Проблеми у стосунках мiж сестричками/братиками

Тема у розділі 'Маленькі бешкетники', створена користувачем Koza-Dereza, 23 Лютий 2010.

  1. Vittoriya

    Vittoriya скрипулька знову в декреті

    У мене точно так само було, Мелася вже гарно з татом засинала, але як я повернулась з Дарком додому , почала плакати, що хоче маму. Я бігала то до неі, то до нього. Психічно думала , що поіду мозгами. А потім якось вдалось з Дарком на руках співати Меласі коло ліжка приспати іі. При тому я ій пояснила, що от Дарко засне і я ляжу коло неі ( Дарко на початку засинав лиш, коли з ним ходити , або на мячі скакати і з цицею в роті). З часом якось Мелаську попустило і вона спокійно йшла з татом спати. А зараз то вже взагалі не проблема, вона за весну літо так подорослішала, що в мене шок.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  2. Retaret

    Retaret Well-Known Member

    що ви маєте на увазі - як поговорити? Бо пишете мені це вже другий раз і разом з тим самі ж кажете, що в такому віці годі говорити з дитиною. Як ви ту розмову уявляєте - бо може я і справді якось не вмію помогти їй витягнути на зовні якісь речі?

    Я вже замахалась капітально - за останні дні в нас і подушка плавала в ванні опівночі, і вічні скандали з вибиранням на вулицю. Нині чолвоік вийшов з візком, а ми мали дозбиратися і зразу йти теж гуляти, а збиралися цілу годину - вона роздягалася, вдягала труси поверх шортів, набирала жмути лахів і треба було все надягнути нараз, закінчилося моїми мокасинами в ванній. Я вже ледь дишу від того. Я не розумію чи то я забагато переймаюся тим станом справ чи дійсно не вмію якось дитині помогти? Налаштуйте мене хоч приблизно по строках - скільки то ще може тривати, щоб я хоч запаслася терпінням.
     
  3. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    @Retaret скільки їй? Ви справді багато переймаєтеся, але це таке. В нас теж щоденні (без перебільшень) скандали зі збиранням і в мене вже немовлят нема. Якщо зранку на 9 треба старшу доставити до школи з меншими, я сивію. Особливо з тою, котрій 2 р і 8 міс. Поки не скручу і силою не одягну - ніхто нікуди не йде. Просто коли одна дитина, то можна себе повністю на ній сконцентрувати, але з часом ви звикнете до того розподілу уваги.
    Писи: дайте її кудись на 2 годинки 2 рази в тиждень. Садок ні, але і вона голову провітрить і набереться вражень, не пов'язаних з молодшим братом (бо так чи інакше все зараз навколо нього крутиться: чи спав, чи їв, чи пісяв; а так в неї будуть свої круті досягнення - намалювала фіолетового кота, віувіувіу!), і ви собі в той час з меншим погуляєте САМІ і перепочинете.
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  4. Retaret

    Retaret Well-Known Member

    Майже 3,5 р.
    Вже ходили раз на танці, надіюся що буде ходити .
    Ну кажете скрутити і вдягнути... Я просто хочу зрозуміти де є баланс між тим щоб бути чуйною мамою, яка розуміє, що в дитини зара мусять перейти оті нерви і тим, щоб вона тими істериками не зводила мене з розуму.


    Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
     
  5. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Так, кажу скрутити і одягнути. Я не люблю переборів з чуйністю, якщо бачу, що дитина накручує себе і обстановку довкола - скручую і одягаю. Часом мамі достатньо просто строго заборонити і зробити по-своєму, чим надто жаліти дитину. При тому всьому я не забороняю дитині кричати і доводити, як то їй не подобається. Мої діти цілком вільно сперечаються зі мною, інколи істерять, доводять, що вони розумніші і етс. Але є ситуації, коли я скручую і кажу, що слухати буду тільки після того, коли труси будуть на попі, а кросівки не в ванній, а на ногах.
     
    • Подобається Подобається x 4
    • Зе бест! Зе бест! x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  6. Orman

    Orman Модератор-бомба

    Я з @Haidee і @Mansikat - нічого штучно не вигадувати. Шалено допомагає всіх дітей вкладати на ніч в один час. На день старші не сплять. Ядвіга, якщо не хоче, то я не силую. Всі живі.
    Я найчастіше вкладаю їх сама, найменше на грудях під час читання казочок, решта трохи слухають трохи скачуть (один на одного), я їх трохи розганяю голосовими командами, трохи розпихаю ногами.
    Особливо нічого не пояснюю про появу маленької дитини (старші вже це бачили по два і три рази), тільки знають що не можна пхати пальці в рот/очі і сідати на нього як на коника.
    Все, всі Петрика дуже люблять і бавлять.
    Якщо Ядвіга 1р, 9 міс) хоче уваги, а я бавлю/годую Петрика, то беру їх обох на руки валетом.
    Скуручувати для одягання часом доводиться Михайлика (4 роки), Ядвіга любить гуляти, чи йти кудись з усіма, тому не кочевряжиться.
    Якщо вдома є тато, то всі хочуть тата (ура!).
    --- дописи об"єднано, 13 Вересень 2018 ---
    Якийсь допис вийшов не про стосунки.
    Про стосунки в нас я тільки маю один «фокус»: коли новонароджене усміхається до дітей, то кажу «бачиш як Петрик тебе любить», і навпаки, коли вони прибігають до маленького, то кажу «як ви любите братика», - так би мовити зразу їм цю думку в голову закладаю, що вони один одного люблять. Але я не впевнена, що це не вони самі один одного люблять без моїх фокусів.
     
    • Подобається Подобається x 5
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  7. ruda kishka

    ruda kishka Well-Known Member

    Я маю на увазі запитати: чому ти так себе поводиш? Ти хочеш уваги? Ти боїшся, що ми тебе менше любимо, бо є менша дитинка? І скажіть їй, що ви її так само любите, що ніколи не перестанете любити, просто вас тепер стало більше, але вашої любові вистачить на всіх
    Вона просто тягнула час, щоб подовше побути з мамою. Вона робила це, швидше за все, навіть не свідомо.
    Діти не вміють ще розуміти і називати свої почуття. Вони щось відчувають, їм погано і вони починають привертати увагу, тим самим подаючи сигнал "мені погано, мені страшно, допоможіть мені"
    --- дописи об"єднано, 13 Вересень 2018 ---
     
  8. Retaret

    Retaret Well-Known Member

    @ruda kishka пробую з нею десь так розмовляти. На питання "чому ти так робиш " відповіді зовсім не по темі, чи то власне і є так тому що не розуміє і не усвідомлює. Про те, що мама її любить стараюся пояснити.
    Найгірше з чим не можу розібратися то як реагувати і поводитися в тих істеричних нападах і криках. З одного боку ніби не випадає сварити за ті проступки ( як ото подушка під краном, чи нині напісяла на підлогу), які вона робить в нервах, але якось робити вигляд що все Ок теж певно не добре.


    Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
     
  9. Siania

    Siania Love Life

    Точно не сварити, і ніяк не реагувати. Вона привертає увагу. Але уявляю, як то важко стриматись. Деколи нервів не хватає...але, злість провокує ще більшу агресію(((
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  10. ruda kishka

    ruda kishka Well-Known Member

    Вона не знає, чому так робить :)
    А ви проводите час вдвох? Отак щоб вся Ваша увага для неї?
     
  11. Almariel

    Almariel Well-Known Member

    Я зараз така розумна напишу щось, але найменша ще не народилась)))
    Про "скрутити". Якщо треба мені справді вже кудись іти - скрутити і вдягнути. Якщо маю час - дати попсіхувати. Моїй 4-річній реально допомагає трлхи попсіхувати. А потім або сама збирається, або без заперечень дає себе зібрати.
    Дитя ще справді не може відповісти на питання "чому", тому я би пробувала вгадати: ти злишся, бо думаєш, що тебе менше люблять ... І почати запевняти, що люблять так само.
    За подушку у ванні моі би отримали. Але це може тільки я така псіхована.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  12. Retaret

    Retaret Well-Known Member

    Є: майже таки щодня складаємо мозаїку разом і читаємо ( крім як на сон), принаймі раз в день її годую, на денний сон кладу , на танці почали ходити вдвох навіть без малюка, стараюся ввечері щоб милися разом, ну і на прогулянці малюк спить у візку, а ми з нею собі разом.

    @Almariel за ту подушку вона таки дістала добряче, бо то вже була північ і сил не було ні в кого. Чоловік був ближче і перший надавав їй по дупі, за хвилю і я додала, хоч в принципі ми її ніколи не б'ємо. Вона хотіла ту мокру подушку забрати назад на диван, чоловік не давав, то нею аж трясти почало, не давала вже себе заспокоїти і я вирішила таки дати їй ту подушку. Потім я з нею сиділа балакала і вже навіть не пам'ятаю як вмовила не лягати спати на мокрому.


    Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
     
  13. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    В скількох людей пунктик на подушках:girl_haha: я свою не даю, а їхні можуть волочити, куди хочуть. І чомусь ніхто в ванну свою не несе, а все мітить поносити власність якоїсь сестри)))
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Смішно Смішно x 1
  14. ruda kishka

    ruda kishka Well-Known Member

    я це називаю "перезагрузка". Але нерви через ревність/недолюбленість - це інше
     
  15. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    Знаєте, недолюбленість - то таке глибоке поняття, і якась така загальна характеристика стосунків, що я не думаю, що доречно про таке говорити в контексті сім'ї, в якої кілька тижнів як з'явилось ще немовля. Тим більше, мама так тим всім переймається/старається, видно ж, що уважна. Там не може бути недолюбленості.
    А дитині вляжеться з часом.



    Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 7
  16. ruda kishka

    ruda kishka Well-Known Member

    Я перепрошую, не мала нічого такого на увазі, тим більше в контексті когось конкретно. Я мала на увазі, що дитячі істерики наприклад від перенапруженості і від того, що вона вимагає уваги чи любові то різні речі. Бо в першому випадку дитина виплеснула емоції і стало все в порядку. А в другому істерикою проблема не вирішується, дитина далі страждає
    --- дописи об"єднано, 14 Вересень 2018 ---
    Ну і зазвичай, коли з'являється менша дитинка, то старша переживає, що її більше не люблять.
     
  17. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    @Retaret то так нагадує мою старшу. І з подушками, і з істериками. Тяжко було, в нас ще й різниця 2 р. і 2 м. Часом щось їй "стріляло" і сиділа на коридорі вила годину. Я і просила, і заспокоювала, і сварила, і смикала часом. Все було марно, поступово їй перейшло. Можу два моменти виділити. Перший: дуже багато (якщо не все) залежить від вашого відношення до того періоду. Емоційна напруженість мами - то капець. Але, з іншого боку, так дитина раніше приходить до "дна" тих істерик, бо з середньою я потім була спокійна, як удав, і вона не істерила взагалі, але для мене велике питання, хто легше пройшов адаптацію: старша з істериками і криками чи середня тихенько в собі. Ну і другий момент: то ніяк не зіпсує ваші стосунки з дитиною в майбутньому. Зараз місяць-два-три повного ауту, а потім дитина зрозуміє, що звалу нема - треба жити в новій реальності, а мама цілком нормальна і добра. Моя старша такий тяжкуватий характер має (як я, гг), то часом може і зараз в 7 закатати якийсь скандал на рівному місці, але їй швидко минає і може спокійно попросити вибачення і пояснити, чого їй зірвало дах. Може в вас такий самий холерик, то мусите просто змиритися.
     
  18. Orman

    Orman Модератор-бомба

    Так читаю і бачу, що я страшне яка мама-єхидна.
    Друга дитина це стрес, але не якась проблема яку треба «вирішувати». Так першій дитині трохи незручно, бо міняється розподіл часу. Мені дуже допомогло не міняти рутини - молодша дитина вписується в сім‘ю, а не старша.
    І це все мине, просто переживати період адаптації.

    З наступними дітьми набагато НАБАГАТО легше. Найстарша знає, що вона вже не одна, друга-третя...шоста ніколи не була одна.

    В мене різниця між дітьми невелика, мала і ще менша: 2 і 9, 2 і 2, 1 і 6. Ревнощів не було, але це вони самі такі. А все решта це питання організації. Будете сміятися, але зараз я встигаю приділити всім дітям разом і окремо більше часу з душею, ніж коли в мене була одна дитина.
    --- дописи об"єднано, 15 Вересень 2018 ---
    Я от не впевнена в правильності цього твердження. Можливо залежить від віку старшої дитини.
    Мені більше схоже що в старшої дитини збентеження від переформатування розподілу часу.
     
    • Подобається Подобається x 5
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  19. ruda kishka

    ruda kishka Well-Known Member

    Тому, що
    --- дописи об"єднано, 15 Вересень 2018 ---
    Ніхто не вирішує другу дитину, як проблему. Але старші діти реагують на появу менших по різному. І якщо наприклад у Вас, було по одному, то це ж не означає, що буває тільки так і ніяк по іншому. Нема єдиного рецепту для всіх. З кимось можна не заморочуватись, само мине, пережити. А з кимось таки треба заморочитись. Діти різні
     
  20. Orman

    Orman Модератор-бомба

    Я намагалась сказати, що не треба заморочуватись АПРІОРІ, виходячи з твердження, що «старша дитина переживає, що її менше люблять».
    Мені так виглядає, що як мінімум половина проблем у стосунках в сім‘ї з появою другої дитини відбуваються в маминій голові.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 4
    • Зе бест! Зе бест! x 1