Поезія в прозі

Тема у розділі 'Мистецтво', створена користувачем dieSonne, 17 Січень 2012.

  1. dieSonne

    dieSonne Well-Known Member

    Люблю писати такі картини-оповідання для настрою. Схожої гілки не зайшла, тож поміщу сюди. Якщо є, то прошу вибачення, бо не бачу:girl_cool:
    [​IMG]
    Якось одного зимового дня в центрі міста...
    Над парком Івана Франка надвисла густа сіра хмара. Складалося враження, що якби не було дерев, вона б просто впала на землю. Густий лапатий сніг виливався з неї і налипав усюди: на дерева, будинки, автобуси, і все навколо ставало казково пухнастим. Найбільше мені сподобалося, як сніг змушував перехожих усміхатися, він падав їм на носи, і вони щулилися, самі того не бажаючи усміхалися. Дякувати Богу за таку гарну погоду, коли люди на вулицях просто так усміхаються. Я також усміхалася. Це неймовірна зимова казка, в мене в навушниках лунали твори Вівальді, піднесена солодка музика саме для такої миті. Зима - гарна пора року. Це - початок. Це - очищення. Це - тепло і затишок. Це - свіжість і спокій. Споглядаючи, як падає сніг, поволі опускається на землю, мимоволі сповільнюєш дихання, широко відкриваєш очі і намагаєшся захопити поглядом усю картину, вся метушня, що навколо, якось магічно уповільнюється, торжествує велич природи, могутність і довершеність усього в ній. І ти відчуваєш себе крихітним перехожим, який має велику честь споглядати це природнє диво. ...ммм...