Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Тема у розділі 'Маленькі бешкетники', створена користувачем Liliyah Romanova, 11 Вересень 2013.

  1. Havronia

    Havronia Well-Known Member

    Погляд з іншого боку - може дитина не копіює, а має такий характер? Ви можете це трохи підкоригувати, але виховати дитину «під себе» швидше всього не вдасться. В мене дітей четверо, і в кожного своє індивідуальне відношення до бардаку при однаковому вихованні і прикладі.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 7
    • Подобається Подобається x 4
  2. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    просто не губіть дитину за бажанням виховати в ній якісь риси. Я думаю, ваш гарний приклад - це буде оптимальний вклад щодо розвитку акуратності. Можливо, ще кілька правил ввести, щодо тих моментів, які критично впливають на всю сім'ю. Якраз буде гарний момент їх ввести, коли переїдете.
    Буває, що в дитинстві діти наче мають одні схильності, а в дорослому віці пробивається щось таке від батьків, чого вони й не сподівалися. Або навпаки) Насправді, акуратність - не найважливіша риса для щастя людини.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 4
    • Подобається Подобається x 1
  3. NataliaFed

    NataliaFed Active Посиденька з баяном

    Доводять. Систематично одне й теж кажу і змушую прибирати ,не щодня, бо не вартує те прибирання виїдання мозгу і я не хочу остогиднути дитині через таке)). Противиться але робить.
    Варіант наслідування - можливо. По типу натури може більше дитині бути близькою бабуся. Це прийняти потрібно. Псувати стосунки з дитиною через таке? І, отак незадоволено співжити ,як із свекрухою? Тут, і Вам вибирати.
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  4. Lemeshchuk

    Lemeshchuk Well-Known Member

    Думаю тут все ж приклад грає рішальну роль бо той же характер виховується, вродженим є лише темперамент.
    --- дописи об"єднано, 12 Лютий 2020 ---
    Я просто змучилась подавати приклад щодня/просити/вмовляти, здається я як батарейка в якої закінчується заряд... Може ще роль відіграє те що я в декреті і цілий день вдома дивлюсь на то все... Раніше працювала то було трохи легше
    Дай Бог щоб вона змінилась в майбутньому, не хочу щоб вона була як свекруха в якої немає друзів і навіть зі своїми дітьми і чоловіком (який доречі живе окремо і вони їздять один дужедо одного в гості) не знаходить спільну мову
    --- дописи об"єднано, 12 Лютий 2020 ---
    Порадьте може яку книжку хорошу почитати про позитивне батьківство, а то я відчуваю себе нікудишньою мамою((
     
  5. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    це тому, що ви очікуєте результату. Я ж мала на увазі цей момент відпустити, а подавати приклад - це просто робити так, як вважаєте за потрібне, ваша дитина буде в будь-якому випадку це бачити і знати, що "мама живе отак, робить отак, вважає, що це добре", а чи проросте це в дитині, чи ні - покаже час, ваша справа - прищепити, засіяти. Але не ламати її, "виховуючи характер". Можна бути охайною і нещасливою, якщо робитимеш це з тривоги, що неакуратну тебе не любитимуть, від тебе можуть відвернутись.
    Хоча, я добре розумію, що вас втомлює не лише виховний момент, але і бардак сам по собі, тому і думаю, що ввести деякі правила доречно, окресливши таким чином свої рамки, але це не має руйнувати ваш стосунок з донькою.

    Чому Ви думаєте, що через неохайність ваша донька мала б бути такою ж нещасливою в стосунках, як свекруха?
    По теорії прив'язаності - Ньюфелда "Не упускайте своих детей" або ще доступніше Д.Макнамара "Игра, покой, развитие", там йдеться більше про маленьких дітей, хоча по суті зі старшими дітьми все те саме, це взагалі, на мою думку, одна з най-найкращих книжок, які мені доводилось читати про батьківство.
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
  6. Retaret

    Retaret Well-Known Member

    Свого часу Свєта Гончарова записала серію відео про оте позитивне виховання. Незнаю чи воно все досі доступне для перегляду . Загальна назва того всього була здається «воспитание без страдания»


    Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
     
    • Подобається Подобається x 1
  7. Gloria Tempus

    Gloria Tempus Well-Known Member

    Мені треба щось гідне почитати, бо чи то вже карантин з практично повною відсутністю гулянь та спілкування з однолітками, чи новий етап дорослішання сина. Дано: хлопець 8 років, 2-ий клас. Загалом активна, слухняна, але чутлива особа, яка любить страшно ображатися (от прямо з кожного криво чи не криво сказаного слова). Були труднощі у нас, коли народження сестрички наклалося на перший клас сина. Але якось з тим втряслося, зазвичай, обороняє її і любає.
    Що мене турбує зараз? Всякі дикі, шумні крики й ігри по хаті, дурний сміх та жарти списую на неможливість викиду енергії. Тут розумію, просто інколи прошу побути тихіше чи не так жорстко дуркувати:girl_crazy:. Але є таке: кожна моя просьба сприймається спершу в супротив. Будь-то прохання виконати уроки, піти помитися, пообідати (а в нього зараз 90% страв стали в немилості) чи не тягати сестру, як ляльку. Інколи мені здається, що він мене не чує і після третього разу мене трафляє і я вже підвищую голос. А от коли озвучую певну просьбу, то зразу відговорки "я не хочу", "зроблю потім" (це потім може і не настати), "я не буду", "нащо мені то здалося" і т.п. Спершу апелюю, пояснюю для чого, але наче не чує і далі робить свої справи. Часто такий ігнор мене просто вибиває з колії. Причому коли таки піде те прохання виконати, то потім йде перепрошувати, що він так негарно говорив, викрикував і більше так не буде. Але це далі повторюється. Таке враження, що він спершу мусить отримати оту мою емоційну відповідь, щоб йти щось робити, а потім постійно спрошуватися. Коли запитую, навіщо так робиш, не може відповісти. І от я намагаюся зрозуміти, чи то ми просто тотально втомилися один від одного, тому так собачимося, чи то етап становлення його "я" і мені треба адаптовуватися. Якщо друге - порадьте як і де про те підчитати, бо наразі не маю звідки почерпнути досвіду, а постійно тиснути, змушувати до чогось шляхом шантажу і кричати - не хочеться:girl_sad: Або просто поділіться досвідом, в кого теж діти такого віку (деколи допомагає глянути з іншого кута на свою ситуацію).
     
    Останнє редагування: 16 Квітень 2020
  8. Orman

    Orman Модератор-бомба

    В мене дитині вісім років.

    Не давайте йому емоційну реакцію. Просіть гарно, поки Вам зручно. Потім не просіть ніяк. Хай тато на нього репетує (бгггг).

    В нас в домі є правила які не можна порушувати нікому (їх мало дуже), можна плакати, ображатись, кричати й істерить, але виконувати.

    Ви собі вирішіть, що вам принципово щоб він виконував, і на тому наполягайте. Все решта забудьте на місяць.

    Принципового має бути мало.
     
    • Подобається Подобається x 5
  9. Gloria Tempus

    Gloria Tempus Well-Known Member

    Так, ото дуже важко стриматися, коли дитина тебе не чує. Проте постараюся себе стримувати. Закидає, що часто його критикуємо. Ми зараз у бабусі і якраз вона такого виховання, що і справді тої критики на кожному кроці повно, то я її постійно мушу відстороняти і казати, що сама розберуся. Можливо, і в цьому причина, що включає таку протидію у відповідь. А тато зараз лиш на вихідні приїжджає. Тому потихеньку всі дуріємо від того карантину.
    Дякую за ваш відгук, буду лавірувати і акцентувати лиш на найважливішому.
     
    • Подобається Подобається x 1