Ми, не бідні, але й не багаті

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

Вмiю )I можу. Яка менi рiзниця хто шо подумае....

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

Прийшло на згадку: коли рахуєте чужі гроші, то порахуйте заодно чужі витрати...

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

кажу спокійно, якщо нема грошей, оскільки я студентка - це природно, що в мене їх нема)))))

не люблю людей, які справді мало мають грошей, але хочуть все купити. наприклад мікрохвильову чи двд-плеєр. невже це такі необхідні речі? наберуть купу кредитів, а потім нема чим їх платити. наприклад, мої батьки не бідні люди. але для того тато працює дуже-дуже багато. і не для того, щоб мати краще , як в сусіда, а щоб дітей на ноги поставити. і нема у нас мікрохвильової вдома, і двд, і телевізор старючий - і все прекрасно, бо без цього можна прожити.
не люблю хвалитися речами, не люблю купувати шмаття. тому мені нема чим і хвалиться))) але подобається комусь (подружкам) сказати, якщо десь щось купила по суперзнижкам)))))

іноді, можна так сказати, випадало рахувати чужі гроші. ситуація: приходить знайома і позачає гроші мамі на лікування (а в неї і справді мама хвора і там великі витрати у звязку з витратами), а потім через деякий час ця знайома купує собі телефон за 2000 і фотік за 3000, при чому їхніми цінами вона похвалилась сама (хоч і не мені особисто), і при цьому боргу мені не повернула. отакі є люди.

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

Знаєте, а мабуть буду вважати, що в мене достатньо грошей тоді, коли зможу повністю забезпечити своїх (наших: моїх і коханого) батьків, щоб вони могли жити і насолоджуватись життям, не думати про заробітки, а просто жити в своє задоволення, мати можливість відпочивати на курортах і лікуватись в санотаріях. Хочу, щоб ми мали можливість повністю взяти їх витрати на себе. Як я про таке мрію. Тоді я буду багатою

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

Я вмію сказати, що не маю грошей..Навіть такій людині, котра точно має їх набагато більше...Я студентка...Мама дає мені гроші на прожиття, але це так, мінімум, на найосновніше вистачає..А решту я беру зі стипендії..І інтернет, і телефон, і одяг, і всяке пиво-морозиво..Я за три роки навчання так звикла до того всього, що зараз мені просто соромно просити в мами грошей..Іноді, може, і хотілось би, але вона сама не дасть, бо звикла, що я себе забезпечую...Якби попросила, то інша справа...та я не хочу..Маю небагато, але своє..І ніхто мені не може притикнути у поводженні з тою чи іншою річчю, бо я собі її придбаола за власні гроші..
Інша ситуація у мого хлопця...батьки у нього страшенно скупі, хоча і забезпечені..На роботу не дозволяють йому влаштуватися, доки не закінчить навчання...А за що ж тоді він має жити??? Я б їх не слухала...але то таке...
щодо заздрощів...Так, іноді грішу тим...Знаю, що то не є добре...але мені то швидко проходить))

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

я вмію сказати, що немаю грошей, хоча я працюю сама на себе, грошей не вистачає, тому стараюся тратити в межах можливості. Деколи приходиться в батьків позичати, але стараюся скоріше відати, а то щось стидно просити в них, нащо ж на роботу ходжу.
мені здається, що зараз не так багато людей можуть похвалитися, що живуть "на широку ногу", деякі навіть якщо і мають великий дохід то завжди хваляться

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

На даний момент у нас немає грошей орендувати окрему квартиру, тому тимчасово живемо у батьків, а що до інших, я давно перестала порівнювати себе з тими, які живуть багатше за нас, слава Богу ми ще ніколи не голодували і не сиділи з дитиною просто неба (без даху над головою) за це дякую Богу і тішуся тим що чоловік приносить )))

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

Сказати "В мене не має грошей ВАЖКО! Хоч вони є, але на дорогі кафе чи там на супер і не супер одяг, або на певний момент часу,або на щось НЕ НЕОБХІДНЕ(хоча бракує часом на необхідне)- реакція людей така-опа опа значить не має взагалі грошей....Осбисто мені просто ніяково. Просто вже як не можу віднєкуватися- то кажу в мене зараз не має можливості!. І не розвиваю далі цієї теми.... Є дуже хороша російська приказка "ПО ОДЁЖКЕ ПРОТЯГИВАЕМ НОЖКИ!!!!!!!". Так і живемо..маємо купуємо, не маємо---не купуємо.

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

Мені дуже важко сказати, що не маю грошей. І гординя тут ні до чого, просто не люблю, аби мене шкодували.
Проте до безгрошів"я звикла ставитися не надто драматично. Сьогодні - є, завтра - нема..
Зате коли є, тоді не економлю. А як інакше? Коли жити?

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

Нажаль приходиться говорити, хоч і не з легкістю. Маючи дві великі зарплати, двоє дітей, і купа рахунків всеодно не вистарчає грошей. Мене часто бісило коли друзі з витріщинеми очима питались ЧОМУ я не їду на моря два рази в рік в додаток до подорожі у Європу чи Азію. Перше я щось вигадувала, але потім почала казати як є, хоч і неприємно. Два рази чоловік у мене був без роботи кілька місяців. А було так що й його робота мало приносила грошей, було всяко. Але мої безтурботні і донедавна бездітні друзі колесили по світу, купляли шмати і вечеряли у вишуканих ресторанах. Я навіть перестала ходити на вишукані дні народження. Бо у нас якось повелось що коли ідеш до ресторану на день народження, то мусиш за себе заплатити. А в нас пани ого-го, ведуть в такі місця що легко можеш викинути $200 за пару. Я так ні не можу і ні не хочу вже. Чого це я маю потакати чиїмось витребенькам? (О! знач завидую) Та не завидую. Я теж можу бути хитрою і запросити всіх на буцімто знатну забаву, але з умовою що всі за себе платять. Я вважаю що як мене запрошено на забаву, то з мене чекається подарунок, а не оплата забави. Бо коли я запрошую людей, я завжди розраховую що в кінці вечора я плачу, а не рахую скільки хто приніс, і скільки не вистарчає. (от де собака зарита в Кози... нарвались )
Але в одній ситуації мені дико соромно визнавати що я не можу дати грошей, ну не то що ніколи, а не завжди, і не стільки скільки люди думають що багата цьотка з Гамерики може. Це коли я хочу дати якісь гроші племінникам, а буває так що у мене просто не залишається нічого до наступного чека і все. От сьогодні дала мамі гроші переслати кузинові на весілля, бабі з дідом, і хотіла дати двом племінникам по $50. Якщо дам, то у мене на чековому рахунку залишиться (стидно говорити але вже раз кажем то скажу) - $40 на дві неділі.
Отож не передам племінникам на цей раз. Прийдеться передати з наступного чеку. І нічого не скажу, бо мої родичі деякі думають що я така сяка зажала грошей, а у мене як не позички на школу, так діти, а тепер дитяча школа, ітд... Мені соромно, бо вважаю що я би мусіла мати можливість передавати гроші тепер на даному етапі без проблем, але не могу.


А ще смішна троха історія коли мені треба було відмовити в подаванні грошей:
Давним давно, 1999-2000, зима, стою пізно ввечері після класів чекаю автобуса щоб їхати на електричку яка повезе додому (типу три дня полем, три дня лісом). Замерша, в поганому настрої, голодна, замучена, спати хочу ітд. Підпливає до мене чорний бомж і щось мені починає розповідати про то як він бомжує і просить гроші. Я йому кажу що немаю. А він мені огризається що типу не бреши, дай гроші. І тут мене прорвало: я відкрила писка і як почала йому на підвищеному тоні розказувати як я працюю на двох роботах і вчусь і не прошу грошей на витрати у мами. Він був не радий що пристав і скоро змився з зупинки. От тоді мені було не соромно, а навпаки

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

то у вас якісь завищені вимоги до себе.
Напевно, я буду дуже погана тітка, але мої племінники отримували б від мене подарунки на Різдво і на день народження, ну бо ви не мусите їм передавати гроші (і то немалі). Ну хіба би там якась зовсім чорна біда була ...

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

Нагадали мені про чоловікового товариша. Два роки назад виїхав до Америки. Сім"я його поки тут але в майбутньому теж туди виїдуть. Так от, хлопака той коли приїхав сюди перший раз сім"ю провідати то відповідно і з друзями зустрічався. Вірніше зустрічався тільки з нами, а від всіх інших ледь не ховався. Бо наш народ думає, що як хлоп з Америки приїхав то торбу грошей привіз і всім дуже хотілося за його рахунок погуляти. Тільки ми без претензій були і відповідно дуже гарно час разом проводили, по своїм фінансовим можливостям. Страшно шкода, що тепер цей товариш так далеко живе і ми бачимось раз в рік бо це були єдині наші друзі з якими не соромно було обговорити тему "куди підем і чи вистачить грошей".

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

А навіть якби привіз?

В мене подруга в Айові, має громадянство і хорошу роботу, відповідно, хорошу зарплату, то претензії родини, далекої і близької інколи аж неймовірні... братова собі дозволила примітити, що діамантики в кульчиках, котрі племіниці подарувала, могли б бути більші...

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

То точно. У мене свекруха за кордоном живе (вийшла другий раз заміж), то як приїздить, про свою маму каже: "Вона напевно думає, що там асфальт євро та долярами вкритий, ходи збирай тільки"

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

а я от тепер хвалюся тим що купила малому курточку на секонді! ніби маємо можливість, але вона з біркою, за 45 грн... то чого не купити? за таку брендову куртку треба до 400 грн напевно віддати, краще дитині іграшок купити!!! є часи що не маєм грошей і я того не встидаюсь - раз як то кажуть на коні раз під...

є часом міні жабка - як бачу гарну дівчину на крутій машині, то трохи і собі хочеться... та шо там трохи... але я в таких випадках ніколи не кажу що їй хтось купив, думаю заробила... я он мала велику зарплату, як би не тринькала грошей на шмати то б купила собі машину...
але ше нє вєчєр - зароблю, поки мушу малого виховати! а поки в мене нема грошей на машину!!!!!!!!!!
люди думають що як в нас магазин то як дівчата писали про торбу з грошима, а чоловік часом іде додому і питає що купити, я кажу, а він мені - а шо більше треба, бо маю тільки 20 грн... всі так дивуються - чого ви собі досі квартири не купили на зйомній живете? а нема в нас грошей на квартиру... продамо машину і весь товар то будуть, а так то нема...

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

аналогічна ситуація
бувають моменти є гроші, бувають -нема...чого встидатись?
кому як виходить...

на її місці потрібно було дякувати і за такі які є! Як хотіла більші чого сама не купила?

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

А я в декреті,а чоловік на державній роботі))))) Як думаєте,бідую чи не очень))))) Та троха бідую))))),не можу купити собі тональний крем(моя мама каже на що мені той дурнуватий крем,).Та з голоду не вмираю і тішусь,що все так не буде(може бути і гірше)))))деколи правда влаштовую собі "розгрузочні" дні пилянням чоловіка,що з своїми,тобто його мозгами міг би і більше заробляти,але,що красти піде? Сама собі його вибрала,знала за кого йду,отак і заспокоююсь)))) Дякувати Богу люди,що мене оточують теж прості і сьогодні маємо,а завтра ні,вони це розуміють.Моя мама правильно каже-треба жити в міру своїх можливостей.

про крем надіюсь ви зрозуміли

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

Чомусь багато людей вважає, що хтось комусь повинен....та ніхто нікому не зобов"язаний давати, це моя власна воля, хочу дам а хочу ні....І дякуйте коли дали і мовчіть коли ні. В мене схожа ситуація, маю родину в селі, доходу в них практично нема, але нагліти почали...Кожного разу коли приїжджаю туди, привожу купу одежі і всякого різного дітям та й їх батькам впринципі теж, то вони це сприймають як належне, не цінують...аж бісить таке ставлення. Кожного разу думаю - все, більше нічого не везу, по шоколадці і досить....але знову і знову їм купляю...

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

підтримую на 100%. Якщо на якусь річ не хватає грошей, то не потрібно казати людям (чи навіть собі самому), що я цього не хочу чи воно мені не подобається, а треба чесно признатись, що на це немає грошей.

В мене тітка за кордоном і коли вона приїжджає, то багатьох дивує, що мені майже нічого не привозить. А я їй вдячна навіть за шоколадку для дітей.

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

Ви прямо як про мене написали)))
Але "розгрузочні" дні я більше не влаштовую, бо відразу аналогічна атака йде на мене
Відповідно обоє загружені і знервовані, а толку нуль.
Натомість читаю Луїзу Хей і вірю в краще, кажуть, віра гори верне (в чому не раз переконувалася).
Коли вже зовсім пі..., приводжу себе до тями розгорнутим внутрішнім діалогом.
Ну, не багачка. Машини\євроремонту\суперпупермеблів\поїздок по закордонах\щотижневих походів по рестораціях\платтячок "всього" за 400 грн. не маю. Але не бомжиха, квартира "кредитна", але своя, голова на місці, руки-ноги цілі, не каліка, муж як муж (хоч який вредний деколи, а все одно люблю), дитина - дівчинка, як я і "замовляла" (не ангельський характер, правда, але не дистрофік, не алергік, не інвалід, худенька-висока - точно не буде комплексувати в майбутньому через фігуру і зовнішність, а значить, на одну "страшну" проблему менше), родичі допоможуть, як щось. Найбільше допомагають вислови "Все пізнається в порівнянні" і "Якщо тобі погано, знайди того, кому гірше, і допоможи йому".

Щось мене на філософію нинька потягнуло...