В мене аж мурашки по шкірі .... Бо в мене на пологах в малого голівка пішла, а плечі не вставилися і потуги припинилися .... Все що я пам"ятаю , то слова відчаю і крику до Бога : Господи, потуги -це фізіологія , я сама їх створити не можу... Далі темний коридор і вкінці засвітилося світло ... Я прийшла до себе від відчуття мокро .... А то вже мацьопу поклали на живіт . Ще дотепер якось повністю не прожила це чудо дарованого мені і мацьопі життя ... ще не маю відваги його описати повністю... щоразу сідаю і щоразу питаю себе чи достатньо часу, чи вляглися емоції ....
Як одна з ДП-шників не просто тримала, а таки свідомо обдумувала всі шанси на ДП. @cjomcjomka дуже багато інформації писала про стан свого здоров'я (і цю інформацію може читати кожен, навіть не зареєстрований користувач на форумі). Очі читають, а голова аналізує... Мене найбільше викликав занепокоєння варикоз (відторгнення тромбів під час пологів) та інфекційні захворювання на пізньому терміні (це може вплинути на відходження плаценти). Як бачимо, це були зайві страхи. Ніяких проблем з судинами, плацента відійшла за 10 хв! Ідеально! @cjomcjomka на 42-43 тижні ходила на УЗД, що показало жодних загроз для дитини (у зв'язку з переношеним терміном). Води чисті, голова внизу, плацента дозріла і високо. Проблем немає, отже тепер потрібно слідкувати за початком пологів. Я не сумніваюсь, що якщо стане дуже погано, піде сильна кровотеча чи інші проблеми, то @cjomcjomka поїде на швидкій у ПБ. Якщо не зможе вже контролювати ситуацію. Але я, думаю, більшість розуміє, що у ПБ не схвалять таке рішення, особливо якщо кесарський розтин зробити вже не можливо (дитина буде вже у родових шляхах). Буде страшний скандал, ЧП, і "великі" рятівники-лікарі... Все це потім прочитаєте у газетах... Але я тихенько признаюсь, що від розповіді @cjomcjomka, я мала "дику заздрість", і ось чому: Виявляється і таке буває... Спокійна мама на пологах своєї дочки... Оце фантастика!!! Великі вітання мамі - вона для мене найбільший герой!!! У моєму випадку вже б була швидка з ПБ (інших варіантів для народження дітей не існує!!!), швидка з психологічного відділення (бо ти ж хочеш лише померти, і залишити старшеньку!!!) і, можливо, поліція (вони ж мають помагати дотримуватись правил)))) Взагалі тему початку пологів від більшості знайомих тримаю подалі. В мене то це травень, то червень, то липень... Серед моїх знайомих дуже мало таких, що спокійно сприймають інформацію про ДП. Є й такі, у яких починається мандраж та блювотний рефлекс, лише від однієї думки, що можна залишитись вдома і народити... Кожен раз вони перепитують, чи я за роки "набралась розуму", щоб поїхати у ПБ... У тебе ж вже вік (інших фактів для залякування наразі немає)... Моя баба досі розказує легенду, як я "тяжко мучилась", і майже не вмерла. А найцікавіше, що вона була свідком тих пологів, і жодного крику чи голосної мови від мене не почула... На її думку в ПБ я б не мучилась, як вдома (як вміє моя баба домалювати бажані події)...
Юля, ти мега-відважна жінка. Нехай Господь охороняє твою родину і малюсіньке дівчатко від усякого зла !!! Переживала за тебе і маленьку принцесу і так тішуся як мала дитина, що все пройшло добре !!!
без тромбофлебіту. Загрозами були гематоми від потуг, могли бути хибні вузли на пуповині, ну і на болючість перейм він вплинув. та розширені, і панчохи продовжую носити. І матка "варикозна" по УЗД. Нічого нового, але й без погіршень враховуючи, що у нас з мамою загалом мало спілкування, ми бачимось дуже рідко, - це взагалі фантастика але там не все було так просто, тому що цього разу про наші пологи мами - моя і чоловікова - знали вже від початку. І було багато чого, від чого чоловік мене вберіг, зокрема і від небажаних гостей. І швидку до нас теж викликати хотіли. напишу окремо. просто в одну розповідь все це не помістилося б
я починаю потихеньку злитись. Дівчата, в нас є тема для вітань. Ще є карма. А тема для конкретних розмов.
to whom it may concern прийомний день в облздороввідділі - понеділок, 10:00-13:00 Ми вже з поліклінікою все вирішили, довідки маємо. Тепер тільки висновок. Плацента - в морозилці, до того часу, як матимемо свідоцтво в руках. І трохи веселощів про поліклініку. Хоча, все було дуже добре. Єдиний сміх - не вірять, що може отак народитись дитина без акушерки, і не мати ні дитя травм ні мама розривів. "А хто приймав пологи? Чоловік? Ну, всі так кажуть..." Чому ходили в поліклініку - я не хотіла той народ у себе вдома. У всіх шляхів є переваги та недоліки, і ми обрали вчинити саме так. ЖК подзвонили мені в понеділок, коли ми були вже добре так в пологах. Попросили зайти. Я спокійно сказала, що нині не прийду, прийду завтра. Вони спокійно погодились. І сказали, що мені треба зробити КТГ, бо "41 тиждень - то Вам не жарти". Я сказала, що запишусь на КТГ і прийду і туди, і до дільничного - ближче до вечора. Поклала слухавку. В мене перейма, і тут вони знов дзвонять. Я почекала, передзвонила. "Ми Вас самі записали на КТГ, на 16:00, приходьте завтра". Я подякувала за турботу, пообіцяла прийти у мене склалось враження, що медсестра мого лікаря робила якісь ставки, і то - на мене Ну і картина маслом - вівторок, 16:00, заходимо - я з бланками довідок, чоловік з малюською загорнутою. Ми - спокійні, радісні, адекватні. Їм нічого не залишилось, як теж стати позитивними Правда, для них жінка, яка менше доби тому народила 4-кілограмову дитину і не має ні крововиливів в очі, ні проблим встати-сісти - це було як кентавр мінімум, ггг. Ми слова поганого не почули, сходили на УЗД (я і сама хотіла, бо ця плацента, на відміну від Вірусиної, трохи розвалювалась в руках і важливо було пересвідчитись, що в матці хіба що "неоднорідний вміст", а не щось таке до стінок причіплене). Потім сходили до сімейної лікарки. Там оглянули лялю, похвалили її і обсипали компліментами. Призначили нам ЛКК на четвер, в четвер підготували всі довідки, самі сходили підписали, я тільки заяву написала. І всьо
Класно, ви самі то знаєте, що молодець. Трохи офтопну, але не зовсім. Так дивно, як то люди не вірять, що жінка сама може народити. Чому я так кажу, бо ще ж 100 років тому назад і навіть менше самі родили чи ще з жінкою, типу повитухою. Але реально бачу, що мозок в сучасних людей так добре промитий зі всіх сторін, що будь-яке відхилення від стандартного, загальноприйнятого, сприймається досить дивно. От я недавно говорила, що не буває такого в 99/ випадках, що не було молока зовсім після звичайних родів, а мені кажуть, от в мене не було, в сестри, знайомої не було. То я їм свої аргументи наводила, вони мені свої. А вкінці я кажу, ну, добре, от народить кітка чи пес, чи корова і у них є молоко, це сприймається як норма. А як жінка народить, то чому ж молока нема, куди воно поділось, для чогось же ж природа дала жінці груди. Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk
та і після КР теж, просто там свої особливості "роздупління" постраждалого материнського організму. Тіло носило дитину, воно знало, що буде малюк і схоче їсти
До речі, як приходила минулого разу гінеколог мене оглядати, то теж так дивилась на мене "як це сама?" І звідки я знаю, що в мене нема розривів - це ж моє тіло, я знаю де в мене що. І звідки я знаю що все добре з плацентою - в мене є очі. Ні, це поки не скаже якийсь лікар (чи акушерка), жінка сама знати не може. І їх не переконаєш хоч би на Біблії клявся, бо бути такого не може.
От мене саме оцей пункт найбільше зупиняє від домашніх пологів (бо час від часу думка про таке "шаленство" проскакує ) Чомусь не так боюся, що дитина застрягне-вдушиться і т.д в процесі, не боюся за нюанси зі своїм здоров"ям, а от потенційні розриви і кровотечі чогось найбільше мене лякають і я не впевнена що зможу отак оцінити-відчути є вони чи немає
нащо я колись подивилась навчальне відео класичних ПБ-шних пологів - де одразу після витягування плаценти оглядають шийку матки.. по-перше, в більшості випадків до кровотечі є передумови. щодо розривів - серйозні внутрішні супроводжуються кровотечею з розрива, це видно. Ну і, напевно, болить. А оцінити зовнішні можна "на мац" або спробою попісяти. В мене були дрібні тріщини в минулих пологах, то туалет в перші дні був просто ойойой Я страшно боялась розривів в цих пологах, але "боялась конструктивно", якщо так можна висловитись. В якийсь момент я зрозуміла, що в пологовому мені можуть допомогти лише по факту розрива, а от в запобіганні - дуже навіть і навряд. Тому дуже прислухалася до себе на початку пологів. Страшно? Їдемо в лікарню? Ні, це був не страх і прохання про допомогу, а просто хвилювання перед важливою подією. Тут ще який є момент. Вчасність пологів. У мене зараз так сходяться кістки, що просто відчуття "конструктора". Я думаю, що такий довший термін вагітності і тривалість пологів потрібна мені, щоб підлаштуватись під моїх дітей. А якби викликали пологи в ПДП з нуля і "допомагали", то і 3.600-3.800, якими були б на той час малюки, мене порвали би як тузік грілку. Мені в перших пологах так і сказали, що без епізіо першородящій ніяк, "але це буде не страшно"
Ну от в мене першого разу було таке, що розрив на шийці не одразу навіть лікар помітив. Зашили зовнішні дрібні, а вже потім помітили, що "наче, ще десь кровить". Тому й боюся того, що самостійно взагалі важко буде оцінити чи то "нормальна" кількість крові-лохій, чи то щось не ок. Ну але ясно, що орієнтуватися на пологи стимульовані "з нуля" і порівнювати їх з нормальними і в свій строк взагалі не варто Я дома наразі не готова (хоч сиджу читаю і тихенько заздрю )... Якби так якось випадково сталося - то, наче, і не проти, напевно, не сильно б панікувала, а от навмисне планувати - ні, поки боюся
там вигляд крові зовсім інший. Пологова - темна, водою розбавлена. З рани - червона. --- дописи об"єднано, 11 Травень 2018 --- я не агітую, якщо що. Просто на свіжих враженнях відчула, як це - зрозуміти, фактично, на дотик, що ось так - порвуся, а так - ні. Уявити не можу, щоб мені хтось казав "тужся - не_тужся", а щоб на потугах ще і руки туди пхати... ой. Я би точно кричала.
розбавлю позитив після Юліних пологів... не бачити мені цього разу домашніх пологів майже напевно (95. 1. ми переїхали за 70 км від моєї попередньої акушерки, яка приймала пологи, тепер до неї всі 100 км. це вже накладно, як для акушерки. 2. домашню акушерку поблизу ми не знайшли, хоча почали всіх обдзвонювати одразу після тесту на вагітність: всі вже були зайняті (виявилося - люди вже на стадії планування вагітності бронюють собі акушерку для ДП). 3. домашніх акушерок зменшилося на порядок за останні кілька років - дуже підняли їм вартість страховки. 4. тут є акушерський центр з трьома акушерками. ми дуже на них сподівалися, бо по телефону вони сказали, що домашні пологи теж можливі. так от виявилося, що дві з 3-х акушерок категорично не приймають домашні пологи. а яка буде на твоїх пологах - залежить від їхнього розкладу чергування. і головне, що вони нам по телефону цього не сказали (а сказали лише на другій зустрічі!!!) - ми два з половиною місяці жили з надією, що вони нам домашні забезпечать. тепер навіть нема сенсу продовжувати далі пошук домашньої акушерки - за 5 місяців до пологів майже не реально знайти навіть звичайну акушерку, яка буде відвідувати тебе після пологів, не кажучи вже про домашню. у мене великий-великий хник. я в такому стані, що відчуваю що можу псіханути, і повідомити акушерку про те, що пологи почалися "трохи запізно" і хай сама вирішує, що їй робити: приїхати до мене додому чи не приїхати і потім мати проблеми (бо вона ніби за мене відповідальна). кажу їй: хочу вдома, бо перше-друге-третє. і ще - бо не маю куди діти дітей. ми щойно переїхали в нове місто, близьких друзів тут не маємо. і навряд чи можна стати близькими друзями за 5 місяців на стільки, щоб подзвонити серед ночі і сказати - приїжджай посидиш з дітьми, бо я з чоловіком на пологи їду. бл... вибачте, нема кому пожалітися, не так багато є людей, які розуміють моє бажання народжувати вдома.
і ще похничу. таке відношення - як на конвеєрі: все швидко-швидко, 30 хв на зустріч і там вже наступні вагітні в коридорі чекають. я вже так звикла до своєї попередньої акушерки: вона могла на 1,5-2 години зависнути у нас вдома і з будь-якою дрібницею намагалась допомогти - навіть з хворобою чоловіка і старшої дитини.
Я ніколи не готувалася до соло. Я боюся не визначити моменту, коли треба чиясь допомога з новонародженим чи зі мною. Хоча я на 99,99 відсотків впевнена, що нічого такого не треба буде. Інший момент - мене двічі зашивали, підозрюю, що і цей раз доведеться. І третє - я зобов'язуюсь повідомляти акушерок про свій стан (частоту перейм, відходження вод) по телефону в будь-який час доби інакше потім у випадку чогось страхова може не покрити витрати (а там рахунки йдуть на сотні, а то і тисячі євро, якщо самому щось доводиться оплачувати). Я сподіваюся, що можу сплутати тренувальні зі справжніми (точніше навпаки) і комусь (акушерці чи швидкій) доведеться мати справу зі мною вдома. Я дуже емоційно перезбуджені після зустрічі сьогоднішньої. Сестра каже, що залишить своїх дітей бабусі і прилетить до мене чергувати два тижні)))
Та Ви просто звичайна жінка!!! Це справді лякає. Особливо, коли в пологах вперше, в думках саме ці страхи. Я ті розриви, кровотечі довго в голові носила при першій вагітності. І мислила точнісінько, як Ви. Ой, що буде, що буде... Як зрозуміти, що є розриви? Як зрозуміти що це "природня" втрата крові, а це вже небезпечна кровотеча... А-а-а-а-а хто буде зашивати... Вивчались книги, аналізувалось. Але то все була теорія, мало що з практики... Зараз читання книжок взагалі не йде... Є свій досвід. А пологи можуть дуже-дуже відрізнятись, навіть в тої самої жінки. Я тоді "озброїлась" лише одним правилом - не тужитись!!! Не потужишся - не порвешся... На моїх перших пологах це було доречно, бо родова діяльність була дуже активна. Хороші перейми, перейшли в інтенсивні потуги. Доня працювала, а я лише думала - не тужитись... Першою вийшла сорочка з навколоплідними водами (ще те видовище, ніби у надувний шарик води налили). Взагалі якраз народження дитини у "сорочці" зменшує кількість пологових травм, бо шляхи відкриває не тверда голова малюка, а така собі "подушка з водою". Це значно полегшує пологи, а розмір і вага дитинки не мають такого "фатального" значення для розривів. Дуже мудро природа придумала, і по відчуттях було м'яко і без "печіння" при виході (дуже мене це тоді здивувало, що не пече коли голівка "прорізається"). По моїх відчуттях, все мало бути без травм. Але: Саме так і відчуваєш тріщинки... Попікає, коли йдеш по-маленькому. І чого ж виникла одна тріщинка. Про це мені пізніше розповів наш татусь. Виявилось, що коли він зняв з голови сорочку і перевірив шию, у дитинки було обвиття. Потягнув за пуповину, щоб послабити, і шкіра родових шляхів під пуповиною натягнулась, відповідно збоку при виході утворилась тріщинка. Я цього взагалі не відчула. Через декілька годин тріщинка затягнулась. І вже не було жодних "попікань". А ще пізніше я читала статтю про те, чому всякі дрібні ранки (тріщинки, розриви) у жінок після пологів без втручань швидко заживають. Виявляється, що слиз, який покриває дитину має властивості загоювати ранки (діє як пантенол). А моя доня була настільки слизькою, що у руках її втримати було не можливо...
Нарощуйте дзен. Вангую, що не треба буде шити, якщо будуть соло-пологи ))) Сестра молодець! Це Вас просто ще після новин дуже качає. Все буде добре ! --- дописи об"єднано, 11 Травень 2018 --- От ще один приклад коли жінка сама собі знає як їй має бути. Мене розриви не хвилювали і потуги не хвилювали. Я не тужилась зовсім. Бо воно само так тужило, що прикладати зусилля ще туди було б як помагати цунамі підгрібаючи воду руками. Цунамі все робило саме. А ще в мене в кожних пологах є якась впевненість в окремому аспекті. В других я точно знала, що кровотечі не буде. Якось ми з лікарем розмовляли і щось зайшла мова за третій період чи що, і я йому таким залізобетонним голосом "кровотечі не буде". В третіх теж щось знала, але вже інше ))) Забула. Коротше кажучи - відключити мозок, а тіло все знає, ще й голову навчить.
