Оффтопи розділу

Я туткай тихо почитала і прифігіла

Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

серйозно? А чого то старші жінки мають на такій роботі робити? В них що сили більше?

не бачу зв'язку.

ну чудово, значить ви ні в якому місці не хворі. Раз можете і возите. Ура!

дівчата, я як буду мати коли, то це все поношу. Прошу тему далі не розвивати. Якщо стримаєтесь )))

--- дописи об"єднано, 17 Вересень 2017 ---

правда? я от з такими очима

 

В мене не має шизофренії,та і іншіх психічних недуг.В мене є проблеми з нервовою системою,тому що священик мені казав що я народилася вже з слабкою нервовою системою, і тому мені в житті не можна було мати великих стресів,якби не смерть дитини, і то отруєння, то того що зараз в мене є, в мене не було б.І депресії в мене не має,а просто поганий настрій, тому що не маю фізичного комфорту, який мала раніше. З депресією я знайома, і знаю що це таке,тому що дитину втратила, хлопці мене кидали, з роботами не везло, то я в такі дні, і місяці, бралася за любу роботу, лиш би не плакати, не думати,і не жаліти себе. Тому що, з фізичною активністю в мене було все в порядку.Вона довірилась, бо в неї була шизофренія, а в мене діагнозу не має,і кожен лікар каже щось своє.Я тільки можу довіритись Богові,і надіятися на нього, тому що більше нема на кого.

 

в них перспектив менше. а молода дівчина має рухатись до кращого, здобувати більше. Чи мріяли ви у 20 років про карєру прибиральниці?

 

Це я ще минулого літа могла їздити,а того вже не їздила тільки була два рази за ціле літо,тому що я вже писала мені гірше стало минулої осені в фізичному плані.

Прошу більше мені не писати, і залишити мене в спокої,тому що вам ніколи мене не ЗРОЗУМІТИ!!!

 

чому?

ні, але моя мама працювала в 22 років прибиральницею. І я не вважаю роботу прибиральниці принизливою. Всі роботи потрібні. Мені от зараз дуже потрібна прибиральниця.

не всі можуть і навіть не всі хочуть запускати ракети в космос. Декому такі роботи дуже зручні - відробив, а далі голова не болить чи зійшовся дебет з кредитом, чи на біржі все спокійно. Люди різні.

От якраз в форумлянки дуже багато красивих картинок в голові про перспективи. А виходити треба з тих ресурсів, що маємо.

 

Я знаю що таке сімейне життя, і прошу тут мене не вчити цього, в мене є сестра двоюрідна з якою спілкуюся в соц.мережі,і вона мені пише про своє сімейне життя,чоловіка і дітей,що їй важко і.т.д.та і читала багато і бачила.Я теоретично дуже багато всього знаю,знаю що треба рано і вночі вставати, знаю що діти хворіють і.т.д.Але я готова була до того всього, ще з 20 років та і зараз також готова.Сімейне життя це- важка фізична,моральна, і психологічна праця.Але це і ще і радість, і щастя, що тебе люблять і ти потрібна своїй сімї.Короче не маю бажання, тут все писати і пояснювати кожному.

 

На себе понадійтесь, а Бог допоможе.



Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

ну це все дуже ідеалістично уявляти як жіночка 60-70 років іде здобуває освіту щоб зробити майбутню карєру програміста, бугалтера, тощо

--- дописи об"єднано, 17 Вересень 2017 ---

вона не принизлива, але для людини з амбіціями може бути соромно. Більше того, я сама прибирала будинки за кордоном 3 місяці і знала для чого це роблю- щоб оплатити навчання іноземної мови, яка мені була потрібна для побудови подальшої карєри. І все вдалося.

 

Матьмаяженщіна! Аффтар, ви на чому сидите?

 

В якому сенсі на чому сиджу? Я вас щось не зрозуміла? А можливо цей допис і не мені адресований...

 

Списати ваш стан можна на безліч причин, в т.ч. на отруєння грушею, гиг Але ви жодну не визнаєте. Бо вони всі некрасиві і незручні, і вирішувати їх важко і незручно. Навіть наслідки втрати дитини у вас не пропрацьовані зі спеціалістом, бо ж лікарі не шарять. Але ок, у вас це не психічне, не фізичне, не психологічне і невропатолог з нервовою системою не поміг, і священик руками розвів. Не дурне, не ліниве, не інфантильне. Але шось не то... аа, точно, Бог випробовує! Та нічо, Бог поможе, Бог пошле, посиджу, почекаю. Кажете, взялись за розум, бо могли і спитися? Та ви тільки опікою мами ще живі, ііі.. кагби, все ще попереду при такому розкладі (не маю на увазі алкоголізм суто, варіантів безліч).
Так, зовсім «не до речі»: у вас в профілі пише, що ви радник президента. Думаю, то не вияв почуття гумору, бо щось його не видно. Установка на майбутнє? Чи все так зле в цій країні? Чи не в країні...?
Забаньте мене в цій темі, а? І ліпше не лайкайте, і не цитуйте, щоб ся не зачесало знов на ту писанину глипнути..

 

Вам-вам!
Ви хоч перечитуєте те, про що пишете? Чи то так "шовіжутопаю"? Страшенно хвора, але діагнозу немає. При тому Вам просто так призначають лікування, без діагнозу... І та ж недіагностована хороба не дає Вам працювати, спілкуватись з людьми, вдосконалюватись. Зате нити не заважає.
Ви хоч в курсі, чого хочете сама від себе? І що ви для того робите?

Я неправильно жию: древня, як какашка мамонта; дітей нема; заміж не конче й пру. Зате, як остання набита дура, ходжу на роботу!!!! На цілих вісім годин!!! Всьо, від завтра лягаю, складаю ручки і чекаю манни небесної.

 

Та ми тут всі трохи лохушки.
"Про медицину знаю
Про сімейне життя знаю
Про роботи знаю
Що мені поможе знаю точно і конкретно.... всьо знаю!"
А я? А я читаю в розумію що ні фіга не знаю)

 

мда..прочитала і зрозуміла, що я...короч, така як всі

а що, навіщо відрізнятись?
І мені краще працювати до третьої ночі, а вставати хотя би о 11...Але уви, життя диктує інше, треба в 7 ранку дупу з ліжка стягнути, скрегучи зубами встаю і йду на роботу. Ну знайшла роботу де кожного дня інший графік, і не 10 годин працюю, але щось мільйони не платять Фізично працювати я також не можу, бувають дні, що я навіть з ліжка встати не можу, але нічого - силу волі в кулак, дупу підняла і треба жити. По-іншому буде лише гірше. Сама переконалась ен-ну кількість раз. Пару разів себе пересилила, потім стає легше себе заставляти... Дівчата не дадуть збрехати скільки було моїх слізливих дописів тут на форумі. Але день, другий приходить усвідомлення що жаліти себе нема чого, а треба щось робити і далі в бій.
Ну і щодо пощастить...Щастя воно таке, лише з першого погляду падає на голову! Знаєте з фізики закон збереження енергії? - нічого нізвідки не береться! Щось треба віддати, щоб щось отримати.
В мене є знайома, яка прямо всім каже, що вийде заміж за мільйонера. А знаєте скільки вона для цього паше? Повірте, навіть мені було б лінь. В 32 виглядає не більше ніж на 18, вивчає 4 мови, кожного дня фітнес, теніс, верхова їзда. А знаєте коли вона встає? в 6 ранку! Навчання, робота, курси, світські зустрічі, музеї\театри, потім нічні клуби.
І оті історії про багато папіка, який забезпечить життя просто так - нє, не вірю. Просто так вони на голову не падають. Як писали вище - треба хоть вийти на зустріч до того папіка і відповідати рівню того папіка.

 

А я папіка не шукаю,просто щоб був чоловік який би мене полюбив таку яка я є,і мільйонера мені не потрібно,достатньо того щоб просто працював, і мені не важливо де.А я дупу піднімала коли ще могла працювати, і важко було, але я працювала,а тепер не можу на жаль,навіть не знаю чи б змогла на 2-3 год десь поприбирати,тому що в хаті мені важко тим займатися, але ніхто того крім мене робити не буде, я то все роблю,уборка, наведення чистоти, це все на моїй шиї,мама не дуже любить чистоту,а я люблю щоб в хаті була чистота, і порядок, і щоб все лежало на своїх місцях,бардаку страшенно не люблю,їй головне щоб в баняках їжа була,а я от не люблю готувати,але деколи готую.Я вже віддала Богові саме найдорожче, свою дитину.То що ви мені про вою знайому розказали, це не кожному таке дано.

--- дописи об"єднано, 17 Вересень 2017 ---

А от то що мені поможе, я якраз і не знаю...

--- дописи об"єднано, 17 Вересень 2017 ---

А от то що мені поможе, я якраз не знаю...

 

Ви не « віддали Йому » свою дитину, бо Він не забирає на той світ дітей, щоб карати, виховувати, мучити батьків! Так пишете, ніби збирач податків прийшов і з вас стягнув, і більше нічиї дії тому не виною, і тільки Бог причина всіх лих. А ви тепер, така змінена та інакша, незважаючи на всі «кари» , просто диво, а не людина, ще і уповаєте на зцілення від нього, ігноруючи земні засоби . Чи то виклик Богові — якщо ти є, зціли? ) Не гнівіть Бога. Та й на милосердя його надміру не надійтесь.. Прошу не цитувати цей допис, бо більше не маю про що з вами розмовляти. Дякую.
Я знайшла кнопку «ігнорувати». Життя прекрасне! Ноги моєї більше тут не буде

 

Я не знаю свого діагнозу ,якщо мені кожен лікар каже щось своє,то його в мене не має взагалі, я той стан сама для себе називаю фізичним дискомфортом, стражданням,на нервововому грунті.А з людьми я спілкуюся,в мене друг був два роки тому, але він перестав зі мною спілкуватись,це і був мій колишній хлопець який мене випадково в моєму районі зустрів ще в 2012 році,і я почала з ним просто дружити,він мене підтримував в усьому,я з ним разом кудась ходили,їздили на озеро.Ходив зі мною два рази до лікарів, дуже хотів щоб я була здорова,тому що знав мене не таку, йому було боляче мене таку бачити.Познайомився зі мною в 2006 році,як він мені багато разів казав і дякував,що я його повернула до нормального життя,що завдяки мені він змінився, і став іншим,тому що його тоді дівчина покинула, і йому було дуже важко, була депресія,а я його заряжала гарним настроєм, і позитивом...Але він мене покинув позустрічавшись пів року зі мною,пояснивши це тим що не зміг мене полюбити як жінку,а любив просто як сестру,колежанку,добру людину.Дружила я з ним три роки. Так я в курсі чого я хочу,і ще раз про то тут розповідати я не збираюся! І зробила дуже багато всього.

 

@Spring Melos
Хочете не виснажливу роботу- вишивайте на продаж,
Не вмієте- навчіться, благо Інтернет маєте;
Не маєте грошей на психотерапевта, шукайте безплатного. Знаю жінку яка їздила в Унівський монастир і там з нею займався монах з відповідною освітою . Безкоштовно .
Не думаю, що це одиничний випадок.
Було би бажання.

 

Вишивання це не моє,це для людей з спокійною нервовою системою,я в школі вишивала коли нам завдяння на уроках праці задавали,то це мені не подобалось.Мені потрібна більш така робота щоб рухатись,а не сидіти і виконувати марудну роботу(вишивання тобто) .А я ходила до двох безкоштовних,одна мені тільки ще більше настрій зіпсула, я їй все розказала про своє життя, про втрату дитини, про свою психосоматику, як психологи той мій стан називають.А вона мені сказала що нічого страшного,що інші люди не мають ніг, і рук, і живуть собі щасливо, радіють життям,а я тут нию що мені погано,і без сімї можна жити, ще ніхто від того не вмирав...Короче вона мені порадила змінити обстановку, поїхати десь на курорт,чи в якийсь санаторій.
Я потім після візиту до такої психолога плакала в хаті,і ще була в одної то та навіть мене слухати не хотіла,а казала лягати в лікарню, а потім щоб до неї приходила.І я вже розчарувалася в тих психологах і психотерапевтах,безкоштовних,якщо мені такі приватні всі троє казали в лікарню лягати.Просто не має більше бажання когось шукати.