Психологія харчування

@Jusi якби то все було так прсто)) я ж так і роблю і нічого моє тіло не покидає)мені простіше не їсти абсолютно ніж по-трохи собі дозволяти))

 

Ви не потрохи собі дозволяйте, ні. Ви кажіть: Я можу собі дозволити з'їсти кілограм цукерків, якщо захочу.
Але коли Ви будете смакувати кожну цукерку, то кілограм просто фізично не зможете з'їсти

 

Ой,а в мене таке враження,що я інколи і 2 би з'їла,тільки дай волю

 

Це тільки

 

Проведіть експеримент))

Надіслано від мого HTC Desire C, використовуючи Tapatalk

 

Ага,дякую за пораду.)Я напевно не ризикну тільки через те,щоб мене не пообсипало потім прищами після того солодкого)

 

та дорослих від солодкого рідко обсипає, то у дітей))

 

Ні ні в мене,як в дитини,якщо переїм солодкого,то зразу на шкірі помітно.Тому стараюсь себе трохи обмежувати,бо маю трохи проблемну шкіру.

 

це не так вже й погано, хоч якийсь є стримуючий фактор)))

 

щоб смакувати кожну цукерку, треба знати, що вона в тебе всього однісінька)

 

Так,так,бо шкіра на обличчі для мене це найважливіша і найболючіша тема.Тому до цього питання підходжу конкретно)

 

так правильно робите! а якою косметикою користуєтесь?

 

провелась у мене паралелька.
Мені значно легше робити будь-що "всупереч", ніж "завдяки".
Наприклад, взимку всі кажуть, що організм щось там запасає. А я на новорічних святах приходжу зіркою в міні з вага=зріст-120. В гостях і на святкуваннях мене взагалі не тягне обжертись. А якщо трапляється ідеальний варіант - пару бокальчиків вина і щоб після застілля був цікавий варіант енерговитрат (дискотека, довга прогулянка, рухливі ігри тощо) - то на ранок ще пару грамів зійде.
Ще моя фішка - на 5й день після пологів вийти гуляти з дитиною або в приталеному платті, або в облягаючому спортивному костюмі, зібрати оберемок компліментів і пишатись. На виписці з 2м сином мені сусідки по палаті жартували, що "ти дитину вкрала, а не народила".
Мати купу справ і поміж ними встигати і біг, і хула=хуп, і масаж і скраб - це моє.

Натомість, отримати пару тижнів дозвілля з можливістю займатись собою хоч цілий день - і профукати цю можливість... зазвичай, саме так і стається.

Щойно надворі тепліє і всі посилено худнуть до літа, я поправляюсь не на жарт.

коли дитині виповняється півтора року і всі мами одноліток приходять в форму, - я товстішаю.

Це все відбувається без жодної метафізіки, я банально переїдаю. Але ось так - не вмію я використовувати шанси.
З іншого боку, можливо, для мене "сприятливі" обставини формулюються трохи по-іншому, ніж для більшості людей? Напевно, так я буду думати.

 

@cjomcjomka мені виглядає як сценарій поведінки з дитинства. В мене є схожий.

 

@Rona напиши ще як перестати заїдати стрес і позбавитися залежності від солодкого

 

я не @Rona, але тему харчування досліджую 12 років. Тому просто поділюсь

в кожного свої нюанси. Хтось вірить в допомогу психологів, хтось ні. Я вважаю, що максимум, що може зробити психолог - це допомогти поставити собі правильні запитання.

я маю підстави вважати, що її не існує. Залежність в принципі і поведінка залежної людини - так, існує. Але солодке - це тільки заміщення. Це на мою думку і за моїм спостереженням. Ще - за моїм спостереженням - існує сила волі. І можна перестати їсти солодке. Але якщо не знайдена слабка ланка, якою живляться залежності, то з'явиться залежність від іншого. Є предостатньо варіантів, які не позначаються на фігурі. Але в принципі шкідливою є будь-яка залежність. Шукайте. Спілкуйтесь з собою чесно. Читайте залежності не по хрестоматії, а по собі.

--- дописи об"єднано, 1 Червень 2016 ---

залежність від солодкого не засуджується традиційним суспільством, на відміну від інших. Тому в неї і тікають

 

@Зорянівонька ем, тако. Тут є багато спекуляцій на темі солодощів, як і зі всім іншим. Глюкоза потрібна мозку, як не крути. Якщо ж це понад міру, то треба шукати звідки ноги ростуть.
1. Вчасно їсти. Сильний голод - теж стрес.
2. Зайнятись емоційним станом. Або міняти обставини, або відношення до них.
3. Приділяти більше часу собі, своїй внутрішній дитинці. Балувати, гладити, цьомати ручки, піклуватись про себе, добре спати. Мені допомагає чашка ромашкового гарячого чаю випита в спокої і наодинці. Прогулянки серед дерев, споглядання горизонту і дитячих посмішок, війок, притулитись до рідної щічки, вдихнути запах шкіри дитятка. Підійти до чоловіка і сказати, що хочеш на ручки, хай обійме.
4. Більше нерафінованої їжі, це очищає рецептори, менше тягне на "хімію".

--- дописи об"єднано, 1 Червень 2016 ---

Це і є робота психолога. Він допомагає глянути з іншого боку. Це людина, яка за гроші працює твоїм адвокатом, якщо це потрібно. Людина, яка знає структуру особистості і те, як люди люблять себе обманювати і втікати від правди. Вміє її сказати неболяче, а корисно. Розплутує вузлики вдалими питаннями і "протирає шкельця"

 

ти знаєш на це є теж якісь причини, може так бути що ти колись зрозумієш тих людей, що обїдаютсья на свята, в них це виходить так само як в тебе в 1,5 року дітей)
в мене почалося оте обїдання коли Святвечір почали проводити в свекрухи
до того в бабусі було класично звично, я дуже люблю вареники з грибною підливкою і лляною олійкою, і вроді би наїдалися, але якось не переїдали, воно якось все губилося, свята для мене завжди були в навчанні або роботі, бувало що приїжджала до бабусі на Щедрий вечір пізно вночі і вечеряла вже сама, або після Різдва перший рейсом летіла до Львова, а тут декрет, я нарешті нормально подивилася що є на столі. і нікуди не біжу, ну і головне - ті пампухи в свекрухи то напасть, контрольний в голову
бабуся їх теж смажила, але якось обходили мене стороною
на НР теж не можу багато їсти

 

Я ще тільки вчуся слухати себе в плані харчування і виробляти в собі спокійне ставлення до їжі.
Але одним цікавим спостереженням хочу з Вами поділитися.
Практично весь час я стараюся не їсти після 18:00, слідкую за тим, що з"їла протягом дня і щоранку важуся (мене за це критикують, але поки що мені так хочеться).
Останніх кілька тижнів (які співпали з ПМС) динаміка мене не тішила - вона або була відсутня, або вага по кілька грамів збільшувалася без видимих на це причин.
Кілька днів тому мала приємний вечір в гарній компанії на терасі одного з львівських ресторанів. Було це після робочого дня, я була голодна (не змогла пообідати в той день), тому вирішила обрати собі якусь страву без оглядки на її калорійність, відповідність спискам вечері системи -60, тощо.
І вирішила дозволити собі її з"їсти зі смаком, і не гризти себе за пізню вечерю.
Крім того, на десерт замовила торт (я такого "святотатства" в вечірній час не їла вже не знаю скільки часу).
Але вибрала не просто десерт, бо всі замовляють, а реально добре подумала, що я хочу, і від чого отримаю задоволення.
І з"їла це все дійсно без гноблення себе. Чесно.
Я розумію, що це не пов"язано, швидше за все, бо ПМС минув, бо вага не реагує так швидко, але наступного ранку в мене на вазі було -700 г.
Я поки що не можу зробити той експеримент - дозволити собі їсти все. Бо реально вже починаю розуміти, коли мій голод фізичний, а коли - психологічний, і сподіваюся обійтися без крайніх мір.

 

Тобі просто поки важко в це повірити. Але це точно пов'язано. І це точно працює