Позбутись мотлоху або метод КонМарі

@Rodionochka як я Вас розумію))) мені важко викидати, бо все здається, що може пригодиться))) але то, я так думаю, що наслідки тих совецких часів, коли нічого не було, і ніхто нічого не викидав. Потім ще й 90-ті. Я навіть як до смітника несу, то ставлю збоку, "а може комусь знадобиться" Але вже як чогось позбудуся то така вже горда собою))) От вчора викинула кілька шкіряних сумок, які носила, певно років 5, і ще десь стільки вони лежали. така горда за себе )))
А от з книжками складніше. Маю ще такі про партизанів, червону армію і т.д. Не я купувала, звідки вони хз, чоловік забрав з своєї старої квартири. На знаю що мені з ними робити. То такий час був. І Довженко так писав і Гончар, напевно, залишаться для історії)))

--- дописи об"єднано, 19 Січень 2020 ---

А як Вам книжку передати?

 

Дівчата, книжки ж не обов'язково викидати на смітник. Можна здати на макулатуру, для переробки. Ми перед ремонтом здали напевно 25% домашньої бібліотеки.

 

Я вже давно вожу в машині пакет з поламаною дрібною технікою (якісь ліхтарики і тому подібне). Для розуміння: той пакет в хаті перекидався 4 роки і до нього ніхто не дивився. От вчора чоловік викидав сміття і я дурницю зробила, кажу прихопи ще той пакет. Як ви здогадуєтеся, чоловік туди заглянув і пакет поїхав додому з криками, що йому то треба
І так зі всім. Одяг в контейнер оселі викидав, частину привіз назад. Питаю:
-нащо?
-я ще в ньому ходити буду.
-а ти дивився що там? там мої старі джинси в які я не влажу і сестри. як ти зібрався ходити в наших джинсах?
-ну темно було, я не бачив, що то твої.
А головне мабуть те, що мої батьки (власне хата їхня) вважають, що весь мотлох треба везти мені і складати на горищі. Благо сестра перед тим як везти частину викидає. З одягом ще куди не йшло. Я то періодично переглядаю і як автор книги тихенько викидаю, хоч автор і писала, що так робити не можна. А от з такими чоловічим мотлохом боротися складно (старі крани, труби, якийсь метал, якісь запчастини невідомо до чого).
Якщо що, то свої особисті речі я вже давно перебрала і повикидала. Хоча не за принципом КонМарі. Так щоб все-все зібрати в одну купу мені не виходить, бо банально нема стільки часу. Але якийсь порядок в моєму одязі вже вималювався. Можна тепер поповнювати гардероб, бо щось нема в чому ходити.
От книги і фотографії, до речі, не викидаю. Хоча деякі книги складені в ящики. Але це книги моїх батьків і тут я відчуваю, що не можу їх викинути зараз.

 

Ага, ходити нема в чому і до того моменту, коли була повна шафа одягу))

 

Отут з досвіду свого і клієнтів можу впевнено сказати, що кількість речей в шафі і "є що носити" не корелюється взагалі. Можна мати загалом 30 речей + взуття і того буде цілком достатньо, а можна мати лише суконь близько 80 (реальна ситуація) а на роботу вдягнути "немає що"
Тому часом перед тим як викидати важливо, як на мене, часом і аналізувати чому певні речі з'являються вдома. Не для того, щоб "просльозитися" і їх лишити, а для того, щоб в майбутньому було простіше.
У дітей 3 мішки іграшок більшість з яких відверто не використовується? Ми купуємо забагато? "Відкуповуємося" в ситуації коли діти хочуть уваги? Родичі часто дарують не те, що потрібно? Сестра віддає а я беру бо ж то все безкоштовно? І т.д.
Ну і не завжди паралельно з усвідомленням які речі "не радують" з'явиться чітке розуміння, ЩО ж все-таки потрібно, що принесе користь і радуватиме. От гардероб, як на мене, одна з тих сфер в яких часто не так і просто самостійно поглянути відсторонено і виважено спланувати. І де "радує-нерадує" розшифрувати для себе може бути важко. Піду подумаю як то описати детальніше

 

Я ще до чоловікових речей не добралась. Але точно доберусь. Пару днів тому прибирала у котельні. У нас там є поличка на всю довжину. Вона реально була вся закладена, а то певно 2,5-3 метри. Тепер там стоїть одна коробочка з причандаллям до роверів. Решта чоловікові інструменти просто склались у коробку, в якій вони мали б лежати). Ну бо є для того шафа, у якій є полиця, на якій стоїть ця коробка). Але вона чомусь практично пуста була, а весь інструмент розкладений. Чоловік не протестував).
Мені теж не вдається поки працювати по категоріях, більше по приміщеннях. Але я це все рівно якось зроблю).

 

О, в нас чоловікові речі(не одяг) то найбільше захламлення. І це при тому, що якась частина тих речей(інструменти, залізячки, комп'ютерні прибамбаси) поскладані у відповідні коробки. Але тих коробок море і ще купа валяється просто так. І печаль моя в тому, що знаючи свого чоловіка, я вже немаю надії, що це буде розібрано, посортовано і, ОМГ, викинуто. А лізти туди я не буду, бо інстинкт самозбереження мене ще не покинув))) А так - то був би в нас скандинавський мінімалізм.

 

Головне, що робиться. Я взагалі, викидаю все, що є одноразове. Складніше з одягом, його купа, але, якщо постаратися, то і з ним можна навести лад.

 

Я з одягом розібралася.

Є, правда, сукні, які поки не ношу, бо незручні при ГВ

, нарешті все помістилось на 1 поличку та кілька вішачків. Тепер кухня.... А там все потрібне))))
З книгами - не викидаю. Дуже люблю читати, перечитувати цікаві книжки. Якісь "одноразові", або подвійні екземпляри завжди можна в бібліотеку віддати. Правда, @Akina?

 

Щойно дочитала книжку Марі Кондо, яку придбала в нашої форумлянки, можу передати дальше, якщо цікаво, пишіть в ПП)

 

Дівчата, я ото викинь мотлох не читала, тільки фільм дивилася і статті по темі..а от Іскри радості - в процесі..
@KAPUCHINKA вам би більше сподобалося..там більше про радість, ніж про радикальне запихання людей в мінімалізм. І вона навіть допускає "захламлення", за умови, що ті речі вам приносять радість , тобто, гріють душу , а не, бо треба, ядерна зима і як я без того.

 

То про мене. А ще білизна, я білизноголік))Купа всякого різного, багато бюстгалтерів, майже всі з бірками, ношу від сили чотири. А коробки з обсесів то моя головна біль, бо не викину, і носити не дуже, бо взагалі не практичне.

 

Книжку прочитала. Зрозуміла, що багатьма принципами і так користуюсь. Особливо мені подобається щодо викидання одягу. Стараюсь звісно непотріб не купувати. Але і викидати легше, коли розумієш, що сам факт покупки це вже момент задоволення потреби)

Натрапила сьогодні на блог жінки російськомовної, що живе в Японії. От вона багато пише про відмінності менталітету і як вони відбиваються в побуті.
Наприклад зараз в них є тренд на відсутність побутового шуму. Всі розхідні матеріали перекладають/переливать у контейнери нейтральних кольорів і клеять однотипні бірки.

Це ніби знімає рівень стресу. Задумка гарна, як на мене. Але мені би було шкода часу, щоб всі кольори нейтралізовувати. Тому я по максимуму речі ховаю, щоб поверхні були чисті.
Вам як?

 

@phobika перша думка - таку сіреньку баночку хочеться пошвидше викинути. Знаю точно, що мені би такий варіант не підійшов. Це ж щоразу читати написи треба. А з моїм зором то напряжно. А ще як дитина має своє мило впізнати, шампунь чи пінку? (Я про дитину, яка ще не читає).

 

Я теж по максимуму ховаю, в ванній біля вмивальника лише дві підвісні штуки з однієї колекції - склянка з зубними щітками (бо вважаю, що мають просихати на повітрі) і контейнер з рідким милом. Біля ванни - підвісний "кутик" з нержавійки, там мочалки (теж ніде не заховаєш, мають поосихати) і гелі для душу (найчастіше використовуються). Всі шампуні, креми, пасти і т.п. в пеналі і шухлядах тумби.
Я навіть баночки з кремом ставлю зліва нічний, справа денний, бо з одної серії і виглядають однаково, то щоб не читати надписи (деякі серії мають "нічну баночку" темного кольору, то мегазручно.)
А переливати кудись доместос чи інші речі, ще й в пляшки одного кольору - взагалі дурниця, як на мене, ще переплутати можна, а це вже небезпечно.
Тому все по максимуму заховане і в заводській упаковці. Переливається в свої ємності лише рідке мило (купую флакони чи пакети запаски).

 

Ооо, я теж люблю все ховати з поля зору.
Також в свій час прочитала цю книжку і зрозуміла, що багато чого і так застосовую в повсякденні, та й мотлоху як такого у мене вдома небагато, бо мене дійсно бісить лишній мотлох.
Час від часу робимо з малим рейди по мотлох в його дитячій кімнаті, викинути можемо мішок непотребу! Бо то мале, як хомяк, все тягне до себе в дитячу: порожні пляшки, обгортки, коробки і т.д.))) от коли трохи повикидаємо, аж легше стає)
А ще я повикидала б мотлох з наших хат по селах (в своіх батьків і в селі чоловіка), чого там тільки нема!!! Особливо по горищах... але я там не хазяйка))
До речі, можу комусь віддати за шоколадку книжку, хто ще не читав і хоче почитати)

 

О, там ще такі штуки є, щоб розрізняти баночки


Але то звичайно і затратитись треба порядно на таку організацію. ..

 

Я недавно теж переглядала схожі блоги про побут і життя в Японії. Деякі нюанси викликали шок, деякі просто здивування. Але вони все ж геть інші, ніби з паралельної галактики якоїсь, настільки в них все "цікаво".
Ідея з одинаковими баночками мені нра. Але тільки з візуальної точки зору. Якщо б я мала багато грошей, то заставтивал б собі ванну всієї колекцією косметики Шанель))) Оті такі білі баночки з чорним написом

але і ті сірі і прозорі баночки теж ок, якщо сім'я без малих дітей. З іншого боку то стільки зайвого пластику...Спочатку в автентичній пляшці, потім переливаєш в ще один пластик. Це напевно добре для тих родин, що купують все в "промислових" масштабах, з запасом, типу каністра Доместосу))(хоч то не про японців, здається), то якась логіка і ощадливість в тому є тоді.

 

Купила цю книгу мамі, бо вона в мене хламівщиця ще та в мене після книги не було що викидати, бо я мінімалістка категорична, хлам давно в смітнику, одяг по контейнерах для благодійних організацій, папір сортую, кульки не використовую і т.д., , однак після книги посортувала документи, навчилася по-новому складати одяг і це зменшило його об'єм у шафі, перетягнула тканиною коробки і вони стали гарні і корисні, книга однозначно варта уваги)

 

@Olgga не дуже зрозуміла з допису, тому уточню: а мамі книжка допомогла?