у мене і вагітність попередньою дитиною, і ця - "високого ризику", фактично при забороні вагітніти. Страхи до вагітності були, зараз - нема, хоч перебіг і нелегкий. Натомість реальна оцінка свого стану є. Щодо домашніх пологів - я не є "прихильницею домашніх", хочу народжувати там, де безпечно. Зараз термін ще малий, час дослухатись до відчуттів і оцінювати фактори. Звичайно, що досвід пологів вдома і в ПБ - не до порівняння, але про це ще рано говорити. якщо не буде однозначних показів на КР, домовлятись не буду. Мені не підходить система "домовляння" з багатьох причин. пройде інакше. Кожні пологи - інакші. я просто складаю всі необхідні речі в одне конкретне місце. По ситуації - якщо потрібно їхати в лікарню, то збори займають 15 хв при тому, що збираюся сама (перевірено досвідом) я вважаю, план Б має бути завжди. Є випадки ,коли без допомоги не обійтись, і пологи - це ситуація, коли потрібна ретельна обізнаність і виважені рішення, а не фанатизм в будь-яку сторону
Нема страху при наступній вагітності. З лікарем я домовлялась один раз (другі пологи), але він казав, що візьме мене на моїх умовах тільки якщо пологи почнуться до 41 повного тижня. В результаті народила в 42+3 в іншої лікарки. В мене в принципі страху домашніх не було жодного разу. Але два перших рази не вийшло. Речі я завжди маю в сумці, але це не "сумка в пологовий" і речі там для мене і дитини, а не з переліку в пологовий, що не завадило два рази докинути тапки і з нею їхати. Зручно коли можна послати чоловіка до сумки і там точно є пеленки чи шапочка для дитини, а не "в лівому квадранті, правої верхньої шухляди". --- дописи об"єднано, 11 Листопад 2017 --- План Б і "підстраховка" - для мене різні речі. План Б в мене простий - ПБ. Всі слова я знаю, плавали.
у мене одна поличка. Документи, речі. Якщо народили вдома і їхати ніде не треба, - юзаємо речі з полиці вдома. Якщо ж треба їхати в пологах або після - всі речі з однієї полиці однією рукою згортаємо в сумку, яка там же на полиці лежить збоку. Готову складену сумку просто не було де тримати (і наразі теж нема де). між іншим, так. Я ще не можу того добре висловити, але різниця велика
Була нині в сімейної лікарки. Закривала лікарняний, ну і заразом вона мені написала "патронаж вагітної". І каже: "Але якщо цього разу захочете вдома народжувати, то треба попередити дільничного лікаря". Попередити? Дільничного? Та він сам народить, і то їжака. Крім того, звідки я можу до пологів знати, де я буду народжувати. Посміялись. Сказала сімейна, що патронаж вагітних ще не передали сімейним лікарям. І що вона рада, що я не буду в неї на обліку Чесна така. Хоч і з тих, що почали працювати коли я лише народилась, але вона мені як людина імпонує. Буду з нею підписувати той контракт, що по реформі належиться. І туди ж: "А чого Ви така велика на такому терміні?" Йой
я останнім часом тут з'являюсь виключно щоб народ повеселити Загалом ,спитали, де я буду народжувати. Спитав чоловіка родич. А чоловік мій: "та звичайно, що вдома!" І мені розповідає, мовляв, дивні такі - ще питаються. В мене такої однозначності, звісно, нема. Я не "планую пологи вдома". Але справді, "by default" , напевно, думаю про це.
обіцяю репортаж з місця подій, я валідол і валер'янку для бідолахи візьму з собою. Думаю на початку наступного тижня ставати на облік, тоді й розповім а якщо по темі, то про пологи думати не дуже хочеться. Поки що завдання - доносити, і щось воно не зовсім з простих. Вчуся працювати з болем, бо маю підозру, що боліти може значно сильніше, ніж минулого разу. Маю на чому тренуватись, бо ноги болять страшенно щодня, і тренувальні перейми дуже болючі також. Єдине, чого не хочеться зовсім - чиєїсь присутності на пологах. Наразі нікого не бачу. Ні лікаря, ні акушерку, ні доулу, ні жодного партнера.
Дякую. я зараз на ногах завдяки іншій методиці, тому наразі йду по ній. Піднялась з лежачого безпорадного стану.
Та як: прийде трохи побадає, руками-ногами (вашими) порухає і буде вам щастя. Я минулої вагітності часто з ним бачилась. Зараз не відчуваю потреби. Але то власне дуже м'який вплив, якраз для вагітних і знімає купу незручностей.
Трохи не по темі, але останніх 8 місяців тісно спілкуємось з лікарями, реабілітологами і остеопатами. Однозначно вважаю, що при будь-яких проблемах опорно рухового апарату дозволяти фізичний доступ до власного тіла можна тільки хорошому остеопату (бажано з єропейської школи). Жодних масажистів, костоправів, і їм подібних. Жодного дискомфорту при роботі з Вашим опорно-руховим апаратом. На власні очі бачила, як зовсім ненав"язливий вплив творить диво і піднімає на ноги людину, якій всі інші пророкували операційний стіл. Тепер хочу дати інформацію якомога ширшому колу осіб, щоб люди мали вибір.
Повністю згідна. Мені оті хрускання і заламування рук взагалі страшні. Але в нас погано знають хто такі остеопати - всіх мішають в одну купу. Я взагалі дуже обережно ставлюсь до підпускання до тіла. Навіть невагітна. Навіть на простий масаж, чи цукрову епіляцію, чи щось таке невинно-косметологічне. Бо тіло воно вмістилище духа, ним розкидатися не треба.
От скажіть свою думку, будь-ласка: Є теорія, що не треба говорити про те, про що тебе не питають. (І в багатьох питаннях я з цим твердженням дуже згідна). Але є багато питань (і елементарна реабілітація пацієнтів з килами міжхребцевих дисків - одне з них), про які в інтернеті, ЗМІ і серед лікарів поширено маса непотребу, комерції і інформації, котрі може нашкодити хворому. І от як бути, коли в силу тих чи інших обставин людині довелось глибоко вникнути в питання, і вона може своїми знаннями (часто отримати через гіркий досвід) хоча б наштовхнути на роздуми і дати комусь альтернативу?
Моя думка така, що людина не може спитати про те існування чого їй невідоме. Тому при відповідній нагоді (скарзі тощо), можна їй розповісти про альтернативу. Я не думаю, що хтось вулицями бігає і за руки людей тягне. На хвилі ейфорії звісно хочеться всім допомогти, але кому не треба, то він просто проігнорує. Я про остеопатів дізналась зовсім не по темі, десь на дівчачнику.
я би була вдячна за вашу розповідь в пп , чи в профільній темці.. Та й дівчатам би було корисно дізнатись .
в профільній темці я вже багато строчила. Думаю, що зберусь з думками, і спробую описати всю історію з самого початку, але без сміття. Наша історія ще не закінчилась, але маю підстави вважати, що ми рухаємось правильним (для нас) шляхом.
я знаю ще про двох, які народили вдома цьогоріч. Дуже страшать змінами в законодавстві - мовляв, складніше зареєструвати дитину. А я скільки не шукаю офіційних джерел - наче змін до Постанови КМУ нема ще від 2013
