про душі померлих

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Читаючи форум, я помітила, що пані Ліля є дуже розумною жінкою, але, даруйте, часом практикує вважати свою думку абсолютною істиною.
Дивно таке читати. Чому ж віра людини в щось вам незрозуміле є a priori дурницями?
Чому Ви - християнка? Тому, що батьки вас виховали в християнстві. Якби ж Ви народилися в Китаї, без сумніву були б буддисткою, а якби десь в марокко чи ОАЕ, могли б зараз бути ревною мусульманкою.
Тому не варто казати про безбожний буддизм, бо дурістю є вважати свою релігію єдиною правильною, а всі інші - безбожними. Думаєте, якщо людина народилася десь в лісах Амазонки і не чула про існування Біблії, то дорога їй пряма до пекла? Але ж згадайте, що всі ми рівні перед Господом, чи не так? Тож давайте не будемо ображати переконання інших людей. Бо всі думають по-різному, хто зна хто правий.

п.с. хотілося б додати, що я є християнкою, в житті не читала жодних книжок про буддизм і т.п. бо мене то не цікавить. Але жодним чином не вважаю якусь зі світових релігій безбожною і гіршою за свою.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

те саме можу вас запитати. І так, я вірю що так і є, бо так мене вчить моя віра.

То взагалі нонсенс, таким чином, зараз більшість душ померлих напевно на Землі "проживає", бо за близькими людьми і навіть не дуже, ми все одно плачемо і це нормально.
Мені би хотілося, щоб той священник, показав де то таке в Біблії написано, що сльози не пускають душу з цього світу....

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

До слова, Один священник і моїй знайомій таке говорив, що не можна плакати і тужити дуже сильно, і тим більше не довше 9 днів.
Підозрюю, що це різні священники.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Та от якраз тим, що сльози і туга за людиною не дають її душі потрапити на небо, душа не має спокою.
Тому дається 9 днів для того, щоб поплакати і все.
Мені також було досить дивно таке чути, але, правду кажучи, десь і повірила трохи.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

А ви гіндуїзм визнаєте чи буддизм? Бо щось мені не зовсім зрозуміло... певно таки буддизм.

---------- Додано в 17:26 ---------- Попередній допис був написаний в 17:25 ----------

Яких дев’ять??? Якщо ви хочете робити шиву, як в євреїв, то принаймі 40!!!

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Дякую всім за слова підтримки...
навіть не думала, що розпалю таку дискусію своїм дописом...
після вього прочитаного. хочеться і свою думку висловити...
як на мене, єдине, що треба донести людині в горі, що полегшення прийде зі сльозами та молитвою...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Мабуть, подумали, що 3 замало, а 40 забагато.
Було би смішно, якби не було так сумно...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Так, бо про це в Біблії написано. Ще в старозавітньому законі написано, що викликати душі померлих або з ними спілкуватись це гріх.

 

Відповідь: про душі померлих

Теж цього не можу збагнути, так ніби людині потрібна просто наявність дітей, нема цієї, то прийде інша? Жінка яка втрачає дитинку тужить саме за тою дитинкою, за тою душею, з якою вже не доведеться познайомитись у земному житті, і хоч скільки би не народжувалось дітей після того, за тою втраченою дитинкою все залишається жаль. Ну принаймні в мене так, хоч я мала викидень на ранньому терміні, але за той короткий час я дуже сильно відчувала присутність тої дитини в собі, в своєму житті, саме цієї дитини і потім дуже сильну пустку від того, що та душа вже не зі мною і зараз часом про неї думаю і відчуваю материнську ніжність до неї...

 

Відповідь: про душі померлих

Мабуть, той жаль буде вже до кінця життя мами...Чому втішають іншими дітками? Мабуть, просто хочуть спробувати перевести увагу на добре: просто спробувати відволікти. Навряд чи це кажуть із поганим умислом...Але кожна людина відчуває по-своєму і втішається по-своєму.

Пам"ятаю, як мене страшно вразило таке втішання: "ну принаймні ви тепер стали ПОВНОЦІННОЮ парою"...

То ж треба було втратити дитинку, що стати повноцінною парою?? Вінчання, взаємних почуттів і всього-всього решта вже не досить . Досі мене аж тіпає, як згадаю....

 

Відповідь: про душі померлих

То так "втішають". Краще б промовчали і просто обняли.

 

Відповідь: про душі померлих

Так, і це напевне можна зрозуміти, ПРОТЕ я ходила на дуже добрий клас психологічного написання документів, то він казав не користуватись золотим правилом - відносись до людей так, як ти хочеш щоб то дебе відносились, а радше платиновим - відносись до людей, так як вони хочуть щоб до них відносились.

Отже, якщо комусь таке втішання і "катіт", - не журись, її душа тепер в твому кактусі живе, то іншій людині такі втішанні ні в голові, ані ніде інне не тре. Іншій людині треба, щоб краще помовчати і посидіти поруч з нею. Приготувати їй чаю, і бути просто плечем до якого можна притулитись. Я б набагато більше поважала людину, яка б мені чесно сказала, - ти знаєш, я не знаю що тобі сказати, але я розумію що тобі зле і тебе болить. Скажи, як я можу тобі допомогти.

 

Відповідь: про душі померлих

втрату легше пережити в колі близьких тобі, особисто я сприймаю це так. Щоденні дитячі клопоти не дадуть "зависнути", ні, втрати не повернути, але пустка...вона заповнюється, бо дитина, маленька особливо, потребує усієї твоєї уваги, 100% віддачі почуттів

пам"ятаєте мультик"козлик і його горе?"...то, звичайно невдале порівняння, але направду, найгірше то залишитися зі своїм горем наодинці, а ще якщо без віри...