одна пара жила. але купили квартиру. в других батьки в іншому місті живуть.. ну але я вас розумію. нам хоч і було важко з малим в мандрах. але з свекрухою я б мандрувати не хотіла б ніколи. це ще одна дитина яку треба розважати..
@smilechyk, як маєте можливість, - купіть якийсь простенький короткий тур на двох і подаруйте чоловікові на Миколая, Різдво чи що там найближче. Тільки не 7 міст за 3 дні, а щось спокійне і розмірене. Щоб був час погуляти, посидіти в кафешках, помилуватися краєвидами. Хай спробує, що таке відпочинок вдвох. Може йому якраз зайде)
Якби ми не жили з батьками, я б погодилася разом відпочивати. А так виходить 24/7 (умовно) з батьками, і відпочивати з батьками... мені вже трошки перебір
@smilechyk а ви чітко формулюєте, що хочете відпочити головою від постійної присутності його батьків? Без всяких там але. Ми 2 роки з моїм татом живемо. То я сама кажу - пора їхати! Хоч на два дні, хоч на базу за 5 км від хати, але там де чужий вплив на наші мозги відсутній
@smilechyk, я вас розумію на всі 100%. От чесно-чесно. Ми 5 років жили із батьками чоловіка, гарно жили. Але.... Я відразу чоловікові сказала, що відпочивати тільки ми сім'єю або я не їду нікуди)))) думаю, маю право. Так ми і їздимо самі вже 8 років)) з народження малих, мені діти не заважають і не важко, я можу і з ними норм так тусити допомоги не потребую. Для цього у нас є друзі, ми один одного страхуємо. Але то треба так з любов'ю доносити до чоловіка, можна про свекрів і не згадувати, просто казати, що мрієте побути у двох і все в тому роді...
@smilechyk, а які у Вас відносини з батьками? Чоловік не бачить "нічого такого" в такому відпочинку (може, з дитинства звик так відпочивати...)? Як виглядає відпочинок: готелі, бази відпочинку чи оренда будинку і ви всі живете так само разом тільки за вікном - море/гори? На батьків можна залишити дитину? У нас цього літа був конфлікт. Весною батьки запропонували разом на море, оренда будинку. Ми подумали деякий час і вирішили відмовитись, бо грошей на відпочинок не мали і приймати такий подарунок не хотілось, бо в пріоритеті було заробити та добудувати хату, а не відпочити від нереалізованої цілі. Згодом батьки (мама ) почали наполягати взяти тільки дітей: сонце-море-пляж, ми спокійно робимо ремонти і тут... Ми прийшли до висновку, що батькам просто незрозуміло чим вони там будуть займатись ВДВОХ наодинці. І тому вони хочуть якусь компанію. Мій батько достатньо така зайнята людина, "на телефоні" і відпочинок - це в якійсь мірі для нього стрес. Ну якби два-три дні, а тут тиждень з дружиною . Я би дітей відправила , та розуміла, що реально в них є проблема в відносинах. І замість вирішення, мама би бавила онуків, а батько би був на рибалці або на телефоні. Батьки відпочили, все пройшло ніби спокійно. --- дописи об"єднано, 26 Листопад 2019 --- @smilechyk, ось ця ситуація Як це відбувається? Ви пропонуєте/говорите про ідею відпочинку чи поїздки вдвох, а чоловік: "о! Гарна ідея! Давай візьмем маму та тата"? На якому етапі планування відпочинку "з'являються" батьки? Ви від них фінансово залежите?
Відносини з батьками чудові, відпочинок -будинок 1 (номери різні). Можна залишити дитину, але не надовго. Ідентична ситуація із свекрами, крім рибалки і роботи нічого, тиждень відпочинку це стрес, ломка бо немає рибалки. Баба була б з онуком. До цього літа ми їздили з батьками, бо вони мали машину, а в нас маленька дитина. Тому вирішували відпочивати разом. Нам простіше бо машина, а їм компанія. Але цього року ми купили машину, щоб бути незалежними від батьків. Ні. --- дописи об"єднано, 26 Листопад 2019 --- Просто досі вирішував свекор і мій чоловік: куди, коли і на скільки їхати. (На роботі просила відпустку, щоб під них підлаштуватися). Це й рік я вже просила чоловіка що не хочу з батьками відпочивати. Ну якось я погодилась, бо чоловік не хотів поїздом чи автобусом кудись їхати, а машиною то тільки з батьками, бо так машину нам ніхто не давав.
@smilechyk, ми одного разу поїхали з батьками чоловіка і моєю мамою відпочивати на море. Я якраз завагітніла меншим. Більше ми таких експериментів не робимо). Посварилась тоді зі свекрухою конкретно. Вона дуже така вольова жінка, а я сказала, що її син не ідеальний. І тут її понесло. Хоча вагітна з гормонами була я. Осад залишився на роки. Ми від самого початку жили окремо. І відпочивали також. І все було ок. Але ця поїздка довела, що нам таки краще бути окремо), особливо на відпочинку. Він же для того, щоб почуватись добре))). Тепер у нас таке взагалі не обговорюється). Або вони, або я. Я думаю, Ви цілком маєте право хотіти бути окремо. А чоловікові або незручно перед батьками, або він мамусин синочок. Та в житті так стається, що треба ставати дорослим та самостійним). Відстоюйте своє право.
@smilechyk Щось мені підказує, що це питання владнаєте. Якщо "на лице" ось ця хованка свекра від власних подружніх спілкувань - делікатно можна цю тематику піднімати. Насправді ви (чоловік) будете робити ще гірше і собі, і батькам, якщо не організуєте час побути наодинці. Відбувається підміна. Повірте, на нас теж батьки ображались, називали невдячними і т.п. Тільки після відпочинку окремо стало очевидно, що вдвох їхати - правильне рішення було. Можете планувати як спільні, так і по окремо поїздки. Дитину теж з собою можна брати . А там і окреме житло будете мати з часом Можливо, батьки за життя дещо віддалились, погрузнувши в своїх роботах, обов'язках по дому і т.д. То зараз час налагоджувати відносини. І дуже класно, що поїздки плануються між сином і батьком . Син здатен пояснити нелогічність обрАзи батька при окремому провадженні часу. Якби ви бачились раз в рік - то одна справа. А так якось уникати спілкування з дружиною наодинці... Ліпше би він подумав, чи не ображає дружину. Може їй теж хочеться наодинці з чоловіком пройтись ввечері по набережній та повернутись в вільний номер для продовження романтичного відпочинку, як і вам. А можливо, для початку, спланувати одну спільну поїздку, а одну окрему - якийсь бюджетний уікенд на двох. І потихеньку відрізати пуповину
Лагідно поясніть чоловікові, а той нехай пояснить свому татові, що його сім'я - це його дружина, а син вже не малолітній і має свою сім'ю. А ви, чоловік і ваша малолітня дитина - це ваша сім'я. Кожна сім'я в праві сама вирішувати, як проводити відпочинок. Якщо інтереси співпадають - то добре, якщо ні, то це не є погано, потім поділитесь враженнями. А ображатися на що? Якщо б ваші свекри потребували якоїсь допомоги і попросили у свого сина, а ви на правах дружини сказали ти цього робити не будеш, бо я так не хочу - то можна ображатися, а інакше - нема причин для образи...
Пояснювати комусь нелогічність його образи - невдячна справа, бо образа - це виключно відповідальність того, хто ображається, але поки людина сама цього не зрозуміє, то ще більше може ображатися, якщо їй тлумачити, що ображатись нема чого ("мало того, що мене ображають, так ще й заперечують це"). А ця тема, про потенційну "втечу" від дружини (свекра) - нуу, от чесно, теж не справа форумлянки і її чоловіка, для чого їм це розкручувати? Питання для них тільки в незавершеній сепарації від батьків. Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk
Згідна. Довів клієнту його неправоту - втратив контракт . Я мала на увазі що саме син, а не невістка, може в процесі розмов донести цю думку. Не так одразу: тат, Ви помиляєтесь. А провести певну роботу, наприклад, логічними запитаннями, де сам батько зможе сам собі десь в середині дійти до висновку, що ображатись - це маніпулювати. Чи щось подібне.
Ну причин для образ у свекра нема. Об’єктивно. Чоловік просто мусить раз спробувати. Їдьте в Карпати на кілька днів, потім ще раз, як час і можливість є. Можете йому цитату з Біблії навести, там де: «...залишить чоловік батька свого і матір і приліпиться до жінки своєї, і будуть двоє одним тілом». Прекрасно розставляє межі. Бо хоч ваш чоловік і оточений найріднішими людьми, все рівно мусить розуміти, що в одному домі живе дві сім’ї, а то для жодної не до кінця здорово.
Чоловікові просто зручно розділяти відповідальність з татом. Де ж то відповідати за відпочинок, а раптом дружині не сподобається, Венецію затопить і тп...? а то все чоловік організував..а так на тата можна половину спихнути, а я так, ні при чому... і що значить - тато образиться? типу як жінка образиться - фіг з нею, а як тато - то божеупаси, по попі надає (ну раз не вгрошах справа)?
Образяться. Вони в кожному разі образяться, свекри. І в цей момент захочеться вибачитись і повернути "все як було". Але якщо Ви справді хочете змінити трохи ставлення до вашої сім'ї, розставити належним чином акценти (а належним - це про те, що ви окрема сім'я), то зробити це доведеться. І способу зробити це "необразливо" нема, тому що образа інших не в нашій компетенції. Зовсім інша річ - пояснити чоловікові, якщо він справді не розуміє, "що тут такого" - їздити на відпочинок з батьками. Це непросто, бо виходить так, що весь цей час щось не влаштовувало лише одну людину - Вас, @smilechyk. Всім іншим було ОК. В мене була подібна ситуація, не з відпочинком, але з абсолютно непотрібною пов'язаністю з батьками в інших сферах. І були неприємні розмови, навіть образи. Остання була цього літа. Тепер такі розмежування проходять значно легше, бо ми з чоловіком повністю заодно в більшості ситуацій, і варто звернути його увагу на порушені кордони сім'ї, щоб він почав їх відстоювати. Але це 13й рік шлюбу і купа різноманітного досвіду та висновків. Ну і звісно, нам в рази легше, бо живемо окремо. Але складного, звісно, вистачає - реагувати на "ми ж одна сім'я, ви ж діточки", звинувачення в невдячності і сльози. Але в результаті, коли все втихомирюється, стосунки стають якісно кращими. Тому дуже бажаю пережити неприємний період і вийти на новий рівень.
Мабуть і в мене є трохи мистецтва. Кажу до чоловіка, що коли ти помив мою машину, мені було так приємно, немов я отримала букет квітів. І що це дуже романтично. І що знову б не відмовилась від такого поступку))))
Отак читаю тут на форумі про різні цікаві сторони наших чоловіків і задаюсь питанням - як далі жити і будувати добрі стосунки з чоловіком, який постійно десь тисне на болюче? Не допомагає по господарству, не дає грошей, партачить ремонт в хаті, тринькає гроші на непотріб , не бачить і не цінує того що робить жінка... Ясно шо то не в одній людині зійшлися всі найгірші риси, та все ж .. Бо як в нас попадає раз за разом кілька отаких промахів чоловіка , то я просто не можу до нього нормально ставитися якийсь час. Якщо я не отримую від нього допомоги і навіть навпаки - якісь самі неприємності, то зникає відчуття, що хочу бути з цією людиною і старатися шось для неї. А як у вас? Цікаво просто з яким внутрішнім налаштуванням ви проживаєте такі речі. Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
та чесно, всяке буває, в деякі складні періоди бувають і думки, що можливо десь помилилася з вибором. Єдина порада, це не робити вигляд чи через силу, думаю ми маємо потребу пережити, переварити ситуацію. А ховати все в собі і робити вигляд, чи мучити себе докорами про те, що у всьому ваша вина не є добре. Вибачаюсь, якщо щось не так написала, просто допис якось дуже в тему
