили-він не пропонував, я не наполягала (мої батьки консерватори, з татом дуже важкі стосунки через його складний характер, і ніхто без шлюбу не дозволив би мені з ним жити, а він казав, що йому сім'я наразі не потрібна). Я сама ще не була готова до створення сім'ї, тому особливо не наполягала. В мої "обов'язки" входило-зварити, поприбирати, обіпрати, попрасувати, догодити, ублажити... і мовчати. А я любила... до безпам'ятства. Так ми "прозустрічались" майже 6 років. На роботі мені запропонували серйознй посаду, але мені потрібно було більше часу приділяти справам і особистісному розвитку, тобто менше уваги діставалося йому. Зпершу він пробував "буянити", казав, щоб я звільнялась, або залишалась на своєму попередньому робочому місці... не послухала. Через деякий час він раптово притих. Я тішилась, що зрозумів. Минуло близько чотирьох місяців, ми бачились раз-два на тиждень... мені було важко, бо любила і сумувала, але розуміла, що на даному етапі мушу як можна більше сил вкласти в роботу. В одну прекрасну суботу, я йому телефоную з надією, що ми побачимось... на що він мені відповідає: ми сьогодні не побачимось, і в принципі надалі бачитись не будемо... я тільки-що одружився (його новоспечена дружина на рік молодша за мене). Чорна дира у всьому... в душі, в серці, в голові... пам'ятаю одне-я закрилась на роботі в туалеті і дуже голосно плакала-кричала (таке зі мною відбулось в перший і останній раз)... хлопці були змушені виламувати двері. Мені зараз соромно це згадувати, але тоді була не я... я складалась з величезного згустку болі і розпачу. В лікарні мене оглянули, щось вкололи і відпустили додому. Два місяці на заспокійливих... перепробували багато, мало що допомагало... зупинились на гідазепамі... ходила як сновида. Перший тиждень навіть снодійні не допомагали, сну не було, тільки запалена і виснажена свідомість і усвідомлення того, що все... жити не хотіла зовсім. Не буду довго описувати свій реабілітаційний період, я думаю, він би дууууже довго тривав... але я в один день вернулась до життя... в мене зараз будуть летіти тапки))) Коли минуло близько трьох місяців мого такого "нового життя", об'явився він, сказав, що розлучається, бо зрозумів, що зробив велику помилку і йому потрібна тільки я. І я звичайно що вибачила... ми знову почали "зустрічатись". Мала дуже великі проблеми з батьками, які тільки тепер взнали скільки йому насправді років і про попередню сім'ю... саме тоді я перший раз пішла проти батьків. Так ми прозустрічались ще багаааато років, якщо точніше, то загалом ми були разом 12 років. Більше як рік я готувалась сказати йому, що нам варто поставити крапку в відносинах... я виснажилась біля нього і емоційно, і морально.. І це сталось... на день св.Валентина, коли він зробив мені пропозицію (після 12 років!!!), я йому відмовила. Таке враження, що це робила інша людина, а я просто спостерігала зі сторони. Ще певний час після того він мені надзвонював, стежив за мною (бо казав, що я така сама, як і інші-знайшла собі когось кращого), мені видзвонювали його батьки, які казали, що я роблю боляче їхньому синочкові... за 4 місяці все припинилось (знову раптово). Через спільних знайомих взнала, що познайомився і живе з якоюсь кобітою... результат: рік я ні з ким не зустрічалась взагалі, нікого й близько не хотіла до себе підпускати... відходила, відновлялась, регенерувала всі нервові клітини, заповнювала спокоєм всі мої емоційні прогалини і сумнівалась... весь час я сумнівалась, чи вірно поступила. Через рік зустріла свого майбутнього чоловіка. Життя змінилось кардинально!! Це людина, яка повернула мене до життя (можна сприймати в прямому розумінні). Різниця між нами 4 роки. Звичайно, що по одній людині судити не можна, мені просто попався такий "екземпляр")) Але... зараз я усвідомлюю, чому тоді зупинила свій вибір саме на ньому: він дав мені те, чого мені не додав мій тато і чого мені дуже сильно в той час бракувало: чоловічу ніжність і певний спокій, який можна відчути тільки біля старшого чоловіка. Читаючи мої попередні слова, можна зробити висновок, що він егоїст, з завишеною самооцінкою і явними ознаками нарцисизму... частково так воно і є, але я була щаслива. Єдине за чим жалію-він не хотів дітей... а я зробила помилку в тому, що підтримала його. Дивлячись назад розумію, що це була абсолютно не моя людина.. він ще до мене отримав від життя все, що міг отримати. Певні сімейні цінності, народження і виховання дітей-це все для нього було вже в минулому-він жив для себе, для задоволення своїх потреб... але це я розумію тільки тепер. Різницю в віці взагалі не відчувала... жодного разу. І не в різниці в віці справа, а в людині. Вийшла якась така собі сповідь, чи що))) напевно не в ту темку потрібно було писати, але вже як є))
Ну, нормально дядько пристроївся, ще й в студента бавиться - а Ви пашете. Перебрала подумки усіх своїх родичів, друзів, знайомих і т.п. і такого чуда серед них немає. Апріорі, як на мене чоловік має Вас забезпечувати. Хіба би він був видатним письменником чи художником і працював вдома.
Якщо хочете завагітніти, то потрібно натиснути кнопку " СТОП " ... А щодо навчання, то багато студентів, які вчаться ще паралельно працюють, можливо не на повну зайнятість, але щоб чоловік спокійно спрйимав, що дружина працює 7 днів на тиждень, то мені важко зрозуміти.... + ви живете на орендованій квартирі .... Львів - це місто можливостей, де завжди реально знайти підробіток, тільки б бажання ....
мені через це часом буває дуже сумно. Але не нам втручатись в Божі плани. Чоловік старший за мене на неповних 9 років, мушу берегти його, щоб якнайдовше бути разом в цьому світі
Мій старший за мене на 11 років. Різницю не відчуваю. Хоча ні, іноді відчуваю себе старшою в деяких питаннях.
Ви так не сумуйте, в мене в дідуся і бабусі була така ж різниця у віці як і у вас з чоловіком. І прожили вони більше 50 років разом. Все бабця казала дідові, от я така молода прийдеться за тобою в старості наглядати, а вийшло навпаки. І померли вони один за одним в один рік. Що було дуже важко для всіх нас...Але тішить, що прожили разом довге і досить щасливе життя.
та ну нафіг... Певно, що він виглядає молодшим- проблем нуль, живе в своє задоволення. Капець. Та форумлянка в такому віці, що то їй треба життям насолоджуватись, а вона чоловіка на собі везе. Цікаво, на скільки часу її ще вистачить?
наскільки вистачить її любові . Ну а що мало жінок отак живуть і тягнуть на собі чоловіків? Ну у форумлянки він не заробляє, бо у вічному пошуку себе, в іншої жінки- ходить на роботу і не париться тим, за що живе сім я в основному ( основне, що він ходить на роботу . Тобто то все прояви одного і того ж явища. І вік тут не грає уже ніякої ролі. То чоловік такий. Загалом, знайомлячись із чоловіком у вці, тут якраз простіше: бо якщо до 40 років чоловік ніколи нічого у своєму житті не мав ( в принципі, для мене лакмус ще більш ранній вік, отак уже з 35), то навряд чи і буде мати. Це вічний філософ, егоцентрик і пошуковувач себе. Жінка йому потрібна як гармонійне доповнення його самого, неперевершеного. Тобто це він дозволяє їй бути коло себе. Тобто от тут якраз "бачили очі, що купували). То не молодого хлопчика собі в супутники береш, коли ще в силу віку не видно,що до чого і можеш тільки розглядати його потенціал ( чого людина прагне у житті). а коли чоловіку 35 і більше років, то тут все більш-менш ясно- що за фрукт і чого можна очікувати. що і потрібно було довести , Ви його не питали, яке практичне застосування він бачить своїй другій освіті? Тобто на кой йому власне зараз 2 освіта, якщо він і першою нічого до своїх 47 не досяг і другу ніяк не застосовує ( він же не на стаціонарі навчається, працювати і забезпечувати сім ю у свої майже 50 при бажанні може)? Просто щоб колекціонувати дипломи? І щоб та, хто поруч з ним почувалася мегащасливою вже через те, що у неї чоловік з двома вищими освітами? В 47 років чоловіки і без цього поступово стають філософами. Тільки до цього часу вони встигають собі базу підготувати, щоб філософствувати уже безболісно для сім ї. А тут той випадок, що і бази немає, і вік філософа настав. Печалька... з вашої сторони- ніякого. А от з його- вєсьма і вєсьма. Знаю, я буду здаватися старою брюзжащою бабкою, але так і хочеться сказати "Беги, Лола, беги...". Ну але ви його любите, тому не зможете об єктивно подивитися зараз на цю ситуацію. Так що поки вистачить вашої любові до нього, доти і будете разом. НЕ його любові до вас, а вашої до нього.
Він якраз таки навчається на стаціонарі. І цього року закінчив спеціаліста, а наступного року магістратуру і все. Через рік кінець цього мого пекла. Він мені обіцяє що після закінчення універа, все буде по іншому. Хоча я не дуже впевнена. Я просто думаю що працювати він то буде. Але все ж я пахатиму як пахала, і так жити все життя я точно не хочу. Доречі я забула підмітити що живемо ми в іншій краіні. Крім того бентежить мене ще одне делікатне інтимне питання. На початку в нас був секс по кілька разів на день кожен день це на протязі першого року життя. З часом мені це вже реально стало нестерпно багато, якийсь час я терпіла, щоб йому було добре. І тепер я розумію що не можу стільки сільки він просить, я часто приходжу змучена і хочу просто лягти і заснути чи відпочити. Мені зватало б цього 2-3 рази на тиждень. А для нього це принципово повинно бути кожен день. Бо він без того не може. І я часто терплю але чим більше часу минає тим більше мені це реально набридає і мене це реально виснажує. І як йде мова про те що я не хочу чи мене там щось болить він мене навіть не слухає, якщо я сплю, він мене розбудить і зробить своє. Одним словом з цим в мене теж проблема, можна сказати номер 1, і я не знаю як бути. Бо думаю що довго так точно не витримаю. --- дописи об"єднано, 28 Травень 2016 --- --- дописи об"єднано, 28 Травень 2016 --- Як я вас прекрасно розумію. Мій від мене старший на 22
О файно хлоп пристроївся і секс кожен день і гроші заробляє .А дівчина має пахати 7 днів на тиждень.Це звичайно не моя справа ,але моя вам порада побережіть трохи себе.Більше відпочивайте.І добре подумайте чи воно вам треба тягнути дорослого чоловіка на своїх плечах.А як дитина народиться що будете робити?тоді ситуація ще більше ускладниться. Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
Хм...секс без взаємного бажання по кілька разів щодня, це вже якесь добровільно-примусове згвалтування...я в шоці з такого...Чому ви себе так не любите?
Дійсно, це жахливо. я б тікала по далі від таких чоловіків, але поки себе не полюбить дівчинка, то такі тільки і будуть траплятися.
ну я не бачу нічого поганого в сексі кожен день), але підхід до ситуації в нього звичайно дикий тут більше напрягає той фактор що не потреби в нього такі, а повна відсутність самоконтролю, бо якщо Бог дасть вам дітей, то може так статися, що секс протипоказаний чи обмежений за час вагітності. після народження дитини 1-2 місяці гарант, як не крути то що тоді? я не бавлюся в такі ігри типу "може тому вам ще не дано дітей", бо то не для людського розуму речі, шукати причини чому в когось щось так, а не інакше, але тут само напрошується, вибачте крім того той фактор, про який дівчата говорили, за що буде жити вся сімя, коли вам доведеться приділити увагу дитині, можливо ви зможете працювати до 9 місяця, а може не зможете взагалі, ніхо не передбачить яка буде вагітність полюбіть себе, працюйте в межах своїх сил, а не поза ними, ну і не картайте себе в неможливості завагітніти, цілком можливо що з іншим мужчиною, який дозволить вам відчути себе жінкою, зміниться гормональний стан і все буде інакше п.с. ну і пошукайте причини, чому вас привабив саме такий чоловік, просто так нічого не буває
