Психологія харчування

Знайшла нове для себе. По-перше, чітко і очевидно. Коли мене примушують щось робити, я одразу починаю переїдати. Чіткий зв'язок. Смаки їжі, щось особливе чи картопля і капуста - неважливо.
Виходить, їжа - замість того, щоб робити що я хочу? Чи неможливість висловитись, то хоча би пожувати? Напевно, і одне, і інше

По-друге, я дуже нашкодила собі, коли їла насилу після народження Лідії. Тоді я впала в такий ступор, що не хотілося нічого і одного разу я злякалася, що зовсім припиню їсти, зникне молоко... коли Лідія стала втрачати вагу, то я почала їсти за графіком і на мус. Без жодного задоволення чи смакових преференцій. Це був дуже шкідливий досвід. Не робіть так.

Глобально, для мене проблеми переїдання поділяються на два види: 1) тіло не може більше миритися з реальністю і вбиває себе їжею, 2) тіло опинилось у таких умовах, де треба чіплятись за життя і воно живить себе як може - великою кількістю їжі

 

І ще дуже велика правда - "емоції стрункості", за цим запитом не одна стаття і оповідання.
От в мене емоції стрункості - це мій нормальний стан. Хм. Виходить, що коли я в нормі - то я струнка людина Це тішить
А вимушеність, обмеження, знецінення, неможливість висловитися і пояснити - це емоції "поховання себе під їжею".
Я часто дивлюся на жіночок років 40 (власне, "жіночок") і розумію, що їхній розпливчастий вигляд - це не лише неправильне харчування і поганий догляд за собою після пологів. І навіть не голодне дитинство. А в першу чергу оця задавленість.

 

Ага, і саме головне вони абсолютно не переймаються своїм виглядом, по крайній мірі, так виглядає зі сторони.

 

Ніхто так іншу жінку не «прикладе» як інша. При чому по аватару.

Ще можна взагалі не зважати на розпливчастість тіла інших людей. Розпливчастість моральних якостей мала б більше турбувати.

Цікаво, чи про розпливчастих чоловіків у віці 40 років щось говорять, і чи є для них відповідна назва? Є! Імпозантні!
Відчуйте різницю.

Ну таке.

Тема не про стрункість чи повноту. Тема про стосунки з їжею. В людини можуть бути здорові стосунки з їжею, і вона при цьому не струнка.

--- дописи об"єднано, 12 Березень 2019 ---

А мають?

 

То до того, що в кожного своя психологія))

 

так виглядає, я думаю.
я не ставлю нікому діагнозів, просто люди наштовхують на думки -і думаю. Всього лише припущення, без осуду і всього того.
Стосунки з їжею - моя проблема, хоч і вторинна. І тому так, я звертаю увагу на поведінку, традиції, зовнішність інших та шукаю нові точки координат для своїх відповідей.

 

А можуть бути нездорові, але вона при тому не сильно поправляється (певно, дякуючи віку, розхитаній щитовидці і ГВ). Якби я бачила ті цукерки і печиво на боках - певно, б 2 раз подумала, а так, певна "безнаказаність" ще більше розслабляє. А те, що шкіра на обличчі дуууже страждає, то такоє
Розкажіть ще чим можна заміняти "солодкий допінг" коли не виспався? Я після "веселої" нічки цукор чи варення ложками готова їсти якщо в хаті немає шоколадки і то все діло булкою закусувати. Раптом хто знає про "чарівну паличку", чого насправді треба невиспаному організму, ну типу "з"їж жменю броколі - полегшає"?

 

психологія харчування - то мій бич...
я була худюсінька-тонюсінька в дитинстві.. потім підлітковий вік і напихання булочками - і лишні кг "здрастє"! При чому, тоді мене це не хвилювало, це хвилювало маму/сестру/вчителів і всі заявляли - "менше їж, ти ширша, ніж довша, де то пхати стільки, я би тебе на дієту посадила".

Десь років 10 тому я познайомилася з ПХ, гарно схудла... але бзік з їжею лишився.. доходило до того що я могла з'їсти солодке і починався діалог в голові "я безвольна, я погана, я поправлюся, я буду товста".

Банально мені допоміг мій чоловік з його регулярними фразами, щоби я заспокоїлася і зрозуміла, що все можна схуднути. заспокоїлася так прямо взагалі.

зараз я для себе виробила такий алгоритм - я намагаюся зрозуміти себе, свої почуття тоді, коли мені хочеться солодкого. і ще зрозуміти що саме мені хочеться з'їсти.. тобто чи мені просто хочеться напхатися, чи щось конкретно.. і от поки я намотую круги по ашану

як побачите дівчину, що з возиком їздить від одного ряду з солодощами до іншого з виглядом ніби мінімум Грибовицьку проблему в умі вирішує, бере якійсь коробки, дивиться на них, кладе і то все триває 20 хвилин - то я

мене зазвичай відпускає. тобто якщо я не знаю точно що саме я хочу, значить я не так сильно і хочу.

і ще - якщо я їм солодке щодня, я підсідаю на нього як на наркотик. але варто мені на кілька днів спробуати відмовитися чи пак домовитися з собою, що я обо'язково це з'їм але трохи пізніше - мені перестає його хотітися.

я підозрюю, що це прямо двієчно-нулячий підхід з точки зору правильності психології харчування, але для мене це працює. Правда на свята в мене вселяється "щось" - бо я жеру поки не лусну, саме жеру. щоправда, цього різдва я просто зібралася і пішла з дому гуляти і то мені допомогло.

 

@Kroshka Enot я утримаюся від написання своїх роздумів, бо, насправді, коли не маєш такого власного досвіду- радити теоретично важко. Я маю залежність тільки від солодощів)).
@Akina а прокидаєтесь з відчуттям голоду?

 

Ще може бути своєрідна прокрастинація.
Це як у курців - сходити на перекур (особливо, коли чекає робоча "жаба" - робота, яку дуже неохота виконувати (неприємний дзвінок, нудна нецікава рутинна робота на пів дня із розряду розсортовування крупи Попелюшкою, тощо).
То у харчоголіків - зробити чаю з печенюхою.
Відтягнути час, коли доведеться "з"їсти жабу" (поняття з теорій тайм-менеджменту).

 

ні-ні, не те. Це коли я опиняюсь в умовах шантажу, вимушування мене піти на дуже збиткові для себе компроміси.
Або заборона висловлюватись.
Тоді я переїдаю.

 

Нічим. Перемучений мозок хоче швидкої енергії. Краще шоколадку.

Але потім поїсти нормально.

--- дописи об"єднано, 12 Березень 2019 ---

@Kroshka Enot я оту штуку з жабою роблю. Щоб не робити лиш би не жабу. Найчастіше телефон і їжа.

 

Прокидаюся з відчуттям що я труп і в мене 0 енергії, повзу по хаті з закритими очима. Кава-чай - не те, а от солодке - дооообре, швидкі вуглеводи чи що?

оооо, я теж про це подумала. А потім - поїсти теж вже просікла, бо можу отак до обіду ходити і скубати печенько якщо не зробити зусилля і не наїстися нормально якоїсь каші. Як поїм нормальної їжі - солодкогго хочеться пізніше таки трошки менше. Я для себе вже трохи зрозуміла, що іноді я не солодкого хочу, а їсти Але оте ранкове з заплющеними очима яєчнею не вдовільняється. Тому хоча б ложка меду перед яєчнею мусить бути.

 

можу помилятись, але це може говорити про вуглеводну яму (коли цукор в крові на наднизькому рівні. Таке може бути від перевтоми, стресу і незбалансованого харчування).
В такі моменти організм "хоче" швидких вуглеводів (шоколадку, цукор, шмат тортика). Бо ці продукти здатні швидко підняти рівень цукру. Але підвох в тому, що швидкі вуглеводи так само швидко і засвоюються, і (крім утворення жирових клітин) провалюють організм в ще глибшу вуглеводну яму (тобто, якщо Ви з"їли зранку тільки щось солодке-мучне, через якийсь (короткий) час з"являється відчуття просто звірячого голоду).
Я би пробувала в такій ситуації почати ранок з тарілочки каші (тільки якщо це вівсянка, то не пластівці (бо це є самі справжні "швидкі" вуглеводи), а вівсяна крупа).
І якщо після каші за 10-15 хв не попустить, тоді вже мастіть собі хліб варенням )

 

я теж з тиї бідних 90х, коли м'ясо могло бути вдома лише по великих святах. І то завдяки бабці з села.
Але якогось культу їжі в мене це спричинило. Я люблю поїсти, смачно поїсти. Вмію насолоджуватися їжею. Але перекуси я не практикую і до них не тягне. 3-4 рази в день, але нормально поїсти. Та думаю така звичка виробилась вже після універу (ну бо ті роки їсиш коли можеш), коли вже працювала і ще ходила на тренування, відповідно їла ситно, бо голодна на тренуванні швидко здихаю. Але відповідно і спалювала багато. Вже роки 3-4 певно не займаюся, але звичка лишилася : нормальний сніданок, нормальний обід, нормальна вечеря. Може ще щось невелике затоптати після вечері, але стараюся лягати рано, 22-23 вечора, до того часу голод не розбурхується.
Хоча ще недавно бували вихідні дні, коли мені влом, і я живу весь день на канапках. Але це було тоді, коли жила сама. Зараз сраку піднімаю, і готую щось цікавеньке і що я хочу. Бо і самій їсти хочеться, і його на канапки не посадиш))) А готує він гірше за мене.
Але я завжди була худа тичка і легко худну (особливо на нервах((()

 

Бо яєшня - це білок. А вуглеводна яма "лікується" вуглеводами. З доступного найкращий варіант - каша.
Хоча мені один прокачаний чувак казав снідати не самими вуглеводами (як я роками робила, поїдаючи вівсянку), а додати білка і клітковини.
Тобто трохи каші, яйко і жменя салату/овочів - саме те, що треба організму зранку для заряду бадьорості на цілий день.
В мене не завжди так виходить. Але коли виходить, мені подобається. я тоді сита і до години 12 про їжу (в плані перехопити солоденького) не думаю.

 

Я себе пересилила і переставила таки місцями: яйко(чи ін.) і закусь солодким. Коли починала з солодкого, то в їжі потреби вже не було і обідати могла вже далеко по обіді.
Я тепер помітила, що оскільки я зовсім не вживаю цукру, то таки потребу(є потреба ж в глюкозі, нє?) в ньому мого організму задовільняє кусок шоколаду. Але, коли я хочу топтати щось з хлібо булочних, чи печеньок, то вже вмик. хрюн. Ну, я то визнаю, їм і знаю, що наступний раз буде не скоро)).
пи .си. забула,що перед сніданком завжди випиваю скл. теплої води.

 

Для мене немає кращого "допінгу" зранку, ніж кава з молоком і тарілка плющеної вівсянки з дом сиром і яйцем вареним або смаженим, по сезоності з різними овочами/зеленню/шампіньйонами. Ще дуже туди смакує сосиска, але нею якраз стараюся не часто зловживати.
А от солодкого допінгу якраз дуже хочеться в другій половині дня, особливо пізно ввечері, або коли нарешті діти сплять. Так і уявляю чай з чимось етаким. І поки гв є, боки не ростуть, вага менша, ніж до вагітності. Але от якраз стан шкіри і живота весь час включає совість. І ніби нічого такого надскладного, але от після отої денної замаханості, то як рятівна паличка ті солодощі і годі повністю відмовитися.


Надіслано від мого TRT-LX1, використовуючи Tapatalk

 

Останнього року в мене справді почала появлятись ота "розпливчастість", ну але що робити як 39 на носіАле мій харчовий раціон майже не змінився. Задавленості точно немає, стосунки з собою в мене гармонійні. Зрідка як "зловживаю" надмірностями, то виключно через те, що подобається смак. Голод не тамую ними. Для "загодовування" в мене є квашена капуста, мариновані огірки, картопля товчена з маслом. Коли хочеться "едакого", то про шоколадку-цукерку-печиво згадаю в останню чергу. Я більше про чіпси-насіння(заберіть його хтось в мене) і т.д. До чого це я...Десь є тема про вік і про зміни в організмі-зовнішності з цієї радісної нагоди? Я б щось написала(спитала) мудрого-немудрого. Так нема ж де...

 

@Kroshka Enot до речі, як ви їсте? Як виглядає прийом їжі? Скільки часу ви їсте, якого розміру порції. Чи зосереджуєтеся ви на смаку їжі?